Справа № 333/1158/26
Провадження № 3/333/778/26
11 березня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Кулик В.Б., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 573579 від 23.01.2026 року, ОСОБА_1 , 23.01.2026 року, о 12 год. 52 хв., у м. Запоріжжі, по пр. Соборному, буд. 1, керував транспортним засобом марки «Mazda 323», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився на місці зупинки, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що вину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнає та пояснив наступне. 23.01.2026 року, близько 12 год. 50 хв., керуючи транспортним засобом марки «Mazda 323», номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває у нього в користуванні, під'їхав до магазину меблів за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 1, здійснив паркування на стоянці біля вказаного магазину та вийшов з автомобілю. В цей час помітив, що до нього рухаються троє працівників поліції, які попросили пред'явити документи на автомобіль та посвідчення водія, що ним і було зроблено. В ході спілкування з ним, поліцейські вирішили, що він перебуває в стані наркотичного сп'яніння: за допомогою світла ліхтаря перевірили реакцію зіниць, яка їм не сподобалася, та запропонували пройти медичне обстеження в медичному закладі. Від такого обстеження він не відмовлявся, він повідомив поліцейських, що є військовослужбовцем, потім зв'язався зі своїм командуванням та просив поліцейських почекати, оскільки отримав наказ залишатися на місці до приїзду командира. Його керівництво під'їхало приблизно через двадцять хвилин після його дзвінка, проте поліцейські, побачивши це, сіли до себе в патрульний автомобіль, та з нього вийшли вже зі складеним відносно нього протоколом та вручили його йому в присутності командира. В протоколі зазначено, що він відмовився від надання пояснень. З метою спростування стану сп'яніння, ОСОБА_1 відразу самостійно звернувся до КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР, де пройшов обстеження на предмет алкогольного та наркотичного сп'яніння, про що отримав висновок, який підтверджує відсутність у нього стану сп'яніння. Щодо фізіологічного стану, яке поліцейські сприйняли, як ознаки наркотичного сп'яніння, пояснив, що 13.01.2026 року отримав поранення внаслідок вибуху та контузію, яка триває по цей час. Крім того, в день складення протоколу, був після добового чергування, в ході якого не відпочивав більше 24 годин. З урахування викладених обставин, допускає, що тіло могло зреагувати таким чином, що з боку поліцейським це було сприйнято, як наркотичне сп'яніння. Просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , враховуючи його пояснення та надані ним документальні докази, дослідивши матеріали справи, суддя дійшов до такого.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).
Зважаючи на характер та суворість адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що провадження відносно ОСОБА_1 у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є кримінальним. Відповідно, воно підпадає під визначення «кримінальної процедури» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 вказаної Конвенції.
Процес притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, регулюється нормами: Кодексу України про адміністративні правопорушення; Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735); Порядком направлення водії транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок); Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина перша ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження обстеження.
До суду працівниками УПП в Запорізькій області були надані наступні матеріали:
- протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 573579 від 23.01.2026 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- рапорт працівника УПП в Запорізькій області Михайличенко М., згідно з яким під час несення служби в Комунарському районі 23.01.2026 року о 12 год. 52 хв. за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 1, було зупинено автомобіль марки «Mazda 323», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В ході спілкування з водієм у останнього було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога, на що останній відповів відмовою на місці зупинки транспортного засобу. На водія складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, від керування транспортним засобом відсторонений;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.01.2026 року, яким зафіксовано, що ОСОБА_1 мав зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінку, що не відповідає обстановці;
- довідка УПП в Запорізькій області, що ОСОБА_1 має посвідчення водія, повторності по ст. 130 КпАП не має;
- диск з відеозаписом.
Законом встановлений вичерпний перелік підстав для зупинки транспортних засобів, основний серед них - це порушення Правил дорожнього руху України.
Пунктом другим ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Так, пунктами 1, 3 частини 1 вказаної статті визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху України.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що поліцейський зобов'язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинки транспортного засобу, з детальним описом підстав зупинки, визначеної у цій статті.
Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху України, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення водієм документів або іншої перевірки є неправомірними.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду, висловлених при розгляді справ на неправомірні дії поліцейського, поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень Правил дорожнього руху України зупиняти автомобіль, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп'яніння (постанова від 15.03.2019 року справа № 686/11314/17 та справа № 357/10134/17 від 23.10.2019 року).
При оцінці наданого поліцейськими відеозапису суд звертає увагу на те, що працівниками поліції фактично не було здійснено зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , вони підійшли до останнього після того, як він припаркував свій автомобіль на стоянці біля будівлі магазину та вийшов з нього.
Крім того, ствердження поліцейського про наявність у водія ознак наркотичного сп'яніння, таких як звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, також не підтверджується відеозаписом. В результаті перегляду відеозапису суддею встановлено, що інспектор вперше пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що останній не відповів відмовою, а лише висловив бажання дочекатися приїзду його командування. Виходячи із зазначеного, суддя доходить до висновку, що на момент початку складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 фактично погодився пройти медичний огляд на стан сп'яніння, а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Крім того, в матеріалах справи мається наданий ОСОБА_1 висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № В-253 від 23.01.2026 року (час огляду 14 год. 35 хв.), за підписом лікаря КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР Матейченка, згідно з яким ОСОБА_1 не перебував в стані сп'яніння.
Тобто, фактично в наданих працівниками поліції матеріалах відсутні будь-які дані, на підставі яких можливо було б встановити зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння та факт категоричної відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумпцій. Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Відповідно до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», - визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 КУпАП визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суддя вважає, що у цій справі відсутні належні, достатні і допустимі докази, а також поза розумним сумнівом, оцінивши які, можливо було б дійти до безсумнівного висновку щодо винуватості ОСОБА_1 .
Враховуючи, що докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому на думку суду, в діях ОСОБА_1 відсутній склад, а також подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення, тому, вважаю за необхідне провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суду м. Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик