16 березня 2026 року м. Херсон
Номер справи: 954/2115/24
Номер провадження: 22-ц/819/354/26
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,
суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.
секретар Андреєва В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу адвоката Беспалова Олексія Сергійовича, який діє від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2025 року (під головуванням судді Каневського В. О.), у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,
1.Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
25.12.2024 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову позивачі посилалися на такі обставини.
30.03.2024 близько 12 год. 30 хв. у м. Херсон на нерегульованому перехресті вулиць Кременчуцька та Гагаріна, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», нз НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі, при виїзді на нерегульоване перехрестя не виконав вимоги дії знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», не надав переваги у русі транспортному засобу «Mercedes», нз НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок зіткнення зазначених автівок, автомобіль «Volkswagen Passat» вчинив інерційний некерований рух та зіткнувся з автомобілем «Mercedes», нз НОМЕР_2 . На момент зіткнення у автомобілі «Mercedes» перебував її власник, ОСОБА_2 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди всі описані транспортні засоби отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області № 118771196 від 30 квітня 2024 року по справі №766/5044/24, ОСОБА_3 визнано винним вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу. 11 травня 2024 року зазначена постанова набрала законної сили.
Відповідач ОСОБА_3 керував транспортним засобом, який застрахований Страховою компанією «СК Гардіан». Станом на день подання вказаної позовної заяви, у результаті вказаної ДТП, страховою компанією Відповідача, здійснено відшкодування в сумі 150 000,00 грн.
За висновком № 79 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, виконаного ОСОБА_4 , від 10 травня 2024 року, проведеного на замовлення ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля КТ3 Mercedes-Benz S350SDI9, н.з. НОМЕР_2 , перевищує ринкову вартість, то приймається ринкова вартість у розмірі 633276,84 грн. Тому загальна вартість майнової шкоди складає: 633276,84 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачі зазначають, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, яка на момент ДТП та в період розгляду справи перебуває у процесі відновлення після інсульту, потребує постійного медикаментозного лікування та підтримання рівню життя із низьким рівнем стресу; отримав гостру реакцію на стрес, що в свою чергу призвело до погіршення його стану здоров'я та моральних страждань обох позивачів. Оскільки лікарні постійно перебувають під ворожими обстрілами, ОСОБА_1 не звертався за медичною допомогою та продовжив його постійне лікування вдома. Фізичні та душевні страждання ОСОБА_1 негативно вплинули на моральний стан ОСОБА_2 , яка проживає разом з ОСОБА_1 , у безпорадному стані, у позбавленні можливості вести звичайний спосіб життя. Тому вважають, що відповідач повинен відшкодувати також і моральну шкоду.
У зв'язку із воєнними діями велика кількість майстрів та спеціалістів, які у змозі полагодити автомобіль, пошкоджений внаслідок ДТП, покинули місто Херсон та тимчасово перемістились до інших регіонів. Внаслідок чого позивачам довелось рушати до інших населених пунктів у спробах знайти майстра, що завдало додаткових переживань та незапланованих витрат. Протягом тривалого часу у зв'язку з пошкодженням автомобіля позивачам довелося самостійно шукати гроші та майстра для ремонту автомобіля. Кошти були спрямовані на ремонт авто, що спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого позивачі почали до всього нервово відноситися. Від такого стану та нецільового використання грошей, постраждали всі члени їх родин, що призвело до розладу стосунків із дітьми, а також до розладу стосунків між позивачами.
З урахуванням компенсації емоційних страждань, які довелося перенести позивачам, їх дітям, а також витрати, пов'язані з відновленням психічного стану, відпочинком від усього, що сталося з ними, розмір моральної шкоди позивачі оцінюють в сумі 120660,00 грн.
З огляду на викладене, позивачі просили суд стягнути з ОСОБА_3 :
- на користь ОСОБА_2 483 276,84 грн відшкодування майнової шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди;
- на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 120660,00 моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
- на користь ОСОБА_2 22418,42 грн судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2025 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
В апеляційні скарзі адвокат Беспалов О.С., який діє від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначивши, що з рішенням суду не погоджується та вважає, що «порушені матеріальні та процесуальні права при винесені рішення», просив скасувати судове рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області по справі №954/2115/25 повністю і ухвалити нове рішення про задоволення вимог.
