Єдиний унікальний номер №943/452/25
Провадження № 2/943/107/2026
16 лютого 2026 року м.Буськ, Львівська область
Буський районний суд Львівської області в складі:
головуючої-судді Шендрікової Г.О.,
за участю секретаря судового засідання Ладиги С.В.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Буську цивільну справу за позовом т.в.о. начальника відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області Ільницької Олени до ОСОБА_1 про відшкодування збитків завданих місцевому бюджету Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області, -
з позовом до Буського районного суду Львівської області звернулась т.в.о. начальника відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області Ільницька Олено до ОСОБА_1 про відшкодування збитків завданих місцевому бюджету Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області.
Позов мотивує тим, що відповідно до постанови Львівського апеляційного суду у справі № 943/1117/22 від 16 квітня 2024 року, якою було встановлено факт порушення трудового законодавства директором Задвір'янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області ОСОБА_1 , щодо факту незаконного звільнення ОСОБА_2 , з посади вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) з 31.08.2022 року, згідно наказу від 29.08.2022 № 57-К «Про звільнення ОСОБА_2 ». відповідно до висновків суду, директором навчального закладу Максимівим А.С. в односторонньому порядку внесено зміни до наказів від 19.01.2022 № 5-К «Про внесення змін до наказу 79-К від 1.10.2021» та наказу від 19.01.2022 № 5а-К «Про внесення змін до наказу 5-к від 19.01.2022», що призвело до незаконного звільнення ОСОБА_2 з посади вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) з 31.08.2022 року, згідно наказу від 29.08.2022 № 57-К «Про звільнення ОСОБА_2 ».Право на стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням працівника із займаної посади відповідно до п. 8 ст. 134 КЗпП України службовою особою, яка винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з вини підприємству, установі, організації. 03.06.2024 року до Відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красннської селищної ради Золочівського району Львівської області за вх № 01-18/694, № 01-18/695 надійшли постанови з Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області західного міжрегіонального управління Містерства юстиції постанови з виконавчої служби про стягнення відповідних сум. На виконання постанов відбулось погашення стягнень. Внаслідок незаконного звільнення працівника, ОСОБА_2 директором Задвір'янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області Максимівим Антіном Степановичем завдано збитків місцевому бюджету Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області на суму 170 147 гривень 42 копійки.
Просить заявлений позов задоволити в сумі 170 147, 42 гривні та стягнути судовий збір в сумі 3028 гривень.
Представник позивача адвокат Поваляєв П.В. підтримав заявлений позов, просить його задоволити. У вступному слові виклав свою позицію аналогічну тій, що викладена в заявленому позові.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Скоробогатий М.В. заперечили проти задоволення заявленого позову. Скористались правом на відзив, де виклали позицію, заперечивши проти задоволення позову, просять відмовити. У вступному слові надали пояснення суду, які є аналогічними тим, які викладені у відзиві. Вважають, що позивач є неналежним.
Дослідивши подані письмові докази сторонами у справі, заслухавши вступні слова представників сторін та відповідача у справі, допитавши свідка, суд приходить до наступного висновку.
Зі змісту позовної вимоги, позивач просить стягнути з відповідача збитки, завдані місцевому бюджету Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області, а отже визнає факт, що збитки завдані саме Красненській селищній раді Золочівського району Львівської області, яка є юридичною особою. У свою чергу, позивач також є юридичною особою, але відмінною від Красненської селищної ради.
У позовній заяві зазначено, що в місцевому бюджеті Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області було передбачено відповідні видатки і виплачено: ОСОБА_2 - 120 126,66 грн., судові витрати - 5 210,10 грн., єдиний соціальний внесок - 25 327,00 грн., витрати виконавчого провадженні - 19 483,66 грн.
Сторонами цивільного процесу є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина перша та друга статті 8 Конституції України).
У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року N 3-рп/99 вказано, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна (стаття 140 Конституції України).
Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади (частина третя та четверта статті 143 Конституції України).
Як в Конституції України, так і в законах розмежовуються такі учасники відносин як держава та територіальні громади, відповідно, і їх інтереси.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в підпунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, підпунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 21 постанови від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункті 35 постанови від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, підпункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).
Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 905/1907/21 (провадження № 12-1гс23) вказано, що:
«У відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як сторона у зобов'язальних правовідносинах (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18).
Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.
Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов'язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33)».
У дані справі позивач покликається на Статут Задвір'янського Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області.
У Статуті вказано, що засновником Задвір'янського ОЗЗСО І-ІІІ ст. є Красненська селищна рада.
Крім того, позивач покликається на п. 4.1. Розділу ІV Статуту, відповідно до якого загальне управління закладом здійснюється відділом освіти Красненської селищної ради.
Мотивуючи позовну заяву, позивач також покликається на положення про Відділ освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради, відповідно до якого позивач є виконавчим органом Красненської селищної ради, розпорядником бюджетних коштів на фінансування та утримання закладів освіти… є органом управління закладів освіти.
З аналізу чинного законодавства не передбачено повноважень відділу освіти на управління закладами освіти. Законом України «Про освіту» не передбачено відділів освіти, як таких.
Статтею 13 Закону України «Про освіту» визначено, що для забезпечення територіальної доступності повної загальної середньої освіти органи місцевого самоврядування створюють і утримують мережу закладів освіти та їхніх філій. З метою створення умов для здобуття загальної середньої освіти, раціонального та ефективного використання наявних ресурсів і матеріально-технічної бази заклад освіти може мати статус опорного. Положення про опорний заклад освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 532 затверджено «Положення про опорний заклад освіти».
У вказаному положенні, зокрема зазначено, що Опорний заклад освіти є юридичною особою, має рахунки в органах Казначейства, самостійний баланс, штамп, печатку. Засновник - сільська, селищна, міська рада об'єднаної територіальної громади, районна рада. Опорний заклад освіти та його філії діють на підставі установчих документів (статуту опорного закладу освіти, положення про філію), що розробляються відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України “Про освіту», “Про повну загальну середню освіту», цього Положення, інших нормативно-правових актів і затверджуються засновником опорного закладу освіти. Засновник утворює, ліквідовує, реорганізовує чи перепрофільовує (змінює тип) опорний заклад освіти та його філії (у тому числі шляхом реорганізації закладів освіти, що належать до сфери його управління) відповідно до вимог законодавства.
Системним аналізом нормативних актів у сфері освіти не передбачено такого органу управління як «Відділ освіти…», а натомість Опорний заклад освіти наділений усіма повноваженнями юридичної особи.
Наведені у позовній заяві пункти Статуту опорного закладу та положення про Відділ освіти є нікчемними і не можуть враховуватись, адже суперечать чинному законодавству.
На підтвердження цьому надаємо суду Акт перевірки Управління Державної служби якості освіти у Львівській області та Статут Опорного закладу у новій редакції, яка затверджена на виконання вимог вказаного акту перевірки.
Отже, проаналізувавши норми законодавства та позовну заяву з додатками, слід дійти висновку, що в даному випадку правом на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 , як директора опорного закладу, наділена виключно Красненська селищна рада Золочівського району Львівської області, як засновник Закладу освіти а також власник і розпорядник коштів місцевого бюджету.
Покликання позивача на розпорядження № 316 від 31.10.2024 року не змінює процесуального статусу позивача, оскільки таким має виступати виключно Красненська селищна рада Золочівського району Львівської області, а підписант позовної заяви має бути наділений відповідними процесуальними документами на право для звернення до суду в інтересах Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області.
За змістом ч. 7 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача. Тобто, повноваження Позивача діяти від імені та в інтересах Красненської селищної ради повинні бути підтверджені відповідними документами, однак таких до позовної заяви не додано.
25.10.2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 607/14378/21, провадження № 61-5246св22 (ЄДРСРУ № 106940414) досліджував питання щодо визначення належного позивача.
Так, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.
Не підлягає судовому захисту також і похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи (постраждалого), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього. Такий захист за участі позивача можливий лише за умови здійснення ним процесуального представництва постраждалого, у цьому разі, боржника. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 зі справи № 1-23-32/135-08-4825.
Водночас Верховний Суд у згаданій постанові зазначає, що встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).
Отже, якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19, пункт 7.17), від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19, пункт 8.9).
Щодо фінансування заробітної плати вчителям
Так, статтею 103-2 Бюджетного кодексу України передбачено, що:
1. Освітня субвенція спрямовується на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників у таких типах закладів освіти:
1) початкові школи, гімназії (крім дошкільних підрозділів у таких закладах), ліцеї;
2) спеціальні школи;
3) заклади спеціалізованої освіти: мистецькі, спортивні, військові (військово-морські, військово-спортивні), наукові ліцеї, ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою;
4) дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри, інклюзивно-ресурсні центри;
5) заклади професійної (професійно-технічної) освіти державної та комунальної власності в частині забезпечення видатків на здобуття повної загальної середньої освіти;
6) заклади фахової передвищої освіти і коледжі державної та комунальної власності в частині забезпечення видатків на здобуття повної загальної середньої освіти.
