Справа № 496/5825/25
Провадження № 3/496/241/26
05 березня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Пасечник М.Л.
за участю секретаря - Кабанової К.С.
адвоката - Грішиної В.О.
розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу серії ЕПР1 №430571, 22.08.2025 року о 11:10 год. за адресою: с. Усатове, вул. Щегульцової, буд. 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, а також продуття алкотестеру «Драгер» на місці зупинки ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні адвокат Грішина В.О., яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , просила закрити провадження у справі за відсутності в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Адвокат Грішина В.О. надала письмові заперечення, в яких просила закрити провадження по справі №496/5825/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю у діях останнього складу правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування поданих заперечень адвокат Грішина В.О. зазначила, що у справі, що розглядається, наданий поліцією файл (Відео №1) не містить звукового супроводу. Відсутність звукового запису істотно знижує повноту і інформативність такого доказу; аудіозапис необхідний для встановлення (а) того, чи повідомляв поліцейський підстави зупинки; (б) чи робився офіційний запит про проходження огляду і чи надавались громадянину роз'яснення про наслідки відмови; (в) чи робилися вимоги, роз'яснення або інші службові вказівки. За відсутності звуку ці обставини не зафіксовані, що створює реальні сумніви щодо повноти, хронологічності та достовірності відеофіксації як доказу. О 11:00:21 год. поліцейський показує водію сміттєвоза припаркуватися. Причина зупинки не озвучується і не зафіксована. Після цього військовий і один з поліцейських прямують у напрямку сміттєвоза, далі події не фіксуються. Отже, жодних підтверджень факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом на цьому відео немає. О 11:00:21 поліцейський жестом показує водію сміттєвоза припаркуватися, однак жодного звукового супроводу або повідомлення причини зупинки не зафіксовано. Тобто, відсутня інформація про те, за якою саме підставою, передбаченою ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», було здійснено цю зупинку. Зупинка транспортного засобу є безпідставною, що тягне недопустимість усіх подальших дій поліцейських (у тому числі огляду, складання протоколу та відеофіксації), оскільки вони здійснені з порушенням процесуального порядку. Дії поліцейських, які зупинили транспортний засіб ОСОБА_1 без повідомлення причини зупинки, суперечать ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» і порушують права водія, передбачені ст. 268 КУпАП. Отже, усі подальші дії (пропозиція пройти огляд, складання протоколу тощо) були похідними від незаконної зупинки і тому не можуть вважатися законними, а відповідні відеозаписи та протокол - недопустимими доказами у розумінні ст. 251 КУпАП.
Відео №2 (ймовірно телефон поліцейського), починається о 11:16:41 год. На ньому видно ОСОБА_1 , який сидить на пасажирському сидінні службового автомобіля поліції. Поліцейський запитує його дані та транспортний засіб, яким він керував. ОСОБА_1 повідомляє, що керував сміттєвозом НОМЕР_1 , який на той момент уже стоїть припаркованим біля автомобіля Рено. Поліцейський односторонньо заявляє про «явні ознаки сп'яніння» (запах, тремтіння рук, червоні очі), без підтвердження іншими особами, без фіксації на відео, без залучення свідків чи засобів вимірювання. Відео не містить моменту виявлення ознак сп'яніння та не фіксує будь-яких дій, які б об'єктивно підтверджували такі ознаки. Твердження поліцейського про «явні ознаки алкогольного сп'яніння» є непідтвердженим, суб'єктивним та недопустимим доказом. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі, можуть бути лише ті дані, що фактично підтверджують подію правопорушення, а не припущення чи особисті оцінки. Враховуючи наведене, суд повинен визнати, що докази стану сп'яніння у матеріалах справи відсутні, а тому склад адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП - не доведено. Далі на відеозаписі №2, який надано поліцією, дійсно зафіксовано, що поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Drager» на місці, а потім - у медичному закладі. У відповідь ОСОБА_1 відповідає «ні», однак при цьому поводиться спокійно, адекватно, не чинить опору, не виявляє агресії, а його мова, реакція та поведінка не свідчать про перебування у стані сп'яніння. Поліцейським не було забезпечено: роз'яснення суті та наслідків відмови від огляду; наявність двох свідків, як це прямо передбачено законом у випадку відсутності технічної фіксації (а відео не можна вважати повною фіксацією через його обривчастість і зйомку на телефон); відеофіксацію всього процесу роз'яснення прав та отримання відповіді особи; фактичне повідомлення про право вимагати огляд у медичному закладі в присутності адвоката чи свідків. Таким чином, відмова не може вважатися усвідомленою, добровільною та підтвердженою належними доказами, як цього вимагає чинне законодавство. Ні відео, ні матеріали справи не містять жодного свідка, а тому процедура, передбачена законом, не була дотримана. Поліцейські не забезпечили належного процесуального оформлення відмови від огляду, не дотрималися вимог Інструкції №1452/735, не забезпечили належну відеофіксацію процесу роз'яснення прав, не залучили свідків, не довели наявність ознак сп'яніння. Така відмова не може бути підставою для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю через відсутність складу адміністративного правопорушення (п.1 ст. 247 КУпАП).
Крім того, запис починається вже після факту зупинки та без фіксації моменту керування, що викликає сумнів у достовірності пояснень поліцейських. Відповідно до п.18 ч.1 ст. 23 та ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а також п.2.4 Правил дорожнього руху, процедура спілкування поліцейського з водієм має чітку послідовність. В зв'язку з цим, поліцейським вже було порушено процедуру та не виконано вимоги чинного законодавства. Адвокат Грішина В.О. вважає, що наявні реальні підстави для заперечення протоколу, складеного відносно ОСОБА_1 , а саме: відсутній доказ керування транспортним засобом саме в момент, коли це мало місце - надані відеозаписи не зафіксували об'єктивного моменту керування ОСОБА_1 (відсутність об'єктивної сторони); незаконна/невмотивована зупинка - поліцейський не озвучив підстави зупинки транспортного засобу, хоча такий обов'язок встановлений законодавством (ст.35 Закону України «Про Національну поліцію»); порушення процедури огляду на стан сп'яніння - огляд не був проведений у встановленому порядку (відсутність оформлення, відсутність двох свідків чи медичного огляду), тому висновки поліцейського щодо «явних ознак» є недопустимими без відповідної процедури; недостатня/суперечлива відеофіксація - перше відео без звуку (що ставить під сумнів повноту фіксації), друге - телефонний запис, відзнятий після факту, що ускладнює встановлення хронології та достовірності доказів.
Надані матеріали (відео №1 і №2) не фіксують моменту безпосереднього керування сміттєвозом особою ОСОБА_1 , отже, відсутня одна з ключових ознак складу правопорушення. З наданого відеозапису видно, що поліцейські діяли поспіхом, не забезпечивши спокійних та зрозумілих умов для проведення процесуальних дій.
Водночас у транспортному засобі - сміттєвозі, яким керував ОСОБА_1 , перебувала його малолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 є єдиним опікуном і годувальником дитини, яка повністю перебуває на його забезпеченні та вихованні, оскільки мати дитини проживає за кордоном і не бере участі у її вихованні чи матеріальному утриманні. У зв'язку з цим, під час зупинки поліцейськими, ОСОБА_1 перебував у стані сильного хвилювання та поспіху, адже дитина знаходилася у кабіні сміттєвоза, а він мав необхідність якнайшвидше повернутися до роботи та забезпечити безпеку малолітнього сина. Крім того, зі слів ОСОБА_1 та аналізу відеозапису видно, що поліцейський сказав йому швидко сісти в службовий автомобіль, зазначивши, що «зараз швидко випишуть протокол, він відповість на кілька запитань і зможе їхати далі».
