Справа №443/111/26
Провадження №2/443/337/26
іменем України
(заочне)
17 березня 2026 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Репехів в особі Бібрської міської ради Львівської області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,
ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить визнати за ним, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) на території Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 1,29 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ №0187006 від 21.07.2017 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за №64.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дідусь по материній лінії ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) на території Баковецької сільської ради, площею 1,29 умовних кадастрових гектари, належне померлому згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ № 0700151805 від 08.05.1997. Згідно довідки Новострілищанської селищної ради № 1702 від 21.10.2016, ОСОБА_2 був постійно зареєстрований та проживав в с. Репехів Жидачівського району Львівської області до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . До дня смерті ОСОБА_2 проживав один. Інших членів господарства не було. Від імені ОСОБА_2 посвідчувався заповіт від 06 березня 1998 року за реєстром № 1-673 в користь онука ОСОБА_1 . Зазначає, що крім нього, інших спадкоємців за заповітом чи осіб, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині не було. Дружина покійного ОСОБА_3 померла значно швидше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцем першої черги спадкування за законом була його матір і відповідно дочка покійного ОСОБА_4 , однак вона спадщину не прийняла у жоден із передбачених законом способів, а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла.
Він прийняв спадщину після смерті свого дідуся ОСОБА_2 , вступивши в управління та володіння спадковим майном, однак юридично спадщину не оформляв.
19.01.2026 він звернувся в Жидачівську державну нотаріальну контору з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , однак нотаріус відмовив у його видачі через відсутність правовстановлюючих документів на земельну частку (пай) на території Баковецької сільської ради, що належала померлому і є спадковим майном.
В даному випадку його право на спадкове майно не визнається, оскільки він не може пред'явити нотаріусу правовстановлюючий документ на спадкове майно, оскільки такий ним втрачено.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 22.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 20.02.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, від представника позивача надійшла заява, згідно якої останній просить розглянути справу без їх участі, заявлені вимоги підтримують у повному обсязі. Не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Також повідомляє, що ОСОБА_2 на час своєї смерті фактично проживав із позивачем у сім'ї позивача у АДРЕСА_1 , оскільки був похилого віку та хворів. Ця обставина підтверджується заповітом від 06.03.1998 року, де вказано, що ОСОБА_2 проживав у АДРЕСА_1 , а також те, що заповіт посвідчено нотаріусом вдома у позивача, у зв'язку із хворобою та похилим віком заповідача.
Крім того долучив довідку №5 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 13.03.2026.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Представник відповідача не подав відзиву, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без його участі до суду не надходило.
У зв'язку з цим суд визнає неявку представника відповідача неповажною та вважає, що справу можливо слухати у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.
У відповідності до положень ст.ст.280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.
Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , то її батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.7).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_2 , 08.09.1984 зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).
Як видно із Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання (а.с.5), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 14.02.2005.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь позивача по материній лінії ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим Баковецькою сільською радою Жидачівського району Львівської області від 07.09.1998 року (а.с.10).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) на території Баковецької сільської ради, площею 1,29 умовних кадастрових гектари, належне померлому згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ № 0700151805 від 08.05.1997 року (а.с.16).
За життя ОСОБА_2 , 06.03.1998 року було складено заповіт, який посвідчений державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №1-673, згідно якого останній заповів все своє майно внукові - ОСОБА_1 , 1988 року народження (а.с.12-13).
При цьому, як видно із змісту заповіту, то такий посвідчено на квартирі АДРЕСА_2 , у зв'язку з хворобою і похилим віком заповідача.
Згідно довідки Новострілищанської селищної ради № 1702 від 21.10.2016, ОСОБА_2 був постійно зареєстрований та проживав в с. Репехів Жидачівського району Львівської області до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . До дня смерті ОСОБА_2 проживав один. Інших членів господарства не було. Від імені ОСОБА_2 посвідчувався заповіт від 06 березня 1998 року за реєстром № 1-673 в користь онука ОСОБА_1 (а.с.11).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.
Відповідно до ч.1 ст.534 ЦК УРСР 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Судом також встановлено, що крім ОСОБА_1 , інших спадкоємців за заповітом, інших спадкоємців за заповітом чи осіб, які б претендували на обов'язкову частку у спадщині, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не було, оскільки дружина покійного - ОСОБА_3 , померла раніше за свого чоловіка, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 (а.с.9).
Стаття 529 ЦК УРСР 1963 року визначає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 була також дочка покійного - ОСОБА_4 .
Відповідно до ст.553 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.
Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , спадщину за законом після смерті свого батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не прийняла у жоден із передбачених законом способів, що підтверджується також інформаційною довідкою зі спадкового реєстру №83491332 від 04.12.2025 року, відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_5 (а.с.15).
Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном
ОСОБА_1 , спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном та постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, проте останній юридично не оформив своїх спадкових прав.
З метою оформлення права на земельну ділянку, позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Однак, постановою від 19.01.2026 завідувача Жидачівської державної нотаріальної контори Комаринському А.Б. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території Баковецької сільської ради, що належала померлому і є спадковим майном (а.с.18).
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Предметом спору у даній справі є право на земельну частку (пай), яка знаходиться на території Баковецької сільської ради.
Оскільки, правовідносини з приводу спадкування виникли у вересні 1998 року, то відповідно до Перехідних положень ЦК України 2003 року регулюються нормами ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 524 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК УРСР 1963 року, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину (ч.1 ст.550 ЦК УРСР).
Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Водночас, згідно з роз'ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права у порядку спадкування за заповітом щодо спадкового майна.
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Позивач стверджує, що правовстановлюючі документи на спадкове майно втрачено,
Доказом того, що покійний ОСОБА_2 отримав право на середню земельну частку (пай) на території Баковецької сільської ради, маючи Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0700151805, зареєстрованого 08.05.1997 року, реєстраційний номер 582, площа земельної ділянки - 1,29 умовних кадастрових гектарів. Підстава для видачі сертифіката розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 03.04.1997 р. №181, є довідка відділу №5 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №554/15-26 від 13.03.2026 року.
Згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) виданих Жидачівською районною державною адміністрацією по Баковецькій сільській раді №3 гр. ОСОБА_2 21.07.2017 року за № 64 зареєстровано заміну вищезгаданого документа на сертифікат серії ЛВ № 0187006. Розмір земельної частки 1,29 умовних кадастрових гектарів на території Баковецької селищної ради. Підстава: розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 03.04.1997 року № 181 (а.с.40).
Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування вищезазначеною земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_2 у відділі не зареєстровано.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожногодоказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) на території Баковецької сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 1,29 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ №0187006 від 21.07.2017 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за №64.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя С.І. Сливка