Єдиний унікальний номер справи: 650/3164/25 Головуючий у 1-й інстанції: Хомик І.І.
Номер провадження: 22-ц/819/330/26 Доповідач: Воронцова Л.П.
16 березня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,
суддів: Майданіка В.В.,
Склярської І.В.,
секретар: Андреєва В.В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Сенс Банк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Салюк Сергій Миколайович, на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 18 грудня 2025 року, ухвалене суддею Хомик І.І., в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року Акціонерне товариство "Сенс Банк"(скорочене найменування - АТ "Сенс Банк")звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 травня 2021 року ОСОБА_1 уклав із АТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є АТ "Сенс Банк", угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Альфа-Банк".
Відповідно до умов кредитного договору, АТ "Альфа-Банк" надало позичальнику кредит у розмірі в сумі 40 000 грн, а позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, комісію в строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, однак відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 384 453 грн 40 коп., із якої: 255 371 грн 73 коп. - прострочене тіло кредиту, 129 081 грн 67 коп. - відсотки за користування кредитом, яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 18 грудня 2025 року позов АТ "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Сенс Банк" заборгованість в сумі 384 453 грн 40 коп., із якої: 255 371 грн 73 коп. - прострочене тіло кредиту, 129 081 грн 67 коп. - відсотки за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Сенс Банк" 4 613 грн 44 коп. судового збору.
Відмовлено у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Сенс Банк" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 779 грн 59 коп.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Сенс Банк", суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог; відмовляючи у стягненні витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд посилався на неспівмірність їхнього розміру, а також на відсутність доказів надання адвокатом правничої допомоги в межах саме цієї справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись частково із рішенням суду ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Салюк С.М.,подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просив рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 18 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, обмеживши розмір основного боргу (тіло кредиту) сумою, яку було фактично одержано відповідачем, а також зменшивши розмір відсотків за користування кредитом згідно положень абз. 2 частини 3 статті 9-2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та вирішити питання про розподіл/перерозподіл понесених сторонами судових витрат.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: ОСОБА_2 , судді: Майданік В.В., Склярська І.В.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі
13 лютого 2026 року матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року справу призначено до розгляду на 16 березня 2026 року о 13 годині 00 хвилин.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і заперечення інших учасників справи
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення не врахував того, що умовами угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії за №631662395 визначено максимальний ліміт кредиту (кредитної лінії) в розмірі 200 000 грн, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 використано кредитних коштів на загальну суму 149 808 грн 06 коп., в той час як позивачем заявлено та стягнуто судом 255 371 грн 73 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Крім того, суд, стягуючи заборгованість за відсотками, не врахував, що вказана заборгованість нарахована поза межами строку кредитування, а також безпідставно не застосував положення абз. 2 частини 3 статті 9-2 Закону №1706-VII щодо зменшення їхнього розміру.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судове засідання апеляційної інстанції учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Фактичні обставини справи
24 травня 2021 року між АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 шляхом акцептування пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної лінії та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Альфа-Банк", укладено угоду, згідно з умовами якої відповідачу здійснено кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, найменування продукту - "RED"; максимальний ліміт кредитної лінії - 200 000 грн, сума доступного кредитного ліміту на момент підписання угоди - 40 000 грн, процентна ставка - 35,99 %.
24 травня 2021 року ОСОБА_1 підписав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту АТ "Альфа Банк" надає ОСОБА_1 кредитну лінію з лімітом 40 000 грн, на споживчі цілі, безготівковим шляхом, зі строком кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору. Максимальний ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн, процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії - у розмірі 35,99 % річних, обов'язковий мінімальний платіж - 5% від суми заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
Загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" затверджено рішення про зміну найменування АТ "Альфа-Банк" на АТ "Сенс Банк".
Відповідно до довідки про ідентифікацію № 2849523, виданої АТ "Сенс Банк", підписання договору № 631662395 позичальником ОСОБА_1 здійснено аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 0517.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 06 лютого 2025 року становить 384 453 грн 40 коп., із якої: 255 371 грн 73 коп. - прострочене тіло кредиту, 129 081 грн 67 коп. - відсотки за користування кредитом.
Відповідно до виписки з рахунку № НОМЕР_1 за кредитною карткою World Debit Mastercard за договором № 631662395 за період з 24 травня 2021 по 06 лютого 2025 року вбачається рух коштів по рахунку відповідача.
2. Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.
Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частинами першою, другою статті 642 ЦК України установлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний правочин - дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З матеріалів справи вбачається, що 24 травня 2021 року АТ "Альфа-Банк" шляхом акцептування пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної лінії та відкриття відновлювальної кредитної лінії здійснено відповідачу ОСОБА_1 кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, найменування продукту - "RED"; максимальний ліміт кредитної лінії - 200 000 грн, сума доступного кредитного ліміту на момент підписання угоди - 40 000 грн, процентна ставка - 35,99 %.
Таким чином, доведеним є факт укладення кредитного договору відповідачем, підписання його сторонами, в тому числі з використанням власноручного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" та отримання відповідачем кредиту, що останнім не заперечується.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та використання цих коштів.