У такій ситуації він не усвідомлював усіх правових наслідків складання протоколу за ст. 130 КУпАП, зокрема того, що це може призвести до позбавлення його права керування транспортними засобами - тобто фактично позбавити дитину засобів існування, оскільки саме керування сміттєвозом є джерелом доходу родини. Наявність у салоні транспортного засобу малолітньої дитини, поспіх, психологічний тиск і відсутність повного роз'яснення наслідків дій призвели до того, що ОСОБА_1 не мав наміру ухилятися від огляду, а діяв виключно в інтересах своєї дитини. Його відповіді на запитання поліцейського були спокійними, логічними, без будь-яких ознак сп'яніння чи агресії, що підтверджує відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування автотранспортним засобом. Як вбачається з відеоряду є тільки фактичне зазначення одного поліцейського, що він вбачає наявність ознак алкогольного сп'яніння. Однак, в такому разі працівники поліції мали пересвідчитись, що ОСОБА_1 не сяде за кермо сміттєвоза, та долучити до складеного протоколу зобов'язання третьої особи складеного власноруч про те, що сміттєвоз яким керував ОСОБА_1 , буде доставлено до місця стоянки, без права керування ОСОБА_1 та який необхідно було долучити до протоколу. Однак цього зроблено не було, що підтверджує те, що поліцейський розумів, що ОСОБА_1 не має ознак алкогольного сп'яніння. Сам протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 430571 від 22.08.2025 року не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.
Відсутність на відео роз'яснення прав, пояснення суті та наслідків відмови, а також участі свідків - є істотним процесуальним порушенням, яке унеможливлює притягнення особи до відповідальності за ст.130 КУпАП. Сукупність встановлених обставин свідчить, що: момент керування транспортним засобом не зафіксовано - відсутня об'єктивна сторона складу правопорушення; підстави для зупинки транспортного засобу не були озвучені, що суперечить вимогам ст.35 Закону України «Про Національну поліцію»; процедура огляду на стан сп'яніння проведена з істотними порушеннями - без двох свідків, без повної відеофіксації, без роз'яснення прав та наслідків відмови; відеозаписи, надані поліцією, не відповідають вимогам Інструкцій МВС (№1026 та №1452/735), оскільки не містять звуку, цілісності, метаданих і не фіксують ключові елементи події; жодних об'єктивних доказів стану сп'яніння або факту керування у такому стані не надано. У зв'язку з викладеним, відсутні належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вислухавши пояснення адвоката Грішиної В.О., дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для встановлення події і складу правопорушення, зазначеного у ст. 130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася у стані сп'яніння або у неї були явні ознаки сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У Постанові Верховного суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019 року по справі № 560/751/17 зазначено, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно статті 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП, уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема, за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог статей 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.
За змістом п.п.1.3., 1.9 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У пункті 1.10 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, працівниками поліції надано до суду:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №430571 від 22.08.2025 року;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій від 22.08.2025 року;
- довідку інспектора САП Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області А. Стариченко, відповідно до якої, в період з 22.08.2024 року по 22.08.2025 року, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками ст. 130 КУпАП не притягувався, посвідчення водія на його ім'я видавалося;
- диск з відеозаписами.
Адвокат Грішина В.О. надала копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , відповідно до якого, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.02.2020 року по справі № 496/4315/16-а зазначив, що обов'язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.
Долучені до матеріалів справи відеозаписи не відображають повну подію правопорушення, оскільки на них не зафіксовано в повному обсязі обставини, що дають можливість встановити в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Так, диск містить 2 відеозаписи.
На першому відеозаписі зафіксовано перебування працівник поліції на узбіччі проїзної частини, один з яких, вказав жезлом проїжджаючому повз водію сміттєвоза (ймовірно ОСОБА_1 ) про необхідність зупинки транспортного засобу. Відеозйомка ведеться ймовірно з транспортного засобу поліцейських, який припаркований за узбіччі, звук на відеозаписі відсутній, спілкування між поліцейським та ОСОБА_1 після зупинки його транспортного засобу не зафіксовано.
Другий відеозапис розпочинається з моменту, коли ОСОБА_1 та працівник поліції спілкуються у службовому транспортному засобі. Поліцейський В.А. роз'яснив ОСОБА_1 , що він керував транспортним засобом MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, запропонував пройти огляд у медичному закладі або за допомогою приладу «Драгер», на що ОСОБА_1 відмовився. Працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Останній відмовився від отримання копії протоколу. Відеофіксація закінчилася.
Однак, на відеозаписах не зафіксовано факт керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , тому обставини, викладені у протоколі, не підтверджені належними доказами.
Також переглядом відеозаписів встановлено, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_3 поводив себе адекватно, його поведінка цілком відповідала обстановці.
Крім цього, як встановлено матеріалами справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень ПДР України, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Частиною 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відомості про виконання працівником поліції вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» матеріали справи, зокрема, відеозаписи, не містять.
Тобто, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Водночас відеозаписи, долучені до матеріалів справи не містять повних відомостей, необхідних для розгляду справи, оскільки на першому відео зафіксовано лише факт зупинки транспортного засобу (ймовірно під керуванням водія ОСОБА_1 ), друге відео розпочинається з моменту спілкування поліцейського з ОСОБА_1 у службовому транспортному засобі.
Відтворити дії співробітників поліції та ОСОБА_1 у вказаний проміжок часу суд позбавлений можливості.
При цьому суд наголошує те, що обов'язок проводити повну фіксацію як факту вчинення адміністративного правопорушення, так і подальших процесуальних дій, що вчиняються поліцейськими, передбачений «Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженою наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 року за № 28/3299 (в подальшому Інструкція).
Відповідно до п.5 розділу ІІ цієї Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський повинен переконатися в точності встановлених на пристрої дати та часу.
На думку суду, метою обов'язкової відео фіксації процесу виявлення адміністративного правопорушення та процесуальних дій, що вчиняються поліцейським, є забезпечення збирання об'єктивних доказів вчиненого правопорушення, усунення суперечностей, які можуть виникати у ході вчинення цих дій, перевірка правильності та законності дій як поліцейських, так і інших учасників у ході їх вчинення.
Відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки (п.п. 1,2 Розділу ІІІ Інструкції).
Враховуючи, що відеозаписи, які містяться у матеріалах справи, не проводилися безперервно спеціальними технічними засобами з моменту зупинки та весь час під час виконання необхідних дій, що є порушенням Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, затверджену наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, суд розцінює, що доданий працівниками до матеріалів справи диск із відео файлами є неналежним і недопустимим доказом.
Крім того, статтею 256 КУпАП передбачено, що при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі, чого в даному випадку зроблено не було, оскільки на відеозаписах не зафіксовано, що працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КпАП України було грубо порушено норми закону.
Частиною 1 ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
На відеозаписах, долучених до протоколу, не зафіксовано відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом MAN, д.н.з. НОМЕР_1 .
Тобто, працівник поліції, стверджуючи, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп'яніння, зобов'язаний був відсторонити його від керування вищевказаним транспортним засобом, зафіксувавши дану обставину на відеозапис.
Проте, відомостей, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 був відсторонений працівниками поліції від керування транспортним засобом MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , суду не подано.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.
Норми ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, вказують, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
З урахуванням положень ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії», у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 ЄКПЛ.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в абз.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97).
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставинах, суд, при оцінюванні зібраних у справі доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що в матеріалах справи недостатньо доказів, які встановлюють наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та провину ОСОБА_1 у його вчиненні, тому суд вбачає наявність підстав для закриття провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 130, 221, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 288, 289, 291 КУпАП України, суд -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Повний текст постанови виготовлено 16.03.2026 року.
Суддя М.Л. Пасечник