Єдиний унікальний номер справи: 766/18111/24 Головуючий у 1-й інстанції: Шестакова Я.В.
Номер провадження: 22-ц/819/398/26 Доповідач: Воронцова Л.П.
16 березня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,
суддів: Майданіка В.В.,
Склярської І.В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Акцент-Банк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в м. Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент Банк" на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 листопада 2025 року, ухвалене суддею Шестаковою Я.В., в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (скорочене найменування - АТ "А-БАНК") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 26 січня 2021 року відповідач приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору б/н та відкриття банківського рахунку і на підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ініціювала встановлення кредитного ліміту на банківський рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та отримала платіжну картку.
АТ "А-БАНК" свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі, визначеному умовами договору, однак відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 16 706 грн 46 коп., з яких: 8 653 грн 27 коп. - заборгованість за кредитом, 8 053 грн 20 коп. - заборгованість за відсотками, яку позивач простив стягнути на свою користь з відповідача та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10 листопада 2025 року позов Акціонерного товариства "Акцент Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент Банк" заборгованість за кредитним договором від 26 січня 2021 року № б/н, яка виникла станом на 15 жовтня 2024 року в сумі 7 112 грн 73 коп., з яких: 5 960 грн 19 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 1 152 грн 54 коп. - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент Банк" 1 289 грн 02 коп. в рахунок сплаченого при зверненні в суд судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредиту у зв'язку із підписанням Анкети-заяви від 26 січня 2021 року. Разом з цим, суд вважав, що оскільки в анкеті-заяві позичальника відсутні умови щодо процентної ставки, тому застосувавши правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, дійшов висновку про недотримання позивачем вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування, відтак вважав, щоз відповідача ОСОБА_1 на користь АТ "А-БАНК" підлягає стягненню залишок неповернутих банку коштів у розмірі 5 960 грн 19 коп. (36 985 грн 87 коп. - 31 025 грн 68 коп.) за тілом кредиту та 1 152 грн 54 коп. - процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період з 26 січня 2021 року по 01 липня 2021 року, в період чинності паспорта споживчого кредиту.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду АТ "А-БАНК" подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права просило поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 листопада 2025 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2026 року справа розподілена колегії суддів Херсонського апеляційного суду у складі головуючого (суддя-доповідач) Воронцової Л.П., судді: Майданік В.В., Склярська І.В.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 02 лютого 2026 року поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
02 лютого 2026 року скаржник усунув недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження.
09 лютого 2026 року цивільна справа надійшла до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 23 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і заперечення інших учасників справи
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів, оскільки у справі №342/180/17 Тарифи Банку не було підписано позичальником, а у справі, що переглядається, позивачем надано Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", в якому чітко зазначені всі умови кредитування, зокрема, процентна ставка та інші умови кредитування, та який підписано боржником, тому вважав, що слід керуватися висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа відповідно до частини першої статті369 ЦПК України підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 вересня 2016 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
26 січня 2021 року ОСОБА_1 простим електронним підписом шляхом підтвердження ОТП 8759 з номера телефону НОМЕР_1 підписала паспорт споживчого кредиту "Кредитна картка".
Відповідно до довідки АТ "А-БАНК" ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано наступні картки: НОМЕР_3 зі строком дії до жовтня 2027 року.
Згідно з довідкою АТ "А-БАНК" ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 8 700 грн за договором б/н від 26 січня 2021 року за період з 26 січня 2021 року по 15 жовтня 2024 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 26 січня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 15 жовтня 2024 року складає 16 706 грн 46 коп., з яких: 8 653 грн 27 коп. - заборгованість за кредитом, 8 053 грн 20 коп. - заборгованість за відсотками.
Із виписки з рахунку № НОМЕР_4 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , за період з 26 січня 2021 року по 15 жовтня 2024 року вбачається, що сума витрат відповідача складає 47 732 грн 14 коп., сума зарахувань - 31 025 грн 68 коп., сума комісій - 1 112 грн 93 коп.
Позиція суду апеляційної інстанції
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) викладено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).
Встановлено, що 24 вересня 2016 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідно до якої відповідач погодилася з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що вона ознайомлена та згодна з умовами вказаного договору.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, застосувавши правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, дійшов висновку про те, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а тому не вбачав підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами, однак вважав, що оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ "А-БАНК" не повернуті, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заявлена позивачем сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 960 грн 19 коп.
Колегія суддів не бере до уваги долучений позивачем паспорт споживчого кредиту та вважає посилання скаржника на його умови безпідставними, з огляду на таке.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України "Про споживче кредитування").
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України "Про споживче кредитування", у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності.
У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України "Про споживче кредитування").
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України "Про споживче кредитування").
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 .
Тому посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, провадження № 61-13569св20, є безпідставним, оскільки дана судова практика не є актуальною.
Таким чином, паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України "Про споживче кредитування" включає до форми договору про споживчий кредит.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі №754/644/21, провадження № 61-16783св23.
Колегія суддів звертає увагу, що в анкеті-заяві, підписаній відповідачем, зазначено лише її анкетні дані, контактна інформація, відомості про майновий стан та трудову діяльність. Розмір кредитного ліміту, тип картки, строк повернення кредиту (користування ним), розмір процентів за користування кредитом в анкеті-заяві не зазначені.
Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", який підписано сторонами, визначає суми та ліміти кредиту, строк кредитування, процентну ставку, порядок нарахування та сплати процентів. Проте в паспорті споживчого кредиту зазначено, що інформація зберігає чинність та є актуальною до 01 липня 2021 року (а.с. 10) .
Отже, вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги, оскільки сам по собі факт користування відповідачем грошовими коштами не підтверджує, що розмір процентної ставки за користування кредитними коштами та інші істотні умови були погоджені з відповідачем на момент укладення договору.
При цьому, судом першої інстанції вірно застосовано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 щодо того, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливість використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
З урахуванням зазначеного, переглянувши законність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, за наведених обставин, доводи апеляційної скарги є такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент Банк" залишити без задоволення, заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 листопада 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Л.П. Воронцова
Судді: В.В. Майданік
І.В. Склярська