пр.Волі, 54а, м.Луцьк, 43010. тел./факс 72-41-10
"11" січня 2011 р.
Справа № 7/117-38.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс тім"
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 1386,86 грн.
Суддя: Шум М.С.
За участю представників сторін:
від позивача: н/з
від відповідача: н/з
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Айс тім»звернулось до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1386,86 грн., в т.ч. 765,22 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору №204 від 04.11.2009р., 107,13 грн. пені, 391,41 грн. штрафу, 94,14грн. збитків, завданих інфляцією та 28,96 грн. 3% річних.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте на адресу суду надійшло клопотання від 11.01.2011р. про розгляд справи за наявними у справі доказами без участі представника позивача у зв'язку з участю останнього в іншому судовому засіданні.
Відповідача у судове засідання не з'явився відзиву на позов не представив, повноважного представника у судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення, вручено 17.12.2010р.).
Крім того, ухвалою суду від 09.12.2010р. повідомлено відповідача про те, що у разі неявки в судове засідання повноважного представника та неподання витребуваних доказів, справа може бути розглянута на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами. Явка представників сторін обов'язковою не визнавалася.
У відповідно до ст.75 ГПК України господарський суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 04 липня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Айс тім»(за договором продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за договором покупець) укладено договір №204.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його у строки та на умовах даного договору.
На виконання умов договору № 204 позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 3176,03 грн.
Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи видатковими накладними №№ В-00009885 від 06.07.2009р., В-00010443 від 14.07.2009р., В-00010673 від 16.07.2009р., В-00011217 від 23.07.2009р., В-00014322 від 31.08.2009р., В-00014513 від 03.09.2009р., В-00015338 від 17.09.2009 р., В-00015520 від 22.09.2009 р., В-00015773 від 29.09.2009 р., 0910074107 від 08.10.2009 р., 0910284138 від 29.10.2009 р.. 0911044106 від 06.11.2009 р., В-00016867 від 13.11.2009 р.
Пунктом 2.2 договору сторони узгодили, що розрахунки по даному договору здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування коштів (готівкового внесення) на поточний рахунок (до каси) продавця на протязі 7 календарних днів з моменту передачі товару від продавця до покупця.
Проте, відповідач взяті на себе згідно договору зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті вартості отриманого товару (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, вартість товару в повному обсязі не оплатив. У зв'язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість, котра на момент розгляду справи у суді складає 765,22 грн. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати суду не подано.
Крім того сторонами на вимогу суду проведено звірку взаємних розрахунків, відповідно до якого сторони узгодили борг в розмірі 765,22 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно п.п. 6.2, 6.3 договору за прострочку платежу покупець сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки платежу від простроченої суми та за прострочку платежу понад 21 день сплачує продавцю штраф в розмірі 20% від неоплаченого товару.
Нараховані позивачем згідно розрахунку пеня в сумі 107,13 грн. та 391,41 грн. штрафу підставні і підлягають до стягнення з відповідача в силу ст.ст.230, 232 ГК України, п. 6.2, 6.3 договору.
Разом з цим, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідачу згідно поданих розрахунків нараховано 94,14 грн. збитків, завданих інфляціє та 28,96 грн. 3% річних за період прострочки платежів.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору №204 від 04.07.2009р., отримання товару відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, господарський суд вважає, що позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, що пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), які поніс позивач, підлягають відшкодуванню останньому у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 144, 173,193 Господарського кодексу України, ст. ст.230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 549, 550, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_4) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Айс тім»(12430, Житомирська обл.., Житомирський р-н., сільрада Станишівська, за межами населених пунктів комплекс будівель і споруд №4, код 31133719) 765,22 грн. заборгованості за поставлений товар; 107,13 грн. пені; 391,41 грн. штрафу; 94,14грн. збитків, завданих інфляцією та 28,96 грн. 3% річних., а всього 1386,86 грн.; 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Суддя М. С. Шум