СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 6/759/130/26
ун. № 759/2599/25
16 березня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Петренко Н.О.
за участю секретаря судових засідань Чумак В.А.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву боржника ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення суду,
У січні 2026 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просить розстрочити виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року строком на 12 місяців шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 45 444,93 грн.
Заява обґрунтована тим, що виконання рішення в повному обсязі на цей час є неможливим через введення воєнного стану в Україні, що негативно впливає на стабільність доходів заявника. Також боржник посилається на незадовільний стан здоров'я (наявність хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту), проживання у м. Києві, що постійно зазнає обстрілів, та відсутність стабільного заробітку, що підтверджується відомостями з ДРФО. На підтвердження наміру виконувати рішення суду заявником надано квитанцію про сплату 3 775,80 грн.
Представник стягувача подав письмові заперечення, у яких зазначив, що боржник діє недобросовісно: свідомо уникав участі у розгляді справи, а після відкриття виконавчого провадження здійснював тиск на стягувача, пропонуючи сплатити лише частину боргу (200-300 тис. грн) замість присуджених 549 тис. грн. Крім того, боржник у телефонних розмовах визнав факт продажу власного автомобіля «VOLKSWAGEN Touareg» з метою уникнення стягнення та висловлював намір виїхати за кордон. Стягувач також вказав, що перший платіж у розмірі 3 775,80 грн був здійснений лише через 4 місяці після відкриття виконавчого провадження і виключно для створення видимості добросовісності перед поданням заяви до суду.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав заяву та просив задовольнити.
Представник позивача заперечував щодо заяви з підстав викладених у запереченнях.
Суд, вивчивши матеріали справи, доводи заяви та норми чинного законодавства, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, зокрема, ст.382 КК України передбачена кримінальна відповідальність за невиконання рішення суду.
У випадку невиконання рішення суду добровільно, воно підлягає виконанню у примусовому порядку. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу та здійснюється останньою на підставі виконавчого документа.
Завершальною стадією судового провадження на підставі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Сама по собі наявність воєнного стану на території України не є автоматичною підставою для розстрочення виконання судових рішень для всіх громадян. Заявником не доведено, як саме загальна військово-політична ситуація безпосередньо унеможливлює виконання зобов'язання саме у цій справі, враховуючи, що боржник є працездатною особою.
Надані медичні довідки підтверджують наявність хронічних захворювань (виразкова хвороба тощо), проте вони не свідчать про повну втрату працездатності або необхідність дороговартісного невідкладного лікування, яке б робило неможливим виконання фінансових зобов'язань перед стягувачем.
Сума боргу становить 549 114,96 грн. Запропонований боржником щомісячний платіж у розмірі понад 45 000 грн значно перевищує доходи, які, за словами самого заявника, є «нестабільними та недостатніми». Це свідчить про нереальність запропонованого графіка розстрочення. Окрім того, сплата лише 3 775,80 грн (менше 1% від суми боргу) не може вважатися належним доказом спроможності боржника виконувати графік розстрочення у майбутньому.
Рішення суду про відшкодування шкоди, завданої ДТП, стосується компенсації майнових втрат ОСОБА_3 . Безпідставне затягування виконання рішення на рік призведе до порушення права стягувача на справедливий суд у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тривале невиконання рішення прирівнюється до відмови у правосудді.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявником не доведено існування виняткових обставин для розстрочення виконання рішення, а задоволення заяви призведе до надмірного порушення прав стягувача.
Керуючись викладеним, статтями 260, 435 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви боржника ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинського районний суду міста Києва, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення .
Учасники справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 17 березня 2026 року.
Суддя Н.О. Петренко