16 березня 2026 року
м. Київ
справа № 754/15576/23
провадження № 61-2918ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів за договором позики та коштів за порушення грошового зобов'язання та за зустрічним позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , про визнання договору позики недійсним,
встановив:
04 березня 2026 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Моргун Д. М. засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року, тобто
з пропуском строку на касаційне оскарження.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.
Представник заявника просить суд поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що заявниця отримала право на звернення до суду касаційної інстанції тільки після отримання тексту ухвали Вищої ради правосуддя
від 11 лютого 2026 року.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Виняток з наведеного загального правила статті 127 ЦПК України викладено в частині третій статті 394 ЦПК України, відповідно до якої незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Зазначений строк є присічним (преклюзивним), який не підлягає поновленню. Зі спливом строку особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, за виключенням випадків, визначених у частині третій статті 394 ЦПК України.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру судових рішень, дата складення повного тексту ухвали Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року не вказана, тому останнім днем звернення з касаційною скаргою
є 13 лютого 2025 року.
Разом з тим річний строк, який згідно з вимогами частини третьої
статті 394 ЦПК України обраховується від дня складення повного тексту судового рішення, у цій справі сплинув 14 січня 2026 року.
Касаційна скарга подана представником ОСОБА_1 лише 04 березня 2026 року, тобто більше ніж через рік з дня складення повного тексту судового рішення суду апеляційної інстанції.
Слід зазначити, що касаційна скарга заявника не містить посилання на випадки, передбачені пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, за наявності яких строк на касаційне оскарження може бути поновлений у разі його пропуску більше, ніж на рік.
Також Верховний Суд звертає увагу заявника та його представника на те, що за приписами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи
або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, процесуальний обов'язок доказування та подання відповідних доказів покладений саме на учасника справи.
Причини пропуску пропущеного процесуального строку, які зазначені
у клопотанні заявника, не є поважними, оскільки розгляд Вищою радою правосуддя скарги заявника у справі не є підставою для зміни процесуальних строків оскарження судових рішень.
Безпідставне поновлення процесуального строку на касаційне оскарження свідчитиме про порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням наведеного, оскільки заявником пропущено річний строк на касаційне оскарження судового рішення, йому необхідно подати суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження із зазначенням у ній випадків, передбачених пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, та наданням доказів на їх підтвердження.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням наявності випадків, передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України,та наданням відповідних доказів на їх підтвердження у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов