Єдиний унікальний номер №943/2434/24
Провадження №2/943/69/2026
11 березня 2026 року м.Буськ
Буський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Журибіда Б. М.,
при секретарі Пирка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника, адвоката МИКИТЮКА Степана Михайловича до ОСОБА_2 , третьої особи Буського відділу ДРАЦС у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оспорювання актового запису про батьківство, -
встановив:
ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся в суд з означеним позовом. Мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5 , батьком дитини в свідоцтві про народження дитини записано позивача. Сторони в шлюбі не перебували, однак періодично підтримували інтимні відносини, тому позивач народжену дитину вважав своєю. З часом стосунки сторін погіршилися, та в подальшому, припинилися, сторони проживають окремо. Відповідачка неодноразово говорила позивачу, що він не є батьком дитини, однак він це сприймав як жарт. Однак проаналізувавши їх спільне життя, прийшов до переконання, що в період зачаття дитини в сторін були досить напружені відносини і вони не підтримували інтимні стосунки, тому має сумнів щодо свого батьківства. Просить виключити його як батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_5 , призначити судово - генетичну експертизу та стягнути з відповідачки понесені ним витрати по сплаті судового збору.
До початку судового засідання, представник позивача, адвокат Микитюк С.М. подав письмове клопотання про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримують повністю, просять такі задоволити.
Відповідачка ОСОБА_6 , її представник в судове засідання не з'явилися, хоча судом була належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомили. Клопотань про розгляд справи у їх відсутності, інших клопотань, пояснень, заперечень, відзив на позов, не подали. Поштові конверти, адресовані відповідачці за вказаною в позові адресою, повернулися на адресу суду з відміткою пошти, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи наявний лист, де викладені мотиви по суті позову.
Враховуючи, що відповідач жодного разу не з'явилася за викликом суду, зважаючи на те, що розгляд справи був призначений завчасно, відповідач проінформована судом про день та час розгляду справи належним чином, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних матеріалів справи, за відсутності відповідачки, з постановленням заочного рішення.
Враховуючи неявку учасників справи, відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, приходить до висновку що позов слід задоволити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч.1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що сторони певний період часу проживали в цивільному шлюбі, підтримували інтимні відносини.
Відповідачка ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом Серія НОМЕР_1 , повторно виданим 08.07.2021, актовий запис № 732 від 04.11.2015 року зроблений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичу Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області, батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . Оскільки сторони не перебували у шлюбі, відомості про батька у свідоцтві про народження дитини були записані зі слів матері.
Позивач звернувся з означеним позовом, оскільки має підозри, що він не є біологічним батьком дитини, даний факт йому неодноразово стверджувала відповідачка.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з положеннями ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122,124,126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
У п.п. 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст.136 СК - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст.138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
Як слідує із пояснень позивача, останній оспорює своє батьківство на підставі ст. 136 СК України, оскільки не є батьком дитини.
За приписами ч. 5 ст. 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 172/1206/21 (провадження № 61-9183св22) зазначається, що за приписами ч. 5 ст. 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.02.2021р. в справі № 615/483/20.
Аналогічні правові висновки містяться також у постанові Верховного Суду у справі № 332/1618/22 від 10.01.2024р.
Отже, позивач (особа, яка оспорює батьківство) має надати докази, що він не є батьком дитини, а також, що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є її батьком.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини другої статті 77, статті 81 ЦПК України відповідач має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що:
"при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.
За приписами частини п'ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати".
Така ж позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 172/1206/21 (провадження № 61-9183св22)
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 127/25686/17 (провадження № 61-43951св18), від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц (провадження № 61-38660св18), від 22 грудня 2020 року у справі № 127/25686/17 (касаційне провадження № 61-13452св19), від 05 лютого 2021 року в справі № 615/483/20 (касаційне провадження № 61-17337св20)
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд звертає увагу на те, що позивач, оспорюючи батьківство, не знав в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. А висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно було оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України (на час розгляду), згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Зазначена норма процесуального права є імперативною щодо правових наслідків ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів або від іншої участі в експертизі. Законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо провести експертизу для з'ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з'ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 686/3582/16-ц (провадження № 61-6484св22) та інших.
Позивачем подано клопотання про призначення судово - генетичної експертизи, на вирішення якої поставити питання, чи він є біологічним батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Ухвалою Буського районного суду від 28 травня 2025 року в даній справі призначено судово - медичну молекулярно - генетичну експертизу, виконання якої доручено експертам Львівського НДЕКЦ МВС України.
За клопотанням експерта про надання дозволу на повне або часткове знищення об'єктів експертизи, Буським районним судом 22 вересня 2025 року винесено ухвалу, надано експерту такий дозвіл.
Через неявку сторін для проведення експертизи, експерт надіслав суду клопотання про сприяння явки позивача та відповідачки з дитиною до експертної установи для відібрання зразків та проведення експертизи, в протилежному випадку така експертиза не може бути виконана.
На адресу суду 19.12.2015 року надійшла дана цивільна справа з повідомленням експерта про неможливість проведення експертизи, оскільки відповідачка з дитиною не прибули до експерта для відібрання зразків та проведення експертизи.
Суд розцінює неявку відповідачки з дитиною до експертної установи, відібрання зразків для експертизи та непроведення такої як свідоме приховування істини, тим самим підтверджуєпозицію позивача.
Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011р. 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Проаналізувавши вищевикладені обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.132, 133, 134, 138 СК України, ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 19, 76-80, 82, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 268, 272-273, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву задоволити повністю.
Виключити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , як батька з актового запису № 732 від 04 листопада 2015 року про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зроблене Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичу Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , в користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 - 1211,20 гривень судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.
У зв'язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 17 березня 2026 року.
Суддя: Б. М. Журибіда