Справа № 727/9242/24
Провадження № 1-кп/727/62/26
11 березня 2026 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
за участю обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
за участю захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про розгляд судом заяви про відвід групи прокурорів у кримінальному провадженні № 62024080200000199 від 13.02.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
В провадженні судді Шевченківського районного суду м. Чернівці ОСОБА_1 знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням мене - ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про відвід групи прокурорів, в якому зазначив, що станом на дату подачі даної заяви стадія судового розгляду кримінального провадження №62024080200000199 від 13.02.2024 - підготовче провадження у судовій справі № 727/9242/24 ще не завершено.
Державне обвинувачення в суді у вказаному кримінальному провадженні підтримує прокурор Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , який здійснював процесуальне керівництво на досудовому розслідуванні та 29 серпня 2024 року затвердив обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні, який того ж дня разом із реєстром матеріалів досудового розслідування у порядку статті 291 КПК України скеровано до суду із супровідним листом за вих. № 30.58/02-2065ВИХ-24 (вх. № 24701/24)
Ухвалою суду від 03 вересня 2024 року призначено підготовче засідання з розгляду вищевказаного провадження, що неодноразово відкладалось через неприбуття прокурора ОСОБА_3 до суду без поважних причин протягом 2025 року, а саме: 09 січня, 24 листопада, 04 грудня, 17 грудня, 29 грудня (копія запиту від 18.02.2025 та відповіді Територіального управління Служби судової охорони у Чернівецькій області від 19.02.2025 за №Вих№56.27-55 додаються).
Участь прокурора в суді, згідно з КПК України, є обов'язковою для підтримання державного обвинувачення (ст.ст. 36, 22 КПК).
Вважає, що неналежне виконання прокурором ОСОБА_3 службових обов'язків полягає саме у безпідставному затягуванні ним строку розгляду даного кримінального провадження в суді, що порушує права сторони захисту, включаючи право обвинуваченого на розгляд справи у розумні строки, що гарантується Конституцією та статтею 28 КПК України.
Відповідно до ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених ст.ст. 75-79 КПК України, слідчий судця, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов' язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
У ст. 77 КПК України, визначені підстави для відводу прокурора, в тому числі: прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обгрунтовані сумніви в його неупередженості.
Згідно зі статтею 42 КПК України обвинувачений має право збирати і подавати суду докази; оскаржувати рішення, дії та бездіяльність прокурора, в порядку передбаченому цим Кодексом; брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення, або вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; заявляти відводи, якщо є обставини, які викликають сумнів у неупередженості прокурора, його особиста зацікавленість у справі. Метою відводу прокурора є його усунення від участі у судовій справі, щоб забезпечити всебічне, повне та неупереджене розслідування і розгляд, а також законність рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Користуючись своїм правом, з метою забезпечення в подальшому здійсненню всебічного, повного та неупередженого розгляду в суді кримінального провадження №62024080200000199 від 13.02.2024, подає дану заяву та повідомляє суд про наявність обґрунтованих підстав для заявлення відводу групі прокурорів Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону у складі: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , у зв'язку з наступним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини першої та частини другої статті 131і Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Частиною першою статті 2 Закону № 1697-VII на прокуратуру, серед іншого, покладено функції підтримання державного обвинувачення у суді, нагляд за додержанням законів органами, що проводять досудове слідство.
Загальні права та обов'язки прокурора, визначено статтею 19 Закону № 1697-VII і серед них зазначено обов'язок діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами третьою та четвертою статті 17 Закону № 1697-VII визначено, що під час здійснення повноважень, пов'язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов'язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті. Прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом. Накази адміністративного характеру, а також вказівки, що прямо стосуються реалізації прокурором функцій прокуратури, видані (віддані) в письмовій формі в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими до виконання відповідним прокурором.
Так, прошу суд звернути увагу на той факт, що постановою заступника керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 від 29 травня 2024 року у кримінальному проваджені №62024080200000199 від 13.02.2024 була призначена (змінена) група прокурорів, якою до складу групи прокурорів включено: на той час керівника вказаної прокуратури ОСОБА_7 , заступника керівника даної прокуратури ОСОБА_8 , а також наступних прокурорів Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону: ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , у зв'язку із складністю кримінального провадження, з метою забезпечення швидкого, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального правопорушення, що мають значення для цього провадження, керуючись ст.ст. 36, 37, 110 КПК України.
Старшим групи прокурорів визначено прокурора Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .
Вважає, що постанова про призначення (зміну) групи прокурорів Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 29 травня 2024 року не відповідає передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови у зв'язку з наведенням обґрунтованих підстав.
Матеріали судової справи № 727/9242/24 містять відомості, що 05.12.2024 між ним та на той час його адвокатом ОСОБА_12 укладено договір про надання правничої допомоги № 05/12/2024 у вищезазначеному кримінальному провадженні.