2. У законі про Державний бюджет України затверджуються обсяги освітньої субвенції окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів і бюджетів місцевого самоврядування.
3. Освітня субвенція розподіляється між відповідними бюджетами на основі формули, яка розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, та затверджується Кабінетом Міністрів України і має враховувати, зокрема, такі параметри:
1) кількість учнів закладів загальної середньої освіти, учнів, які здобувають повну загальну середню освіту в закладах професійної (професійно-технічної) освіти державної та комунальної власності, студентів, які здобувають повну загальну середню освіту в закладах фахової передвищої освіти і коледжах державної та комунальної власності, у міській та сільській місцевості, гірських населених пунктах;
2) розрахункова наповнюваність класів;
3) навчальні плани.
Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості, що використовується для розподілу освітньої субвенції, визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням зазначених параметрів.
При цьому у складі зазначеної субвенції передбачається резерв коштів, обсяг якого не може перевищувати 1 відсотка загального обсягу субвенції.
Кабінет Міністрів України здійснює розподіл резерву освітньої субвенції та може визначати напрями використання таких коштів.
4. Залишки коштів за освітньою субвенцією на кінець бюджетного періоду зберігаються на рахунках відповідних місцевих бюджетів і використовуються у наступному бюджетному періоді з урахуванням цільового призначення субвенції та на оновлення матеріально-технічної бази закладів освіти державної та комунальної власності, зазначених у частині першій цієї статті.
Отже, освітня субвенція - це частина державного бюджету, що перераховується місцевим бюджетам (ОТГ, містам, районам) саме для фінансування зарплат вчителів і педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти.
Кабінет Міністрів або Міністерство фінансів затверджують формулу розподілу субвенції за регіонами.
?Формула враховує кількість учнів у школах, і саме від цього залежить розмір коштів, які отримає громада.
?Дані для розрахунку беруть з інформаційних систем і статистики за актуальними періодами.
Освітня субвенція на зарплату вчителям надходить із державного бюджету до місцевих бюджетів (громад) зазвичай двічі на місяць: у перший робочий день та 11 числа. Кошти розподіляються за формулою, яка враховує кількість учнів, наповнюваність класів та навчальні плани. Це цільове фінансування для оплати праці педпрацівників, яке зараховується на рахунки громад.
Основні моменти щодо отримання субвенції:
?Розподіл: Формула розрахунку базується на даних про кількість учнів, розрахункову наповнюваність класів (РНК) та години навчальних планів.
?Терміни: Громади отримують кошти траншами: у перший робочий день місяця та 11 числа.
?Цільове призначення: Кошти призначені виключно для оплати праці з нарахуваннями для педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти (початкові школи, гімназії, ліцеї, спеціальні школи, НРЦ тощо).
?Використання залишків: Залишки коштів, що утворилися, першочергово спрямовуються на виплату зарплати, а також на матеріально-технічне забезпечення закладів.
?Державний бюджет (Держбюджет), у якому передбачаються видатки на освіту - у тому числі освітня субвенція для шкіл. Ці кошти закладаються як трансфер місцевим бюджетам на оплату праці педагогічних працівників (зарплати + нарахування) згідно з Бюджетним кодексом України.
Отже, надходження коштів на оплату заробітної плати вчителів проходить шлях: Держава > Казначейство > Бюджет громади > Відділ освіти > Школа > Вчитель.
Допитана в якості свідка ОСОБА_2 суду повідомила, що на підставі постанови Львівського апеляційного суду та виконавчих листів їй були виплачені гроші кошти.
Наведені вимоги законодавства ще раз підтверджують, що позивачем у даній справі може виступати виключно Красненська селищна рада Золочівського району Львівської області, а не Відділ Освіти.
Відтак, з проаналізованого діючого законодавства, з позовними вимогами до відповідача мала б звернутись Красненська селищна рада Золочівського району Львівської області.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
У задоволенні позову т.в.о. начальника відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області Ільницької Олени до ОСОБА_1 про відшкодування збитків завданих місцевому бюджету Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.03.2026.
Суддя: Г. О. Шендрікова