Справа № 521/12065/25
Провадження № 2/521/715/26
02 березня 2026 року Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гриневич І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Державний нотаріус Хаджибейської державної нотаріальної контори м. Одеса Карпова Наталія Миколаївна про визнання права власності,
До Хаджибейського районного суду міста Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Державний нотаріус Хаджибейської державної нотаріальної контори м. Одеса Карпова Наталія Миколаївна про визнання права власності та просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 20.09.2024 р.. Спадкоємцем першої черги померлого ОСОБА_2 є: - син ОСОБА_1 . До складу спадкового майна входить квартира АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину (постійно проживав з матір'ю аж до її смерті та продовжив проживати в належній їй квартирі до своєї смерті).
23.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейської (колишня Малиновська) державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про прийняття спадщини за законом до майна ОСОБА_3 (спадкова справа № 552/2024) та просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 мала двох синів - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Доля ОСОБА_2 родичам не відома, його місце знаходження не відоме, оскільки з 2001 року він пішов з дому, з родичами не спілкувався, вів аморальний спосіб життя. Син померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 . із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори після смерті своєї матері не звертався.
05.03.2025 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартири АДРЕСА_2 . Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.03.2025 р., виданою державним нотаріусом Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса Карповою Н.М., позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , через те, що ОСОБА_2 на момент смерті матері був зареєстрований разом з нею, а отже відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України прийняв спадщину.
Зазначає, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України з огляду на те, що в день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 не проживав за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням наведеного, позивач, як спадкоємець першої черги, має право на успадкування квартири АДРЕСА_2 , в цілому. Враховуючи ті обставини, що позивач успадкував за законом право на нерухоме майно, у вигляді квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право на яку мав спадкодавець, та у встановленому порядку не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на вказане майно, то успадковане право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання за ним права власності на успадковане майно.
Вищевказане стало підставою звернення до суду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився повторно, про дату, час і місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, відзиву та заяву про поважність причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з'явився, у порядку заочного розгляду справи.
Третя особа - Державний нотаріус Хаджибейської державної нотаріальної контори м. Одеса Карпова Наталія Миколаївна в призначене судове засідання не з'явилася, сповіщена належним чином.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_1 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 01.10.2015 року повторно Першим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 247. (а.с. 29)
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 20.09.2024 р.. (а.с. 28)
Спадкоємцем першої черги померлого ОСОБА_2 є: - син ОСОБА_1 .
До складу спадкового майна входить квартира АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 11.12.2002 р.. (а.с. 26)
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 (бабуся позивача) мала двох синів - ОСОБА_3 (батько позивача) ( ІНФОРМАЦІЯ_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 (дядько позивача) ІНФОРМАЦІЯ_4 ..
Доля ОСОБА_2 родичам не відома, його місце знаходження не відоме, оскільки з 2001 року він пішов з дому, з родичами не спілкувався, вів аморальний спосіб життя.
З матеріалів справи та копії спадкової справи вбачається, що син померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори після смерті своєї матері не звертався.
Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Отже, для застосування вказаної норми визначальним є саме встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем.
На момент смерті ОСОБА_4 її син - ОСОБА_2 був зареєстрований разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, ОСОБА_2 не проживав разом із померлою на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою № 20 від 31.03.2025 року ЖБК «Якорь», який обслуговує будинок за адресою: АДРЕСА_3 та членом якого була ОСОБА_4 з 1967 року. (а.с. 36)
Відповідно до листа Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління поліції в Одеській області № 274191-2025 від 28.11.2025 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації АДРЕСА_1 починаючи з 10.12.2002 року та по теперішній час на профілактичному обліку не перебував. Під час розгляду запиту було здійснено перевірку по Інформаційному порталу Національної поліції та встановлено, що працівниками відділу поліції № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 10.12.2002року по теперішній час до адміністративної відповідальності не притягався. (а.с. 171)
23.09.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейської (колишня Малиновська) державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про прийняття спадщини за законом до майна ОСОБА_3 (спадкова справа № 552/2024) та просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 . (а.с. 86-87)
05.03.2025 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартири АДРЕСА_2 . (а.с. 148)
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.03.2025 р., виданою державним нотаріусом Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса Карповою Н.М., позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , через те, що ОСОБА_2 на момент смерті матері був зареєстрований разом з нею, а отже відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України прийняв спадщину. (а.с. 151-152)
Допитані в судовому засіданні свідки надали наступні пояснення.
Свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що вона є тіткою позивача. Зазначила, що у батька позивача був рідний брат, якого свідок бачила востаннє в 2001 році, потім його вигнали мати та брат, оскільки він виносив речі з дому та вживав наркотики. З 2001 року він не проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Ніхто з того часу не спілкувався з відповідачем, після подачі позову до суду позивач знайшов паспорт відповідача. Повідомила, що після смерті батька позивача вона зверталася до поліції щодо розшуку відповідача, інші родичі не зверталися до правоохоронних органів. Зазначила, що ОСОБА_4 , яка була бабусею позивача, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її похованням займався позивач.
Свідок ОСОБА_5 надала аналогічні пояснення.
На підставі наведеного, в день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 не проживав за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_1 . Все вищезазначене підтверджує той факт, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_2 не проживав постійно із померлою матір'ю, а отже не прийняв спадщину відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України (ст.ст. 548 - 549 ЦК УРСР).
При цьому, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Таким чином, сам факт реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за місцем реєстрації мати на час відкриття спадщини не є безумовним доказом того, що вони проживали разом, а отже і не є підставою для прийняття спадщини в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України (ст.ст. 548 - 549 ЦК УРСР).
Згідно із ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК УРСР). Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України (ст. 549 ЦК УРСР), для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Проте, ОСОБА_2 у вказаний строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався.
Зі змісту ч. 1 ст. 1272 ЦК України вбачається, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 не прийняв спадщину мати відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України (ст.ст. 548 - 549 ЦК УРСР) та у встановлені строки не звернувся із заявою про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
З урахуванням наведеного, позивач як спадкоємець першої черги має право на успадкування квартири АДРЕСА_2 , в цілому.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
На виконання вказаних вимог позивач 23.09.2024 р. звернувся до Хаджибейської (колишня Малиновська) державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про прийняття спадщини та просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 .
Проте, постановою державного нотаріусу Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса Карповою Н.М. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст. 1217 цього ж Кодексу.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухоме майно потребують державної реєстрації.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, є рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Згідно з ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкоємство здійснюється за заповітом чи за законом.
Згідно з ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з п.3.21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї, а згідно п.3.22 Інструкції, у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
Враховуючи ті обставини, що позивач успадкував за законом право на нерухоме майно, у вигляді квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право на яку мав спадкодавець, та у встановленому порядку не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на вказане майно, то успадковане право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання за ним права власності на успадковане майно.
Вищезазначене приводить суд до висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, про наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 6 240,02 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.182, 392, 1216-1218, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 211, 47, 258-259, 263-265, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Державний нотаріус Хаджибейської державної нотаріальної контори м. Одеса Карпова Наталія Миколаївна про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ,) право власності на частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 ; зареєстрований: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 6 240 (шість тисяч двісті сорок) гривень 02 копійок.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2026 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН