печерський районний суд міста києва
Справа № 757/315/26-к
21 січня 2026 року лідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про відвід слідчого
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла заява захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про відвід старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 від здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000000006 від 06.01.2025 року.
В обґрунтування доводів заявленого відводу, представник зазначає, що слідчим ОСОБА_5 системно обмежується право сторони захисту на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, а також здійснюється вибіркове та немотивоване вирішення клопотань про побачення з утримуваним під вартою ОСОБА_4 , фактичне ігнорування ухвал слідчого судді щодо забезпечення його права на медичну допомогу, невжиття заходів щодо надання медичної допомоги ОСОБА_4 свідчать про те, що слідчий ОСОБА_5 , будучи наділеною широким колом процесуальних повноважень, використовує їх не з метою виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, а у спосіб, який призводить до істотного та системного порушення прав підозрюваного та сторони захисту.
Захисник у судовому засіданні заяву підтримав, просив задовольнити з підстав викладений у ній.
Слідчий направила клопотання про розгляд заяви про відвід без її участі, заперечувала проти задоволення заяви, долучивши до заяви письмові заперечення, зазначивши, що вона є необгрунтованою, а підстави для її відводу відсутні.
Слідчий суддя, заслухавши думку захисника, вивчивши матеріали заяви, заперечення слідчого, приходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КПК України слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, якщо існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Відповідно до положень ч. 1,2 ст. 80 КПК України за наявності підстав, які передбачені ст. 75-79 КПК України, зокрема, слідчий, зобов'язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Також, ч. 5 ст. 80 КПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, компетентна особа у будь-якому випадку не має права брати участь в здійсненні кримінального провадження, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в її неупередженості та об'єктивності.
Судовим розглядом встановлено, що слідчими Головного слідчого управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про початок якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025000000000006 від 06.01.2025 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. ст. 369 Кримінального кодексу України.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. ст. 369 КК України.
Також встановлено, що старшим слідчої групи визначено старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України майора поліції ОСОБА_5 .
Так захисник посилається на те, що під час досудового розслідування сторона захисту зверталась до слідчого ОСОБА_5 із клопотанням про ознайомлення із матеріалами досудового розслідування, а саме:
-клопотанням про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 10.09.2025 року № 854-к/01200/2025;
-клопотанням про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 03.12.2025 року № 854-к/01200/2025.
Вбачається, що ОСОБА_4 набув процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні 09.07.2025 року.
Тобто, сторона захисту зверталась щодо надання матеріалів досудового розслідування через 2 місяці, а також через 5 місяців від моменту набуття ОСОБА_4 статусу підозрюваного, з метою реалізації права на захист, збір доказів, забезпечення змагальності сторін.
Однією із важливих гарантій реалізації принципу змагальності та принципу забезпечення права на захист, які визначені КПК України є встановлена законодавцем можливість ознайомлення з матеріалами досудового розслідування стороною захистом до його завершення.
Відтак, право на ознайомлення із матеріалами досудового розслідування є складовою права на захист, а також забезпечення засади змагальності сторін, позбавлення яких є істотним порушенням прав та свобод людини.
Однак, з заперечень слідчого вбачається, що за результатами розгляду клопотань сторони захисту про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування слідча ОСОБА_5 вважала, що клопотання підлягають частковому задоволенню, оскільки матеріали кримінального провадження є матеріалами, ознайомлення із якими на цій стадії може зашкодити досудовому розслідуванню.
Положеннями ст. 221 КПК України прямо визначено, що обмеження у наданні матеріалів застосовуються виключно щодо тих, які можуть зашкодити досудовому розслідуванню.
Таким чином, доводи щодо обмеження права сторони захисту на ознайомлення не беруться до уваги, оскільки ненадання стороні захисту можливості ознайомлення з матеріалами, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню, що прямо передбачено ст. 221 КПК України, відтак не може свідчити про упередженість слідчого.
Крім цього, захисник як на підставу для відводу слідчого посилається на те, що під час досудового розслідування стороною захисту неодноразово направлялись клопотання про надання дозволу близьким родичам та членам сім'ї підозрюваного ОСОБА_4 на побачення з ним як особою, яка утримується під вартою в Ізоляторі тимчасового тримання Головного управління Національної поліції у місті Києві.
Так встановлено, що ОСОБА_4 одружений на ОСОБА_6 , які спільно виховують трьох дітей, ОСОБА_7 (2004 р.н.), ОСОБА_8 (2009 р.н.) та ОСОБА_7 (2024 р.н.)., відтак сторона захисту порушувала питання про надання дозволу на побачення з членами сім'ї, а саме:
-клопотання від 22.09.2025 року № 854-к/01200/2025 про надання дозволу ОСОБА_6 на побачення зі своїм чоловіком - ОСОБА_4 , за результатами розгляду якого слідчим повідомлено про неможливість надання дозволу на побачення;
-клопотання від 17.10.2025 року № 854-к/01200/2025 про надання дозволу ОСОБА_7 (2004 р.н.) на побачення зі своїм батьком - ОСОБА_4 , за результатами якого надано одноразовий дозвіл на побачення;
-клопотання від 17.10.2025 року № 854-к/01200/2025 про надання дозволу ОСОБА_8 (2009 р.н.) на побачення зі своїм батьком - ОСОБА_4 , за результатами розгляду якого дозвіл наданий не був;
-клопотання від 03.12.2025 року № 854-к/01200/2025 про надання дозволу ОСОБА_6 на побачення зі своїм чоловіком - ОСОБА_4 , за результатами розгляду якого слідчим повідомлено про неможливість надання дозволу на побачення.
При цьому захисник вказує, що, відмовляючи у наданні дозволу, слідчим ОСОБА_9 не наведено будь-якого обґрунтування або мотивування щодо причин ненадання дозволу на побачення з дружиною, а також не наведено жодних ризиків, які б виправдовували такий ступінь втручання у право підозрюваного на сімейне життя, який є батьком трьох дітей і утримується під вартою протягом тривалого часу, а саме з 04.09.2025 року, у зв'язку з чим фактично позбавлений можливості брати участь у вихованні та розвитку своїх дітей, не має інформації про їх повсякденне життя, освіту та загальний розвиток, а також не може забезпечувати емоційну підтримку та брати участь у вихованні доньок.
Крім цього, захисник зазначає, що у вказаних відмовах слідчого відсутні будь-які конкретні мотиви чи пояснення, які б виправдовували істотне втручання у право ОСОБА_4 на сімейне життя. При цьому, задоволення клопотання про надання дозволу на побачення ОСОБА_4 із донькою, при систематичних відмовах дружині ОСОБА_4 , а також ненаданні дозволу на побачення із іншою донькою, за відсутності відомостей, які б могли пояснити такий підхід, на думку захисника, свідчить про непослідовний та вибірковий підхід слідчого, що є проявом упередженого ставлення, а не прийняття рішень відповідно до порядку, визначеного КПК України.
Так, відповідно до Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання Національної поліції України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.09.2023 року № 777 утримувані особи мають право, зокрема, з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, мати короткочасні побачення з родичами або іншими особами тривалістю до 4 годин.
З аналізу практики Європейського суду з прав людини вбачається, що важливим елементом права ув'язненого на повагу до його сімейного життя є надання йому пенітенціарними органами допомоги у підтриманні зв'язків з його близькими (рішення у справі «Мессіна проти Італії» (№ 2) (Messina v. Italy, no. 2, заява № 25498/94, п. 61), а особи, позбавлені волі, не втрачають гарантовані Конвенцією права, включно з правом на повагу до їхнього сімейного життя, і тому будь-яке обмеження цих прав у кожному випадку має бути виправданим (Pіoski проти Польщі, №26761/95, §§ 32 і 35, 12 листопада 2002 року).
Відтак, слідчий суддя погоджується з доводами захисника, що немотивовані відмови у наданні дозволів на побачення дружині підозрюваного ОСОБА_4 за одночасного задоволення аналогічного клопотання в інтересах однієї доньки, а також ненаданні дозволу іншій доньці, за відсутності будь-яких об'єктивних відмінностей у правових підставах таких звернень, можуть свідчити про вибірковість та упередженість дій слідчого ОСОБА_5 .
Крім цього, захисник вказує, як підставу для відводу слідчого, її бездіяльність щодо виконання ухвал суду та забезпечення права на медичну допомогу.
Так, захисник посилається на те, що ОСОБА_4 , перебуваючи під вартою в Ізоляторі тимчасового тримання ГУНП у м. Києві, неодноразово письмово звертався до слідчої ОСОБА_5 із скаргою на стан здоров'я, порушуючи питання про направлення його до обраних ним закладів охорони здоров'я, зокрема з проханням організації проведення медичного обстеження та надання медичної допомоги у спеціалізованих закладах охорони здоров'я, зокрема у Державній науковій установі «Центр інноваційних технологій охорони здоров'я» Державного управління справами (далі - ДНУ «ЦІТОЗ» ДУС), у клінічній лікарні «Феофанія» ДУС або у будь-який приватній лікарні, яка має офтальмологічне відділення.
Однак, захисник вказує, що слідчий ОСОБА_5 надала відповідь на скаргу ОСОБА_4 з приводу організації проведення медичного обстеження та надання медичної допомоги, згідно з якою вбачається, що слідчим було скеровано запити до ДНУ «ЦІТОЗ» ДУС та у клінічну лікарню «Феофанія» ДУС щодо підтвердження заявленого ОСОБА_4 діагнозу та отримання інформації щодо можливості організації медичного обстеження ув'язненого.
Зі змісту листа слідчого вбачається, що ДНУ «ЦІТОЗ» ДУС повідомило про те, що медична допомога та медичний огляд пацієнтів здійснюється з використанням сучасного професійного обладнання, яке розміщено в установі, отже наявна можливість проведення відповідних обстежень та надання медичної допомоги.
Також зі змісту листа слідчого вбачається, що оскільки відповідь ДНУ «ЦІТОЗ» ДУС не містить інформації про відповідність вказаного медичного закладу вимогам нормативно-правових актів, в тому числі внутрішніх інструкцій, якими керується у своїй діяльності Ізолятор тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в м. Києві, щодо порядку розміщення осіб, відносно яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а саме наявності умов та приміщень для прийняття, обстеження та лікування осіб, відносно яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, то забезпечення надання медичної допомоги ОСОБА_4 не є можливим у вказаному закладі.
Надалі, як вбачається з заяви, 16.10.2025 року захисником направлений запит на проведення медичного обстеження ОСОБА_4 до Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока», у якому порушено питання про можливість надання медично допомоги ОСОБА_4 , який утримується під вартою, а тому у випадку надання йому медичної допомоги, останній перебуватиме у постійній присутності конвою.
27.10.2025 року Головою комісії Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» надано відповідь, якою повідомлено, що згідно з відкриттям 27.10.2025 року запису на прийом до Консультативно-діагностичної поліклініки Закладу на наступний місяць, пацієнта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було внесено до графіка прийому. Запит здійснено на 3 листопада 2025 року о 12 год. до лікаря-офтальмолога ОСОБА_10 .
30.10.2025 року захисником направлено клопотання до слідчої ОСОБА_5 щодо забезпечення конвоювання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» (03126, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 3) 03.11.2025 року о 12 год., з метою надання спеціалізованої медичної допомоги.
31.10.2025 року надійшов лист від слідчої ОСОБА_5 , згідно якого повідомлено, що зміст клопотання не містить інформації про відповідність медичного закладу - Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» - вимогам нормативно-правових актів, в тому числі внутрішніх інструкцій, якими керується у своїй діяльності Ізолятор тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в м. Києві, щодо порядку розміщення осіб, відносно яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а саме наявності умов та приміщень для прийняття, обстеження та лікування осіб, відносно яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тому, організація конвоювання ОСОБА_4 до лікаря-офтальмолога Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» на 12:00 год 03.11.2025 року не є можливою.
У зв'язку з викладеним, 05.11.2025 року слідчим суддею Дарницького районного суду міста Києва, під час здійснення судового контролю за дотриманням прав людини, яка утримується під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України, постановлено ухвалу у справі за № 753/23226/25, якою зобов'язано начальника Ізолятора тимчасового тримання ГУНП у м. Києві негайно забезпечити додержання прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на охорону здоров'я шляхом проведення медичного обстеження та забезпечення його лікуванням, призначеним за результатами вказаного обстеження.
Крім цього, захисник вказує, що 05.11.2025 року ним направлено клопотання до ГУНП у м. Києві про забезпечення своєчасного надання спеціалізованої медичної допомоги ОСОБА_4 , у якому порушено питання про забезпечення невідкладного реагування працівників Ізолятора тимчасового тримання Головного управління Національної поліції у м. Києві на повідомлення ОСОБА_4 про погіршення стану його здоров'я.
Згідно з листом начальником Ізолятора тимчасового тримання ГУНП в м. Києві № 434430-2025 від 11.11.2025 року вбачається, що в ІТТ медична частина та медперсонал відсутні, надання медичної допомоги утримуваним в ІТТ особам здійснюється бригадами швидкої допомоги. При ускладненні стану здоров?я або на прохання утримуваних, черговим ІТТ негайно викликається карета ШМД, а у разі потреби поліцейські ІТТ можуть надати допомогу до приїзду КШМД так як пройшли курси домедичної підготовки та мають відповідні сертифікати.
Також начальником ІТТ ГУНП в м. Києві зазначено, що в ІТТ конвойний підрозділ відсутній, конвоювання утримуваних за межами ІТТ здійснюється з письмового дозволу від органу досудового розслідування, суду за відповідними оформленими заявками органу, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження та визначають підрозділ для конвоювання. У зв?язку з чим начальник ІТТ ГУНП в м. Києві повідомив, що до органу досудового розслідування було скеровано лист вих. № 4304812025 від 07.11.2025 для ознайомлення та прийняття рішення в частині, що стосується надання спеціалізованої медичної допомоги утримуваному ОСОБА_4 .
Однак, будь-якої відповіді від Головного слідчого управління Національної поліції України не надходило, що слідчим не спростовано.
Зокрема, крім цього, захисник посилається на те, що 26.11.2025 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва під час розгляду клопотання слідчого ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 було задоволено клопотання захисника ОСОБА_4 про постановлення окремої ухвали та зобов'язано уповноважених осіб Ізолятора тимчасового тримання ГУНП у м. Києві негайно забезпечити доставку ОСОБА_4 до Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» задля проведення медичного обстеження та лікування з приводу вродженого захворювання очей.
Також захисник зазначає, що у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я ОСОБА_4 , 28.11.2025 року та 29.11.2025 року до нього викликалась бригада швидкої медичної допомоги, яка зафіксувала підвищений артеріальний тиск, скарги на головний біль та інші ознаки погіршення стану. Водночас бригада швидкої допомоги не має можливості надати йому той обсяг спеціалізованої офтальмологічної медичної допомоги, якої потребує ОСОБА_4 , та не може здійснити його транспортування без відповідного дозволу органу досудового розслідування.
08.12.2025 року з огляду на тривалу відсутність належної спеціалізованої медичної допомоги, подальше погіршення стану здоров'я та посилення больового синдрому, ОСОБА_4 знову було викликано бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги. Під час огляду медичними працівниками повторно зафіксовано ознаки погіршення загального стану здоров'я, зокрема скарги на інтенсивний головний біль, запаморочення, підвищений артеріальний тиск та погіршення зору. При цьому бригадою швидкої допомоги вкотре констатовано неможливість надання необхідного обсягу спеціалізованої офтальмологічної допомоги в умовах екстреної медицини, а також відсутність можливості госпіталізації та транспортування ОСОБА_4 до профільного медичного закладу у зв'язку з відсутністю дозволу органу досудового розслідування.
Захисник вказує, що лише 12.12.2025 року, тобто майже через два місяці після першого офіційного звернення та після неодноразових спроб сторони захисту організувати конвоювання до медичного закладу, ОСОБА_4 фактично було надано спеціалізовану медичну допомогу та проведено консультацію лікаря-офтальмолога. Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 12.12.2025 року, у ОСОБА_4 діагностовано ускладнену катаракту лівого ока, стан після перенесеного токсоплазмозного хоріоретиніту. Окрім цього, лікарем рекомендовано спостереження в динаміці, а також обов'язкові консультації інфекціоніста, терапевта та невролога, що свідчить про системний характер ускладнень і необхідність комплексного лікування.
Разом з тим, слідчий у своїх запереченнях зазначає, що зокрема, 26.11.2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_11 № 757/59216/25-к в порядку ст. 206 КПК України зобов?язано уповноважених осіб ІТТ ГУНП в м. Києві забезпечити доставку підозрюваного до медичного закладу, однак у вказаній ухвалі слідчих ГСУ НП України не було зобов?язано вчинити відповідні дії.
Разом з тим, слідчий суддя не може взяти до уваги вказані доводи слідчого, оскільки під час розгляду клопотання було встановлено, що в ізоляторі тимчасового тримання конвойний підрозділ відсутній, конвоювання утримуваних за межами ізолятору здійснюється з письмового дозволу від органу досудового розслідування, суду за відповідними оформленими заявками органу, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, що свідчить про необхідність вжиття органом досудового розслідування, зокрема, і слідчим ОСОБА_5 відповідних дій щодо конвоювання підозрюваного ОСОБА_4 з метою надання спеціалізованої медичної допомоги на виконання вказаної ухвали слідчого судді.
Відтак, слідчий суддя вважає, що вказані обставини, на які вказує захисник, можуть призвести до істотного та системного порушення прав підозрюваного та сторони захисту в цілому, а також створює обґрунтовані сумніви у її неупередженості, які відповідно до ст. 77 КПК України, є достатньою підставою для відводу слідчого.
З огляду на зазначене, слідчий суддя, виконуючи функцію судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, вважає необхідним відвести старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 від здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000000006 від 06.01.2025, оскільки вважає наявними у справі обставини, які викликають сумніви в її неупередженості.
Керуючись ст. 2, 9, 77, 81, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Заяву захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про відвід слідчого - задовольнити.
Відвести старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 від здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000000006 від 06.01.2025.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1