пр.Волі, 54а, м.Луцьк, 43010. тел./факс 72-41-20
"10" січня 2011 р.
Справа № 08/6-92.
за позовом учасника товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1, м. Ківерці
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс", с. Павлівка Іваничівського району
товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзгаз", м. Київ
товариства з обмеженою відповідальністю "Веймер Гідравлік", м. Київ
приватного підприємства "Біодом-Захід", с. Борохів Ківерцівського району
про визнання недійсними договорів
Суддя: Войціховський В.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 - представник, адвокат (ордер №02 від 10.12.2010р., договір №10/12 від 10.12.2010р.)
від відповідача: Наумчук В.А. - представник ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" (дов. від 05.01.2011р.), Войтович В.А. - представник ПП "Біодом-Захід" (дов. від 06.01.2011р.)
Суть спору: учасник товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс" ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Волинської області з позовом про визнання недійсними укладених товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс" з товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранзгаз", товариством з обмеженою відповідальністю "Веймер Гідравлік" та приватним підприємством "Біодом-Захід" договорів, зокрема, договору поставки за №002-10/КП від 26.08.2010р., договору купівлі-продажу №01/08-10 від 26.08.2010р. та договору поставки №182 від 15.09.2010р.
Ухвалою господарського суду від 24.12.2010р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.
В судовому засіданні представник учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс" ОСОБА_1 пред'явлені до відповідачів позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити, визнати недійсними укладені ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" з ТзОВ "Укртранзгаз", ТзОВ "Веймер Гідравлік" та ПП "Біодом-Захід" договори та покласти на відповідачів обов'язок солідарного відшкодування позивачу понесених останнім у зв'язку з поданням позову до суду витрат.
В обґрунтування пред'явленого до відповідачів позову представником позивача здійснюються посилання на ті обставини, що внаслідок укладення товариством "Волинь Ліс Сервіс" договорів поставки та купівлі-продажу було порушено корпоративні права гр. ОСОБА_1, як учасника зазначеного товариства, при укладенні спірних договорів директор ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" ОСОБА_6 перевищив передбачені Статутом товариства повноваження, договори поставки та купівлі-продажу укладені з порушенням положень чинного законодавства України без проведення обов'язкових закупівельних процедур, необхідних у випадках використання державних коштів при здійсненні державних закупівель, із завищенням вартості товарно-матеріальних цінностей, що, в свою чергу, призвело до зменшення прибутку товариства "Волинь Ліс Сервіс" та його майна, до зменшення частки прибутку (дивідендів), яку позивач має право отримати в якості учасника товариства, а також до зменшення вартості частини майна, на яку гр. ОСОБА_1 може претендувати у разі її виходу з даного товариства.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс" у відзиві від 05.01.2011р. №2 на позовну заяву та представник останнього в судовому засіданні з приводу пред'явлених до товариства позовних вимог заперечили та просять суд в їх задоволенні відмовити з тих обставин, що останні є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
При цьому відповідачем засвідчується, що укладення між товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранзгаз", товариством з обмеженою відповідальністю "Веймер Гідравлік" та приватним підприємством "Біодом-Захід" спірних договорів проводилось на підставі, у відповідності та на виконання Програми створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення як вугледобувної на 2010 рік, затвердженої розпорядженням першого заступника голови Волинської обласної державної адміністрації від 04.08.2010р. №260 та погодженої Постановою Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 19.08.2020р. №194. При укладенні та підписанні зазначених договорів директор ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" ОСОБА_6 діяв в межах повноважень, наданих йому Статутом товариства з врахуванням протоколу зборів учасників ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" за № 2 від 25.08.2010р., на даний час оспорювані договори поставки та купівлі-продажу є виконаними в повному об'ємі шляхом отримання товариством від контрагентів товарно-матеріальних цінностей та проведення належних розрахунків по їх оплаті.