Проте, колегія суддів не погоджується із розміром стягнутої із ОСОБА_1 заборгованості за договором від 24 травня 2021 року та частково погоджується із доводами апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до умов акцепту пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії АТ "Альфа-Банк", сума встановленої кредитної лінії складає 40 000 грн, максимальна сума кредиту (кредитної лінії) складає 200 000 грн, процентна ставка за користування кредитною лінією для торгових операцій та/або операцій зняття готівки встановлена у розмірі 35.99%, тип процентної ставки - фіксована, зміна процентної ставки за користування кредитної лінії можлива за умови укладення між сторонами відповідної угоди, сума кредиту, що може бути доступна клієнту в будь-який час протягом строку дії кредитної лінії та Угоди у межах ліміту кредитної лінії, вказаного в цьому Акцепті пропозиції на укладення Угоди (далі Акцепт) повідомляється Банком Клієнту у порядку, визначеному Договором (п. 3).
Згідно з п. 4 акцепту, обов'язковий мінімальний платіж складає 5 % від суми Загальної заборгованості за Кредитною лінією (далі - ОМП), але не менше 50 грн. (п'ятдесят гривень). Дата сплати ОМП визначається відповідно до умов Додатку № 4 до Договору. Платежі з повернення Кредиту здійснюватимуться відповідно до Договору. Примірний графік та розрахунок сукупної вартості наведені в Тарифах, які є невід'ємною частиною Договору та розміщені на сайті Банку: www.alfabank.ua. Протягом строку дії Угоди тарифи та комісії за Кредитом, можуть бути змінені в порядку, передбаченому Договором. Банк щомісячно в останній день Розрахункового періоду здійснюватиме договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 , в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу (у разі його наявності) згідно з умовами Договору.
Відповідно до п. 5.2. акцепту, у Додатку № 4 до Договору визначаються такі умови відповідної Програми: - сума Кредиту, - процентна ставка, - строк користування Кредитом, - комісійні винагороди (у випадку їх наявності), - порядок сплати кредиту за відповідною Програмою.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано матеріали кредитної справи відповідача ОСОБА_1 , які містять довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспорт споживчого кредиту від 24 травня 2025 року, оферту та акцепт укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії АТ "Альфа-Банк".
Разом з цим, позивачем не додано Додатку № 4 до Договору, у якому, як вбачається зі змісту акцепту, визначено істотні умови договору, зокрема строк користування кредитом.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 24 травня 2025 року сторонами погоджено строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов Договору, сума/ліміт кредиту: 40 000 грн, максимальна сума - 200 000 грн.
Заперечуючи щодо заявленого позивачем розміру заборгованості, відповідач посилається, зокрема на безпідставність нарахованої заборгованості за тілом кредиту, а також нарахування процентів поза межами строку кредитування, тобто 12 місяців з дня укладення договору.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц).
У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
З наданих позивачем розрахунку заборгованості та виписки з рахунку відповідача вбачається встановлення кредитного ліміту у розмірі 40 000 грн 24 травня 2021 року, рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 , зазначеному у кредитному договорі, зняття відповідачем коштів з рахунку, а також їх внесення у період з травня 2021 року по лютий 2022 року і подальше збільшення позивачем розміру заборгованості відповідача шляхом автоматичного списання процентів за користування кредитом (покупки) погашення щомісячних платежів по заборгованості, овердрафту тощо.
При цьому, з лютого 2022 року жодних активних дій по рахунку відповідач не вчиняв.
Таким чином, апеляційний суд, враховуючи відсутність доказів пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії, а також подальше невиконання відповідачем умов договору, що свідчить про неможливість пролонгації його дії, погоджується із доводами скаржника щодо строку дії кредитування - 12 місяців, що узгоджено сторонами згідно з паспортом споживчого кредиту.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що строк кредитування за угодою від 24 травня 2021 року сплив 24 травня 2022 року.
Відтак, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, які ґрунтуються на правових позиціях, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), щодо того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги, що неповернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 12 місяців кредитування, свідчить не про продовження строку договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань.
Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач не заявляв вимоги про стягнення грошових сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, проценти за користування кредитними коштами, після спливу строку дії кредитного договору нараховані позивачем, за рахунок списання яких збільшено тіло кредиту, стягнуті судом першої інстанції з відповідача безпідставно.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18) зазначено, що встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов'язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти".
На підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 травня 2021 року позивачем надано розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на06 лютого 2025 року його заборгованість становить 384 453 грн 40 коп., із якої: 255 371 грн 73 коп. - прострочене тіло кредиту, 129 081 грн 67 коп. - відсотки за користування кредитом.
Встановлено, що сума відсотків у період з 24 травня 2022 року по 08 лютого 2025 року у розмірі 127 584 грн 13 коп. нарахована безпідставно, тобто поза межами строку дії договору.
