Єдиний унікальний номер справи: 766/9968/24 Головуючий у 1-й інстанції: Шестакова Я.В.
Номер провадження: 22-ц/819/399/26 Доповідач: Воронцова Л.П.
16 березня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,
суддів: Майданіка В.В.,
Склярської І.В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Акцент-Банк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в м. Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент Банк" на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Шестаковою Я.В., в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (скорочене найменування - АТ "А-БАНК") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 05 листопада 2015 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору б/н та відкриття банківського рахунку і на підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ініціював встановлення кредитного ліміту на банківський рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та отримав платіжну картку.
АТ "А-БАНК" свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі, визначеному умовами договору, однак відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 55 129 грн 62 коп., з яких: 34 516 грн 50 коп. - заборгованість за кредитом, 20 613 грн 12 коп. - заборгованість за відсотками, яку позивач простив стягнути на свою користь з відповідача та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 28 жовтня 2025 року позов Акціонерного товариства "Акцент Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент Банк" заборгованість за кредитним договором від 05 листопада 2015 року № б/н, яка виникла станом на 02 червня 2024 року в сумі 8 046 грн 67 коп. Стягнуто ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент Банк" 442 грн 09 коп. в рахунок сплаченого при зверненні в суд судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредиту у зв'язку із підписанням Анкети-заяви від 05 листопада 2015 року. Разом з цим, суд вважав, що оскільки в анкеті-заяві позичальника відсутні умови щодо процентної ставки, тому застосувавши правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, дійшов висновку про недотримання позивачем вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування, а паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України "Про споживче кредитування" включає до форми договору про споживчий кредит, відтак вважав, щоз відповідача ОСОБА_1 на користь АТ "А-БАНК" підлягає стягненню залишок неповернутих банку коштів у розмірі 8 046 грн 67 коп. (98 177 грн 01 коп. - 90 130 грн 34 коп.).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду АТ "А-БАНК" подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права просило поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 жовтня 2025 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2026 року справа розподілена колегії суддів Херсонського апеляційного суду у складі головуючого (суддя-доповідач) Воронцової Л.П., судді: Майданік В.В., Склярська І.В.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 02 лютого 2026 року поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
03 лютого 2026 року скаржник усунув недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження.
09 лютого 2026 року цивільна справа надійшла до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 23 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і заперечення інших учасників справи
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та не врахував того, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під підпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку, що є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору.
Позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, - фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією) і повинен сплачувати процентну ставку. Вважає, що суд в будь-якому випадку повинен був стягнути відсотки у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Просив застосувати позицію Верховного Суду, яка є релевантною щодо даних правовідносин та дійсності Умов і Правил, що викладена в постановах Верховного Суду від 09 липня 2018 року у справі № 202/19403/13-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 705/6051/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 265/7652/15-ц.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа відповідно до частини першої статті369 ЦПК України підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 листопада 2015 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банк, відповідно до умов якої надав згоду на те, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Відповідно до довідки АТ "А-Банк" Бєлову В.В. відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: НОМЕР_2 , зі строком дії до липня 2019 року; НОМЕР_3 , зі строком дії до липня 2022 року; НОМЕР_4 , зі строком дії до грудня 2024 року; НОМЕР_5 , зі строком дії до липня 2027 року; НОМЕР_6 , зі строком дії до жовтня 2027 року.
Згідно з довідкою АТ "А-Банк" ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт за договором б/н від 05 листопада 2015 року за період з 05 листопада 2015 року по 02 червня 2024 року, який неодноразово змінювався: 05 листопада 2015 року - 500 грн, 30 серпня 2016 року - 17 000 грн, 06 вересня 2019 року - 32 000 грн, 17 січня 2020 року 47 000 грн, 02 березня 2022 року - 38 112 грн, 28 червня 2023 року - 34 516 грн 50 грн коп., 23 вересня 2023 року - 34 600 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 05 листопад 2015 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 02 червня 2024 року складає 55 129 грн 62 коп., із якої: 34 516 грн 50 коп. - заборгованість за кредитом; 20 613 грн 12 коп. - заборгованість за відсотками за користуванням кредитом.
Згідно з випискою за рахунком № НОМЕР_7 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 , за період з 05 листопада 2015 року по 02 червня 2024 року сума витрат складає 145 259 грн 96 коп., сума зарахувань - 90 130 грн 34 коп., сума комісій - 773грн 80 коп., сума кешбеку - 4 грн 48 коп. Із вказаної виписки вбачається, що в розмір заборгованості ОСОБА_1 враховувались списання відсотків, комісії за користування кредитними коштами, комісії за обслуговування.
Позиція суду апеляційної інстанції
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) викладено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц).
Встановлено, що 05 листопада 2015 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банк, відповідно до якої відповідач погодився з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він ознайомлений та згоден з умовами вказаного договору.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, застосувавши правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, дійшов висновку про те, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач не дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а тому не вбачав підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами, однак вважав, що оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ "А-БАНК" не повернуті, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заявлена позивачем сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 046 грн 67 коп.
Колегія суддів звертає увагу, що в анкеті-заяві, підписаній відповідачем, зазначено лише його анкетні дані, контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність. Розмір кредитного ліміту, тип картки, строк повернення кредиту (користування ним), розмір процентів за користування кредитом в анкеті-заяві не зазначені.
Посилання апелянта, як на підставу нарахування процентів за користування коштами, на Умови та Правила надання банківських послуг в Акцент-Банку, з якими позичальник ознайомився при укладені договору, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені Умови та Правила не підписані, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився із ними, підписуючи анкету-заяву від 05 листопада 2015 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків за користування кредитом не має, а відтак і правових підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості за відсотками.
Доводи скаржника про те, що факт користування відповідачем кредитними коштами свідчить про його обізнаність та згоду з умовами кредитування, зазначеними в Умовах та правилах надання банківських послуг у АТ "А-БАНК" та Тарифах суперечать встановленим обставинам справи, вищевикладеним положенням закону та наведеному висновку Великої Палати Верховного Суду, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Апеляційний суд вважає безпідставними посилання апелянта на необхідність використовувати у даній справі висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09 липня 2018 по справі № 202/19403/13-ц; від 18 квітня 2018 року по справі № 705/6051/15-ц; від 14 лютого 2018 року по справі № 265/7652/15-ц, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 фактично відступила від вищезазначених висновків, щодо застосування відповідних норм права.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 у постанові від 30 січня 2019 року зазначила, що, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у будь-якому випадку суд на підставі частини першої статті 1048 ЦК України мав стягнути з відповідача проценти за користування кредитом у розмірі облікової ставки Національного бану України, оскільки ураховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Оскільки АТ "А-БАНК" не пред'являлися позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі облікової ставки Національного бану України, то суд не мав повноважень щодо їх стягнення, а в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
За таких підстав, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на законність і обґрунтованість рішення суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, за наведених обставин, доводи апеляційної скарги є такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент Банк" залишити без задоволення, заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Л.П. Воронцова
Судді: В.В. Майданік
І.В. Склярська