(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що при ухваленні рішення суд першої інстанції дослідив висновок експерта не маючи при цьому відповідних знань у галузі експертного дослідження, суд повинен був своєю ухвалою залучити іншого експерта для надання роз'яснень по висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу. Суд зобов'язаний здійснювати правосуддя неупереджено та об'єктивно. Рішення суду повинно ґрунтуватися виключно на вимогах закону та належних доказах, без впливу особистих інтересів, упереджень чи зовнішнього тиску. Забезпечення рівності сторін у процесі та дотримання принципів справедливості є невід'ємною умовою законності судового рішення.
Експертом Давиденком Олександром був зроблений висновок за № 79 від 10 травня 2024 року в якому були технічні помилки, а саме, що в 3 розділі висновку була помилкова вказана сума 633 276 грн. 84 коп. треба було вказати суму з урахуванням фізичного зносу на деталі Ез 481 789 грн. 80 коп. В 4 розділі помилково написана сума 6 332 740 (шість мільйонів триста тридцять дві тисячі двісті сімдесят сорок) грн. 00 коп., а треба було написати 633 274 (шістсот тридцять три тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 00 коп.
На підставі уточненого висновку зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Mersedes-Bens S350SDI реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження при ДТП, не перевищує ринкову вартість то приймаються ремонтні роботи Ез 481789,80 (чотириста вісімдесят одна тисяча сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 80.
У частині першій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову , якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. У спорах про стягнення заподіяних збитків, першочергове значення мають правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України ), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (делікту) (глава 82 ЦК України , ст. 1166 ЦК України ). Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Велика Палата Верховного Суду у постанові ВП ВС від 14.04.2020 №925/1196/18 зазначила, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України ).
Відповідно до п. п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У відповідності зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, яка вимагає її відшкодування, що відповідає змісту частини третьої статті 12 та статті 81 ЦПК України .
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, де визнана презумпція моральної шкоди. Так, рішенням від 27 липня 2004 року по справі «Ромашов проти України», суд стягнув на користь заявника моральну шкоду, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій та має бути подана письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких суд може відхилити вимогу повністю або частково».
Позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача доводи скарги не визнала, рішення суду вважає законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню.
Представник зазначила, що додані апелянтом додаткові докази не можуть бути прийняті та досліджені судом зважаючи на те, що це буде порушенням принципу змагальності та диспозитивності, також, посилаючись на вимоги ст. 83 ЦПК України, вважає, що відсутні поважні причини для несвоєчасного подання. Позивач не обґрунтував, що не міг подати ці докази до суду з об'єктивних, поважних причин, які не залежали від його волі. Жодного обґрунтування таких причин позивачем не наведено.
Намагання легалізувати недостовірний висновок експерта шляхом подання «пояснювальних записок» на стадії апеляційного оскарження є грубим порушенням процесуального закону. Також цей «новий» висновок експерта від 19.01.2026 р. є абсолютно недостовірним і містить ще більш кричущі математичні та логічні помилки, а саме. Арифметична помилка в ринковій вартості: Експерт здійснює розрахунок базової ціни із коригуванням на пробіг: 633274,00 * ((1 + 4,2/100) - (0,0/100)). Математично правильний результат - 659 871,51 грн. Однак експерт безпідставно зазначає суму 633 276,84 грн. (сторінка 6 Висновку). Неусунута помилка вартості ремонту при розрахунку Свр: У новому висновку експерт повторює стару помилку. Він додає вартість робіт (15 032,88 грн), матеріалів (9 365,21 грн) та запчастин (460 538,16 грн). Реальним результатом є сума 484 936,25 грн. Натомість експерт знову зазначає фіктивну суму - 675 571,86 грн. (сторінка 7 Висновку) 6. Абсурдний розрахунок вартості ремонту зі зносом Сврз: результат формули 15032,88 + 9365,21 + 675571,86 * (1 - 0,70) дорівнює 227 069,65 грн, однак експерт у висновку зазначає 481 789,80 грн. (сторінка 7 Висновку) 7. Пряма суперечність у підсумках: У пункті 1 та 2 Висновків експерт зазначає вартість ремонту 675 571,86 грн , що очевидно перевищує ринкову вартість у 633 276,84 грн (тобто настає фізичне знищення авто). Однак у пункті 3 він робить взаємовиключний висновок, що вартість збитку «не перевищує ринкову вартість», тим самим грубо порушуючи методологію оцінки транспортних засобів. Отже, навіть цей виправлений висновок жодним чином не доводить розміру матеріального збитку.
