Справа № 461/1865/26
Провадження № 1-кс/461/1553/26
13.03.2026 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ( в режимі ВКЗ),
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши клопотання слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Єлизаветівка, Петриківського району, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, водія ФОП « ОСОБА_7 », із середньою освітою, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026140000000225, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2026, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що 12.03.2026 приблизно о 14:00 год., водій ОСОБА_4 , керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача «Man TGX 18.400», р.н. НОМЕР_1 , та напівпричепа «Schmitz», р.н. НОМЕР_2 , та рухаючись ним по автодорозі «Київ - Чоп» приблизно на 529 км + 400 м поблизу с. Гамаліївка, Львівського району, Львівської області в напрямку до м. Львова, порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: Розділу 1 п. 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків), п. 1.10 (дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимог звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість), Розділу 2 п. 2.3 пп. б) (бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), пп. д) (не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), Розділу 10 п. 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), Розділу 16 п. 16.13 (Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч), які виразилися у тому, що він, будучи неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, перед поворотом ліворуч для з'їзду на другорядну дорогу в напрямку до м. Чоп, не дав дорогу автомобілю «Ssang Yong Rexton», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_8 , який в цей час рухався у зустрічному напрямку прямо, виїхав на зустрічну смугу руху, в результаті чого відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів.
Внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4 , водій автомобіля «Ssang Yong Rexton», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження від яких загинув на місці пригоди.
Слідчий зазначив, що станом на день подання клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відтак просить слідчого суддю застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Прокурор в судовому засідання клопотання підтримав, просив суд задовільнити його в повному обсязі.
Підозрюваний в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав. Водночас, ОСОБА_9 , та його захисник заперечували проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник зазначив, що підозрюваний на момент вчинення ДТП не перебував у стані алкогольного сп'яніння, останній одружений, має постійне місце роботи та проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. З урахуванням вищевикладеного, просили слідчого суддю застосувати запобіджний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Вивчивши клопотання, додані до нього документи, якими прокурор та слідчий обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання частково, виходячи з наступного.
Слідчим суддею встановлено, що у проваджені СУ ГУНП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026140000000225, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2026, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
12.03.2026 слідчим повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд зобов'язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема протоколом огляду місця пригоди від 12.03.2026 та додатками до нього, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 , та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності та взаємозв'язку.
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрюваний своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Крім того, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведене існування ризиків, а саме:
- ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду свідчить те, що у разі визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до восьми років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі;
- ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні. Вказаний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом. Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків, потерпілих з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
На виконання вимог закону слідчий суддя розглядає можливість застосування менш суворого запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі перелічені в статті обставини.
Під час розгляду клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор та слідчий на основі наданих доказів не довели наявність обставин, які у своїй сукупності свідчать про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання доведеним ризикам, зазначеним у клопотанні, буде недостатнім.
З огляду на це, враховуючи дані про особу підозрюваного, його вік, те, що він раніше не судимий, одружений, має постійне місце роботи та проживання, слідчий суддя дійшов висновку, що вагомі підстави для застосування відносно останнього виняткового виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні. Ризик переховування від органів досудового розслідування, хоча і доведений, але не досягає такого рівня інтенсивності, що свідчило б про необхідність обмеження свободи підозрюваного. Так само і реалізацію ризику незаконного впливу на свідків можна запобігти покладенням на підозрюваного певних обов'язків, яких він має дотримуватися, а не ізоляцією підозрюваного від суспільства.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину з необережності, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваного та інших осіб.
Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, у зв'язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені вказаною статтею.
Такі обов'язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для підозрюваного і здатні запобігти реалізації встановлених вище слідчим суддею ризиків.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого, - задоволити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці, тобто до 12 травня 2026 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , строком на два місяці, наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
-не відлучатися цілодобово з місця свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вищевказаних зобов'язань, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконання покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Органу Національної поліції негайно поставити ОСОБА_4 на облік, як особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому.
В решті вимог клопотання відмовити.
Повний текст ухвали проголошено 17 березня 2026 року о 16 год. 20 хв.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1