пр.Волі, 54а, м.Луцьк, 43010. тел./факс 72-41-20
"05" січня 2011 р.
Справа № 5004/8/11.
Суддя господарського суду Волинської області Войціховський Віталій Антонович, розглянувши матеріали
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Волинь"
до відповідача: Відкрите акціонерне товариство "Рожищенський сирзавод"
про стягнення 98986 грн. 03 коп.
встановив:
Позивачем при зверненні до господарського суду з відповідним позовом в порушення вимог ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви не додано доказів в підтвердження сплати державного мита у встановленому законодавством порядку та розмірі.
У відповідності до підпункту „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" №7-93 від 21.01.1993р. (з наступними змінами та доповненнями), із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється державне мито в розмірі одного відсотка від ціни позову.
Всупереч викладеному товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Волинь" при зверненні до суду з позовом про стягнення з ВАТ "Рожищенський сирзавод" 98986,03 грн. в якості доказів сплати державного мита представлено платіжне доручення №1740 від 14.12.2010р. про сплату державного мита в сумі 919,86 грн., хоча у відповідності до зазначених вище законодавчих актів сплаті підлягало мито в розмірі 989,86 грн., зазначене платіжне доручення окрім цього не містить визначених чинним законодавством обов'язкових реквізитів в підтвердження зарахування коштів в дохід Державного бюджету України.
Відповідно до статті 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником. Позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються; законодавство, на підставі якого подається позов (п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України).
В даному випадку ініціюючи питання відносно стягнення з відповідача сум заборгованості та пені позивачем не надається суду обґрунтованих розрахунків цих сум, виконаних з посиланням на відповідні періоди поставки товарів, їх отримання відповідачем, проведення часткових розрахунків по оплаті останніх, наявності тієї чи іншої суми заборгованості, періоду виникнення боргу за тим чи іншим документом, періоду нарахування штрафних санкцій та ін., не визначається загальна вартість поставлених товарів, загальна сума проведених відповідачем платежів по їх оплаті.
Разом з тим, у відповідності до ст. до ст. 36 ГПК України письмові докази подаються господарському суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копіями вважаються засвідчені повноважним органом документи, ідентичні за своїм змістом і формою оригіналам. В даному випадку позивачем в якості доказів в обґрунтування позову представлено суду документи (договір з протоколами, банківські виписки та ін.) ксерокопії котрих взагалі не посвідчені відповідальною особою, або ж посвідчені печатками товариства без відповідного підпису особи з визначенням посадового становища останньої.
У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у останній не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної суми, відсутні докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Викладені обставини виступають підставою для повернення даної позовної заяви без розгляду, що, в свою чергу, не позбавляє позивача права на повторне звернення з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених недоліків.
Керуючись п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовну заяву з додатком документів на 94 аркушах, в тому числі оригінали платіжних доручень №№1740, 1741 від 14.12.2010р., повернути позивачу без розгляду.
Суддя Войціховський В.А.