"23" грудня 2010 р. Справа № 02/171-38
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина”, м. Київ
до відповідача : Підприємця ОСОБА_1, м. Ковель
про стягнення 8 231,51 грн.
Суддя Костюк С.В.
Представники :
від позивача: Ланевич І.М. (довіреність № 2725 від 02.11.2010р.)
від відповідача: н/з
Права та обов'язки представнику позивача роз'яснені відповідно до ст.20,22 ГПК України.
Відводу судді не заявлено.
Заяви про технічний запис судового процесу не подано.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суть спору: Позивач - ТзОВ “Укравтозапчастина” звернувся з позовом, в якому просить стягнути з Підприємця ОСОБА_1 8 231,51 грн., з них: 7 902,48 грн. заборгованості на підставі договору комісії № ДГ-0020-190/09 від 13.04.2009р., 43,52 грн. процентів річних за період з 01.10.2010р. по 06.12.2010р., 39,51 грн. збитків, завданих інфляцією, за цей же період, 246,60 грн. пені за цей же період.
Обґрунтовуючи заявлену вимогу зазначає, що 13.04.2009р. між ТзОВ “Укравтозапчастина” та Підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір комісії № ДГ-0020-190/09, відповідно до якого відповідачем реалізовано товару на суму 8 980,08 грн.; сума до сплати позивачеві за реалізацію техніки без комісійної винагороди становить 7 902,48 грн., проте не сплачена відповідачем. При цьому посилається на положення цивільного законодавства та пункти договору комісії.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач відзиву на позов не представив, в судове засідання не з'явився. Ухвала суду від 15.12.2010р. направлена за адресою зазначеною в позовній заяві, отримана відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення за № 4500802169415. Тобто відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак не скористався своїм правом взяти участь в судовому засіданні, як це передбачено ст. 22 ГПК України.
Оскільки судом прийняті належні заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, то за даних обставин спір розглядається за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
З наданих суду матеріалів, пояснень представника позивача, вбачається наступне.
13.04.2009р. між ТзОВ “Укравтозапчастина” та Підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір комісії № ДГ-0020-190/09, згідно з п.1.1. якого комісіонер зобов'язується за дорученням та за рахунок комітента від свого імені укладати в інтересах комітента з третіми особами договори з продажу сільськогосподарської техніки, фототехніки, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, акумуляторних батарей та інших видів товару.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що комісіонер протягом 5 банківських днів з моменту передачі товару покупцю зобов'язаний перерахувати комітенту грошові кошти, отримані ним від покупця за проданий товар.
На виконання умов договору комісії № ДГ-0020-190/09 від 13.04.2009р. позивач передав відповідачу мототехніку в кількості 4шт.: моторолер Thunder DT-50QT-5, номер рами НОМЕР_2-1од., моторолер Thunder DT-50QT-5, номер рами НОМЕР_3-1од., моторолер Thunder DT-50QT-5, номер рами НОМЕР_4-1од., моторолер Arteko
DT-50QT-5, номер рами НОМЕР_5-1од., що підтверджується актами приймання-передачі товару від 24.09.2009р. та від 01.10.2009р. (а.с. 13-14).
Згідно акту інвентаризації залишків №7 станом на 30.09.2010р. сума реалізованого товару, а саме: моторолеру Thunder DT-50QT-5, номер рами НОМЕР_2-1од., моторолеру Thunder DT-50QT-5, номер рами НОМЕР_3-1од. складає 8 980,08 грн.
30.09.2010р. відповідач надав позивачу звіт комісіонера та акт виконаних робіт № б/н, в якому зазначив, що товар відповідачем реалізовано на суму 8 980,08 грн. Сума до сплати позивачеві за реалізацію техніки без комісійної винагороди становить 7 902,48 грн., яка не сплачена відповідачем.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
У відповідності до ч.1 ст. 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Згідно із ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно розрахунку позивача сума збитків, завданих інфляцією складає 39,51 грн., процентів річних -43,52 грн. (а.с.3).
Пунктом 5.2. договору комісії № ДГ-0020-190/09 від 13.04.2009р. передбачено, що за порушення термінів розрахунків, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно розрахунку позивача сума пені за порушення термінів розрахунків складає 246,60 грн. (а.с. 3).
Всього заборгованість відповідача на момент розгляду спору складає 8 231,51 грн., яка не спростована належними та допустимими доказами відповідачем.
Тому з відповідача підлягають стягненню 8 231,51 грн., в т.ч. 7 902,48 грн. заборгованості, 39,51 грн. збитків, завданих інфляцією, 43,52 грн. процентів річних, 246,60 грн. пені.
Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України на нього слід покласти судові витрати по справі.
Керуючись ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 610, 611, 612, 625, 1011, 1013 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, ст.ст.82 -85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_6 в банку «Індекс»м. Ковель, МФО 303633, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина” (02088, м. Київ, вул. 1-го Травня, 1-А, п/р 26001301002008 у ВАТ «ВТБ Банк»м. Києва, МФО 321767, код ЄДРПОУ 30722204, ІПН 307222026517) 8 231,51 грн., з них: 7 902,48 грн. заборгованості, 43,52 грн. процентів річних, 39,51 грн. збитків, завданих інфляцією, 246,60 грн. пені; 102 грн. витрат, пов'язаних з оплатою державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України.
Суддя С.В. Костюк
«Повне рішення складено»24.12.2010р.