Як зазначається товариством "Волинь Ліс Сервіс", фінансування Програми створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення як вугледобувної на 2010 рік здійснювалось за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття через казначейські рахунки Головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинської облдержадміністрації, останнє і виступало в якості замовника та розпорядника коштів, котрі виділялись для реалізації Програми. Товариство "Волинь Ліс Сервіс" є господарським товариством, в якому 100% статутного капіталу розподілено між трьома фізичними особами, і не має державної або комунальної частки у своєму статутному капіталі, а отже не може виступати розпорядником державних коштів та, відповідно, замовником державних закупівель.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранзгаз" у відзиві (вх. №01-29/21 від 04.01.2011р.) на позовну заяву з приводу пред'явлених до товариства позовних вимог (в частині визнання недійсним договору поставки №002-10/КП від 26.08.2010р.) заперечило та просить суд в їх задоволенні відмовити. При цьому відповідачем засвідчується, що 26 серпня 2010 року між ТзОВ "Укртранзгаз" та ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" було укладено договір поставки за №002-10/КП у відповідності до умов котрого товариство "Укртранзгаз" зобов'язувалось поставити та передати у власність товариству "Волинь Ліс Сервіс" товар (трактори МТЗ-82 ТТР-401 в кількості 20 одиниць), а покупець, в свою чергу, прийняти зазначений товар та сплатити за останній відповідну грошову суму - 5940000 грн. (з розрахунку 297000 грн. за одиницю товару). Визначені між сторонами ціни на трактор МТЗ-82 ТТР-401 є найнижчими в Україні серед аналогічних пропозицій, оскільки ТзОВ "Укртранзгаз" напряму, без посередників, співпрацює з виробником даної техніки, і є можливими лише за умови поставки значної партії товару - від 10 одиниць. При укладенні договору поставки №002-10/КП від 26.08.2010р. ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" було надано належним чином завірені копії Статуту та протоколу №2 Загальних зборів учасників товариства від 25.08.2010р. Згідно даного протоколу учасники ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" надали згоду директору товариства ОСОБА_6 на укладення договору поставки тракторів з ТзОВ "Укртранзгаз" у зв'язку з чим товариство-відповідач вважає, що директор ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" ОСОБА_6, підписуючи вищезазначений договір, діяв відповідно до чинного законодавства та згідно Статуту товариства.
Зазначається відповідачем також і те, що на даний момент договір поставки №002-10/КП від 26.08.2010р. сторонами виконаний повністю у зв'язку з чим відсутні передбачені чинним законодавством підстави для визнання даної угоди недійсною. Одночасно з цим ТзОВ "Укртранзгаз" було заявлене клопотання про здійснення судового розгляду справи без участі представника товариства, що викликане неможливістю його явки в судове засідання 10.01.2011р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Веймер Гідравлік" у поясненні (а.с. 124) на позовну заяву в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити з тих підстав, що договір купівлі-продажу №01/08-10 від 26.08.2010р. було укладено з ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" у відповідності до чинного законодавства України, що підтверджується положеннями Статуту зазначеного товариства та протоколом зборів учасників №2 від 25.08.2010р., копії котрих були надані при підписанні угод директором товариства ОСОБА_6, на даний час договір купівлі-продажу обладнання для заготівлі лісу сторонами виконаний в повному об'ємі.
В судовому засіданні представник приватного підприємства "Біодом-Захід", а також зазначене підприємство у поясненні від 05.01.2011р. (а.с. 126-127) на позовну заяву з приводу пред'явлених учасником ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" ОСОБА_1 позовних вимог заперечили та просять суд в їх задоволенні відмовити. При цьому останні посилаються на відповідність укладеного з товариством "Волинь Ліс Сервіс" договору поставки №182 від 15.09.2010р. положенням чинного законодавства України, виконання сторонами умов угоди шляхом поставки визначених договором товарів та повної оплати останніх, а також на недоведеність позивачем у встановлених порядку та способом факту завищення товариствами при укладенні угоди ціни придбання товару.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши додатково надані останніми суду для огляду та долучення до матеріалів справи документи, господарський суд,-
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Статтею 3 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із загальних загад цивільного законодавства є свобода договору.
В даному випадку 26 серпня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс", с. Павлівка Іваничівського району та товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранзгаз", м. Київ було укладено договір поставки за №002-10/КП з угодою від 31.08.2010р. про внесення змін і доповнень до договору поставки (а.с. 26-31). У відповідності до умов даного договору ТзОВ "Укртранзгаз" зобов'язувалось поставити та передати у власність ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" трактори марки МТЗ-82 ТТР-401 в кількості 20 одиниць, а останнє зобов'язувалось прийняти зазначений товар та сплатити за нього грошову суму в розмірі 5940000 грн., з розрахунку 297000 грн. за одиницю техніки.
На виконання умов зазначеного договору товариство "Укртранзгаз" передало товариству "Волинь Ліс Сервіс", а останнє прийняло трактори марки МТЗ-82 ТТР-401 в кількості 20 шт., що підтверджується накладними №3863 від 30.09.2010р., №3875 від 12.10.2010р., №3879 від 13.10.2010р., №3907 від 04.11.2010р. (а.с. 94-96). Одночасно з цим ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" з метою виконання умов договору поставки №002-10/КП та проведення належних розрахунків по оплаті переданого товару було перераховано ТзОВ "Укртранзгаз" кошти в сумі 5940000 грн. згідно платіжних доручень №1 від 27.08.2010р., №2 від 01.09.2010р., №6 від 21.09.2010р., №34 від 11.10.2010р., №35 від 20.10.2010р., № 36 від 22.10.2010р. (а.с. 88-93).
26 серпня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс", с. Павлівка Іваничівського району та товариством з обмеженою відповідальністю "Веймер Гідравлік", м. Київ було укладено договір купівлі-продажу за №01/08-10 із додатком (специфікацією до договору) - а.с. 32-34, згідно з умовами котрого ТзОВ "Веймер Гідравлік" зобов'язувалось передати у власність ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" визначене у специфікації обладнання для заготівлі лісу, а товариство "Волинь Ліс Сервіс" зобов'язувалось прийняти даний товар і оплатити останній на умовах даного договору. Пунктами 2.3, 2.4 договору №01/08-10 сторонами було визначено, що вартість відчужуваного обладнання для заготівлі лісу складає 184 887,31 Євро, оплата за товар відбувається в гривнях по комерційному курсу банку продавця на день оплати товару.
На виконання умов зазначеного договору товариством "Веймер Гідравлік" згідно видаткових накладних №РН-0000039 від 24.09.2010р. та №РН-0000040 від 27.10.2010р. (а.с. 77-78) було передано товариству "Волинь Ліс Сервіс", а останнім прийнято визначене у специфікації до договору обладнання для заготівлі лісу. Отримане обладнання ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" було оплачене згідно платіжних доручень №3 від 01.09.2010р., №24 від 23.09.2010р., №38 від 27.10.2010р. (а.с. 80-82).
15 вересня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс", с. Павлівка Іваничівського району та приватним підприємством "Біодом-Захід", с. Борохів Ківерцівського району було укладено договір поставки за №182 (а.с. 35-37). Відповідно до п. 1.1 даного договору ПП "Біодом-Захід" зобов'язувалось поставити та передати у власність ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" обладнання (бензопили "Штіль"), а товариство "Волинь Ліс Сервіс", в свою чергу, прийняти зазначене обладнання та оплатити його. Відповідно до п. 1.3 договору №182 кількість, асортимент, ціна за одиницю обладнання та вартість кожної партії обладнання визначається сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною даного договору. 16 вересня 2010 року між зазначеними суб'єкта господарювання було укладено додаток №1 до договору №182 від 15.09.2010р., в якому останні погодили перелік обладнання, його кількість, ціну за одиницю обладнання, вартість партії обладнання, умови оплати та поставки.
На виконання зазначеного договору підприємством "Біодом-Захід" було поставлено, а товариством "Волинь Ліс Сервіс" отримано бензопили "Штіль" в узгодженій між сторонами кількості. Доказом визначених дій сторін виступають накладні №99 від 27.09.2010р. та №102 від 11.10.2010р. (а.с. 102-103). Поставлені товарно-матеріальні цінності були оплачені ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" в повному об'ємі, про що свідчать відповідні платіжні документи (а.с. 101).
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Статтею 180 ГК України передбачено істотні умови господарського договору. Зокрема законодавцем встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Угоди поставки та купівлі-продажу спрямовані на безповоротне відчуження постачальником (продавцем) майна і перехід його у власність покупця, виступають юридичною підставою виникнення права власності іншої сторони за угодами на придбане згідно договорів майно.
Істотними умовами договорів поставки та купівлі-продажу є умови про предмет та ціну угоди, недосягнення сторонами згоди щодо цих істотних умов, незважаючи на визначення останніми всіх інших можливих істотних умов (про строк, місце, спосіб виконання і т.п.) тягне за собою визнання цієї угоди неукладеною.
