"23" грудня 2010 р. Справа № 9/41-11
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Соломки Л.І., розглянувши справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аргос”, м. Луцьк
до відповідачів: Виконавчого комітету Луцької міської ради, м. Луцьк
Приватного підприємства “Лада 2000”, м.Луцьк
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Прилуцька сільська рада Ківерцівського району, Волинської області, с. Прилуцьке, Ківерцівського р-ну
про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №633 від 29.12.1998р. “Про надання земельної ділянки в постійне користування Приватному підприємству “Лада 2000” та скасування державної реєстрації Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою №538 від 25.04.2000р.
Представники:
Від позивача: Товт С.С. - представник (довіреність №2 від 06.04.2010 р.);
Від відповідача - Виконавчого комітету Луцької міської ради: Гармай І.Т. -юрист, головний спеціаліст претензійно -правового сектору юридичного відділу міської ради (довіреність № 1.1-8/4812 від 15.11.2010р.)
Від відповідача -ПП “Лада 2000”: Пархомей В.А. -директор; ОСОБА_5 -адвокат Третя особа на стороні позивача - Прилуцька сільська рада Ківерцівського району: Романюк К.Ю. -спеціаліст (довіреність від 15.06.2010р.)
Залучені особи:
- Управління Держкомзему у м. Луцьк -Марчук С.С. -представник (довіреність від 22.12.2010р.)
- Волинська регіональна філія ДП «Центр ДЗК»: н/з
- третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -ВАТ «Концерн Галнафтогаз»: н/з
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.22ГПК України.
Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.
Оскільки учасниками судового процесу не заявлено клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 -1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 23.12.2010р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 16.06.2010р. у справі №05/52-11 за участю вищезазначених сторін провадження у справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.
Згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2010р. у справі №05/52-11 апеляційна скарга ТзОВ “Аргос” задоволена.
Ухвала господарського суду Волинської області від 16.06.2010р. у справі №05/52-11 скасована.
Справа направлена до господарського суд Волинської області для розгляду.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2010р. відхилено касаційну скаргу ПП “Лада 2000”, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2010р. змінено, викладено пункти 1, 2, 3 її резолютивної частини в наступній редакції:
1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Аргос», м. Луцьк задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 16.06.2010 р. у справі № 05/52-11 скасувати в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Луцького міськвиконкому від 29.12.1998р. №633 про надання земельної ділянки в постійне користування ПП “Лада 2000” з передачею справи в цій частині позову на розгляд господарського суду Волинської області.
3. В решті ухвалу залишити без змін.
Суть спору: позивач -ТзОВ “Аргос” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.12.1998р. №633 “Про надання земельної ділянки в постійне користування Приватному підприємству “Лада-2000”та просить визнати недійсним Державний акт на право постійного користування ПП “Лада-2000”на земельну ділянку по вул. І.Богуна в с. Прилуцьке серії ІІ-ВЛ№000098 від 25.04.2000р.
Ухвалою суду від 03.11.2010рю було зобов'язано позивача обґрунтувати позовні вимоги відповідно до вимог ГПК України з врахування постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2010р. Позивач вимог ухвали суду не виконав.
Згідно листа від 22.12.2010р. позивач подав обґрунтування позовних вимог з врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2010р. та копію проекту відведення земельної ділянки ТзОВ “Аргос” для будівництва автомобільної стоянки з земель с. Прилуцьке, Прилуцької сільської ради Ківерцівського району, волинської області.
Також позивачем подана заява від 23.12.2010р. про уточнення позовних вимог згідно якої позивач просить:
- визнати недійсним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №633 від 29.12.1998р. «Про надання земельної ділянки в постійне користування ПП “Лада 2000”.
- скасувати державну реєстрацію Державного акта на право постійного користування землею, зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 538 від 25.04.2000р., шляхом внесення відповідних записів у Державний реєстр земель -Книгу записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та Поземельну книгу.
Свої позовні вимоги в позовній заяві, додаткових обґрунтуваннях та заяві про уточнення позовних вимог позивач обґрунтовує наступним:
- оспорюване рішення №633 від 29.12.1998р. «Про надання земельної ділянки у постійне користування»відповідачу (ПП “Лада 2000”) прийнято поза межами компетенції виконавчого комітету Луцької міської ради.
Враховуючи норми ст. 10 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990р.), ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», положення яких діяли на момент прийняття даного рішення, передбачено вирішення питань про надання земельних ділянок у постійне користування виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад. В даному випадку, враховуючи зазначені положення чинного та на той час законодавства, відсутність передбачених законом власних (самоврядних) та відповідних делегованих повноважень, виконавчий комітет Луцької міської ради був позбавлений будь -якого права та підстав на прийняття рішення щодо надання в постійне користування земельних ділянок будь -яким господарюючим суб'єктам.
Водночас, приймаючи рішення від 18.06.2003р. №7/12 «Про надання земельної ділянки»позивачу (ТзОВ “Аргос”) Прилуцька сільська рада діяла в межах своїх повноважень, коли у виконавчого комітету Луцької міської ради не було жодних підстав для розпорядження спірною земельною ділянкою.
Земельна ділянка, про яку йде спір, розташована поза межами міста Луцька та входить до складу земель села Прилуцьке Луцького району на підставі рішень Ківерцівської районної ради №13/7 від 24.12.1993 і від 18.12.1998р. №4/10 «Про встановлення меж сільських населених пунктів».
Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства управління з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області від 03.11.2006р. також стверджується, що виконавчим комітетом Луцької міської ради в 2000 році приватному підприємстві “Лада 2000” видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-В1 №000098 для розміщення автомобільної стоянки та сервісного центру на земельній ділянці площею 1,23 га, яка знаходиться в межах Прилуцької сільської ради.
При обґрунтуванні пропуску строку позовної давності позивач послався на п. 4 ст. 268 ЦК України згідно якої позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
В обґрунтування уточнених згідно заяви від 23.12.2010р. позовних вимог про скасування державної реєстрації Державного акту на право постійного користування землею, позивач послався на те, що чинним законодавством не передбачено механізму скасування державної реєстрації органом, що здійснив таку реєстрацію, при наявності рішення суду про скасування рішення про надання земельної ділянки постійне користування. За таких обставин скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради не буде мати наслідком скасування державної реєстрації Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого у Книзі записів державних актів за №588 від 25.04.2000р. та відновлення прав позивача.
Відповідач 1 -виконавчий комітет Луцької міської ради у поясненнях від 02.12.2010р., 23.12.2010р. №229/01-10 та у судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись, що ТзОВ “Аргос” звернувся з позовом до суду про визнання недійсним рішення виконкому №633 від 29.12.1998р., проте не зазначає, які права позивача були порушені в момент виникнення спірних правовідносин, а з долучених до позовної заяви доказів не вбачається порушення прав та/або охоронюваних законом інтересів ТзОВ “Аргос” у зв'язку з прийняттям оспорюваного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка була передана ТзОВ “Аргос” у користування за рішенням Прилуцької сільської ради №7/12 від 18.06.2003р. на підставі якого було укладено договір оренди землі та зареєстрований у Державному реєстрі земель. Відповідно право користування земельною ділянкою у ТзОВ “Аргос” виникло лише у 2003р., правовідносини між виконавчим комітетом Луцької міської ради та ПП “Лада 2000” виникли у 1998році і оскаржуване рішення не може порушувати права чи інтереси позивача. Позивачем не доведено відповідно до ст. ст. 1, 33 ГПК України належними та допустимими доказами порушення його прав прийняттям оспорюваного рішення виконавчого комітету Луцької міської ради. Таким чином відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до ч.3 ст. 3 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельної ділянки місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
Рішенням Луцької міської ради від 24.06.1998р. №2/14 «Про делегування повноважень міської ради міському виконавчому комітету» виконавчому комітету Луцької міської ради були делеговані повноваження по вирішенню питань регулювання земельних відносин. Таким чином, твердження позивача про прийняття оскаржуваного рішення поза межами компетенції є надуманим.
У судовому засіданні 02.12.2010р. та 23.12.2010р. представник відповідача -1 пояснив, що генеральний план міста Луцька, затверджений Постановою Ради міністрів Української РСР у 1980 р.
Рішенням Луцької міської ради від 24.06.2009р. №42/1 «Про затвердження генерального плану міста Луцька»затверджено новий Генеральний план м. Луцька, відповідно до якого земельна ділянка за адресою по вул. Гордіюк знаходиться в межах міста Луцька.
Приймаючи рішення про надання земельної ділянки ТзОВ “Аргос” Прилуцька сільська рада фактично розпорядилась землями м. Луцька, чим перевищила свої повноваження.
На думку відповідача -1 порушені були права Прилуцької сільської ради і був пред'явлений прокурорський позов в її інтересах, а не права позивача, який звернувся з даним позовом.
Виконавчий комітет Луцької міської ради просить застосувати строки позовної давності при вирішенні даного спору відповідно до ст. 267 ЦК України.
Відповідач -2 Приватне підприємство “Лада 2000” письмових пояснень та витребуваних доказів ухвалами суду від 02.12.2010р., 23.12.2010р. не подав. У судовому засіданні 23.12.2010р. представники відповідача проти позову заперечують, посилаючись, що виконавчий комітет Луцької міської ради правомірно та в межах повноважень прийняв рішення №633 від 29.12.1998р. про надання ПП “Лада 2000” земельної ділянки у постійне користування для розміщення автостоянки та сервісного центру по вул. Гордіюк у м. Луцьк з видачею відповідного державного акта.
Також відповідач -2 послався на те, що позивачем не обґрунтовано порушення його прав прийняттям оспорюваного рішення, оскільки позивач у 1998р. не був ні власником, ні землекористувачем даної земельної ділянки, вимоги про скасування Державного акта направо постійного користування земельною ділянкою не відповідають визначеним законом способом захисту порушених прав. Відповідач послався на ст. 141 ЗК України, якою передбачено перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою та зазначив, що відповідно до ст. 116 ЗК України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності чи користуванні, проводиться лише після її вилучення в порядку встановленому кодексом. На думку відповідача -2 Прилуцька сільська рада повинна була вилучити земельну ділянку у землекористувача, лише тоді надати її іншому землекористувачу. Стверджує, що мова іде про одну і ту ж земельну ділянку.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Прилуцька сільська рада у поясненнях від 20.12.2010р. №1.15./507 та у судовому засіданні зазначила, що позов підтримує повністю з таких підстав:
- по -перше: земельна ділянка про яку іде спір належить до земель запасу Прилуцької сільської ради, що підтверджується проектом встановлення меж сільських населених пунктів Прилуцьке, Дачне, Жабка, Сапогів Прилуцької сільської ради народних депутатів Ківерцівського району Волинської області, розробленого Волинським філіалом інституту землеустрою затвердженого рішенням Ківерцівської районної ради №13/7 від 24.12.1993р. межі Прилуцької сільської ради, передбачені проектом, затверджені рішенням Ківерцівської районної ради «Про встановлення меж сільських населених пунктів»№4/10 від 18.12.1998р., що відповідає вимогам ст. 65 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року).
В підтвердження зазначеного посилається на ст. 65 ЗК України (в редакції 1992 року) та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства управління з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області від 03.11.2006р.
- по -друге: оскаржуване рішення прийнято виконавчим комітетом Луцької міської ради з перевищенням повноважень, навпаки приймаючи рішення від 18.06.2003р. №7/12 «Про надання земельної ділянки»Прилуцька сільська рада діяла в межах своїх повноважень, коли у виконавчого комітету Луцької міської ради не було жодних підстав для розпорядження спірною земельною ділянкою.
- по - третє: при прийнятті рішення №7/12 від 18.06.2003р. про надання земельної ділянки ТзОВ “Аргос” за адресою с. Прилуцьке, вул.. Богуна, 1б сільській раді не було відомо про те, що на дану земельну ділянку був виданий ПП “Лада 2000” державний акт на право постійного користування землею.
Прилуцька сільська рада долучила до пояснень копію карти до проекту встановлення меж сільських населених пунктів 1993 року, копію архівної виписки з рішення Ківерцівської районної ради №13/7 від 24.12.1993р., копію рішення Ківерцівської районної ради №4/10 від 18.12.1998р.
Начальник відділу державного земельного кадастру управління Держкомзему у м. Луцьк Марчук С.С. у поясненні від 23.12.2010р. вказав, що в даному випадку спір іде за земельну ділянку розташовану в м. Луцьку по вул. Гордіюк, яка розміщена вздовж даної вулиці і доїзд на дану ділянку можливий тільки з вулиці Гордіюк або з вулиці Гущанської через проїзд розташований між двома житловими будинками. Дана земельна ділянка межує із всіх сторін із землями, що відносяться до земель Луцької міської ради. При прийнятті рішення про надання земельної ділянки у постійне користування ПП “Лада 2000” міська рада вважала, що це землі м. Луцька.
Перший спір на право користування даною земельною ділянкою між Луцькою міською та Прилуцькою сільською радою виник ще у 2001 році при відведенні земельної ділянки для будівництва автозаправки ТзОВ “Аргос”.
Виниклі непорозуміння на той час були вирішенні шляхом переговорів. Представники двох рад дійшли згоди, що частиною земельної ділянки для будівництва автозаправки буде користуватись ТзОВ “Аргос”, а частиною ПП “Лада 2000”. Документально підтвердити дану згоду немає можливості, оскільки документи не збереглися.
Стверджує, що спір іде за одну і туж земельну ділянку та зазначає, що на його думку спір виник з вини Прилуцької сільської ради, яка знала, що на дану земельну ділянку видано правові документи ПП “Лада 2000”, але задовольнила прохання ТзОВ “Аргос” і прийняла рішення про надання земельної ділянки товариству в оренду.
Залучена до участі у справі для дачі письмових пояснень Волинська регіональна філія ДП «Центр ДЗК»представника у судове засідання не направила, письмових пояснень та витребуваних доказів не подала, хоча належним чином повідомлена про дату і місце розгляду справи, ухвала суду вручена уповноваженій особі Михальчук 13.12.2010р.
Залучений до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -ВАТ «Концерн Галнафтогаз»по факсу передав клопотання від 23.12.2010р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника.
Клопотання розглянуто судом у судовому засіданні за участю сторін та відхилено, як необґрунтоване, оскільки товариство є юридичною особою коло представників якої є необмеженим та не пов'язується з неможливістю явки у судове засідання конкретного представника. Ухвала суду ВАТ «Концерн Галнафтогаз»вручена 14.12.2010р. уповноваженій особі Степовий, тому товариству було надано достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, судове засідання у якій призначено на 23.12.2010р.
Після заслуховування думки всіх учасників процесу по суті позовних вимог представник позивача заявив усне клопотання про залучення до участі у справі представників головного управління Держкомзему у Волинській області та управління Держкомзему у Ківерцівському районні.
Клопотання позивача розглянуто у судовому засіданні за участю представників сторін, які заперечували проти його задовололення.
Клопотання позивача судом відхилено, як необґрунтоване та направлене на затягування розгляду справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та представника віділлу державного земельного кадастру управління Держкомзему у м. Луцьк господарський суд встановив:
29.12.1998р. виконавчим комітетом Луцької міської ради винесено рішення № 633 "Про надання земельної ділянки в постійне користування", яким затверджено розроблений проект відводу земельної ділянки площею 1,6 га, що розташована по вул.Гордіюк у м. Луцьку для надання її в постійне користування приватному підприємству "Лада-2000" та надано останньому в постійне користування зазначену земельну ділянку для подальшого розміщення автомобільної стоянки і автосервісного центру з видачею відповідного Державного акту. На підставі зазначеного рішення 25.04.2000р. приватному підприємству "Лада-2000" було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ВЛ №000092.
Згідно ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу Української РСР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (від 5 травня 1993 року)) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ВЛ №000092 від 25.04.2000р. зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №538.
Таким чином, на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою у ПП “Лада 2000” виникло право постійного користування земельною ділянкою площею 1,6 га, що розташована по вул. Гордіюк, 32 у м. Луцьку.
18.06.2003р. Прилуцькою сільською радою за рішенням № 7/12 вказана земельна ділянка була передана ТОВ "Аргос" в оренду під будівництво автомобільної стоянки. На підставі даного рішення 15.06.2007р. між Прилуцькою сільською радою та ТОВ "Аргос" укладено договір оренди, що зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 040709400006.
04.12.2009р. Прилуцькою сільською радою рішенням №34/10 було затверджено ТзОВ Аргос" містобудівне обґрунтування розташування об'єкту - тимчасової автостоянки на період до забудови житлового комплексу по вул.Богуна, 1-б в с.Прилуцьке Ківерцівського району Волинської області на земельній ділянці, що знаходиться в користуванні ТОВ "Аргос", згідно договору оренди від 15.06.2007р.
Відповідач ПП “Лада 2000” стверджує накладення меж земельної ділянки ТзОВ "Аргос" на межі земельної ділянки ПП “Лада 2000”. Накладення меж вказаних земельних ділянок підтверджує у поясненні від 23.12.2010р. начальник відділу державного земельного кадастру управління Держкомзему у м. Луцьк Марчук С.С.
Тобто станом на дату розгляду справи існують два чинних рішення (Луцької міської ради і Прилуцької сільської ради) щодо однієї земельної ділянки за вищезазначеною адресою.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають.
Висновок суду ґрунтується на наступному:
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи ст. 1 Господарського процесуального кодексу України згідно яких юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
При цьому, інтереси такої особи стосовно придбання земельної ділянки у власність чи тимчасове користування, має бути законним, не суперечити Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу офіційне тлумачення якого надано в резолютивній частині рішення Конституційного суду України від 01.12.2004р. справа №1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтересів).
Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно зі ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
ТзОВ "Аргос" у квітні 2010 року звернувся до суду про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №633 від 29.12.1998р. «Про надання земельної ділянки в постійне користування»ПП “Лада 2000”. Однак ні в позовній заяві, ні в ході судового розгляду позивач не обґрунтував, які права та охоронювані законом інтереси ТзОВ "Аргос" порушені оскаржуваним рішенням. Як встановлено в процесі розгляду справи позивач не був ні власником, ні землекористувачем спірної земельної ділянки. Зазначена земельна ділянка була передана ТзОВ "Аргос" у тимчасове користування на умовах оренди за рішенням Прилуцької сільської ради №7/12 від 18.06.2003р. на підставі якого було укладено договір оренди землі, який зареєстрований у державному реєстрі земель.
Позивач не довів належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України підставність своїх вимог та наявність порушення своїх прав, що є відповідно до ст. 1 ГПК України підставою для звернення до суду за їх захистом.
Відповідно до п. 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів» (з наступними змінами і доповненями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Також в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03.11.2006р. Волинська облдержземніспекція зазначила, що рішення Прилуцької сільської ради №7/12 від 18.06.2003р. «Про надання земельної ділянки ТзОВ "Аргос"»було опротестовано районною прокуратурою, як таке, що суперечить діючому законодавству (мотивація -ділянка надана у постійне користування в 2000 році ПП “Лада 2000”). Прокуратура Волинської області у 2007р. пред'явила позов в інтересах територіальної громади с. Прилуцьке в особі Прилуцької сільської ради до ПП “Лада 2000” про визнання нечинним рішення та Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою. Зазначеним також підтверджується, що в даному випадку відсутній факт порушення прав ТзОВ "Аргос" прийнятям оспорюваного рішення. Прилуцькій сільській раді було відомо про те, що Луцькою міською радою в 2000 році ПП “Лада 2000” видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою про що зазначено в акті перевірки від 03.11.2006р. та підтверджено у поясненні начальника відділу державного земельного кадастру управління Держкомзему у м. Луцьк Волинської області Марчука С.С.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядженняземлею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Луцької міської ради від 24.06.1998р. №2/14 міська рада делегувала міському виконавчому комітету, зокрема, повноваження щодо вирішення питань регулювання земельних відносин.
До делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, відповідно до приписів ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(в редакції Закону, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення), належать, зокрема, повноваження щодо вирішення земельних спорів та погодження проектів землеустрою.
Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 29 грудня 1998 року №633 «Про надання земельної ділянки в постійне користування», за результатами розгляду, зокрема, пропозицій міського управління земельних ресурсів, управління архітектури та містобудування, ПП «Лада-2000»надано в постійне користування земельну ділянку в місті Луцьку на вул. Гордіюк, та на підставі цього рішення видано 25.04.2000р. Державний акт Серії ІІ-ВЛ №000098, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №538.
Невідємною частиною зазначеного вище акту є план зовнішніх меж землекористування та опису цих меж, з якого вбачається, що спірна земельна ділянка межує із землями в межах міста Луцька, не наданих у власність чи користування, землями загального користування, землями під індивідуальною житловою забудовою. Тобто, спірна земельна ділянка по вул. Гордіюк не є суміжною із землями села Прилуцьке.
Крім того, як встановлено в ході розгляду справи автосервісному центру і стоянці по вул. Гордіюк в м. Луцьку присвоєно поштову адресу №32.
Частиною 3 статті 3 Земельного кодексу України (1990р.) встановлено, що повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
Статтею 9 цього Кодексу встановлено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, повноваження щодо передачі земельних ділянок у власність, надання їх у користування, погодження проектів землеустрою.
Отже, питання щодо надання в користування земельної ділянки в межах міста може вирішуватись лише міською радою чи її виконавчим органом.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення виконавчий комітет Луцької міської ради діяв в межах своїх повноважень.
Водночас Конституцією та чинним законодавством України таких повноважень районних рад, як зміна чи встановлення меж населених пунктів, не передбачено.
Також законодавством не передбачено, що районна рада вправі змінювати межі міста, яке не знаходиться в адміністративному підпорядкуванні райради.
В матеріалах справи міститься ксерокопії рішення Ківерцівської районної ради від 24.12.1993р. №13/7, в якому зазначена, зокрема, загальна площа села Прилуцьке- 293 гектари, та міститися ксерокопія рішення цієї ж ради від 18.12.1998р. №4/10 про встановлення меж сільських населених пунктів району.
Однак, в додатку до рішення райради від 18.12.1998р. №4/10 містяться лише дані про площі населених пунктів району, тобто, в ньому немає даних про суміжних землекористувачів та про належність вулиці Гордіюк до території Прилуцької сільської ради.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо відсутності доказів належності вулиці Гордіюк м. Луцька до території Прилуцької сільської ради.
Щодо клопотання відповідача виконавчого комітету Луцької міської ради про застосування строку позовної давності, то при вирішенні питання про застосування позовної давності в разі пред'явлення позову про визнання недійсним акта органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування суд враховує, що відповідно до п. 4 частини 1 ст. 268 ЦК України такий позовний строк відсутній.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, скасування його державної реєстрації у Книзі записів Державних актів, то така вимога, як правило заявляється як відновлення права з наслідками, передбаченими законодавством, а тому вирішення такого питання є похідним від встановлення права власності (права користування) спірною земельною ділянкою. Отже, при визнанні недійсним рішення, розпорядження, угоди, тощо, на підставі якої виданий акт, останній підлягає поверненню органу, що його видав (пункт 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43). З урахуванням цього визнання акта незаконним у судовому порядку не вимагається. Оцінка цих обставин має міститись не в резолютивній, а в мотивувальній частині рішення (Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010р. №04-06/15).
Враховуючи вищезазначене, керуючись Конституцією України, ст. ст. 15, 16, 21, 268 Цивільного кодексу України, ст. ст. 152 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ, ст. ст. 1, 33, 34, 36, 43, 82-85 ГПК України, господарський суд,
1. У позові відмовити.
Суддя Соломка Л.І.
Повне рішення
складено 28.10.2010р.