Суд першої інстанції дійшов правильного та законного висновку, що позивачами не доведено розмір матеріального збитку. Наданий до суду першої інстанції Висновок № 79 від 10.05.2024 р. містить грубі арифметичні та методологічні помилки, які детально описані в рішенні суду (зокрема, різниця між реальною сумою складових ремонту та вказаною експертом склала понад 190 тисяч гривень).
Зокрема, відповідно до Висновку № 79 експертного автотоварознавчого дослідження від 10.05.2024 р.: 4. Вартість відновлювального ремонту становить 675 571,86 грн. 5. Ринкова вартість автомобіля до ДТП становила 633 276,84 грн. Оскільки вартість ремонту перевищує ринкову вартість, транспортний засіб вважається фізично знищеним (т.зв. "тотал"). Позивачі у своєму позові просять стягнути повну ринкову вартість автомобіля (за вирахуванням страхового відшкодування), однак вони не врахували вартість залишків (тобто вартість пошкодженого автомобіля після ДТП), який залишається у їхній власності. Пошкоджений автомобіль "Mersedes-Bens S350 CDI" (р.н. ВТ1394CX) має певну ліквідну вартість (вартість придатних до реалізації запчастин, брухту тощо). Задоволення позову в заявленому розмірі призведе до того, що Позивачі отримають повну ринкову вартість автомобіля до аварії, і при цьому у них залишиться сам пошкоджений автомобіль, який вони також можуть реалізувати. Це є неприпустимим та являє собою безпідставне збагачення. При цьому у Висновку експерта № 79, Експерт, встановивши факт фізичного знищення ТЗ, у висновку (п. 3) вказав, що вартість матеріального збитку дорівнює ринковій вартості (633 276,84 грн.). Це прямо суперечить ст. 30 Закону. Експерт не провів розрахунок вартості транспортного засобу після ДТП (вартості залишків), що є обов'язковим компонентом для розрахунку збитку при фізичному знищенні. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , який згідно зі ст.8ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Відповідно до п. 30.2 ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Отже, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.02.2018 в справі № 140/481/16-ц, від 30.01. 2019 в справі № 753/21303/16-ц, від 14.07.2020 в справі № 525/1592/18, від 01.08.2018 в справі № 363/2222/16-ц, від 01.04.2020 в справі №754/10777/15-ц, від 21.07.2022 у справі № 752/13375/19.
Також вказує, що вказаний Висновок експерта взагалі не може бути прийнятий до уваги зважаючи на численні арифметичні помилки. По-перше, помилка у визначенні вартості ремонту (Cвр). На стор. 57 Висновку експерт проводить розрахунок вартості відновлювального ремонту (Cвр) за формулою Cвр = Cр + Cм + Cс (робота + матеріали + запчастини). Він вказує наступні складові: Загальна вартість робіт (C'c у висновку): 15 032,88 грн. Вартість матеріалів (Cм): 9 365,21 грн. Вартість нових складових (Cс): в одному місці вказано 457 591,16 грн., а в самій формулі розрахунку вказано 460 538,16 грн. Далі експерт зазначає: Cвр = 15032,88 + 9365,21 + 460538,16 = 675571,86грн. Цей розрахунок є арифметично невірним. Якщо додати зазначені експертом числа: 15 032,88 + 9 365,21 + 460 538,16 = 484 936,25 грн. Таким чином, сума, яку експерт використовує для визначення "тоталу" (675 571,86 грн.), не відповідає сумі його ж розрахунків (484 936,25 грн.). Незрозуміла різниця складає 190 635,61 грн. По-друге, помилка у визначенні ринкової вартості (C'ср). На стор. 55 Висновку експерт проводить розрахунок ринкової вартості з урахуванням пробігу (Гк = 4,2%). Базова вартість вказана як 633 274,00 грн. (стор. 53). При застосуванні коефіцієнту пробігу (1 + 4,2/100) вартість мала б збільшитись (633 274,00 * 1.042 = 660 071,43 грн.). Однак експерт у розрахунку (з очевидною опискою в 6332740,00) отримує 633 276,84 грн., що є математично неможливим. Тобто, фінальна ринкова вартість 633 276,84 грн., яка використовується для порівняння, також є необґрунтованою та взята довільно, оскільки розрахунок, що її підтверджує, містить грубу помилку.