Судом встановлено, що відповідачами у справі за договорами поставки №002-10/КП від 26.08.2010р., купівлі-продажу №01/08-10 від 26.08.2010р. та поставки №182 від 15.09.2010р. поряд із зазначенням в угодах умов щодо строків, місця та способу їх виконання, положень щодо порядку проведення розрахунків за придбані товари та порядку передачі останніх у власність покупця, було визначено і всі необхідні при цьому обов'язкові істотні умови договорів - умови щодо предметів договорів (їх складу, особливостей і т.п.) та ціни договорів поставки і купівлі-продажу.
При цьому судом було встановлено і те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс" було вчинено дії, спрямовані на схвалення укладених з ТзОВ "Укртранзгаз", ТзОВ "Веймер Гідравлік" та ПП "Біодом-Захід" правочинів - договорів поставки №002-10/КП від 26.08.2010р., купівлі-продажу №01/08-10 від 26.08.2010р. та поставки №182 від 15.09.2010р., зокрема, шляхом вчинення дій, що свідчать про прийняття договорів до виконання (отримання від контрагентів визначених угодами товарно-матеріальних цінностей та проведення повних розрахунків по їх оплаті).
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, спірні договори поставки та купівлі-продажу було укладено товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс" із товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранзгаз", товариством з обмеженою відповідальністю "Веймер Гідравлік" та приватним підприємством "Біодом-Захід" з метою виконання Програми створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення як вугледобувної на 2010 рік, затвердженої розпорядженням першого заступника голови Волинської обласної державної адміністрації від 04.08.2010р. №260 та погодженої Постановою Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 19.08.2020р. №194 (а.с. 61-73).
Як це вбачається із долучених до матеріалів справи ксерокопій спірних договорів, а також з оглянутих в судовому засіданні їх оригіналів, зазначені угоди у встановленому порядку були погоджені у Волинській обласній державній адміністрації, про що свідчить відтиски печатки останньої на угодах, посвідчені підписами відповідної посадової особи адміністрації.
Зазначена Програма була розроблена відповідно до ст. 85 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2010р. №527 "Про створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення вугледобувних регіонів".
У ході реалізації даної Програми передбачалось створення на території Волинської області у 2010 році 145 робочих місць у галузі лісозаготівлі, деревообробної промисловості, діяльності автомобільного вантажного транспорту, зокрема, лісорубів, трактористів, механіків, стропальників, водіїв тощо.
Фінансування Програми здійснювалось за рахунок державних коштів, а саме, коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття через казначейські рахунки Головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинської облдержадміністрації, останнє і виступало в якості замовника та розпорядника коштів, котрі виділялись для реалізації цієї Програми.
Враховуючи викладене, грошові кошти, перераховані товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс" згідно оспорюваних позивачем договорів товариству "Укртранзгаз", товариству "Веймер Гідравлік" та підприємству "Біодом-Захід" - це кошти, отримані ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" від Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, для виконання згаданої вище Програми (докази отримання державних коштів - платіжні документи а.с. 104-106).
Затвердженню вищезазначеної Програми передувала участь товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс" в серпні місяці 2010 року у конкурсі бізнес-планів зі створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення Волинської області як вугледобувної. За результатами проведеного конкурсу рішенням комісії (витяг з протоколу засідання конкурсної комісії з оцінки бізнес-планів - а.с. 60) бізнес-план ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" було включено до Програми створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення Волинської області як вугледобувної на 2010 рік.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст.ст. 203, 204 ЦК України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами.
Проте відповідно до узагальнень практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК України. Виходячи з буквального тлумачення норм ст. 4 та ст. 203 ЦК України, зміст правочину повинен відповідати Цивільному кодексу України, іншим законам, які приймаються відповідно до Конституції України.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти встановлено Законом України "Про здійснення державних закупівель" (далі - Закон).
Відповідно до п. 5 ст. 2 цього Закону забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.
Разом з тим, суд не може погодитися з доводами позивача про те, що укладення спірних договорів поставки та купівлі-продажу обладнання та техніки мало здійснюватися ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" після обов'язкового проведення передбачених Законом України "Про здійснення державних закупівель" процедур закупівель.
Так, статтею 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" передбачено, що цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень.
Разом з тим, у статті 1 Закону наведені значення, у яких вживаються терміни, що використовуються у Законі. Так, згідно п. 3 ст. 1 Закону, державна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом.