Крім того, як вбачається із розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку відповідача, заборгованість за простроченим тілом кредиту утворилася внаслідок розподілення коштів банком на погашення овердрафту, комісій, відсотків, нарахованих поза межами строку дії договору. Таке продовження автоматичних списань призвело до необґрунтованого збільшення суми основного боргу.
Таким чином, апеляційний суд провів власний розрахунок заборгованості та встановив, що заборгованість відповідача за простроченим тілом кредиту складає 154 144 грн 64 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 1 462 грн 78 коп., що нараховані за період з 24 травня 2021 року по 23 травня 2022 року.
При цьому, апеляційний суд ставиться критично до тверджень скаржника щодо його заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі фактично використаних коштів, а саме 149 808 грн 06 коп., оскільки форма кредитування, погоджена ним у договорі (відновлювальна кредитна лінія), передбачає отримання кредитних коштів частинами та використовувалась, крім зняття коштів з рахунку, на погашення заборгованості за кредитом в межах встановленого ліміту.
Вказане підтверджується розрахунком заборгованості та пипискою з рахунку, що відповідачем не спростовано і власного контррозрахунку не наведено.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про застосування положень абз. 2 частини третьої статті 9-2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" щодо перерахування нарахованих відповідачу відсотків, з огляду на таке.
Так, відповідно до частини першої статті 9-2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" загальна сума процентів за кредитним договором та/або договором позики, боржником за яким є внутрішньо переміщена особа, яка у період після дати початку тимчасової окупації залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України або у період після 14 квітня 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, не може перевищувати суми процентів, нарахованої протягом строку, на який надавався кредит (позика), за мінімальною ставкою, визначеною договором.
Згідно з частиною третьою статті 9-2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" Кредитор з урахуванням вимог частин першої та другої цієї статті зобов'язаний здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором та/або договором позики у семиденний строк з дня надходження письмового звернення від внутрішньо переміщеної особи.
У разі невиконання кредитором свого обов'язку щодо здійснення перерахунку заборгованості за кредитним договором та/або договором позики на умовах, визначених цією статтею, така заборгованість вважається автоматично перерахованою на наступний день після закінчення відповідного семиденного строку з дня надходження до кредитора письмового звернення від внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з абз. 2 частини шостої статті 9-2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" положення частин першої - п'ятої цієї статті поширюються виключно на кредитні договори та договори позики, укладені до дати початку тимчасової окупації з позичальниками, які після зазначеної дати залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.
При цьому, згідно з абз. 5 частини шостої статті 9-2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" положення частин першої - п'ятої цієї статті не поширюються на заборгованість внутрішньо переміщених осіб, які залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та в яких станом на дату початку тимчасової окупації наявне прострочення сплати платежів за кредитними договорами та/або договорами позики.
Встановлено, що відповідач зареєстрований на території Тягинської сільської територіальної громади, яка у період з 27 лютого 2022 року по 11 листопада 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією рф, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786.
Відповідно до даних Єдиної інформаційної системи соціальної сфери ОСОБА_1 24 липня 2023 року набув статусу внутрішньо переміщеної особи.
Разом з цим, з розрахунку заборгованості вбачається, що станом на дату тимчасової окупації Тягинської сільської територіальної громади - 27 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_1 мав прострочення сплати платежів за кредитним договором, а тому в силу вимог абз. 5 частини шостої статті 9-2 Закону, положення частини першої цієї статті на його заборгованість не поширюються.
З урахуванням зазначеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшити загальну суму заборгованості за угодою від 24 травня 2021 року, стягнутої із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" із 384 453 грн 40 коп. до 155 607 грн 42 коп., із якої: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 154 144 грн 64 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 1 462 грн 78 коп.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Наведена невідповідність висновків суду обставинам справи відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в частині визначення розміру заборгованості відповідача.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Акціонерне товариство "Сенс Банк" звернулося до суду з позовом про стягнення із відповідача кредитної заборгованості у розмірі 384 453 грн 40 коп., за подання позовної заяви було сплачено судовий збір в розмір 4 613 грн 44 коп., оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 155 607 грн 42 коп., тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1 867 грн 06 коп. (40,47 % задоволених позовних вимог), і відповідно зменшити стягнуту судом першої інстанції суму судового збору.
Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з позивача Акціонерного товариства "Сенс Банк" на його користь слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5 149 грн 46 коп. (8 650 грн 20 коп. х 59,53 %).
Керуючись статтями 367, 376, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Салюк Сергій Миколайович,задовольнити частково.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 18 грудня 2025 рокузмінити.
Зменшити розмір загальної суми заборгованості, стягнутої із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" за угодою від 24 травня 2021 року із 384 453 грн 40 коп. до 155 607 грн 42 коп., із якої: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 154 144 грн 64 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 1 462 грн 78 коп.
Зменшити стягнуту судом першої інстанції із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" суму судового збору за подання позовної заяви із 4 613 грн 44 коп. до 1 867 грн 06 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства "Сенс Банк" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 423 грн 28 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови суду складено 16 березня 2026 року.
Головуючий Л.П. Воронцова
Судді: В.В. Майданік
І.В. Склярська