Таким чином, заявлена позивачами сума матеріальної шкоди є необґрунтованою, оскільки не базується на належному розрахунку, що враховує вартість залишків транспортного засобу та численні арифметичні помилки.
Представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні 120 660,00 грн моральної шкоди через повну недоведеність вимог. По-перше, позивачі не надали жодного належного доказу на підтвердження факту завдання їм моральних чи фізичних страждань саме внаслідок ДТП. Обґрунтовуючи страждання Позивача 1, позовна заява посилається на його похилий вік та стан здоров'я (відновлення після інсульту). Однак, додані до позову медичні документи (Епікриз № 1821/1216M, Виписка № 05564) датовані травнем 2017 року та серпнем 2020 року. Ці документи підтверджують лише наявність у Позивача 1 хронічних захворювань задовго до ДТП, яке сталося 30.03.2024 року. Жодного причинно наслідкового зв'язку між цими хворобами та ДТП не існує. Жодної медичної довідки, датованої після 30.03.2024 р., яка б фіксувала погіршення стану здоров'я Позивача 1, до суду не надано. По-друге, аргументація Позивача 1 про те, що він "не звертався за медичною допомогою", оскільки "лікарні постійно перебувають під ворожими обстрілами", є суперечливою та неправдивою. У той самий час, коли Позивач 1 нібито не міг звернутися до лікаря через небезпеку, Позивачі мали змогу активно займатися майновими питаннями: вони виїжджали для пошуку майстрів в інші населені пункти (як самі вказують у позові) та змогли організувати і провести експертне автотоварознавче дослідження (Висновок № 79 від 10.05.2024 р.). Це вказує на те, що об'єктивної неможливості звернутися до медичного закладу (якби у цьому справді була потреба, пов'язана з ДТП) у Позивачів не було. По-третє, посилання на воєнні дії (необхідність шукати майстрів в інших регіонах) як на підставу для моральних страждань є недоречним. Складнощі, пов'язані з воєнним станом, є загальними для всіх громадян, що проживають на відповідній території, і не можуть бути підставою для покладення на відповідача додаткової відповідальності у справі про ДТП. По-четверте, Позивачами не надано жодного розрахунку чи обґрунтування заявленої суми у 120 660,00 грн. Не проведено жодної психологічної експертизи, яка б могла встановити наявність та ступінь душевних страждань. Заявлена сума є довільною, взятою "зі стелі" та не підтверджена жодними доказами. Страждання Позивача 2, яка нібито постраждала через стан Позивача 1, також є повністю недоведеними.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) та вимог ст. 81, 76,77, 78,79 ЦПК України, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
Представник зазначає, що між відповідачем та нею, адвокатом Тисячник Рузанною Робертівною, було укладено договір про надання юридичної (правової) допомоги. Згідно із ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір , погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно акту адвокат надав позивачу наступні послуги:- здійснив аналіз апеляційної скарги на Нововоронцовського районного суду по справі від 12.12.2025 р. по справі №954/2115/24; - підготував правову позицію та підготував відзив на вказану апеляційну скаргу. Розмір витрат на правову допомогу, загальна вартість виконаних робіт (гонорар) за домовленістю сторін складає 10 000 (десять тисяч гривень) 00 коп., які замовник сплатив на рахунок адвоката, та які представник просить стягнути з апелянта.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того , що представником позивачів не було доведено належними та допустимими доказами розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mersedes-Bens» S350 CDI ОСОБА_2 , факт нанесення моральної шкоди позивачам після скоєння ДТП.
Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається наступне.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 30.04.2024 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
За зазначеною постановою ОСОБА_3 30.03.2024 о 12 год. 30 хв. в м. Херсоні на перехресті вулиць Кременчуцька та Гагаріна, керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_4 , рухаючись по другорядній дорозі, при виїзді на нерегульоване перехрестя, не виконав вимоги дії знаку 2.2. «Проїзд без зупники заборонено», не надав переваги у русі ТЗ «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що рухався по головній дорозі під керуванням водія ОСОБА_1 та допустив із ним зіткнення. У результаті ДТП ТЗ отримали механічні пошкодження, з матеріальними збитками( т.2 а.с.25-26).
Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 вбачається, що власником транспортного засобу «Mercedes-Benz», нз НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , є ОСОБА_2 ( т.2 а.с.27).
За квитанцією до прибуткового касового ордера №799 від 17.04.2024 позивачем ОСОБА_2 сплачено 5600,00 грн на автотоварознавче дослідження КТЗ Мерседес.
Представником позивачів до матеріалів справи були долучені наступні докази:
- протокол обстеження УЗД органів черевної порожнини та нирок ОСОБА_1 від 22.08.2018;
- копію виписки №05564 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 про перебування на лікуванні в період з 08.08.2020 по 17.08.2020;
- епікриз з історії хвороби 1821/1216М ОСОБА_1 та про перебування на стаціонарному лікуванні в ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії» в період з 24.05.2017 по 02.06.2017.
За заявою ОСОБА_2 з питаннями до експерта - товарознавця ФОП ОСОБА_4 щодо 1) визначення ринкової вартості ТЗ на момент скоєння ДТП; 2) вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ в результаті його пошкоджень в ДТП зроблений висновок №79 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 10.05.2024 з наданням відповідей на три питання.
Згідно з висновками даного дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля Mersedes-Bens S350 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження в ДТП, в цінах на момент огляду становить 675571,86 грн (шістсот сімдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят одна гривня 86 копійок).
Ринкова вартість автомобіля Mersedes-Bens S350 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП становить 633276,84 грн (шістсот тридцять три тисячі двісті сімдесят шість гривень 84 копійки).
Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Mersedes-Bens 350 SDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження при ДТП, перевищує ринкову вартість, то приймається ринкова вартість 633276,84 грн (шістсот тридцять три тисячі двісті сімдесят шість 86 копійок) ( т.1 а.с.25)
Судом першої інстанції встановлено, що у наданому позивачами висновку №79 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 10.05.2024 містяться численні арифметичні помилки:
- у дії (4) розмір середньої ринкової ціни колісного транспортного засобу (КТЗ) (Сср) становить 633274,00 грн (шістсот тридцять три тисячі двісті сімдесят чотири гривні 00 копійок), однак у формулі щодо визначення ринкової вартості транспортного засобу (С) зазначений інший показник Сср - 6332740,00 грн (шість мільйонів триста тридцять дві тисячі сімсот сорок гривень 00 копійок);
- у дії (6) здійснено розрахунок вартості відновлювального ремонту за наступною формулою:
Свр = Ср + См + Сс, де
Свр - вартість відновлювального ремонту;
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт;
См - вартість необхідних для фарбування матеріалів;
Сс - вартість нових складових, які підлягають заміні при ремонті.
У дії (6) вартість необхідних для фарбування матеріалів (См) за розрахунками програми «Audanet» складає 9365,21 грн (дев'ять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 21 копійку), яка була застосована у формулі, однак у висновку також зазначено, що См = 7639,88 грн (сім тисяч шістсот тридцять дев'ять гривень 88 копійок), що є неоднозначним показником та унеможливлює встановити правильну та належну вартість матеріалів для фарбування.
Також у дії (6) наявна відмінність між показниками вартості нових складових, які підлягають заміні при ремонті (Сс): зазначений показник у розмірі 457391,16 грн (чотириста п'ятдесят сім тисяч триста дев'яносто одна гривня 16 копійок), однак у формулі розрахунку вартості відновлювального ремонту (Свр) використовується інше значення Сс - 460538,16 грн (чотириста шістдесят тисяч п'ятсот тридцять вісім гривень 16 копійок).
Підставляючи зазначені показники вартостей експертом було отримано наступний результат вартості відновлювального ремонту (Свр):
Свр = 15032,88 + 9365,21 + 460538,16 = 675571,86 грн
З даної формули вартості відновлювального ремонту (Свр) вбачається, що цей розрахунок є арифметично помилковим, оскільки сума між зазначеними доданками складає 484936,25 грн (чотириста вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот тридцять шість гривень 25 копійок):
Свр = 15032,88 + 9365,21 + 460538,16 = 484936,25 грн
Суд першої інстанції виснував, що також остаточна вартість відновлювального ремонту підлягає сумніву оскільки наявна неоднозначність між показниками вартості необхідних для фарбування матеріалів (См) та вартості нових складових, які підлягають заміні при ремонті (Сс).
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (стаття 1188 ЦК України).
Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 ЦК України).
Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб, що належить ОСОБА_2 зазнав механічних пошкоджень у наслідок зіткнення, яке перебуває у прямому причинному зв'язку із порушенням ОСОБА_3 правил дорожнього руху. Факт заподіяння шкоди за участі ОСОБА_3 та наявність його вини підтверджуєтьсяпостановою Херсонського міського суду Херсонської області від 30.04.2024 якою ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та є підставою цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 як обов'язку відшкодувати майнову шкоду ОСОБА_2 , яка нею заявлена для стягнення на її користь в сумі 483 276,84 грн , визначеній нею виходячи з експертного дослідження №79 від 10 травня 2024 року про визначення вартості майнової шкоди в сумі 633276 грн.84 коп та сплаченої страховою компанією суми 150 000 грн.
Іншого доказу заподіяння матеріальної шкоди, стороною позивача суду першої інстанції не надавалося.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що суд дослідив висновок експерта не маючи при цьому відповідних знань у галузі експертного дослідження, суд повинен був своєю ухвалою залучити іншого експерта для надання роз'яснень по висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу. Суд зобов'язаний здійснювати правосуддя неупереджено та об'єктивно. Апелянт зазначив, що експертом Давиденком О. був зроблений висновок №79 від 10.05.2024 з помилками та на підставі уточненого висновку, цього ж експерта, вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля в ДТП не перевищує ринкову вартість, то приймаються ремонтні роботи - 481789 грн 80 коп.
Разом з тим, колегія суддів встановила, що з письмових пояснень представника відповідача, поданих через систему «Електронний Суд» 12.11.2025, адвокат позивачів достовірно був обізнаний про наявність у експертному висновку значних помилок у визначенні сум, які застосовуються у певних формулах для надання висновку щодо розміру; з урахуванням принципу змагальності, клопотань, з метою приведення висновку у відповідність,- не заявляв. З аудіозапису судового засідання від 12.12.2025 вбачається, що представник позивачів клопотань не має, представник відповідача акцентує увагу на конкретних вихідних даних та відповідних сумах, наведений висновок досліджується у судовому засіданні та адвокат позивачів щодо наголошених невідповідностей у висновку зазначив, що експертний висновок не скасований, під сумнів не ставився, експерт попереджався про кримінальну відповідальність, експерт діє на підставі дозволу, дозвіл є актуальним.
У судових дебатах у суді першої інстанції представник позивачів просив позов задовольнити в наведених у позовних вимогах розмірах, та судові витрати; наголошував на тому, що « стосовно висновку експерта вважаю його актуальним на і даний час ніким не спростованим; чим він керувався відповісти може тільки він безпосередньо, ця людина яка має досвіт в галузі оцінювання та знань як експерта, те що цифри вказують, на моє суб'єктивне переконання, нічого не доводять».
В апеляційній скарзі представник позивачів просить дослідити доказ, який не був досліджений в суді першої інстанції, а саме висновок №79 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, складеного 19 січня 2026 року. Викликати у судове засідання експерта - автотоварознавця О. Давиденка для надання пояснень по судовій справі № 954/2115/24.
Щодо прийняття судом доказів, які не були подані до суду першої інстанції та додані до апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у справі №646/857/18 від 24.07.2024 року: Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що, об'єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.
Верховний Суд звертає увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні.
Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, наступними:
1) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування;
2) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду;
3) суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи;
4) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо).
5) наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень.
Зазначене підтверджується численною, сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності (див.: постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 140/1322/22; постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 717/2052/16-ц, провадження № 14-632цс18 (цивільна юрисдикція), від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, провадження № 14-709цс19 (цивільна юрисдикція), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19 (цивільна юрисдикція), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, провадження № 12-4гс21 (господарська юрисдикція), від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21 (господарська юрисдикція); постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 18 червня 2020 року у справі № 909/965/16, від 16 червня 2021 року у справі № 915/2222/19, від 01 липня 2021 року у справі № 46/603 та інші).
