"27" грудня 2010 р. Справа № 2/143-38
за позовом Підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЛК - Експорт”, м. Луцьк;
про стягнення заборгованості за надані транспортні послуги у сумі 1897,00грн.
Суддя Черняк Л. О.
від позивача: ОСОБА_3, представник, довіреність від 19.05.2009 року
від відповідачів: н/з
Оскільки представник позивача не заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 -1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.ст. 22, 29 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Суть спору: позивач -Підприємець ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЛК - Експорт” заборгованість за договором №10/07 про надання транспортних послуг від 14 липня 2010 року у сумі 1 897,00 грн.
На день та час судового розгляду справи відповідач вимоги ухвали суду від 01.12.2010р. у цій справі, не виконав, письмових пояснень не подав, компетентних представників в засідання суду не направив, про причини неявки не повідомив, хоча ухвала суду про порушення провадження у справі була направлена на адресу відповідача, зазначену у Витязі з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Отже, про день, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.
Ухвалою суду явка представника відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалась, витребувані ухвалою суду докази не потребували тривалої підготовки, письмові докази відповідач міг відправити поштою, проте останній не навів не лише поважних, але й жодних причин неможливості виконання вимог ухвали суду до судового засідання, для чого йому був наданий достатній час.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом були оглянуті оригінали документів, долучених позивачем до позовної заяви.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
14 липня 2010 року між Підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВЛК - Експорт” (Замовник) було укладено договір №10/07 про надання транспортних послуг.
Відповідно до п. 1.2. договору Перевізник зобов'язується надати Замовнику послуги по перевезенню автомобільним транспортом вантажів, а Замовник зобов'язується оплатити послуги на умовах даного договору
Позивач виконав умови договору повністю і надав відповідачу транспортні послуги на загальну суму 18 157,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт №316 від 19.07.2010р., №326 від 21.07.2010р., №343 від 27.07.2010р., №433 від 07.09.2010р., погоджені обома сторонами (а.с.16-19) та подорожнім листом №9 вантажного автомобіля від 06-07 вересня 2010р.
Згідно п.п. 3.4 договору оплата за надані послуги проводиться Замовником на основі пред'явлених Перевізником рахунків на протязі 2 календарних днів з дня отримання рахунку.
Відповідач в порушення умов договору за надані послуги розрахувався частково в сумі 16 260,00 грн., про що свідчать виписка по рахунку за період з 29.05.2010р. по 30.09.2010р. та платіжне доручення №241 від 30.08.2010р.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Станом на 29.11.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 1 897,00 грн. (18 157,00 - 16 260,00 = 1 897,00). Дана заборгованість підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).
Отже, до стягнення підлягає заборгованість в сумі 1 897,00 грн. та судові витрати по справі.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на них.
Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, ст.ст. 526, 527, 599, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 193, 216 ГК України, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЛК - Експорт”, м.Луцьк вул. Стрілецька, 4, р/р №26004000120327 в ПуАТ "СЕБ Банк" в м.Луцьк, МФО 300175 (код ЗКПО 35494880), на користь Підприємця ОСОБА_1, юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2 Луцьке відділення Волинського ГРУ "ПриватБанк", МФО 303440 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1 897 грн. 00 коп. заборгованості, 102 грн. 00 коп. повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.О. Черняк
Повний текст рішення
підписаний 29.12.2010 року