Під терміном "замовники" у Законі розуміються розпорядники державних коштів, які здійснюють закупівлю в порядку, визначеному цим Законом (п. 10 ст. 1 Закону).
В свою чергу розпорядники державних коштів, за Законом, - це органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші органи, установи, організації, визначені Конституцією та іншими актами законодавства України, а також установи чи організації, утворені у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, а також підприємства та їх об'єднання (п. 27 ст. 1 Закону).
Термін "підприємства" у п. 21 цієї ж статті Закону означено лише як підприємства, що утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державні, казенні, комунальні підприємства, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднання таких підприємств (господарських товариств).
Як встановлено господарським судом, на підставі чинного Статуту ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс"(затверджений Загальними зборами Засновників протокол №1 від 26.07.2010р. та зареєстрований державним реєстратором Іваничівської районної державної адміністрації 27.07.2010р. - а.с. 15-25), оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, дане товариство засноване трьома фізичними особами - громадянами України, в тому числі позивачем: ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які являлись учасниками згаданого товариства на момент укладення останнім спірних договорів та подання позивачем позову до суду.
У відповідності до положень ст. 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб'єктів господарювання або інших осіб встановлюються цим Кодексом, іншими законами. Господарські товариства є юридичними особами. Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи. Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом. Для закупівель товарів, робіт чи послуг господарське товариство, державна частка у статутному фонді якого перевищує 50 відсотків, застосовує процедури закупівель, визначені Законом України "Про здійснення державних закупівель".
Враховуючи викладене суд вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс" не виступає розпорядником державних коштів, а відтак замовником в розумінні положень Закону України "Про здійснення державних закупівель".
Наведене підтверджується також пунктом 2 Порядку спрямування у 2010 році коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення вугледобувних регіонів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2010р. №527, та пунктом 3 Розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 19.07.2010р. за №228, відповідно до яких розпорядником коштів на створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення вугледобувного регіону визначено Головне управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинської обласної державної адміністрації.
Не знаходять свого підтвердження також доводи позивача про те, що при укладенні спірних договорів відповідачами було значно завищено ціну на придбану техніку, у зв'язку з чим, як на думку ОСОБА_1, зменшилась вартість частини майна товариства, пропорційна її частці у статутному капіталі.
Зазначені доводи позивача спростовуються експертним заключенням Волинської торгово-промислової палати №В-1660 від 09.11.2010р. (а.с. 119) у відповідності до котрого ринкова вартість трактора марки МТЗ-82 ТТР-401 становить 297 тис. грн., тобто рівно стільки, скільки є його закупівельна вартість згідно договору поставки №002-10/КП від 26.08.2010р. Ринкова вартість пили моторної бензинової марки МS 181 за висновком експерта становить 2954 грн., а згідно спірного договору поставки №182 від 15.09.2010р. закупівельна вартість товару становила 2799 грн., вартість бензопили марки MS 260 згідно висновку експерта становить 5950 грн., за договором - 5799 грн., ринкова вартість бензопили марки MS 361 згідно експертного заключення - 6479 грн., а у договорі 6449 грн., ринкова вартість бензопили марки MS 250 та кущоріза марки "Штіль" RS 450К згідно висновку експерта становлять 8299 грн. та 6499 грн. відповідно, що повністю відповідає вартості їх придбання за договором. Це саме стосується також обладнання для заготівлі лісу виробництва фірми "Weimer" (Швеція), придбаного товариством "Волинь Ліс Сервіс" у ТзОВ "Веймер Гідравлік" згідно договору купівлі-продажу №01/08-10 від 26.08.2010р.
З наведеного вбачається, що на виконання Програми створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення як вугледобувної на 2010 рік, затвердженої розпорядженням першого заступника голови Волинської обласної державної адміністрації від 04.08.2010р. №260 та погодженої Постановою Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 19.08.2020р. №194, товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс" придбавало товарно-матеріальні цінності за цінами, не вищими, а в деяких випадках навіть нижчими за ринкові.
Стосовно тверджень позивача про те, що оспорювані договори підписано директором товариства "Волинь Ліс Сервіс" ОСОБА_6 з перевищенням своїх повноважень, то останні не ґрунтуються на матеріалах справи та нормах чинного законодавства, спростовуються фактичними обставинами справи.
При цьому, суд встановив те, що оспорювані учасником ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" ОСОБА_1 укладені товариством "Волинь Ліс Сервіс" з товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранзгаз", товариством з обмеженою відповідальністю "Веймер Гідравлік" та приватним підприємством "Біодом-Захід" договори поставки №002-10/КП від 26.08.2010р., купівлі-продажу №01/08-10 від 26.08.2010р. та поставки №182 від 15.09.2010р. зі сторони юридичної особи ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" були підписані директором товариства ОСОБА_6, який, як зазначається у преамбулі цих договорів, діяв на підставі Статуту. Статут товариства зареєстрований у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 11.8 Статуту ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції його вищого органу.
Зі змісту пунктів 11.2 та 11.6 цього Статуту вбачається, що директор товариства має право укладати та підписувати договори, які однією операцією або серією пов'язаних операцій, що в сукупності, передбачають розпорядження грошовими коштами та майном товариства на суму, яка перевищує 500000,00 грн., за умови надання згоди засновниками (учасниками) товариства.
Господарським судом в судовому засіданні було досліджено протокол зборів учасників ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" за № 2 від 25 серпня 2010 року (а.с. 39).
Згідно даного протоколу на зборах учасників другим питанням порядку денного розглядалося питання надання згоди директору товариства на укладення і підписання з ТзОВ "Укртранзгаз", м. Київ, договору поставки тракторів МТЗ-82 ТТР-401 в кількості 20 одиниць, загальна вартість яких перевищує 500 000 грн.
Третім питанням порядку денного розглядалося питання про надання згоди директору ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" ОСОБА_6 на укладення та підписання від імені товариства договору з ТзОВ "Веймер Гідравлік" купівлі-продажу обладнання для заготівлі лісу виробництва фірми «Weimer» (Швеція), а саме причепів з гідроманіпуляторами - 3 одиниці, гідравлічних лебідок - 2 одиниці, загальна вартість якого перевищує 500 тис. грн.
За надання згоди директору на укладення і підписання згаданих вище договорів висловилися усі учасники (одноголосно), які володіють 100% часток у статутному капіталі товариства, в тому числі і позивач.
Таким чином, при укладенні договору поставки №002-10/КП від 26.08.2010р. з ТзОВ "Укртранзгаз" та договору №01/08-10 купівлі-продажу з ТзОВ "Веймер Гідравлік", передбачена статутом товариства умова щодо надання учасниками згоди директору на підписання та укладення договору від імені товариства, що передбачає розпорядженнями грошовими коштами товариства на суму, яка перевищує 500000,00 грн., була дотримана товариством "Волинь Ліс Сервіс".
Що стосується договору поставки №182, укладеного 15.09.2010р. між ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" та ПП "Біодом-Захід", то згідно положень статуту ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" директор товариства вправі був підписати його від імені товариства без надання згоди учасниками товариства, оскільки сума договору становить менше 500 тис. грн.
Посилання позивача на те, що на момент прийняття рішення про надання згоди директору на укладення і підписання спірних договорів, він не володів інформацією про конкретну ціну придбання тракторів та іншого обладнання, що підтверджується протоколом №2 від 25.08.2010р., до уваги судом не беруться враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" не пізніш як за сім днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів.
З наданих в судовому засіданні представником ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" пояснень вбачається, що проекти спірних договорів знаходились у розпорядженні товариства ще з 11 серпня 2010 року, директор товариства ОСОБА_6 повідомляв учасника ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" ОСОБА_1 про її можливість ознайомитися з проектами договорів, які виносилися на розгляд зборів учасників.
В судовому засіданні представник учасника ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" ОСОБА_1 підтвердив факт повідомлення, зазначивши, позивач просила директора товариства ОСОБА_6 надіслати їй ці документи поштою за місцем проживання, оскільки через зайнятість не зможе з'явитися за місцезнаходженням товариства для ознайомлення.
При цьому, суд зазначає, що обсяг відомостей, надання яких вправі вимагати учасник господарського товариства, визначено статтею 10 Закону України "Про господарські товариства". Відповідно до пункту "г" частини першої статті 10 згаданого Закону на вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про свою діяльність, протоколи зборів. Установчими документами господарських товариств може бути передбачено й інші відомості, які надаються господарським товариством на вимогу учасника.
Статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники господарського товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Пунктом 9.1 Статуту ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" встановлено, що учасники товариства мають право, зокрема, отримувати інформацію про діяльність товариства, а саме: на вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства, протоколи зборів тощо.
Отже, господарське товариство, якщо його установчими документами не передбачено інше, зобов'язане надавати на вимогу учасника лише річні баланси, документи річної звітності товариства, та протоколи загальних зборів. На цьому наголошено також в Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007р. №04-5/14.
Що стосується обов'язку товариства забезпечити учасникам можливість ознайомитися документами, внесеними до порядку денного зборів, то як встановлено в ході судового розгляду, така можливість зі сторони ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" була надана, однак позивач не скористалася нею, не прибувши за місцем знаходження товариства.
При цьому, обов'язок товариства надсилати поштою такі документи учасникам за місцем їх проживання норми ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", а також положення Статуту ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" не передбачають.
До того ж, порушення права учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства не є підставою для визнання договору, укладеного товариством, недійсним.
Предметом спору по даній справі є вимога позивача - учасника товариства про визнання договорів (правочинів) недійсними з причин порушення його корпоративних прав та інтересів.
У відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, позивачем у встановленому порядку не доведено в чому саме полягає порушення його корпоративних прав та інтересів у зв'язку з укладенням товариством "Волинь Ліс Сервіс" спірних договорів.
Згідно зі ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Крім вищезазначених прав, положеннями статуту ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" передбачено також право учасників товариства: отримувати частину вартості майна товариства, у випадку його ліквідації, пропорційно частці у статутному (складеному) капіталі; придбати у першочерговому порядку цінні папери, випущені товариством; отримувати на праві користування майно товариства та користуватися у першочерговому порядку послугами, які надає товариство (п. 9.1. Статуту).
Разом з тим, до складу повноважень учасника господарського товариства при реалізації своїх корпоративних прав законодавство не відносить право визнавати недійсними правочини, що були укладені самим господарським товариством, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним товариством, або якщо таке право надається йому статутом товариства.
Судом встановлено, що Статутом ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" такого права учасникам товариства не надано.
У пункті 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. З цієї підстави господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позовів про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.
Позивач, як учасник ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс", в даному випадку, не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства. Як учасник товариства він може брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах та законодавстві, що регулює ці правовідносини, тому укладення спірного договору поставки не є порушенням прав позивача.
Разом з цим, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме:
1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3) волевиявлення учасника право чину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою недійсності господарського зобов'язання за статтею 207 Господарського кодексу України є його невідповідність вимогам закону, вчинення з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, укладення зобов'язання з порушенням господарської компетенції (правосуб'єктності).
Обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи та закону; вчинення дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання, вважається схваленням правочину у разі вчинення правочину особою з перевищенням наданих їй повноважень.
Відповідно до п. 9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (із наступними змінами та доповненнями) наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Згідно положень чинного законодавства України правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Судом встановлено, що в даному випадку оспорювані договори поставки та купівлі-продажу товариством "Волинь Ліс Сервіс" укладено у письмовій формі, уповноваженими на це особами, їх підписи засвідчено печатками товариств, наявна згода за всіма істотними умовами договору, сторонами вчинено дії по їх виконанню, як вбачається із матеріалів справи, відбулося реальне настання правових наслідків, які встановлені зазначеними договорами.
Таким чином, суд вважає, що товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс" не порушено вимоги ст. 203 ЦК України, оскільки на момент укладення оспорюваних договорів у директора товариства були і є повноваження та був необхідний обсяг цивільної дієздатності; оспорювані договори укладені у відповідності із вимогами чинного законодавства, в межах повноважень директора, є взаємно виконані сторонами цих договорів.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі при відмові в позові покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. Законом України "Про здійснення державних закупівель", Законом України "Про господарські товариства", ст.ст. 79, 144, 180, 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 4, 11, 116, 203, 204, 215, 626, 627, 638, 665, 669, 712 Цивільного кодексу країни, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
В позові учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс" ОСОБА_1, м. Ківерці до товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс", с. Павлівка Іваничівського району, товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзгаз", м. Київ, товариства з обмеженою відповідальністю "Веймер Гідравлік", м. Київ, приватного підприємства "Біодом-Захід", с. Борохів Ківерцівського району про визнання недійсними договорів поставки №002-10/КП від 26.08.2010р., купівлі-продажу №01/08-10 від 26.08.2010р., поставки №182 від 15.09.2010р. відмовити.
Суддя В. А. Войціховський
Повний текст рішення
складено та підписано
11.01.11