Зазначена судова практика є сталою й незмінною і в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (див.: постанови від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, провадження № 61-13405св18; від 31 липня 2019 року у справі № 753/11963/15-ц, провадження № 61-27369св18, від 14 грудня 2022 року у справі № 521/574/22, провадження № 61-9422св22 та інші).
Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів виснує, що доданий до апеляційної скарги висновок №79 від 19 січня 2026 року свідчить, що він був зроблений експертом Давиденокм О. після ухвалення судом першої інстанції рішення суду від 12.12.2025 року і наведені апелянтом обставини з урахуванням вищевикладеного не надають підстав для його прийняття та дослідження.
Апелянтом у встановленому законом порядку не обгрунтовані підстави долучення до матеріалів справи "відзиву на апеляційну скаргу" ФОП ОСОБА_5 , що унеможливлює надання йому оцінки.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про не доведення стороною позивача розміру майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, і доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 120660,00 моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції застосувавши норми матеріального та процесуального закону виходив з того, що представником позивачів надано медичні документи (виписка, епікриз) датовані 2017, 2018, 2020 роками, які отримані задовго та не пов'язані з ДТП, що сталася 30.03.2024. За даними документами неможливо встановити причинно-наслідкові зв'язки між зазначеними захворюваннями та ДТП. Крім того, суду не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність моральних страждань, на які він посилається. Жодних медичних документів, датованих після 30.03.2024, яка б фіксувала погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 , до суду не надано. Також до суду не подавалися клопотання про призначення психологічної експертизи, і матеріали справи не містять висновків експерта, складених на замовлення позивачів. Враховуючи, що у справі кілька позивачів - зміст позовних вимог повинен бути викладений відносно кожного з них. Проте представником позивачів не виділено позовну вимогу щодо стягнення моральної шкоди відносно кожного позивача окремо, не зазначено розмір моральної шкоди, отримання відшкодування якого мав на меті позивач окремо від іншого позивача.
Адвокат Беспалов О. С., який діє від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди навів в апеляційній скарзі зміст норм матеріального права, які регулюють відшкодування моральної шкоди, її зміст, послався на два рішення Європейського Суду та вказав, що право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, яка вимагає її відшкодування, що відповідає змісту частини третьої статті 12 та статті 81 ЦПК України.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції особа, яка подала апеляційну скаргу зазначила що незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду в частині відмови суду першої інстанції у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди полягає в тому, що кожен з позивачів зазнав моральної шкоди опис та доведення про що наведено у позовній заяві, проте її наявність та доведеність судом не врахована.
Легальної дефініції (визначення) моральної шкоди немає. Це пов'язано з неможливістю чіткого визначення такого оціночного поняття, тому в ст. 23 ЦК України законодавець визначив лише способи прояву такої шкоди. При цьому будь-яке легальне визначення було б неповним, оскільки неможливо виділити в понятті універсальні, визначальні, родові риси, які були б характерними для нього в цілому. Судова практика надає визначення моральної шкоди з урахуванням її заподіяння у конкретних правовідносинах, які виникли між сторонами.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а)позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)».
Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Верховний Суд у постанові від 14.02.2023 у справі № 944/1122/21 зазначив, що «під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров'я.
Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду таз чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
З аудіозапису судового засідання від 12.12.2025 вбачається, що головуючий з'ясовував питання щодо заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди, як спільної моральної шкоди, на що представник позивачів пояснив: « Спільна. Така. Заявили таку спільну моральну шкоду. Так, Ваша Честь, ну що вони є подружжя, проживають разом, мають спільний бюджет».
Проте, моральна шкода дійсно є індивідуальною, оскільки полягає у суб'єктивних переживаннях, душевних чи фізичних стражданнях конкретної особи. Її розмір не пов'язаний з матеріальними збитками, визначається судом у кожному випадку окремо з урахуванням глибини страждань конкретної особи та вимог розумності.
Разом з тим, обґрунтування моральної шкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовна заява містить. І відносно ОСОБА_2 , як власниці транспортного засобу, вона полягає, відповідно до п.3 ч.2 ст. 23 ЦК України, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, обставини про що наведені у позовній заяві.
А отже суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку в частині не доведення заподіяння моральної шкоди позивачкою ОСОБА_2 .
Вимога про стягнення моральної шкоди на користь обох позивачів в сумі 120660,00 грн. не позбавляла суд першої інстанції, враховуючи наявність підстав, які ґрунтуються на нормі п.3 ч.2 ст. 23 ЦК Українидля стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2 , - виокремити суму моральної шкоди на відшкодування понесених нею душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням належного її автомобіля.
Інших доказів та обґрунтування понесення ОСОБА_2 внаслідок ДТП моральної шкоди, позивачкою не надано.
Враховуючи, викладені у позовній заяві обставини заподіяння моральної шкоди та в чому вони полягають, колегія суддів з урахуванням принципів розумності та справедливості вважає, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню моральна шкода в сумі 10 000 грн.
Позовна заява також містить обставини заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 , який під час здійснення ДТП, винним у якому визнаний відповідач, керував транспортним засобом, а отже як водій та учасник ДТП, отримав гостру реакцію на стрес; переживання через поведінку відповідача, як особи винної у скоєнні ДТП, який байдуже ставився до наслідків, ухилявся від надання будь-якої допомоги.
Не надання ОСОБА_1 медичних документів на підтвердження пережитого стресу від ДТП, не свідчить, як про його відсутність, так і про відсутність заподіяння йому моральної шкоди винними діями відповідача. Так, факт потрапляння в дорожньо- транспортну пригоду, у якій автомобілі зазнали пошкодження, є для водія, а саме ОСОБА_1 , який за медичними документами до часу ДТП, є особою з певними захворюваннями, - стресом.
Суд першої інстанції на наведене не звернув уваги, а тому дійшов помилкового висновку про недоведеність ОСОБА_1 заподіяння йому моральної шкоди.
Разом з тим, з урахуванням, наведеного, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, а вимога про стягнення моральної шкоди на користь обох позивачів в сумі 120660,00 грн. не позбавляла суд першої інстанції, враховуючи наявність наведених вище підстав для стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , - виокремити суму моральної шкоди на відшкодування моральної шкоди, понесеної ним внаслідок стресу, якого він зазнав у зв'язку із здійсненням ДТП до стану пошкодження автомобілів, відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, розумність та справедливість, розмір суми на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 буде достатнім в сумі 2000 грн.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення, підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди, та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, а саме стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 10 000 грн., на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 2000 грн.
В іншій частині це ж рішення підлягає залишенню без змін.
Щодо судових витрат
У відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині та ухвалення в цій частині нового рішення, про часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди є підставою для розподілу судових витрат.
Ціна позову - 603 936 грн. 84 коп , з яких 483 276грн 84коп. - відшкодування майнової шкоди, 120 660 грн.- відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди в сумі 483 276грн 84коп, - відмовлено, вимоги стягнення моральної шкоди задоволені в сумі 10 000 грн та 2000 грн, а саме на 9,94%, що є підставою перерозподілу сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Платником судового збору за двох позивачів у суді першої інстанції був ОСОБА_1 .. Отже на його користь з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 119 грн.94 коп. Платником судового збору за подання апеляційної скарги була ОСОБА_2 у тому рахунку за вимогу оскарження стягнення моральної шкоди; судовий збір був сплачений в сумі 1453 грн 44 коп.. Отже на її користь з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 144 грн 47 коп.
Враховуючи, відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, часткове задоволення вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди пропорційно заявленій вимозі на 9,94%, понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. підлягають стягненню пропорційно задоволеному розміру позовних вимог, а саме в сумі 9 006 грн. відповідно до вирішених вимог кожного позивача, а з урахуванням вищевикладеного, з ОСОБА_2 .
Колегія суддів звертає увагу, що про неспівмірність наведеної представником ОСОБА_3 суми судових витрат до стягнення, адвокатом Беспаловим О.С. не заявлялося.
Керуючись ст. ст. 367, 374,376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Беспалова Олексія Сергійовича, який діє від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2025 рокув частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 10 000 грн. (десять тис. грн) та на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2 000 грн. (дві тис. грн).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в сумі 119 грн.94 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 144 грн 47 коп.
В іншій частині це ж рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу адвоката в сумі 9 006 грн.( дев'ять тис. шість грн)
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови суду складено 16 березня 2026 року.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.П. Воронцова
В.В. Майданік