Справа № 309/4544/25
Провадження № 2/309/1790/25
17 березня 2026 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Свистак К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», представником якого є Велікданов С.К., звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.07.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір про надання коштів у кредит № 8121822, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 2000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Кредитодавець свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. В порушення укладених умов вказаного договору відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання, не вносив платежі передбачені умовами договору. Представник позивача зазначив, що договір сторонами був укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в результаті чого, відповідно до положень п.п. 1,5,7 ч.11 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», у сторін договору виникають цивільні права та обов'язки. Договір укладається відповідно до вимог п.6 ч.11 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір про видачу Кредиту в електронній формі, та його підписання Сторонами накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі згідно ст.5 Закону України «Про електронну комерцію».
16 вересня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу №16/09/2025. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»», включно і до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №8121822 від 19.07.2025 року.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 8074,00 гривень, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 2000 гривень; заборгованість за відсотками - 1729,00 гривень; заборгованість за комісією - 345 грн.; заборгованість за пенею - 4000,00 грн.
Посилаючись на викладене просить суд стягнути відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 8074,00 гривень та судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити, а тому суд в порядку ст.223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів. Проти винесення заочного рішення не заперечив.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. До суду від відповідача не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та не надійшло інформації про причини неявки, тому його неявка в судове засідання визнана судом без поважних причин. Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачем подано не було. Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити по справі заочне рішення, проти чого не заперечує позивач.
На підставі ст.247 ч.2 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 19.07.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання коштів у кредит №8121822, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 2000 гривень строком на 360 днів, зі сплатою 0,95% в день за користування кредитом, комісії за надання кредиту в розмірі 17,25%, що у грошовому виразі складає 345 грн. та позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші суми в порядку та строки, визначені договором.
Із договору про надання споживчого кредиту від 19.07.2025 року за №8121822, довідки про ідентифікацію, вбачається, що з відповідачем ОСОБА_1 були узгоджені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, та вказані документи ОСОБА_1 були підписані 19.07.2025 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором 300560.
Згідно довідки ТОВ «Електронна платіжна система» №КД-000005239 від 24.11.2025 року, на підставі договору про переказ коштів №ПВ30-09-20/1 від 30.09.2020 року було успішно перераховано грошові кошти в розмірі 2000,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 .
16 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено Договір факторингу № 16/09/2025, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «Деал Фінанс Груп» за плату (ціна продажу) належне ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що відбувається у момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників від 16 вересня 2025 року.
Згідно платіжної інструкції від 19.11.2025 року за №579936540.1 ТОВ «Деал Фінанс Груп» сплатило на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 1179754,18 гривень за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу від 16.09.2025 року за №16/09/2025.
Відповідно до реєстру прав вимог №19/11/25-01 від 19.11.2025 Договору факторингу №16/09/2025 від 16.09.2025 року, ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 19.07.2025 року за №8121822 в сумі 8074,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2000 гривень; заборгованість за відсотками - 1729,00 гривень; заборгованість за комісією - 345 грн.; заборгованість за пенею - 4000,00 грн.
18.10.2025 року позивачем ТОВ «Деал Фінанс Груп» направлено відповідачу ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості.
Згідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно до ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ст. 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно до п.1 ст.611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором. Відповідно до умов кредитного договору у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії, відсотків за користування кредитом.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від позичальника від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Загальні правила щодо форми договору визначено уст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов'язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
В судовому засіданні встановлено, що в порушення умов договору про надання споживчого кредиту від 19.07.2025 року за № 8121822 відповідач ОСОБА_1 ухиляється від взятих на себе зобов'язань, не погашає кредит та щомісячну сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів, інших сум і його заборгованість перед позивачем ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» становить 8074,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2000 гривень; заборгованість за відсотками - 1729,00 гривень; заборгованість за комісією - 345 грн.; заборгованість за пенею - 4000,00 грн.
Враховуючи наведене, суд вважає, що в межах заявлених позовних вимог позов слід задовольнити і стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» 8074,00 гривень за кредитним договором від 19.07.2025 року за № 8121822.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 4500 грн. до матеріалів справи надано договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною, витяг з акту №3-ДІЛ від 08.12.2025 року приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 11.12.2025 року № 579936563.1 року про оплату правової допомоги, ордер адвоката, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльності.
На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги, що позов задоволено повністю, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4500 грн.
Крім цього, відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги позивача задоволено у повному обсязі, то з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258-259, 264-265, 280-283 ЦПК України, ст.ст.11, 258, 512, 514, 526, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м.Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) суму заборгованості за Договором кредиту №8121822 в розмірі 8074,00 грн., з яких: - 2000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 1729,00 грн. - сума заборгованості за процентами; - 345,00 грн. - сума заборгованості за комісією; - 4000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; - 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м.Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Хустського
районного суду: Сідей Я.Я.