04 березня 2026 року
м. Київ
справа № 175/849/20
провадження № 61-4269св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачка - ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Обухівської селищної ради,
особа, яка подала апеляційну скаргу -ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Дідик Ангеліна Олександрівна, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, у складі судді Озерянської Ж. М.,
від 11 грудня 2024 року, постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В., від 25 березня 2025 року та касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до суду позов до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Обухівської селищної ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачами придбано у власність житловий будинок, який розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 1221455400:02:008:0345 за адресою:
АДРЕСА_1 . На час придбання межа із суміжною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , була вільна від будь-яких споруд.
4. Однак в подальшому на межі ділянок було виконано самовільне будівництво та споруджено будівлю висотою два поверхи з порушенням державних будівельних норм, норм пожежної безпеки, санітарних норм.
5. На вимоги позивачів знести незаконне будівництво, відповідач відмовляється в добровільному порядку усунути зазначені порушення.
6. Крім того, відповідач не лише збудував будівлю на межі земельних ділянок, а й влаштував бетонну консоль в межах земельної ділянки, яка належить позивачам, використовуючи в якості несучої стіни будівлі частину огорожі позивачів. У результаті незаконних дій відповідача, огорожа та господарчі будівлі частково зруйновані, їх відновлення не можливе без демонтажу спірної будівлі.
7. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, позивачі просили суд усунути їм перешкоди в користуванні земельної ділянкою з кадастровим номером 1221455400:02:008:0345 за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом зобов'язання ОСОБА_3 знести за власний рахунок будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 1221455400:02:008:0117 та позначені в матеріалах технічної інвентаризації літ. А-2 (двоповерховий житловий будинок) та літ. В (вартова).
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року позов задоволено.
Усунуто позивачам перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 1221455400:02:008:0345 за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом зобов'язання ОСОБА_3 знести за власний рахунок будівлі за адресою:
АДРЕСА_2 , які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 1221455400:02:008:0117 та позначені в матеріалах технічної інвентаризації літ. А-2 (двоповерховий житловий будинок) та літ. В (вартова). Вирішено питання розподілу судових витрат.
9. Суд першої інстанції виходив з того, що належні відповідачці будівлі
літ. А-2 (двоповерховий житловий будинок) та літ. В (вартова) є об'єктами самочинного будівництва, не відповідають встановленим будівельним, санітарним та протипожежним нормам. Суд вказав, що ОСОБА_3 повинна була діяти з дотриманням вимог законодавства, що регулює проведення будівельних робіт, і не допускати порушення прав власників сусіднього домоволодіння.
10. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , а також ОСОБА_5 , який не брав участі у справі, подали апеляційній скарги.
Короткий зміст оскаржених постанови та ухвали апеляційного суду
11. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року - залишено без змін.
12. Апеляційний суд погодився з висновками районного суду про те, що збудовані відповідачкою будівлі літ. А-2 (двоповерховий житловий будинок) та літ. В (вартова) є об'єктами самочинного будівництва, не відповідають встановленим будівельним, санітарним та протипожежним нормам і порушують права позивачів як власників суміжної земельної ділянки.
13. Додатково колегія суддів зауважила, що відповідачці було відомо, що побудувавши на земельній ділянці спірні будівлі без дотримання відповідних норм, вона порушує права позивачів. Крім того, у період з дня подання позову і до моменту ухвалення рішення судом першої інстанції відповідачка не здійснювала жодних заходів для врегулювання спору, незважаючи на звернення позивачів до уповноважених органів і установ та триваючий судовий розгляд.
14. Суд вважав, що використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень прав позивачів, проте відповідачка відмовляється від здійснення необхідної перебудови.
15. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року - закрито.
16. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскарженим рішенням суду першої інстанції не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_5 .
Надходження касаційних скарги до суду касаційної інстанції
17. У квітні 2025 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Дідик А. О., та ОСОБА_5 подали касаційні скарги на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року.
18. У травні 2025 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року про закриття апеляційного провадження.
19. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Дідик А. О., на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року. Витребувано із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області матеріали справи № 175/849/20. Зупинено, до закінчення перегляду в касаційному порядку, виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року у справі № 175/849/20 в частині зобов'язання ОСОБА_3 знести за власний рахунок будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 1221455400:02:008:0117 та позначені в матеріалах технічної інвентаризації: літ. А-2 (двоповерховий житловий будинок) та літ. В (вартова).
20. Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня
2025 року.
21. У травні 2025 року матеріали справи № 175/849/20 надійшли до Верховного Суду.
22. Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
23. У касаційній скарзіОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат
Дідик А. О., просить скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
24. У касаційних скаргах ОСОБА_5 просить:
- скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції;
- скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня
2025 року, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
25. Підставою касаційного оскарження рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року
ОСОБА_3 зазначає застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі
№ 592/4105/16, а також у постанові Верховного Суду України від 17 грудня
2014 року у справі № 6-137цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
26. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 8 частини першої та пунктом 4
частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
27. Посилається на те, що оскарженими судовими рішеннями вирішено питання про права, свободи та інтереси ОСОБА_5 , якого не було залучено до участі у справі як співвласника житлового будинку в
АДРЕСА_2 , та земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:02:008:0117. Зауважує, що це майно було набуто нею у шлюбі з ОСОБА_5 , а тому воно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
28. Вважає, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають істотне значення, зокрема визнали самочинним, будівництво житлового будинку літ. А-2 та вартової літ. В на підставі недопустимих доказів, а саме: акта відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 22 листопада 2019 року; висновку експерта № 6045-6046-22 від 19 березня 2024 року; листа Відділу Державного архітектурно-будівельної контори Обухівської селищної ради № 1-03/16 від 03 грудня 2019 року; листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області № 1004-14/101 від 05 січня 2017 року.
29. Стверджує, що між сторонами існує спір щодо визначення меж суміжних земельних ділянок, який має бути вирішений рішенням суду, тоді як у розглядуваній справі таких вимог не заявлено. Суди вийшли за межі позовних вимог, фактично вирішивши питання щодо визначення меж суміжних земельних ділянок.
30. Звертає увагу, що у висновку експерта зазначено, що дослідження об'єктів проводились сертифікованим інженером землевпорядником
ОСОБА_6 , підпис якого щодо попередження (обізнаність) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок відсутній. До висновку експерта додані додатки, складені судовим експертом Шапкою А. В., проте у самому висновку відсутнє повне ім'я та по батькові вказаного судового експерта, відсутні дані на підтвердження його статусу судового експерта, дійсність його сертифікату та особи, яка його сертифікувала, про освіту, спеціальність та наявність свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж роботи, науковий ступінь, вчене звання, посаду експерта. Висновок експерта підписаний експертом Вітер Р. В., свідоцтва про підтвердження кваліфікації якого на день складення висновку є недійсними.
31. Факт порушення протипожежних відстаней між будинками та спорудами констатовано без встановлення класів будинків та відомостей про відстань між будинками сторін. Експертом враховано акт відновлення меж земельної ділянки в натурі від 22 листопада 2019 року, який є недопустимим доказом.
32. Посилається на те, що будь-який лист органу державного архітектурно-будівельного контролю не може підміняти собою акт перевірки, складений за результатами державного архітектурно-будівельного контролю, протоколу, припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правили, які у цій справі відсутні.
33. Зауважує, що фундамент та стіни будівель літ. А-2 та літ. В, розташовані на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , і суди не встановили яким чином порушено права позивачів цими будівлями. Саме лише посилання на самочинність будівництва, без доведення порушення прав позивачів, не є підставою для задоволення позову.
34. Крім того, ОСОБА_3 не здійснювала будівництво цих будівель, житловий будинок А-2 на момент набуття права власності на нього вже був введений в експлуатацію на підставі декларації № 142152260343 від 14 серпня 2015 року, а замовником будівництва був ОСОБА_7 .
35. Вказує, що позивачами не доведено неможливості проведення перебудови відповідно до будівельних норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами. Натомість суди помилково переклали обов'язок доведення цих обставин на відповідачку та необґрунтовано вказано, що відповідачка відмовляється здійснити таку перебудову, оскільки у цій справі позивачами були заявлені вимоги лише про знесення будівель.
36. Підставою касаційного оскарження рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року
ОСОБА_5 зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 5, 8 частини першої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень.
37. Вказує, що житловий будинок за адресою:
АДРЕСА_2 , та земельна ділянки з кадастровим номером 1221455400:02:008:0117 були набуті ОСОБА_3 під час шлюбу з ним, а тому це майно є спільним майном подружжя. Вважає, що судові рішення, якими зобов'язано ОСОБА_3 знести спірні будівлі, стосуються його прав, свобод та інтересів, однак його не було залучено до участі у справі, чим порушено його право на судовий захист. Також вказує, що апеляційний суд, відкривши провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 , не повідомив його про розгляд справи, який відбувся 25 березня 2025 року, за наслідком розгляду якого суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 .
38. Підставою касаційного оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року ОСОБА_5 зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні питання про закриття апеляційного провадження.
39. Вказує, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права, свободи, інтереси як співвласника житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:02:008:0117. Вважає, що його апеляційна скарга мала бути розглянута одночасно з апеляційною скаргою ОСОБА_3 , а не окремо тим же складом суду та без його повідомлення про розгляд справи, який відбувся 15 квітня 2025 року.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційні скарги
40. У травні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали відзиви на касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просять касаційні скарги залишити без задоволення.
41. Вказують, що ОСОБА_3 у суді першої інстанції не вказала про набуття будинку та земельної ділянки в шлюбі з ОСОБА_5 , а доводи касаційних скарг зводяться до необхідності переоцінки доказів, що не входить до повноважень Верховного Суду.
42. Зазначають, що висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається ОСОБА_3 у своїй касаційній скарзі.
43. Стверджують, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обізнані щонайменше з 2020 року про наявність спору щодо будівництва на їх земельній ділянці, проте не здійснили ніяких заходів щодо врегулювання спору і поновлення прав позивачів.
44. У липні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої ухвали апеляційного суду, просять касаційну скаргу залишити без задоволення.
45. Зазначають, що рішенням суду першої інстанції невирішувались питання про права, свободи та інтереси ОСОБА_5 , який належним чином був повідомлений про розгляд його апеляційної скарги, призначений на 15 квітня 2025 року.
Обставини справи, встановлені судами
46. 18 червня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_8 , набули у власність в рівних частках (кожен по 1/2 частині), житловий будинок з господарчими будівлями
та спорудами, за адресою:
АДРЕСА_3 . За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом
на 07 лютого 2020 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 221455400:02:008:0117, яка належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі іпотечного договору від 02 жовтня 2015 року.
48. 02 жовтня 2015 року внесено запис про іпотеку № 11445820, підстава виникнення іпотеки: іпотечний договір, серія та номер: 2231, виданий 02 жовтня 2015 року, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В.; строк виконання основного зобов'язання: 02 січня
2016 року, розмір основного зобов'язання: 2 300 000 грн, іпотекодержатель: ОСОБА_3 , іпотекодавець: ОСОБА_9 , боржник: ОСОБА_9 .
49. Зі змісту листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області № 1004-14/986 від 16 грудня 2016 року вбачається, що Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області було здійснено виїзд для проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якого встановлено, що за вказаною адресою виконуються будівельні роботи з будівництва будівлі невідомого призначення. На момент здійснення виїзду суб'єкт містобудування або його уповноважена особа були відсутні, що унеможливило проведення перевірки, оскільки відповідно до пункту 9 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
50. Листом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області № 1004-14/1017 від 05 січня 2017 року повідомлено, що замовником будівництва ОСОБА_7 було подано декларацію про готовність об'єкта експлуатації. В подальшому ОСОБА_3 подано декларацію про початок виконання будівельних робіт: «Реконструкція житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_2 », яка після перевірки повноти даних зареєстрована Департаментом 12 грудня 2016 року за № ДП 082163470256. Департаментом встановлено, що замовником ОСОБА_3 наведено недостовірні дані у вказаній декларації про початок виконання будівельних робіт, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом. Наказом Департаменту № 265-Н
від 28 грудня 2016 року скасовано реєстрацію вказаної декларації.
51. Крім того, Департаментом направлено лист № 1004-9/4127 від 28 грудня 2016 року до Дніпровського відділу поліції ГУНП Дніпропетровській області щодо сприяння у проведенні позапланової перевірки присутності суб'єкта містобудування або його представника, з наданням необхідних документів для можливості здійснення відповідних заходів державного архітектурно-будівельного контролю та лист № 1004-13/4128 від 28 грудня 2016 року на адресу ТОВ «Світязь» про надання інформації щодо розроблення проєктної документації та здійснення авторського нагляду на зазначеному об'єкті.
52. Згідно з актом відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 22 листопада 2019 року, складеного за участі сертифікованого інженера-геодезиста ОСОБА_10 , власників земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:02:008:0345 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , представників Обухівської селищної ради в особі заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Семко М. Д. та Рудштейна Л. С., встановлено, що представником ТОВ ПВФ «Геоінфо» сертифікованим інженером-геодезистом Кузнецовим О. Б. відновлено в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:02:008:0345,
за адресою: АДРЕСА_2 ,
площею 0,1359 га, в частині її суміжності з земельною ділянкою з кадастровим номером 1221455400:02:008:0117, по АДРЕСА_2 , площею 0,15 га.
53. Зі змісту листа Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Обухівської селищної ради № 1-03/16 від 03 грудня 2019 року вбачається, що під час здійснення виїзду для проведення позапланового заходу дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за адресою:
АДРЕСА_2 в, встановлено, що на огородженій парканом земельній ділянці за вказаною адресою здійснено забудову капітальними будівлями невизначеного призначення, дві з яких збудовані на межі (згідно з актом відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 22 листопада 2019 року) із земельною ділянкою ОСОБА_1 , бетонна консоль будівлі знаходиться в межах земельної ділянки ОСОБА_1 , що є порушенням пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій». Оскільки Відділом не реєструвались дозвільні документи, які дають право на виконання будівельних робіт, а також те, що в «Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів» відсутня інформація про документ, що дає право на виконання будівельних робіт по об'єкту будівництва за вказаною адресою, визнано вважати таку забудову самочинним будівництвом. На момент здійснення виїзду відповідальні особи були відсутні, необхідну для проведення перевірки документацію не надано. Тому Відділом було направлено лист № 0104/17
від 03 грудня 2019 року до Дніпровського районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, з проханням сприяти в забезпеченні присутності власника об'єкта будівництва з отриманням необхідної документації для проведення відповідної перевірки. Одночасно, Відділом направлено лист № 01-04/18 від 03 грудня 2019 року до Управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, будівництва та інфраструктури Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо надання наявної інформації по об'єкту будівництва за вищевказаною адресою.
54. Із листа Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Обухівської селищної ради № 01-03/06 від 02 березня 2020 року встановлено, що згідно з даними «Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів» наявна інформація про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації по об'єкту «Реконструкція житлового будинку літ. А-1; АДРЕСА_2 », яка була зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області 14 серпня 2015 року за № ДП 142152260343.
Інформація про документ, що дає право на виконання будівельних робіт по зазначеному об'єкту будівництва, відсутня. Також поінформовано, що у Відділі відсутня дозвільна документація по об'єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:02:008:0117.
55. ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області із заявами про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 18 вересня 2019 року, 20 вересня 2019 року, надавала пояснення 18 та 20 вересня 2019 року, брала участь у складенні протоколу огляду місця події від 25 вересня 2018 року.
56. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2022 року, за клопотанням позивачки ОСОБА_1 призначено комплексну будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи.
57. Висновком експерта № 6045-6046-22 від 19 березня 2024 року, складеного за результатами проведення комплексної будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи, встановлено що:
- здійснено будівництво на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1221455400:02:008:0117. Частина даху будинку літ. А-2, розташованого на вказаній земельній ділянці, знаходиться над поверхнею земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Ширина виступу по довжині сторони т.4-т.5 земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:02:008:0345 становить 0,75 м. Крім того, над простором земельної ділянки по стороні т.4-т.5, кадастровий номер 1221455400.02:008:0345, виступає споруда недобудованого балкону будинку літ. А-2, розташованого на земельній ділянці за адресою:
АДРЕСА_2 , максимальна глибина виступу становить - 1,29 м;
- за результатами візуально-інструментального дослідження, даних топографо-геодезичних робіт, результатами дослідження «по першому та четвертому питанням», будівля літ. А-2 та літ. В за адресою: АДРЕСА_2 , які розташовані на земельній ділянці з кадастровий номером 1221455400:02:008:0117, не відповідають діючим вимогам 6.1.41 ДБН Б.22-12:2019, а також і вимогам 3.25* ДБН 360-92**, що були чинними на час проведення будівництва по АДРЕСА_2 , в частині недотримання мінімального відступу 1 м від суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку незабезпечення виконання для запобігання стікання атмосферних опадів на територію суміжної ділянки по АДРЕСА_2 , а також не відповідають діючим вимогам 15.2.1 ДБН Б.2.2-12:2019 і вимогам 3.25** Додаток 3.1 (обов'язковий) (до ДБН 360-92**)
ДБН 360-92**, що були чинними на час проведення будівництва по
АДРЕСА_2 , а саме порушення протипожежних відстаней між будинками і спорудами.
У зв'язку з незадоволенням клопотання від 05 грудня 2022 року в частині ненадання на дослідження проєктної та дозвільної документації на будівництво будівель по АДРЕСА_2 , відповідність даної забудови проєкту експертом розглядалась на встановлених порушеннях будівельних норм в частині: невідповідної забудови за місцем розташування забудови (будівля літ. А-2, будинок охорони літ. В) без відступу від межі сусідньої земельної ділянки; виконання конструктивних елементів (дах, балкон) будівлі літ. А-2 з виступом над сусідньою земельної ділянкою; недотримання безпечних протипожежних відстаней будівлі літ. А-2 та будинку охорони літ. В домоволодіння АДРЕСА_2 в до будівель та споруд домоволодіння
АДРЕСА_2 ; відсутність будь яких обов'язкових вихідних даних про об'єкти будівництва та проведення робіт у відповідності до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які можуть свідчити, що забудова за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці з кадастровим номером 1221455400:02:008:0117, має прямі ознаки самочинного будівництва.
У зв'язку з незадоволенням клопотання від 02 листопада 2023 року і ненаданням доступу до будівель та споруд по АДРЕСА_2 , стан будівель літ. А-2 та літ. В за вказаною адресою, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1221455400:02:008:0117, не відповідають діючим вимогам 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019, а також і вимогам 3.25* ДБН 360-92**, що були чинними на час проведення будівництва по АДРЕСА_2 , в частині недотримання мінімального відступу 1 м від суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку незабезпечення виконання для запобігання стікання атмосферних опадів на територію суміжної ділянки по АДРЕСА_2 , а також не відповідають діючим вимогам 15.2.1 ДБН Б.2.2-12:2019 і вимогам 3.25** Додаток 3.1 (обов'язковий (до ДБН 360-92**) ДБН 360-92**, що були чинними на час проведення будівництва по АДРЕСА_2 , а саме в частині недотримання безпечних протипожежних відстаней між будинками і спорудами.
- порушені межі суміжних земельних ділянок, а саме: земельної ділянки по АДРЕСА_2 , кадастровий
номер 1221455400:02:008:0117, та земельної ділянки по
АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1221455400:02:008:0345, оскільки межі фактичного користування земельної ділянки по АДРЕСА_2 в накладаються на межі згідно з даними ДЗК земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:02:008:0345. Площа накладання становить 0,0002 га. Координати і розміри накладання наступні: точка № 1 Х - 5367597.8872, У - 5253817.7271, довжина 0,33 м; точка № 2 Х - 5367597.8488, У - 5253818.0527, довжина 7,23 м; точка № 3 Х - 5367590.6501, У - 5253817.3610, довжина 0,19 м; точка № 4 Х - 5367590.6679, У - 5253817.1749, довжина 7,24 м.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
58. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
59. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року
60. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
61. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
62. З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
63. Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
64. Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
65. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України).
66. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
67. Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.
68. У постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі
№ 822/2149/18 та від 10 квітня 2020 року у справі № 344/4319/16-а сформульовано висновки про те, що правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва. За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, та істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов'язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
69. Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
70. Під час вирішення питання про те, чи є відхилення від проєкту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з'ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
71. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17.
72. Знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
73. Європейській суд з прав людини у рішенні від 21 квітня 2016 року у справі Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, заява № 46577/15, роз'яснив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
74. Отже, позивач зобов'язаний довести факт самочинного будівництва, порушення його прав та обґрунтованість захисту його прав у такий спосіб, як знесення спірних будівель.
75. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
76. У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій, встановивши, що спірні будівлі літ. А-2 (двоповерховий житловий будинок) та літ. В (вартова) є об'єктом самочинного будівництва, не відповідають встановленим будівельним, санітарним та протипожежним нормам, і порушують права позивачів як власників суміжної земельної ділянки та наявних на ній будівель і споруд, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.
77. Факт невідповідності спірних будівель будівельним, санітарним та протипожежним нормам, здійснення будівництва з порушенням меж суміжної земельної ділянки, підтверджено висновком експерта № 6045-6046-22
від 19 березня 2024 року.
78. Висновок експерта № 6045-6046-22 від 19 березня 2024 року складений судовими експертами Вітером Р. В., Юрець О. І., які попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку за статтями 384, 385 КК України.
79. ОСОБА_3 до суду з клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи не зверталась, висновку, складеного на її замовлення, не надала. При цьому справа перебувала у провадженні суду першої інстанції з квітня 2020 року до грудня 2024 року, а у провадженні апеляційного суду з січня 2025 року до березня 2025 року, тобто ОСОБА_3 мала достатньо часу для доведення обставин, які підтверджують її заперечення проти позову.
80. За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
81. Твердження ОСОБА_3 про те, що висновок експерта № 6045-6046-22 від 19 березня 2024 року є неналежним та недопустимим доказом правильно відхилені апеляційним судом.
82. Посилання касаційної скарги на те, що на момент проведення судової експертизи № 6045-6046-22 від 19 березня 2024 року строк дії свідоцтва експерта Вітера Р. В. закінчився, є необґрунтованими, оскільки цей експерт проводив будівельно-технічну експертизу (надавав відповідь на питання 2 та 3), а свідоцтво № 84-Дн, відповідно до якого він має право проводити вказану експертизу, було дійсне до 15 березня 2023 року.
83. Відповідно до пункту 4 наказу Міністерства юстиції України
від 14 березня 2022 року № 1138/5 «Про деякі питання забезпечення судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 березня 2022 року за № 326/37662 (в редакції, чинній на момент складення висновку експерта № 6045-6046-22 від 19 березня 2024 року), було продовжено строк дії свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану, або протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану.
84. Отже, на час складення висновку експерта № 6045-6046-22 від 19 березня 2024 року строк дії свідоцтва № НОМЕР_1 , виданого експерту Вітер Р. В., вважався продовженим.
85. Доводи касаційної скарги про те, що позивачами не доведено неможливості проведення перебудови спірних будівель відповідно до будівельних норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами підлягають відхиленню.
86. У справі, що переглядається, апеляційним судом встановлено, що позивачами використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень, але ОСОБА_3 відмовляється від здійснення перебудови.
87. Водночас апеляційним судом правильно враховано, що відповідачці було відомо, що належні їй будівлі зведені з порушенням норм будівництва і порушують права позивачів. Однак, з дня подання позову до моменту ухвалення рішення судом першої інстанції відповідачка не здійснила жодних заходів для врегулювання спору і поновлення прав позивачів, незважаючи на їх звернення до компетентних державних органів та триваючий судовий розгляд.
88. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вжиття відповідачкою будь-яких заходів для врегулювання спору, у тому числі під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій, який тривав з квітня
2020 року до березня 2025 року.
89. Ці висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 587/517/21.
90. Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що вона не здійснювала будівництво спірних будівель, підлягають відхиленню, оскільки відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач, яким у цій справі є ОСОБА_3 ) (див. пункт 177 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі
№ 908/2388/21).
91. За встановлених обставин висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 592/4105/16, а також у постанові Верховного Суду України
від 17 грудня 2014 року у справі № 6-137цс14, на які ОСОБА_3 посилається у касаційній скарзі.
92. Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.
93. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
94. Судами попередніх інстанцій надана оцінка доказам відповідно до положень статті 89 ЦПК України. Незгода заявниці із оскарженими судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року
95. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
96. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
97. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
98. Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
99. Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
100. У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
101. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
102. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи (частина третя
статті 352 ЦПК України).
103. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 вказав, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
104. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або наступні обставини: судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов'язків, тобто судом вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або у рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
105. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
106. Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов'язки, або породжують для особи правові наслідки.
107. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 175/5649/13-ц, 13 січня 2025 року у справі № 948/2166/23 та від 22 січня 2025 року у справі № 367/3693/20, від 29 січня 2025 року у справі № 205/2916/20 тощо.
108. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
109. Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним відповідачем у справах про знесення самочинно збудованого майна є особа, за якою зареєстроване право власності на спірне майно (див. наприклад постанови
від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, від 30 вересня 2022 року у справі № 201/2471/20, від 15 березня 2023 року у справі № 205/213/22, від 05 квітня 2023 року у справі № 199/6251/18, від 31 травня 2023 року у справі
№ 201/4483/20, від 10 січня 2024 року у справі № 489/742/20, від 13 березня 2024 року у справі № 915/1439/21, від 29 січня 2025 року у справі
№ 205/2916/20).
110. Вказані висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 грудня 2025 року у справі
№ 908/2388/21.
111. У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
112. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
113. У частині першій статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
114. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя, який може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
115. У статті 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
116. Згідно з частиною першою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
117. Презумпція спільності інтересів подружжя і сім'ї передбачає, що вчинки будь-якого з подружжя здійснюються у спільних, а не у власних інтересах.
118. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 07 лютого 2020 року право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , та земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:008:0117 зареєстроване за ОСОБА_3 .
119. ОСОБА_3 , як титульний власник спірного будівництва та земельної ділянки, на якій здійснено відповідне будівництво, правильно залучена відповідачем у цій справі та, враховуючи презумпцію спільності інтересів подружжя і сім'ї, нею під час розгляду цієї справи у спірних правовідносинах захищалися і права її чоловіка - ОСОБА_5 .
120. ОСОБА_3 скористалась своїм правом на оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
121. З огляду на це апеляційний суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції не розглядав і не вирішував питання про права, свободи, інтереси та обов'язки ОСОБА_5 і, відповідно, у нього відсутнє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.
122. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 521/7804/20.
123. Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що його апеляційна скарга мала бути розглянута одночасно з апеляційною скаргою ОСОБА_3 , проте розглянута окремо тим же складом суду без повідомлення про розгляд справи, який відбувся 15 квітня 2025 року, є безпідставними.
124. Відповідно до матеріалів справи суд апеляційної інстанції направив на зазначену ОСОБА_5 в апеляційній скарзі адресу (
АДРЕСА_5 ) судову повістку-повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
125. 09 квітня 2025 року поштове відправлення повернуто до суду апеляційної інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
126. Згідно з пунктом 3 часини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітку про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
127. Зазначене дає підстави для висновку про належне виконання судом апеляційної інстанції вимог статті 128 ЦПК України.
128. Чинним законодавством не передбачено обов'язку апеляційного суду щодо одночасного розгляду апеляційних скарг, у разі оскарження рішення суду першої інстанції учасником справи та особою, яка участі у справі не брала, але вважає, що судове рішення стосується її прав, інтересів та (або) обов'язків.
129. Заява ОСОБА_3 про відвід колегії апеляційного суду була належним чином розглянута ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня
2025 року, з мотивами якої погоджується і Верховний Суд.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_5 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року
130. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
131. У частині четвертій статті 389 ЦПК України визначено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
132. Згідно з висновків, наведених у цій постанові, у розглядуваній справі не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та обов'язки ОСОБА_5 .
133. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
134. Оскільки після відкриття касаційного провадження Верховний Суд встановив, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_5 , касаційне провадження за його скаргою на вказані судові рішення підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України.
135. Виконання судового рішення, яке було зупинено до закінчення перегляду справи в касаційному порядку, необхідно поновити.
Керуючись статтями 396, 400, 402, 406, 409, 410, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
1. Касаційні скарги ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Дідик Ангеліна Олександрівна, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року та ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року залишити без задоволення.
2. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року, постанову Дніпровського апеляційного суду
від 25 березня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 15 квітня 2025 року залишити без змін.
3. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року закрити.
4. Поновити виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року у справі № 175/849/20.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак В. В. Шипович