17 березня 2026 року м.Суми
Справа №583/5779/25
Номер провадження 22-ц/816/1705/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач), Сидоренко А. П. , Сізова Д. В. ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2026 року у складі судді Плотникової Н.Б., ухваленого в м. Охтирка Сумської області, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ»
про стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат та 3% річних,
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
03.12.2025 представник ОСОБА_2 - адвокат Абрамович Олексій Володимирович звернувся до суду з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (далі - ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ»), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати орендної плати за договорами оренди землі № 231/15 від 20.11.2015 та № 232/15 від 20.11.2015 в розмірі 38 506 грн 71 коп., обчисленої без утримання податків та обов'язкових платежів, а також 6682 грн 02 коп. інфляційних втрат та 1917 грн 90 коп. 3% річних.
Свої вимоги мотивує тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 4,7134 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0022 та земельної ділянки площею 4,7134 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0023, які мають цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області, яку він успадкував після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя ОСОБА_3 20.11.2015 уклала з ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» договори оренди землі № 231/15 та № 232/15, за умовами яких вона передала земельну ділянку у строкове платне користування указаному товариству строком на 10 років, розмір орендної плати - 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4676 грн 02 коп. 12.03.2018 року ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» та ОСОБА_3 уклали трьохсторонні додаткові угоди № 1 до вказаних договорів оренди, в якій погодили, що новий орендар - ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» прийняв на себе всі права та обов'язки орендаря від ПрАТ «РАЙЗ-МАСИМКО». З 2017 року орендна плата складає 11 222 грн 45 коп. Умовами договору погоджено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації, а орендна плата вноситься 1 раз на рік не пізніше 31 грудня.
У подальшому після смерті власниці земельних ділянок ОСОБА_3 17.08.2020 позивач як її спадкоємець уклав з відповідачем додаткові угоди № 2 про внесення змін до договорів оренди № 231/15 та № 232/15, згідно з якою сторони визначили, що з 01.01.2019 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто становить 12 344,69 грн.
Позивач 04.02.2023 подарував земельну ділянку площею 4,7134 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:002 своїй сестрі - ОСОБА_4 .
У порушення умов договорів орендна плата за 2020-2025 роки виплачувалась без урахування індексів інфляції на загальну суму 38 506 грн 71 коп.
Крім того, у зв'язку з порушенням зобов'язання з виплати орендної плати відповідно до статті 625 ЦК України підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_2 35884 грн 47 коп. орендної плати, обрахованої без вирахування податків та інших обов'язкових платежів, 3 % річних в розмірі 1739 грн 74 коп. та інфляційні втрати в розмірі 6151 грн 59 коп., а всього 43 775 грн 80 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за укладеними договорами оренди землі, оскільки виплата орендної плати позивачу проводилась без урахування індексації. Загальний розмір заборгованості за договорами оренди за 2020-2025 роки становить 35 884 грн 47 коп., що підлягає стягненню з відповідача без вирахування податків та інших обов'язкових платежів. При цьому, оскільки позивач 04.02.2023 подарував земельну ділянку кадастровий номер 5920384000:01:001:0022 ОСОБА_4 , тому суд дійшов висновку, що з 2023 по 2025 рік підлягає стягненню заборгованість з виплати орендної плати лише за договором оренди землі № 232/15. Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання підлягають стягненню інфляційні втрати в загальному розмірі 6151 грн 59 коп. та 3% річних в сумі 1739 грн 74 коп.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
06.02.2026 ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» через електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС подало до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2026 року в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони договору не встановили орендну плату у фіксованому розмірі чи твердій грошовій сумі, а визначили спосіб її обрахування у відсотковому значенні від нормативної грошової оцінки землі. Словосполучення, які використовуються у пунктах 10, 13 Договору означають індексацію нормативної грошової оцінки земель у спосіб та порядок згідно із статтею 289 Податкового кодексу України. Оскільки коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення у період з 2017-2022 роки не змінювався та становив 1.0, це не впливало на визначений договором розмір орендної плати. Орендна плата відсутня в переліку грошових доходів громадян, які підлягають індексації, визначених статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Крім того, позивач жодних претензій щодо сплати орендної плати не в повному обсязі відповідачу не пред'являв та не скористався своїм правом вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник позивача - адвокат Абрамович О.В. 01.03.2026 через електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2026 року без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» - без задоволення; стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Посилався на те, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, дійшов правильних висновків з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 про те, що умовами укладених договорів оренди землі та додаткових угод до цих договорів передбачено сплата орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Розрахунок орендної плати з урахуванням індексу інфляції відповідачем не спростовано. Відсутність у договорі оренди землі узгодженого сторонами порядку обрахування орендної плати з урахуванням індексу інфляції не звільняє відповідача як зобов'язану сторону договору, від виконання взятих на себе зобов'язань за цими договорами.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5920384000:01:001:0023 площею 4,7134 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області, яку він успадкував після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
За життя ОСОБА_3 20.11.2015 уклала Договір оренди землі № 232/15 з ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», за умовами якого передала орендарю у строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на 10 років (а.с. 10-11).
Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, що складає 4676 грн 02 коп.
Згідно з пунктом 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.
Відповідно до пункту 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: 1 раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 31 грудня.
12.03.2018 року між ОСОБА_3 (орендодавець), ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (орендар) та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (новий орендар) укладено додаткову угоду № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі №232/15, відповідно до якої орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов'язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. Сторони домовилися, що з 2017 року орендна плата складає 11 222 грн 45 коп., що становить 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 11 2224 грн 47 коп. (а.с. 13).
17.08.2020 між позивачем та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди землі № 232/15 від 20.11.2015, якою сторони договору перший абзац пункту 9 Договору доповнили словами: «У термін з 01.01.2019 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю згідно ПК України» (а.с. 15).
Також ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5920384000:01:001:0022 площею 4,7134 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області, яку він успадкував після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).
За життя ОСОБА_3 20.11.2015 уклала Договір оренди землі № 231/15 з ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», за умовами якого передала орендарю у строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на 10 років (а.с. 19-20).
Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, що складає 4676 грн 02 коп.
Згідно з пунктом 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.
Відповідно до пункту 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: 1 раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 31 грудня.
12.03.2018 року між ОСОБА_3 (орендодавець), ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (орендар) та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (новий орендар) укладено додаткову угоду № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі №231/15, відповідно до якої орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов'язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. Сторони домовилися, що з 2017 року орендна плата складає 11 222 грн 45 коп., що становить 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 112 224 грн 45 коп. (а.с. 22).
17.08.2020 між позивачем та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» укладена додаткова угода № 2 про внесення змін до договору оренди землі № 231/15 від 20.11.2015, якою сторони договору перший абзац пункту 9 Договору доповнили словами: «У термін з 01.01.2019 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю згідно ПК України» (а.с. 24).
04.02.2023 право власності на земельну ділянку площею 4,7134 га га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0022, перейшло до ОСОБА_4 на підставі Договору дарування земельної ділянки (а.с. 25-26).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 20.08.2025 ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було нараховано позивачу ОСОБА_2 орендну плату за 2020 рік - 2022 роки в сумі по 24 689 грн 34 коп. за кожен рік, за 2023 рік - 12 344 грн 67 коп., за 2024 рік - 12 974 грн 28 коп.(а.с. 28-31; 32-34).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).
За змістом частин першої - третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У справі, що переглядається, позивач звернувся з позовом до відповідача у зв'язку з тим, що ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» орендну плату за договорами оренди землі за 2020-2025 роки нараховувало і сплачувало без урахування індексів інфляції.
Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач допустив порушення умов пункту 10 Договорів оренди землі № 231/15 від 20.11.2015 та № 232/15 від 20.11.2015, який зобов'язував останнього обчислювати розмір орендної плати за земельні ділянки, належні позивачу ОСОБА_2 з урахуванням індексації.
Доводи апеляційної скарги про те, що умовами договору оренди землі передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, коефіцієнт якої протягом 2017-2022 років не змінювався та становив 1.0, апеляційний суд відхиляє зважаючи на такі мотиви.
Частиною першою статті 632 ЦК України визначено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина третя статті 21 Закону «Про оренду землі»).
Суд першої інстанції обґрунтовано посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 про те, що: «Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб'єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).
Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов'язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 161-XIV (індексується лише орендна плата).
За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Базовим місяцем уважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки
У пункті 10 Договорів оренди землі № 231/15 та № 232/15 від 20.11.2015 сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.
Умовами указаних договорів оренди землі індексація нормативної грошової оцінки не визначена.
Зміст указаних пунктів Договорів № 231/15 та № 232/15 дає підстави для висновку про те, що оскільки обов'язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорах оренди землі, то відповідно мала індексуватися саме орендна плата відповідно до приписів частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Суд першої інстанції правильно визначив, що базовим місяцем у цій справі необхідно вважати серпень 2020 року, а індексації підлягають всі подальші щомісячні орендні платежі за договором оренди землі № 232/15 за період з вересня 2020 року до 2025 року, а за договором № 231/15 - за період з вересня 2020 по 2022 рік включно, виходячи з розміру орендної плати, який потрібно розраховувати з урахуванням нормативної грошової оцінки землі. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні заборгованості з виплати орендної плати за 2023 - 2025 роки за договором №231/15, оскільки 04.02.2023 позивач подарував земельну ділянку кадастровий номер 5920384000:01:001:0022 ОСОБА_4 , а тому за період після її відчуження не має права вимагати від відповідача сплати на свою користь суму індексації орендної плати за користування указаною земельною ділянкою.
Ураховуючи зазначене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов'язань за укладеними договорами оренди землі № 231/15 від 20.11.2015 та № 232/15 від 20.11.2015 (з урахуванням додаткових угод до них № 1 від 12.03.2018 та № 2 від 17.08.2020), оскільки виплата орендної плати за договором № 232/15 за 2020-2025 роки та за договором № 231/15 за 2020-2022 роки позивачу ОСОБА_2 була проведена не у повному обсязі, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути недоплачену орендну плату за вказаний період в загальній сумі 35884 грн 47 коп., яка обчислена без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Та обставина, що позивач не звертався до відповідача з претензією щодо недоплати орендної плати, не звільняє його від належного виконання зобов'язань за укладеним договором щодо сплати орендної плати з урахуванням індексів інфляції.
Також апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання з виплати орендної плати наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Апеляційна скарга доводів щодо незгоди з розрахунком розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції, розрахунком сум відповідно до статті 625 ЦК України не містить. Ураховуючи принцип диспозитивності та приписи частини першої статті 367 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції розрахунок заявлених до стягнення спірних сум заборгованості з орендної плати та інших платежів апеляційним судом не перевіряється.
Крім того, апеляційний суд відхиляє посилання заявника апеляційної скарги на постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року № 732/1705/16-ц, від 03 лютого 2021 у справі № 618/1078/19 та від 12 квітня 2023 року у справі № 175/642/19, які не підлягають застосуванню у цій справі зважаючи на такі мотиви.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанова Верховного Суду у справі № 166/1222/20).
Судова практика з питання індексації нормативної грошової оцінки землі та індексації орендної плати сформована Верховним Судом у складі Великої Палати Верховного Суду (постанова від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23).
Оскільки правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, тому саме вони підлягають застосуванню.
Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Висновки суду щодо судових витрат
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України)
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого суду залишається без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених заявником апеляційної скарги у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Представник позивача адвокат Абрамович О.В. у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи апеляційним судом.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до частин три, чотири статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
З матеріалів справи установлено, що в суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_2 представляв адвокат Абрамович О.В.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача було надано: 1) копію Договору про надання правової допомоги № 88 від 20 серпня 2025 року, відповідно до умов якого за послуги, що надаються адвокатом за умовами цього Договору, Клієнт сплачує гонорар готівковими коштами у розмірі, визначеному за погодженням сторін з урахуванням витрат часу на підготовку, складання процесуальних документів, участь у судовому розгляді справи, що визначається і підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) або платіжним дорученням, які є невід'ємними додатками до цього Договору; копію Додаткової угоди від 27 лютого 2026 року, в якій сторони погодили розмір гонорару в розмірі 5000 грн 00 коп. за надання правової допомоги позивачу в Сумському апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги.
Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу надано: 1) копію Акту приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28 лютого 2026 року, за змістом якого узгоджена вартість наданої адвокатом Абрамовичем О.В. правової допомоги складає 5000 грн. Правова допомога надана у формі ознайомлення з апеляційною скаргою ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», ухвалою Сумського апеляційного суду від 25.02.2026, підготовки, складання та подачі до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу; 2) копію квитанції № 88/2 від 28 лютого 2026 року про прийняття адвокатом Абрамовичем О.В. від ОСОБА_2 гонорару у розмірі 5000 грн 00 коп.
Заявник апеляційної скарги відповідно до частини четвертої, п'ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення заявлених до відшкодування витрат позивача ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу не подав, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляв.
У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду у пунктах 139-145 дійшла таких правових висновків: «У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.»
Апеляційний суд звертає увагу, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, апеляційний суд дійшов переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - відзиву на апеляційну скаргу, зміст якого частково дублює зміст позовної заяви стосовно висновків Великої Палати Верховного Суду, за підготовку якої суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 відповідне відшкодування, а тому заявлений останнім розмір судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, підлягає зменшенню до 2500 грн 00 коп.
Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» залишити без задоволення.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2026 року залишити без змін.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 2500 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним в суді апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. В. Щербаченко
Судді А. П. Сидоренко
Д. В. Сізов