Справа №505/786/26
Провадження №1-кс/505/378/2026
16 березня 2026 року місто Подільськ
Слідчий суддя Подільського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання дізнавача СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026166180000073 від 12.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України,
Клопотання про арешт майна
До Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшло клопотання дізнавача СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026166180000073 від 12.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
Слідчий у клопотанні зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено наступне, що 11.03.2026 року до Подільського РУП надійшов рапорт оперуповноваженого СКП Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 про те, що під час розгляду звернення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , було встановлено, факт привласнення паспорта України, посвідчення УБД, пенсійного посвідчення та банківської картки невідомою особою. За даним фактом 12.03.2026 сектором дізнання Подільського РУП ГУНП в Одеській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12026166180000073, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
Вказує, що 12.03.2026 року з 14 год. 40 хв. по 14 год. 53 хв., перебуваючи в приміщенні кабінету №4 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, який розташований за адресою: Одеська область, м. Подільськ, вулиця Соборна 74 проведено огляд місця події, де також був присутній громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_2 , який добровільно видав працівникам поліції документи які було в подальшому вилучено, а саме: паспорт громадянина України № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_6 , який поміщено до полімерного сейф пакету НПУ №ICR0232376, пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_6 , яке поміщено до полімерного сейф пакету НПУ №ICR0232375, посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6 , яке поміщено до полімерного сейф пакету НПУ №JCR0232374 і банківську карту банку AT «ПУМБ» НОМЕР_4 , яку поміщено до полімерного сейф пакету №ICR0232373.
Зазначає, що відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Разом з тим, для досягнення дієвості кримінального провадження, положенням ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено застосування заходів забезпечення такого провадження.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважали, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна зокрема допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які крім іншого містять відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном, як передбачено ч. 11 ст. 170 КПК України можуть бути застосовані лише у разі, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Разом з тим, в обгрунтування необхідності застосування заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий зазначає, що вище вказане посвідчення водія має доказове значення для кримінального провадження, зберіг на собі його сліди та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що в встановлюються під час кримінального провадження.
Позиція учасників щодо розгляду клопотання
Від власника майна ОСОБА_6 16.03.2026 до суду надійшло клопотання про розгляду справи за його відсутності, незаперечення щодо накладення арешту на майно.
Слідчий надав клопотання про розгляд клопотання за його відсутності.
Відповідно до частини 4 статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось.
Затосовані норми права, висновки слідчого судді за результатами розгляду клопотання
Вивчивши клопотання дізнавача СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , суд встановив, що клопотання формально відповідає вимогам ст. 170, 98 та 131 КПК України, проте містить невідповідність обставинам справи.
У клопотанні зазначено, що предмети, щодо яких пропонується накласти арешт, у тому числі паспорт громадянина України, пенсійне посвідчення, посвідчення учасника бойових дій, банківська картка є речовими доказами, оскільки нібито «зберегли на собі сліди» та «містять відомості, які можуть бути використані як доказ». Проте не наведено обставини, що обґрунтовують наявність таких слідів на посвідченні чи банківській карті, а також не обґрунтовано, яким чином накладення арешту на ці документи сприятиме встановленню факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
У клопотанні викладено загальні цілі накладення арешту - запобігання приховуванню, пошкодженню, псуванню чи знищенню майна, - проте не містить конкретного аналізу ризиків щодо зазначених предметів, зокрема щодо добровільно переданого посвідчення водія.
Також у клопотанні відсутнє чітке визначення ознак, за якими дізнавач вважає, що саме ці предмети є речовими доказами кримінального провадження, не наведено жодних фактів або доказів, які би підтверджували їх значення у справі. В результаті суд констатує, що клопотання містить загальні, декларативні формулювання та не містить достатнього обґрунтування необхідності накладення арешту на зазначене майно.
Крім того, суд враховує, що власником зазначеного майна є інша особа - ОСОБА_6 , і вилучення документів обтяжує його права.
Паспорт, пенсійне посвідчення, посвідчення учасника бойових дій та банківська картка є предметами, необхідними для використання у повсякденному житті, що робить застосування арешту до цих предметів обтяжливим і непропорційним, з огляду на принцип співмірності втручання в права власника та необхідності забезпечення кримінального провадження.
Водночас клопотання не містить обґрунтування того, яким чином накладення арешту на зазначені документи сприятиме здійсненню досудового розслідування за ч. 1 ст. 357 КК України, та не містить обгрунтування того, що не накладення арешту призведе до неможливості досягнення цілей кримінального провадження, встановлення осіб, причетних до привласнення документів, або підтвердження обставин справи. Таким чином, клопотання про накладення арешту на майно є необґрунтованим, запропоноване обтяження є непропорційним.
Також слідчий суддя звертає увагу на посилання сторони обвинувачення на необхідність арешту посвідчення водія, що обґрунтовується твердженням про наявність на ньому «слідів злочину» та відповідність критеріям ст. 98 КПК України.
Зазначене твердження є завідомо безпідставним та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки вказане посвідчення водія взагалі не вилучалося у цій справі, а отже, об'єктивно не може містити на собі будь-яких слідів, що мають значення для даного провадження. Більше того, вимога резолютивної частини клопотання щодо визначення місця зберігання цього документа «в матеріалах кримінального провадження» є процесуально необґрунтованою, зважаючи на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється відповідно до «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104.
Зважаючи на вказане, слідчий суддя доходить висновку, що у даному випадку відсутні підстави для визначення слідчим суддею місця зберігання речових доказів, оскільки відповідно обов'язок зберігання речових доказів у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні лежить саме на стороні кримінального провадження, якій надано речовий доказ. Рішення ж щодо порядку та умов зберігання вилученого майна, має бути прийнято у цьому кримінальному провадженні, саме стороною обвинувачення з врахуванням норм, визначених Порядком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, зокрема пункт 5, відповідно до якого забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування, на необхідності у разі потреби вжити невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.
Керуючись статтями 98, 107, 131, 132, 170, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні клопотання дізнавача СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026166180000073 від 12.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, про накладення арешту на паспорт громадянина України № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_6 , пенсійного свідчення № 2427306218 на ім'я ОСОБА_6 , посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6 та банківську карту банку AT «ПУМБ» НОМЕР_4 .
Відмовити у задоволенні клопотання в частини визначенні місця зберігання посвідчення водія в матеріалах кримінального провадження № 12026166180000073.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Повний текст ухвали складено, підписано та оголошено 16.03.2025.
Слідчий суддя
Подільського міськрайонного суду
Одеської області ОСОБА_8