06.12.2024, на підставі задоволеного головуючим суддею клопотання його захисника, стороною захисту, в присутності прокурора ОСОБА_3 , відбулось ознайомлення із матеріалами кримінального провадження в адміністративній будівлі Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (м. Чернівці, вул. В.Аксенина, 2а, каб. № 7).
Під час ознайомлення із матеріалами кримінального провадження ОСОБА_12 застосовувала фотозйомку вказаних матеріалів, які містять два томи документів, за допомогою власного мобільного телефону.
В ході ознайомлення з документами, що знаходяться в томі № 1 стороною захисту було встановлено та зафіксовано наявність постанови про призначення (зміну) групи прокурорів від 29 травня 2024 року (а.п. 111-112), що виготовлена нібито на офіційному бланку Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, однак підпис заступника керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_13 відсутній (фотозображення постанови, на 2 арк. та CD-диск з графічним файлом із фотознімком постанови долучені до скарги від 09.01.2025 на постанову про призначення (зміну) групи прокурорів від 29 травня 2024 року, яка подана мною до канцелярії суду та долучена до матеріалів судової справи № 727/9242/24).
Як було зазначено вище у даній заяві, 09 січня 2025 року підготовче судове засідання з розгляду вищевказаного кримінального провадження не проводилось через неприбуття прокурора ОСОБА_3 до суду, у зв'язку з чим вказана скарга головуючим суддею не була розглянута 09.01.2025.
В подальшому, 26 березня 2025 року головуючим суддею за розглядом скарги від 09.01.2025 на постанову про призначення (зміну) групи прокурорів від 29 травня 2024 року йому було відмовлено у повному обсязі у задоволенні даної скарги.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення скарги адже подана скарга стороною захисту є необгрунтованою та не підлягає задоволенню. Як указав прокурор, питання про відсутність підпису у постанові про призначення (зміну) групи прокурорів від 29.05.2024 у даному кримінальному провадженні не порушувалось стороною захисту під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України.
Головуючим суддею в судовому засіданні під час ознайомлення з копією постанови про призначення (зміну) групи прокурорів від 29.05.2024 без підпису, що була надана його захисником суду на підтвердження викладених у скарзі доводів, які, на її думку, підтверджують наведені в скарзі обставини, було зазначено, що «Втім, з даної копії постанови неможливо встановити чи є це саме та постанова, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження №62024080200000199 від 13.02.2024. Водночас, прокурором було надано витяг з ЄРДР, де зазначено, що він входить до групи прокурорів.»
Вважає, що у даному випадку прокурор ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою підтвердження своїх повноважень у здійсненні державного обвинувачення у даному кримінальному провадженні в суді, неправомірно надав головуючому судді витяг з ЄРДР, що є порушенням вимог статті 291 КПК України, якою передбачено, що до обвинувального акта додасться реєстр матеріалів досудового розслідування, надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Крім того, як зазначено судом касаційної інстанції в Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2021 року у справі № 754/7061/15 (провадження № 51-4584 кмо 18), що витяг з ЄРДР не може замінити постанову керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує зазначені правові наслідки в конкретному кримінальному провадженні.
Статтею 7 КПК України визначено, що однією із засад кримінального провадження є законність.
У ст. 9 цього Кодексу, яка присвячена розкриттю основних принципів законності, зазначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Так, однією з складових засади законності є обов'язок прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК України).
Відповідно до вимог положень статей 36, 37 та 110 КПК України, рішення прокурора приймаються у формі постанови; рішення про призначення прокурора приймає керівник органу прокуратури; всі рішення є процесуальними; процесуальні рішення приймаються у письмовій формі.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури «fair procedure» (у європейській системі), «dut procyes» (у американській системі) є одним із складових елементів принципу верховенства права, передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) права на справедливий суд.
Згідно з ч. 1 ст. З КПК керівник органу прокуратури Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник місцевої прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень; прокурор особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень (пункти 9, 15).
Згідно з ч. 2 ст. 36 КПК прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, у тому числі: доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; повідомляти особі про підозру; затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 36,частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.
Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частини 1, 2 ст. 214 КПК).
Отже, визначення керівником органу прокуратури прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні є кримінально-процесуальним рішенням, яке утворює, змінює чи припиняє права і обов'язки, тобто має правові наслідки, в конкретному кримінальному провадженні з його початку до завершення та за процесуальною формою має бути передбачено (встановлено) кримінальним процесуальним законом.
Надання прав, покладення обов'язків та визначення обсягу відповідальності за своєю юридичною природою потребує письмової форми заради уникнення суб'єктивізму та забезпечення правової визначеності.
Чинний КПК у ст. 110 передбачає, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Хоча ст. 37 КПК і не передбачає для керівника органу прокуратури специфічної форми рішення про визначення прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, така процесуальна форма вбачається, із тлумачення положень ст. 110 КПК у взаємозв'язку із положеннями ч. 5 ст. 36 КПК. Відповідно до останньої норми Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування.
Виконання вимог кримінального процесуального закону забезпечуються дотриманням кримінальної процесуальної форми, тобто пов'язана із дотриманням гарантій прав і свобод учасників кримінального провадження щодо будь-яких дій та рішень владних суб'єктів кримінального провадження, зокрема: щодо гарантій оскарження та можливості перевірки законності таких рішень, перевірки безсторонності та об'єктивності владних суб'єктів.
У свою чергу постанова керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, має відповідати вимогам ст. 110 КПК, у тому числі, постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.
Згідно з Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298 (далі Положення), Реєстр створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до п. 1 глави 2 Положення до Реєстру вносяться відомості, у тому числі, про прізвище, ім'я, по батькові керівника органу прокуратури, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, детектива, керівника органу дізнання, дізнавача (уповноваженої особи інших підрозділів), який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво.
Кримінальний процесуальний закон передбачає, що до ЄРДР вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань. У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження (ч. 5 ст. 214 КПК).
Витяг з Реєстру згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування (п. 2 глави 4 Положення).
При цьому, просив суд звернути увагу на висновок Верховного Суду, викладений у Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2021 року у справі № 754/7061/15 (провадження № 51-4584 кмо 18), який має наступний текст: «За змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов'язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у тому числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.
Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її не підписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.»
З урахуванням вищевикладеного вважає, що постанова про призначення (зміну) групи прокурорів від 29 травня 2024 року не відповідає передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у зв'язку з тим, що вказана постанова виготовлена не на офіційному бланку Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, а також не зареєстрована службовою особою, яка її прийняла в системі електронного документообігу органів прокуратури України, що підтверджується відсутністю штрих коду із датою реєстрації та реєстраційного номеру, що свідчить про її незаконність.
Внаслідок зазначеного вище, можна прийти до обґрунтованого висновку, що прокурором Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №62024080200000199 від 13.02.2024 вчинялись дії, що порочать звання прокурора і викликають сумніви у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, у зв'язку з чим існують підстави для задоволення відводу даного прокурора.
В свою чергу прокурори, зазначені у вищевказаній постанові є не уповноваженими прокурорами у даному кримінальному проваджені, оскільки їх включення до складу групи прокурорів здійснено без дотримання вимог КПК України, Закону України «Про прокуратуру», а також вони не є процесуальними керівниками у даному конкретному провадженні, у зв'язку з чим існують обставини, які викликають обґрунтовані сумніви сторони захисту в неупередженості таких прокурорів, у зв'язку з чим існують підстави для задоволення відводу групи прокурорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 КПК України у разі задоволення відводу прокурора у кримінальному провадженні повинен бути невідкладно призначений інший прокурор керівником органу прокуратури відповідного рівня, тому, на думку сторони захисту, у разі задоволення відводу групі прокурорів слід проінформувати про прийняте судом рішення керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, направивши копію ухвали для відому і забезпечення участі у підготовчому судовому засіданні належного прокурора.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтримала клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід групи прокурорів та просила його задовольнити.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заперечував проти клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід групи прокурорів.
Вислухавши клопотання обвинуваченого, вислухавши думку захисника та прокурора, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 77 КПК України прокурор не має право брати участь у кримінальному провадженні якщо він особисто заінтересований в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Тобто, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Заявлений відвід не містить належних об'єктивних даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу прокурора, що передбачені ст. 77 КПК України. Заявлений відвід зводиться до припущень щодо упередженості прокурора.
Втім, наведені обвинуваченим доводи в обґрунтування заяви про відвід групи прокурорів не є підставою для відводу, оскільки підстав для задоволення заяви про відвід групи прокурорів, що передбачені ст.77 КПК України, не встановлено, як і не встановлено об'єктивно виправданих обставин, які б свідчили про упередженість та необ'єктивність прокурора ОСОБА_3 та груп прокурорів.
У своїй заяві про відвід обвинувачений ОСОБА_4 не навів аргументованих доводів, які могли б викликати сумніви в об'єктивності та неупередженості групи прокурорів при розгляді даного кримінального провадження.
За вказаних обставин, суд вважає, що підстави для задоволення заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід групи прокурорів у кримінальному провадженні № 62024080200000199 від 13.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України відсутні.
Керуючись ст. 28, 77, 80, 113, 369-372 КПК України, суд
Заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про розгляд судом заяви про відвід групи прокурорів у кримінальному провадженні № 62024080200000199 від 13.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1