16 березня 2026 року
м. Київ
справа № 534/2378/24
провадження № 61-2968ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Ступак О. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кириченко Галини Володимирівни, на постанову Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління містобудування та земельних відносин Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визнання права власності на самочинне будівництво,
особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, - заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на самочинно збудовану (реконструйовану) нежитлову будівлю з прибудовами та навісами, загальною площею 169,9 кв. м, що розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер 5310290301:01:001:1810 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 грудня 2024 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовану (реконструйовану) нежитлову будівлю з прибудовами та навісами, загальною площею 169,6 кв. м, що розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер 5310290301:01:001:1810 за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2026 року апеляційну скаргу заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури задоволено, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
У березні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кириченко Г. В., на постанову Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2026 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
За правилом пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Предметом позову в цій справі є: визнання права власності на самочинно збудовану (реконструйовану) нежитлову будівлю з прибудовами та навісами, вартість яких, відповідно до змісту постанови апеляційного суду, складає 575 000 грн, що також вказано заявником в касаційній скарзі.
Отже, ціна позову у справі 575 000 грн, станом на 01 січня 2026 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328*250 = 832 000,00 грн).
Враховуючи зазначене вище, постанова Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2026 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо справа має виняткове значення для заявника.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає: у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Проте, касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів та міркувань, які б свідчили про виняткове значення справи для заявника, оскільки загальні посилання на частину першу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини (захист власності) без наведення об'єктивних обставини з посиланням на докази, не є достатнім на підтвердження винятковості справи для ОСОБА_1 .
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кириченко Галини Володимирівни, на постанову Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління містобудування та земельних відносин Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визнання права власності на самочинне будівництво.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
О. В. Ступак