Єдиний унікальний номер справи: 654/19/20 Головуючий в І інстанції: Данилевський М.А.
Номер провадження: 22-ц/819/671/26 Доповідач: Майданік В.В.
16 березня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Майданіка В.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Склярської І.В.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна";
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ювченка Андрія Васильовича, який діє від імені ОСОБА_1 , на заочне рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 02 березня 2020 року, ухвалене у складі судді Данилевського М.А., дата складання повного рішення - 06 березня 2020 року, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги,
Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
23 січня 2020 року позивач Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в розмірі 51 980,33 грн та судові витрати.
Позов обґрунтований наступним.
Між ПрАТ "МТС Україна" (з 23.05.2017 - ПАТ "ВФ Україна") та ОСОБА_1 укладено 20.04.2016 року договір про надання послуг мобільного зв'язку № НОМЕР_1 ,номер телефону № НОМЕР_2 .
Відповідно до умов Договору та Умов користування мережами мобільного зв'язку Оператора, згоду з якими підтверджено підписами відповідача, ОСОБА_1 взяв на себе обов'язок своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі Оператора, особисто перевіряти залишок авансового платежу та вносити відповідні платежі за послуги, отримані за Договором.
Для обліку переліку й обсягу споживчих послуг позивачем використовується білінгова система FORIS OOS, факт відповідності її державним стандартам у період із 06.02.2015 по 04.02.2018 (що охоплю період виникнення заборгованості відповідача).
Відповідно до п.6.1. Договору кожному абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявними у абонента номерами телефонів.
З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв'язку відповідачу у білінговій системі було присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_3 .
Відповідачем під час укладання договору було обрано тарифний пакет "RED XL".
Перевагою зазначеного тарифного пакета є те, що абонентам, які обслуговуються в даному пакеті, доступна послуга "Роумінг, як вдома", що дозволяє користуватися Мобільним Інтернетом та іншими послугами мобільного зв'язку у роумінгу за вигідними тарифами протягом 30 днів з дня оплати послуги.
26.05.2016, вже після укладення договору, відповідач подав заяву про підключення послуги "Роумінг, як вдома", сплативши вартість тарифного пакету і вартість підключення вказаної послуги. Дана заява була виконана, а послуга "Роумінг, як вдома" підключена 26.05.2016 року, що підтверджується відомостями з автоматизованої (білінгової) системи оператора. Термін дії послуги "Роумінг, як вдома" складає 30 днів, що зазначено в офіційних тарифах оператора. Відповідач сплатив підключення послуги 26.05.2016, таким чином кінцева дата дії послуги - 24.06.2016.
Відповідно до п.6.1., 6.3 договору, розрахунковим періодом є поточний календарний місяць. Рахунки повинні бути сплачені в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
24.06.2016 сплив термін дії послуги "Роумінг, як вдома", відповідач продовжив користуватися послугами міжнародного роумінгу, що стало причиною виникнення заборгованості.
Станом на дату подання даної заяви відповідач не оплатив отримані ним у червні 2016 послуги зв'язку ані особисто, ані на підставі надісланого позивачем на його адресу рахунку №1823193274 від 30.06.2016 на суму 51 980,33 грн.
14.03.2017 позивачем була надіслана претензія №С 295388964492/03 із розрахунком заборгованості та проханням терміново погасити прострочену заборгованість.
На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позов.
Ухвалою суду першої інстанції від 23.01.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за вказаним позовом. Суд ухвалив перше судове засідання у справі провести 02.03.2020 року о 10.10 год. за участю сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав.
Виходячи з наведеного, суд розглянув справу за відсутності її учасників та ухвалив заочне рішення.
Заочним рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 02 березня 2020 року позов було задоволено. Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 51 980,33 грн, а також суму судового збору в розмірі 1 921,00 грн, а всього 53 901,33 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між ПрАТ "МТС Україна" (з 23.05.2017 - ПАТ "ВФ Україна") та ОСОБА_1 укладено 20.04.2016 року договір про надання послуг мобільного зв'язку № НОМЕР_1 номер телефону № НОМЕР_2 . Відповідачем під час укладання договору було обрано тарифний пакет "RED XL", відповідно до умов якого оператор надає абоненту послуги мобільного зв'язку в межах України, міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором оператора.
Також суд виходив з того, що відповідно до п.6.1., 6.3 договору розрахунковим періодом є поточний календарний місяць, рахунки повинні бути сплачені в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Натомість, вказав суд, 24.06.2016 року сплив термін дії послуги "Роумінг, як вдома", відповідач продовжив користуватися послугами міжнародного роумінгу, що стало причиною виникнення заборгованості. Станом на дату подання позову відповідач не оплатив отримані ним у червні 2016 послуги зв'язку ані особисто, ані на підставі надісланого позивачем на його адресу рахунку № НОМЕР_4 від 30.06.2016 на суму 51 980,33 грн. Надіслана 14.03.2017 року позивачем відповідачу претензія №С 295388964492/03 із розрахунком заборгованості та проханням терміново погасити прострочену заборгованість була залишена без задоволення.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.02.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ювченко Андрій Васильович, про перегляд вказаного заочного рішення було відмовлено.
На вказане заочне рішення адвокат Ювченко Андрій Васильович, який діє від імені ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в позові. Також, відповідно до ст.141 ЦПК України просить здійснити розподіл судових витрат, стягнувши з ПрАТ "ВФ Україна" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати. При цьому скаржник послалася на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема вказав, що суд не прийняв до уваги того, що нарахована позивачем сума заборгованості є завищеною та вочевидь помилковою, адже, вказав, вказана заборгованість була нарахована оператором мобільного зв'язку за період часу з 25.06.2016 по 29.06.2016, та її сума за цей період склала 51 980, 33 грн, а тому вважає, що її нарахування всього за декілька днів неможливо обґрунтувати жодними тарифами. При цьому, зазначив, суд у заочному рішенні не посилається на жоден з розрахунків та не робить прив'язку до жодного тарифу та тривалості отримання тієї чи іншої послуги, що робить неможливим аналіз відповідності нарахованої заборгованості таким даним. На думку скаржника, нарахована сума у розмірі 51 980,33 грн за період лише у 5 днів (з 25.06 по 30.06) міжнародного роумінгу після завершення дії пільгової послуги "Роумінг як вдома" є наслідком очевидної технічної помилки білінгової системи позивача; списання такої аномально високої суми зі звичайного абонента-фізичної особи за такий короткий проміжок часу є економічно необґрунтованим, що вказує на програмний збій або некоректну тарифікацію обсягів трафіку. Отже, вважає, що, обмежившись лише формальним посиланням на "історію балансу", яка є внутрішнім неперсоніфікованим документом компанії, суд ухвалив рішення за відсутності належних та допустимих доказів, що підтверджували б дійсний обсяг отриманих послуг.
Також щодо строку давності подання позовної заяви вказав, що заочне рішення містить положення договору про те, що розрахунковим періодом є поточний календарний місяць, що рахунки повинні бути сплачені в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Тобто, зазначив, рахунок за мобільний зв'язок у випадку, що досліджується, мав бути сплачений до 15.07.2016 року, отже, відповідно до ст.261 ЦК України перебіг строку позовної давності почався з 16.07.2016 року. При цьому, вказав, подання кредитором письмової претензії від 14.03.2017 року не є підставою для переривання чи зупинення строку позовної давності, оскільки така дія не виходила від боржника й не свідчила про визнання ним боргу (ч.1 ст.264 ЦК України). Позов до суду подано лише 23.01.2020 року, тобто після закінчення трирічного строку позовної давності. Як вказав скаржник, у період з 2016 по 2020 роки законодавчі положення про загальну позовну давність змін не зазнавали. Тимчасове продовження строків у зв'язку з карантинними заходами було введене лише з 2020 року (Закон № 540-IX від 30.03.2020) і не поширюється на строки, які сплинули до набрання ним чинності. Таким чином, на його думку, позовна давність у даній справі пропущена, а за наявності відповідної заяви боржника суд повинен був відмовити у задоволенні позову на підставі ч.4 ст.267 ЦК України. У даній справі суд ухвалив заочне рішення, не забезпечивши належним чином реалізацію права відповідача ОСОБА_1 на участь у процесі та подання відповідних заперечень, зокрема і заяви про сплив строків позовної давності. Таке право відповідач реалізує в даній апеляційній скарзі. Відтак, апелянт офіційно заявляє про застосування наслідків пропуску позовної давності, що відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України є самостійною підставою для відмови у позові. Дана позиція ґрунтується на фундаментальних висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц.
Крім того, зазначив, що сума судового збору за подання даної апеляційної скарги становить 2 881,50 грн, також скаржником було сплачено судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 454,00 грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Загальна сума судових витрат, понесених апелянтом на стадії оскарження заочного рішення, становить 3 335,50 грн, які підлягають стягненню з позивача у разі задоволення скарги. Згідно з попереднім розрахунком сума витрат на правничу допомогу становить 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) грн. Вказані витрати апелянт очікує понести у повному обсязі; вони будуть сплачені апелянтом протягом 3 (трьох) днів після постановлення рішення судом апеляційної інстанції за результатами розгляду даної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
Між ПрАТ "МТС Україна" (з 23.05.2017 року - ПАТ "ВФ Україна") та відповідачем ОСОБА_1 20.04.2016 було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку № НОМЕР_1 номер телефону № НОМЕР_2 . Відповідачем під час укладання договору було обрано тарифний пакет "RED XL", відповідно до умов якого оператор надає абоненту послуги мобільного зв'язку в межах України. Міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором оператора (п.1.1.) (а.с.11-13).
Згідно п.5.5 перед замовленням і використанням послуг оператора, а також Контент-послуг Абонент зобов'язаний ознайомитися з тарифами, а також іншою інформацією оператора та контент-провайдера.
Відповідно до п.6.1. Договору, кожному абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявними у абонента номерами телефонів.
Відповідно до п.6.1., 6.3 договору, розрахунковим періодом є поточний календарний місяць. Рахунки повинні бути сплачені в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. 24.06.2016 сплив термін дії послуги «Роумінг, як вдома», відповідач продовжив користуватися послугами міжнародного роумінгу, що стало причиною виникнення заборгованості.
Відповідно розрахунку заборгованості та звіту з історії балансу, за розрахунковий період з 01.06.2016 по 30.06.2016 у відповідача наявна заборгованість за надані телекомунікаційні послуги у розмірі 51 980,33 грн (а.с.18 -59).
Станом на дату подання даної заяви відповідач не оплатив отримані ним у червні 2016 послуги зв'язку ані особисто, ані на підставі надісланого позивачем на його адресу рахунку №1823193274 від 30.06.2016 на суму 51 980,33грн.
14.03.2017 позивачем була надіслана претензія №С 295388964492/03 із розрахунком заборгованості та проханням терміново погасити прострочену заборгованість (а.с.9).
Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до п.5 ч.1 ст.33 Закону України "Про телекомунікаційні послуги" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корись другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд повно, всебічно дослідив обставини справи та дав належну оцінку зібраним доказам по справі, а тому прийшов до вірного висновку про те, що після спливу 24.06.2016 року термін дії послуги "Роумінг, як вдома" відповідач продовжив користуватися послугами міжнародного роумінгу до 30.06.2016 року, що стало причиною виникнення заборгованості, яка станом на дату подання позову складає 51 980,33 грн.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги відносно того, що заборгованість за період часу з 25.06.2016 по 30.06.2016 в розмірі 51 980,33 грн не можна обґрунтувати жодними тарифами, що це є економічно необґрунтованим, що вказує на програмний збій або некоректну тарифікацію обсягів трафіку. При цьому апеляційний суд вважає, що такі доводи містять в собі ознаки припущення та не свідчать про встановлення дійсного факту.
Також суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги доводи скаржника на формальне посиланням суду на "історію балансу", яка є внутрішнім неперсоніфікованим документом компанії, а також на неврахування судом відсутності належних та допустимих доказів, що підтверджували б дійсний обсяг отриманих послуг. При цьому апеляційний суд виходить з наявності наданих позивачем доказів, на які він посилається як на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.
Разом з тим, є обгрунтовними доводи апеляційної скарги щодо пропущення позивачем позовної давності.
У своїй апеляційній скарзі сторона відповідача заявила про застосування позовної давності.
Норми цивільного законодавства щодо позовної давності встановлюють таке: загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України); перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України); перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст.264 ЦК України); сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України); якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 ЦК України).
Як правильно вказується в апеляційній скарзі, розрахунковим періодом є поточний календарний місяць, рахунки повинні бути сплачені в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Тобто рахунок за мобільний зв'язок у випадку, що досліджується, мав бути сплачений до 15.07.2016 року, отже, відповідно до ст.261 ЦК України перебіг строку позовної давності почався з 16.07.2016 року. А оскільки позов подано 23.01.2020 року, тобто після закінчення трирічного строку позовної давності, то за наявності відповідної заяви боржника суд повинен був відмовити у задоволенні позову на підставі ч.4 ст.267 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції враховує, що позов у цій справі подано 23 січня 2020 року, тобто через більше ніж 3 роки і 6 місяців, а отже подано з пропуском позовної давності, при цьому будь-яких доказів на підтвердження поважності причин пропущення позовної давності позивачем не надано.
Суд апеляційної інстанції враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц, і вважає, що попри ухвалення заочного рішення суд апеляційної інстанції зобов'язаний вирішити питання позовної давності по суті, навіть якщо така заява не подавалася в суді першої інстанції. При цьому апеляційний суд враховує, що у своїй заяві про перегляд заочного рішення, поданій у вересні 2025 року, сторона відповідача вказувала, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи належним чином та що відповідач дізнався про оскаржуване рішення лише 18.08.2025 року, після встановлення застосунку "Дія". Суд першої інстанції, враховуючи отримання відповідачем копії рішення не у день його проголошення, вважає можливим поновити відповідачу строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Відтак, апеляційний суд вважає, що оскільки суд першої інстанції ухвалив заочне рішення без належного повідомлення відповідача, останній має право заявити про пропуск строку давності у заяві про перегляд рішення або, у випадку, якщо суд першої інстанції формально відмовив у задоволенні такої заяви, відповідач зберігає право заявити про застосування позовної давності безпосередньо в апеляційній скарзі.
Відтак, враховуючи обґрунтованість позовних вимог за цим позовом, що встановлено судом, подання позову з пропуском позовної давності за відсутності доказів на підтвердження поважності причин її пропущення, у зв'язку з поданням відповідачем заяви про застосування позовної давності остання підлягає застосуванню при розгляді справи за цим позовом.
А тому висновок суду першої інстанції про задоволення позову є помилковим, таким, що зроблений при порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Висновки суду апеляційної інстанції
Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції, відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, слід скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог через сплив позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:
--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);
--- інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2).
При поданні апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір у встановленому законом розмірі 2 881,50 грн, також ним було сплачено судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 454,00 грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Отже, загальна сума судових витрат, понесених відповідачем на стадії оскарження заочного рішення, становить 3 335,50 грн, які підлягають стягненню з позивача.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує те, що відповідач ОСОБА_1 отримував правничу допомогу від адвоката Ювченка Андрія Васильовича, що підтверджується відповідними доказами, зокрема договором та ордером.
Згідно з попереднім розрахунком сума витрат на правничу допомогу становить 15 000,00 грн, які відповідач очікує понести у повному обсязі; вони будуть сплачені відповідачем протягом 3 (трьох) днів після постановлення рішення судом апеляційної інстанції за результатами розгляду даної скарги.
Отже, відповідно до положень ст.137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000,00 грн є доведеними й такими, що співмірні зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Тобто, також і в цій частині апеляційна скарга представника відповідача є обґрунтованою. А тому, оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, вказані витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу скаргою адвоката Ювченка Андрія Васильовича, який діє від імені ОСОБА_1 , задовольнити.
Заочне рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 02 березня 2020 року скасувати й ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937, рахунок НОМЕР_5 відкритий у АТ "Райфайзен Банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) понесені судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги та заяви про перегляд заочного рішення, в розмірі 3 335,50 грн (три тисячі триста тридцять п'ять гривень 50 коп), а також понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень), а всього 18 335,50 грн (вісімнадцять тисяч триста тридцять п'ять гривень 50 коп).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 16 березня 2026 року.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська