Справа № 758/5261/14-к
Номер провадження № 1-кп/756/235/25
15 вересня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретар судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14
представника потерпілого ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 15 Оболонського районного суду міста Києва клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 190, ч.2 ст. 222 КК України в зв'язку із закінченням строків давності в кримінальному провадженні, внесеного 01.04.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013130790000195, у відношенні:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алчевськ, Луганської області, громадянина України, з вищою освітою, відповідно до обвинувального акту зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до журналу судового засідання від 18.12.2023 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції станом на травень 2010 року), ч. 2 ст. 222 ( в редакції станом на квітень 2008 року) КК України,
09 липня 2019 року до Оболонського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт, затверджений 29.04.2014 у кримінальному провадженні, яке внесене 01.04.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013130790000195, у відношенні ОСОБА_12 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 222 КК України.
Як вбачається з обвинувального акту, 23.10.2007 року укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №23Ю/2007/02-630/2-1 у розмірі 6 000 000 грн. між АКБ «Національний кредит» та ТОВ «Український енергетичний бізнес», учасником якого був ОСОБА_12 , частка якого складала 98% (протокол загальних зборів учасників від 22.10.2007). Відповідно до договору №3/02-238/2-1 від 22.04.2008 року внесено зміни до договору кредитної лінії, у зв'язку з чим ліміт кредитної лінії збільшено до 10 000 000 грн.
23.04.2008 року, у забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Український енергетичний бізнес», за договором кредитної лінії між АКБ «Національний кредит» та громадянином ОСОБА_12 укладено іпотечний договір №918, відповідно якого ОСОБА_12 виступив майновим поручителем ТОВ «Український енергетичний бізнес», де предметом іпотеки стала земельна ділянка, розташована за адресою: АР Крим, смт Гаспра, вул. Алупкінське Шосе, район будинку №60-ж, що перейшла у власність ОСОБА_16 згідно договору купівлі-продажу, зареєстрованого за №915 від 23.04.2008 року.
Безпосередньо під час нотаріального посвідчення зазначеного іпотечного договору, громадянин ОСОБА_12 , сприяючи ТОВ «Український енергетичний бізнес» в отриманні кредиту, надав до АКБ «Національний кредит» та приватному нотаріусу Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_17 письмові заяви, які містили завідомо неправдиві дані про те, що станом на день укладання іпотечного договору від 23.04.2008 року, ОСОБА_12 у законному шлюбі не перебуває. У підтвердження чого надав приватному нотаріусу ОСОБА_17 паспорт громадянина України на власне ім'я НОМЕР_1 , виданий 03.03.2006 Печерським РУ ГУМВС України в м. Києві, у якому була відсутня відмітка про реєстрацію шлюбу, створюючи умови для визнання даного договору у подальшому недійсним.
При цьому, ОСОБА_12 достовірно знав, що на момент укладення договору поруки перебуває у шлюбі із громадянкою ОСОБА_18 , зареєстрованому 28.01.2005 відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції м. Києва (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 ), що накладає юридичні обмеження на одноособове розпорядження спільним майном подружжя.
Починаючи з жовтня 2010 року, ТОВ «Український енергетичний бізнес» не сплачувались відсотки по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №230/2007/02-630/2-1 від 23.10.2007, у зв'язку з чим, заборгованість за кредитом та відсотками перевищує 4 000 000 (чотири мільйони) гривень.
27.01.2009 винесена ухвала Ялтинського міського суду АР Крим про порушення провадження у справі №2-1183/09 за позовом громадянки ОСОБА_18 до ОСОБА_12 та АКБ «Національний кредит» про визнання недійсним укладеного іпотечного договору. Підставою звернення до суду стало те, що ОСОБА_12 уклав вище вказаний договір, не отримавши згоду своєї законної дружини громадянки ОСОБА_18 .
В результаті протиправних дій ОСОБА_12 ПАТ «Банк Національний кредит» спричинено збитки на суму 4 000 000 грн., що більше ніж 500 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до довідки про заборгованість, виданої ПАТ «Банк Національний Кредит» станом на 26.07.2013 року заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 2310/2007/02-630/2-1 від 23.10.2007 року залишається непогашеною та становить 9 878 112,00 та складається з заборгованості:
Отже ОСОБА_12 обвинувачується за ч. 2 ст. 222 КК України (в редакції станом на квітень 2008 року), а саме надання неправдивої інформації банківським органам з метою одержання кредиту, що завдало великої матеріальної шкоди.
Крім того, у травні 2010 року, громадянин ОСОБА_19 познайомив ОСОБА_20 з громадянином ОСОБА_12 , та рекомендував його як підприємця, який є засновником товариства з обмеженою відповідальністю «РАВ» (зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 02.11.2007, код ЄДРПОУ 35534074), що займається вирощуванням курей та реалізацією курячих яєць на території України, після чого у ОСОБА_12 виник умисел на заволодіння коштами останніх. Під час ведення переговорів, ОСОБА_12 повідомив, що ТОВ «РАВ» є власником птахокомплексу площею понад 6000 кв. м., розташованого у селі Немовичі, вул. Сімнадцятого Вересня, буд.50, Сарненського району, Рівненської області, який займається виробничою діяльністю, тобто виробляє та реалізує куряче яйце.
Реалізуючи свій умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_12 запропонував громадянам ОСОБА_20 та ОСОБА_19 на партнерських засадах виступити учасниками Підприємства, придбавши частки статутного капіталу останнього та запевнив, шо за його безпосереднього керівництва виробничими процесами та комерційними питаннями Підприємства та участі ОСОБА_20 та ОСОБА_19 у даному бізнес проекті, прибутки їм гарантовані у найкоротший термін. Умовами входження до ТОВ «РАВ» ОСОБА_12 назвав сплату грошей у сумі 480 тис. доларів США готівкою. Вказані кошти ОСОБА_20 мав сплатити ОСОБА_12 за продаж частки у статутному капіталі Підприємства у розмірі 2,13% одночасним збільшенням ставки до 25%.
За декілька днів до підписання договорів купівлі-продажу часток статутному капіталі ТОВ «РАВ», громадянин ОСОБА_20 у присутності ОСОБА_19 в особистому автомобілі, на паркувальному майданчику на Контрактовій площі у м. Києві, будучи впевненим, що діяльність ТОВ «РАВ», як того обіцяв ОСОБА_12 , принесе очікувані обговорені прибутки, передав ОСОБА_12 гроші у сумі 480 тисяч доларів СШ готівкою. Дані кошти ОСОБА_12 за домовленістю мав покласти від імені ОСОБА_20 на поточний рахунок ТОВ «РАВ», як внесок до статутне капіталу.
Сторонами підписано відповідні Договори купівлі-продажу часток в статутному капіталі ТОВ «РАВ» 19.05.2010, згідно з якими громадянин ОСОБА_12 продав ОСОБА_20 та ОСОБА_19 по 2.13% часток статутного капіталу кожному. Безпосередньо під час підписання договорів купівлі- продажу ОСОБА_12 , із метою схилення до підписання цивільно-право правочину ОСОБА_20 , повідомив завідомо неправдиві дані, зазначивши, що він має повноваження відчужувати корпоративні права ТОВ «РАВ» та не перебуває в шлюбних відносинах. У підтвердження своїх слів пред'явив паспорт громадянина України на власне ім'я НОМЕР_1 , виданий 03.03.2006 Печерським РУ ГУМВС України в м. Києві, у якому відсутня відмітка про реєстрацію шлюбу, створюючи умови для визнання даного договору у подальшому недійсним.
При цьому, ОСОБА_12 достовірно знав, що на момент укладення договору купівлі-продажу частки перебуває у шлюбі з громадянкою ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому 28.01.2005 відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції м. Києва (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 ), що накладає юридичні обмеження на одноособове розпорядження спільним майном подружжя та корпоративними правами відповідно до ст. 65 Сімейного Кодексу України.
Таким чином, ОСОБА_12 , ввівши у оману громадянина ОСОБА_20 , досяг укладення договору купівлі-продажу частки ТОВ «РАВ» та підписання протоколу загальних зборів учасників ТОВ «РАВ», згідно якого ОСОБА_20 та ОСОБА_19 стали учасниками Підприємства з частками у статутному фонді по 25%
У вересні 2011 року, громадянин ОСОБА_20 придбав у ОСОБА_19 частку статутного капіталу ТОВ «РАВ» у розмірі 25%, та став рівноправним учасником ТОВ «РАВ», маючи 50% статутного капіталу на рівні із ОСОБА_12 . Після детального ознайомлення із документацією щодо господарської діяльності ТОВ «РАВ», ОСОБА_20 усвідомив, що підприємство будь-якої господарської діяльності не проводить, оскільки птахокомплекс та належна ТОВ «РАВ» техніка передана в оренду підприємству об'єднання громадян «Журавушка», української спілки інвалідів «Спілка онкоінвалідів». При цьому сума оренди за весь птахо комплекс становить лише 27 000 гривень на місяць. Все виробництво та реалізацію курячих яєць здійснює Підприємство «Журавушка», керівником якого є громадянин ОСОБА_21 згідно договору від 2009 року.
Крім того, отримані від ОСОБА_20 кошти у сумі 480 тис. доларів США, які згідно досягнутої між ними домовленості ОСОБА_12 мав внести до статутного капіталу ТОВ «РАВ», останній не вніс, привласнив їх та розпорядився ними на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_12 обвинувачується в заволодінні шахрайським шляхом коштами ОСОБА_20 в сумі 480 тисяч доларів США, що в 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме за ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції станом на травень 2010 року), шахрайство в особливо великих розмірах.
Так, під час судового розгляду кримінального провадження захисником ОСОБА_13 подано клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_12 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 222, ч.4 ст.190 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Обґрунтовуючи клопотання, захисник зазначила, що події вчинення кримінального правопорушення мали місце 23.04.2008 та 19.05.2010, а тому 19.05.2025 минуло п'ятнадцять років, тобто строки давності закінчилися.
У судовому засіданні прокурор не заперечував проти задоволення клопотання захисника щодо звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_12 з вказаних підстав.
Обвинувачений ОСОБА_12 та захисник у судовому засіданні підтримали клопотання, просили його задовольнити.
Представник потерпілого ОСОБА_15 залишила вирішення даного клопотання на розсуд суду.
Вислухавши заявлене клопотання, думку прокурора, обвинуваченого, представника потерпілого, дослідивши клопотання та відповідні йому матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України у випадках передбачених законом України про кримінальну відповідальність, особа звільняється від кримінальної відповідальності.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, при цьому відповідно до частини восьмої цієї статті, закриття кримінального провадження не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п.2 цієї частини; п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Отже, суд, при розгляді клопотання про звільнення ОСОБА_12 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 222, ч. 4 ст. 190 КК України не повинен встановлювати винуватість обвинуваченого, як і не зобов'язаний отримати у судовому засіданні від обвинуваченого визнання своєї винуватості, окрім згоди на звільнення від кримінальної відповідальності.
До цих висновків суд доходить з конструкції ч. 1 ст. 49 КК України, згідно з якою передбачений ст. 49 КК України порядок звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності таких умов:
- закінчення зазначених у законі строків;
- невчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості;
- неухилення особи від слідства або суду;
- згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності.
Крім того, відповідно до положень п. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
З висновку, зазначеного у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини «Грабчук проти України» (Заява N 8599/02) від 21.09.2006, видно, що презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону.
Тим більш, саме статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 24.05.2018 (справа № 200/4664/14-к), яка є обов'язковою для застосування судами відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Згідно з ч. 1-4 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Відповідно до ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Тож, оскільки ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 222 КК України ( в редакції станом на квітень 2008 року), яке за своїм змістом відповідно до статей 5, 12 КК України є нетяжким злочином. З дня події кримінального правопорушення, з урахуванням переривання строку перебігу давності, яке, згідно з обвинувальним актом, мало місце в 2008 році, минуло 15 років, суду не надано відомостей про те, що ОСОБА_12 у вказаний період часу учинив новий злочин чи переховувався від слідства (дізнання) або суду. А отже суд на підставі ч. 1 ст. 49 КК України вважає необхідним звільнити ОСОБА_12 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 222 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Також, ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції станом на травень 2010 року), яке за своїм змістом, відповідно до статей 5, 12 КК України наразі є особливо тяжким злочином. З дня події кримінального правопорушення, яке, згідно з обвинувальним актом, мало місце в 2010 році, минуло 15 років, а суду не надано відомостей про те, що ОСОБА_12 у вказаний період часу учинив новий злочин чи переховувався від слідства (дізнання) або суду. А отже суд на підставі ч. 1 ст. 49 КК України вважає необхідним звільнити ОСОБА_12 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
При цьому суд перевірив, що обвинувачений надав дозвіл щодо звільнення його від кримінальної відповідальності із зазначених підстав.
Суд зауважує, що під час вирішення клопотання сторони захисту, судом враховано, відповідно до вимог ч.3 ст.49 КК України, переривання перебігу давності щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.222 КК України, вчиненням ОСОБА_12 злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.
Судом також перевірено та надано оцінку постановам слідчого під час проведення досудового розслідування у період 2009 - 2012 років про зупинення досудового розслідування та оголошення обвинуваченого ОСОБА_12 у розшук.
Разом з тим, відповідно до висновків, викладених в Постанові ВП Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20, що у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення.
Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п'ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п'ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
Отже суд вважає, що клопотання захисника підлягає задоволенню, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_12 закриттю.
Під час судового провадження потерпілими ПАТ «Банк Національний Кредит», ОСОБА_20 , заявлено цивільні позови до ОСОБА_12 про відшкодування майнової шкоди.
За змістом ст. 129 КПК суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Отже, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що цивільні позови потерпілих у кримінальному провадженні в частині заявлення вимог до ОСОБА_12 про стягнення майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід залишити без розгляду.
Запобіжний захід у виді застави в розмірі 344 100 грн у відношенні ОСОБА_12 до набрання ухвали законної сили, разом з покладеним обов'язками, слід залишити без змін. Інші обов'язки стосуються лише стадії досудового розслідування та судового розгляду, а отже не можуть бути продовжені до набуття ухвали законної сили.
Прокурором документально підтверджено процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів у розмірі 2942, 00 грн. - на проведення комплексної судової комп'ютерно-технічної експертизи та експертизи об'єктів інтелектуальної власності у сфері авторського права та суміжних прав від 06.01.2014 №289/ікт.
Водночас, зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_12 звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави. Вказана позиція суду узгоджується з висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.09.2022 (справа № 203/241/17).
Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 7, 284, 350, 369-372, 376, 395,615 КПК України, суд
Клопотання захисника ОСОБА_13 про звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 222, ч. 4 ст. 190 КК України обвинуваченого ОСОБА_12 в зв'язку із закінченням строків давності в кримінальному провадженні, внесеного 01.04.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013130790000195, - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_12 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 222, ч.4 ст. 190 КК України, а кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_12 закрити, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України з підстав закінчення строків давності, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України.
Запобіжний захід у виді застави у розмірі 344 100 (триста сорок чотири тисячі сто) гривень 00 копійок у відношенні ОСОБА_12 , до набрання ухвали законної сили - залишити без змін.
Цивільні позови ПАТ «Банк Національний Кредит», ОСОБА_20 до ОСОБА_12 про відшкодування майнової шкоди, залишити, без розгляду.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19.07.2013 на майно ТОВ «РАВ», що розташоване за адресою: Рівненьська обл., Сарненьський район, с. Немовичі, вул. 17 вересня, буд.50, а саме: пташник напільний, склад, госпблок, генераторна, трансформаторна підстанція, пожежне депо, пташник для водо плаваючих, пташник, адмінбудинок площею 101,1 кв.м та будівлю телятника, що розташована за адресою: АДРЕСА_4;
- ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14.10.2013 на 50% у статутному капіталі ТОВ «РАВ», яке зареєстровано за адресою м.Київ, вул.Московська, буд.24, кв. 21, що належать ОСОБА_12 ;
- ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04.12.2013 на земельну ділянку площею 0,1100 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 кадастровий номер 0111946200:01:003:0572;
- ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03.07.2015 на 100% вклад ОСОБА_12 у статутному капіталі ТОВ «РАВ».
Судові витрати у розмірі 2942, 00 грн. на проведення комплексної судової комп'ютерно-технічної експертизи та експертизи об'єктів інтелектуальної власності у сфері авторського права та суміжних прав від 06.01.2014 №289/ікт, віднести за рахунок держави.
Речові докази: СБПК №1 без маркувальних позначень, прямокутної форми типу «Tower» з металевими боковими кришками білого кольору, та передньої панелі виготовленої з полімерного матеріалу сірого кольору з рукописним написом маркером чорного кольору «С07 0610-03»;
- СБПК №2 з маркувальним позначенням «Vento A8», прямокутної форми типу «ТTower» з металевими боковими кришками чорного кольору та передньої панелі виготовленої з полімерного матеріалу чорного з елементами сірого кольору з наклейкою із маркувальним позначенням «Комп'ютер Everest Home A 6670 13433500», серійний номер SU646872;
- СБПК №3 без маркувального позначення, прямокутної форми типу «Desktop», що складається з однієї полімерної кришки чорного кольору та полімерної передньої панелі сірого кольору з наклейкою з маркувальним позначенням «9WNJK1J» та наклейкою з сертифікатом аутентичності Міcrosoft Windows XP Professional, ключ продукту «M38XB-HVWBC-TXP9F-78QKJ-J6R6M;
- ППК DELL, модель PP31L, серійний номер «2WNYZ3J», що складається з корпусу чорного з елементами сірого кольору, чорної клавіатури, та відкидного монітору чорного з елементами сірого кольору, що були вилучені під час проведення обшуку за адресою м.Київ, вул. Велика Житомирська, буд.17, кв.20 за місцем знаходження ТОВ «РАВ» - повернути ТОВ «РАВ».
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3