Справа №587/3026/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Вортоломей І. Г.
Номер провадження 33/816/464/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 126 КУпАП
13 лютого 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною захисника скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Чернець В.М. на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 06.08.2025, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.
Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 06.08.2025 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, за те, що 17.06.2025 о 01.14 год. на дорозі Суми-Полтава 1 км неподалік с. Бездрик, керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, та який повторно протягом року вчинив правопорушення, чим порушив п. 2.1 а ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Крім того, 17.06.2025 о 01.14 год. на дорозі Суми-Полтава 1 км неподалік с. Бездрик, ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, млява мова. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, за що відповідальність передбачена за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, у зв'язку з чим невідомо в якій час та в якому медичному закладі ОСОБА_1 повинен був пройти медичний огляд.
Крім того, не зафіксовано порядок перевірки виявлених у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння. Також ОСОБА_1 не роз'яснювались його права та обов'язки, а тому протокол не може бути належним і допустимим доказом у справі.
До того ж, захисник вказує, що його підзахисний ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія категорії «В», тому він не може бути позбавлений права керування транспортними засобами, оскільки такого права ніколи й не мав.
Апелянт вказує й на те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, а тому наявність у нього права на керування транспортними засобами категорії «С» є необхідним та сприятиме виконанню бойових завдань підрозділом, де він проходить військову службу.
Вважає захисник, що у ОСОБА_1 відсутня суб'єктивна сторона інкримінованих правопорушень, оскільки відсутні вина та умисел на їх вчинення.
Згідно з положеннями ст. 268 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду у встановлений законом спосіб, учасники провадження в справі про адміністративне правопорушення в судове засідання не з'явились, від ОСОБА_1 та його захисника Чернець В.М. будь-яких клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило, тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність вказаних осіб, оскільки це не суперечить вимогам ст. 268, 271, 277-2 і 294 КУпАП.
Тому, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується наступними доказами:
- протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №364068 від 17 червня 2025 року та ЕПР1 №364062 від 17 червня 2025 року (а.с. 1, 10),
- рапортами (а.с. 2, 11),
- посвідченням водія (а.с. 3-4, 12-13),
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4700658 від 10 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 5),
- довідкою Сумського РУП ГУНП в Сумській області від 17 червня 2025 року, відповідно до якої на ОСОБА_1 , 26 травня 2025 року постановою Ковпаківського районного суду м. Суми у справі №592/8397/25 за скоєння адміністративного правопорушення за ч. 1ст. 130 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік (а.с. 14),
- довідкою про надання інформації Сумського РУП ГУНП в Сумській області від 01 липня 2025 року щодо місця вчинення правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП (а.с. 20),
- відеозаписом вчиненого правопорушення (а.с. 6, 15).
Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 ПДР України, вчинені особою, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Щодо доводів апелянта про те, що під час складання протоколу відносно нього ним було повідомлено, що він перебуває на військовій службі та виконує поставлені військовим командуванням завдання, у зв'язку з чим наявність у нього права на керування транспортними засобами категорії «С» є необхідним та сприятиме виконанню бойових завдань підрозділом, де він проходить військову службу, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини 1 статті 15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Отже, на переконання судді апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Щодо посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи направлення водія до закладу охорони здоров'я для проходження медичного огляду не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 .
Так, згідно з положеннями ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає не лише за керування транспортними засобами у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, а й за відмову водія від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння може проводитися поліцейським із застосуванням спеціальних технічних засобів або у закладі охорони здоров'я.
У разі відмови особи від проходження такого огляду працівник поліції складає відповідні матеріали про адміністративне правопорушення, що саме по собі є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, відсутність у матеріалах справи направлення до медичного закладу не свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення.
Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи не зафіксовано порядок перевірки ознак алкогольного сп'яніння, також є безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції було зафіксовано наявність у особи характерних ознак алкогольного сп'яніння, що стало підставою для пропозиції пройти відповідний огляд.
Такі обставини відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших матеріалах справи, які були досліджені судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у встановленому законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції надав належну оцінку сукупності доказів у справі.
Доводи захисника Чернець В.М. про те, що ОСОБА_1 не були роз'яснені його права та обов'язки, спростовуються матеріалами справи.
Як убачається з обох протоколів про адміністративні правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, останньому були роз'яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що підтверджується його особистим підписом у протоколах.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія категорії «В», а відтак не може бути позбавлений права керування транспортними засобами, оскільки такого права ніколи не мав, апеляційний суд вважає безпідставними.
Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті, зокрема за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду на стан сп'яніння. При цьому наведена норма не пов'язує настання адміністративної відповідальності із наявністю у особи посвідчення водія чи набуттям нею права керування транспортними засобами, а визначальною обставиною є сам факт керування транспортним засобом та вчинення передбачених законом дій.
Крім того, згідно з ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, що, навпаки, прямо охоплює випадки керування транспортними засобами особами, які взагалі не отримували посвідчення водія.
Санкції зазначених норм, зокрема ч. 2 ст. 130 КУпАП, передбачають застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на визначений строк, що за своїм змістом означає встановлення судом заборони на керування транспортними засобами протягом відповідного періоду, а не лише припинення вже наданого права.
За таких обставин сам по собі факт відсутності у ОСОБА_1 посвідчення водія відповідної категорії не виключає можливості застосування до нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами та не спростовує правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.
З огляду на викладене, апеляційний суд інстанції вважає, що суддя суду першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП України,
Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 06.08.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн., із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Чернець В.М. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.