06 березня 2026 року
м. Київ
справа № 2-3886/08
провадження № 61-13270св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - виконавчий комітет Дрогобицької міської ради,
особа, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу, ? керівник Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевич А. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Позов мотивований тим, що згідно із договором купівлі-продажу № 4147 від 29 липня 1996 року позивачі є власниками 1/2 ідеальних частин квартири АДРЕСА_1 . За власні кошти придбали матеріали та обладнання, що були використані у процесі реконструкції приватизованої квартири за цією адресою, а саме у процесі самочинно здійсненої прибудови житлових кімнат літ. «2-1», літ «2-7» та коридору літ. «2-1». Користуються самочинно збудованим майном, але не мають правовстановлюючого документу. Самочинне будівництво здійснено на основі рішення виконкому Дрогобицької міської ради № 290 від 15 листопада 2001 року та без порушення будівельних норм та правил, що стверджується висновком приватного підприємства «Капітал-Проект» № 386 від 02 грудня 2008 року.
Просили суд визнати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме: самочинно здійснену прибудову житлових кімнат літ. «2-1» розмірами (4,5х3,82) м., літ «2-7» розмірами (3,84х4,48) м. та коридору літ. «2-1» розмірами (2,50х1,75) м, які розміщені за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2008 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на самочинну здійснену прибудову житлових кімнат літ. «2-1» розмірами (4,5х3,82) м. площею 17,3 кв. м, літ «2-7» розмірами (3,84х4,48) м. площею 17,2 кв. м та коридору літ. «2-1» розмірами (2,50х1,75) м площею 4,3 кв. м, які розміщені за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 93,9 кв. м, житловою 74,7 кв. м, кількість 4 житлові кімнати, 1 кухня, санвузол, в рівних частинах.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачам належить вказана квартира, рішенням виконкому Дрогобицької міської ради їм дозволено вести проєктування добудови санвузла і ванни. У подальшому проєкт забудови погоджено начальником Дрогобицького міського управління земельних ресурсів та начальником міського управління містобудування та архітектури. Крім цього, ухвалою Дрогобицької міської ради № 648 від 24 березня 2006 року затверджено проєкт відведення земельної ділянки площею 10 кв. м ОСОБА_1 за відповідною адресою для добудови санвузла та ванни до квартири.
Згідно із висновком ПП «Капітал-Проект» спірну добудову здійснену на основі рішення виконкому, погодженої документації на орендованій землі, будівельні норми та правила не порушені, при цьому без дозволу на початок проведення будівельних робіт та проектної документації, яка пройшла попередню експертизу на відповідність нормативно-правовим актам з питань пожежної безпеки.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року клопотання Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради задоволено. Поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що 04 вересня 2023 року Дрогобицька окружна прокуратура Львівської області в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради скерувала безпосередньо до Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2008 року, ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху для надання суду доказів сплати судового збору, а також для надання копії оскаржуваного судового рішення, ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху повторно, з тих підстав, щоб заявник зазначив ціну позову з урахуванням вартості спірного майна, підтвердив таку доказами. 22 вересня 2023 року заявником недоліки апеляційної скарги усунуто. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року витребувано цивільну справу для перевірки доводів клопотання заявника про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2008 року, зокрема те, що на думку заявника, оскаржуване судове рішення призводить до заподіяння шкоди інтересам держави, міською радою як уповноваженим органом своєчасно не вжито заходів щодо його оскарження в апеляційному порядку, у цьому зв'язку Дрогобицька окружна прокуратура Львівської області в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради 04 серпня 2023 року подала до суду першої інстанції клопотання про ознайомлення із матеріалами справи та ознайомилась із такими 08 серпня 2023 року, що підтверджується відповідною відміткою в матеріалах справи (а. с. 266), апеляційну скаргу скеровано засобами поштового 04 вересня 2023 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення, що свідчить про наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тому такий строк слід поновити. При цьому колегія суддів враховує пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод - право учасників справи на ефективне право на доступ до суду.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року апеляційну скаргу керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради задоволено.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2008 року скасовано, ухвалено нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області з кожного по 82,08 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час розгляду справи в суді першої інстанції спірна добудова позивачів до експлуатації не приймалася, документи, які б підтверджували прийняття такої до експлуатації в установленому законом порядку, у матеріалах справи відсутні, не представлені такі документи і в суд апеляційної інстанції. Позивачі звертаючись до суду зазначали про самочинно здійснену ними добудову (правовий статус добудови), такі ж обставини встановлені і судом першої інстанції, що не може виключатися чи спростовуватися тим, що спірну добудову здійснену на підставі рішення виконкому, погодженої документації, на орендованій землі та без порушення будівельних норм та правил, оскільки таку здійснено без дозволу на початок проведення будівельних робіт, а також без проєктної документації, яка пройшла попередню експертизу на відповідність нормативно-правовим актам з питань пожежної безпеки. Іншими словами, статус самочинно здійсненої прибудови беззаперечно встановлений та жодним доказом не спростований.
Наданий позивачами висновок ПП «Капітал-Проект» про те, що спірна добудова здійснена на підставі рішення виконкому, погодженої документації на орендованій землі, а будівельні норми та правила не порушені, не є належним, достовірним і достатнім доказом, оскільки він не містить інформації щодо предмета доказування - факту готовності об'єкта до експлуатації, не дозволяє встановити дійсні обставини справи - чи реалізовано під час самовільного будівництва державний архітектурно-будівельний контроль.
Колегія суддів також погодилася із доводами апеляційної скарги про те, що виконавчий комітет Дрогобицької міської ради є неналежним відповідачем у справі, оскільки від імені власника земельної ділянки діє відповідна міська рада, а не виконавчий комітет ради.
За наведеного не підлягає задоволенню і клопотання позивачів про закриття апеляційного провадження у справі з підстав недоведеності порушеного права особи, в чиїх інтересах подано апеляційну скаргу.
Аргументи учасників справи
28 вересня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційну скаргу прокурором в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради 04 вересня 2023 року через 15 років. Сам лише факт подання апеляційної скарги після спливу 15 років особою, не залученою до участі у справі, за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд.
Апеляційна скарга подана керівником Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області, проте суд апеляційної інстанції вирішував питання про поновлення строку на апеляційне оскарження саме для окружної прокуратури, що є помилковим. Право подати апеляційну скаргу в цивільній справі належить керівнику окружної прокуратури, а не окружній прокуратурі. Тому в разі подання апеляційної скарги в цивільній справі питання про поновлення строку має вирішуватися для належного суб'єкта, а не окружної прокуратури. Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 554/9193/19 та від 24 квітня 2024 року у справі № 2-2330/2006.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор не надав доказів, що самочинне будівництво було на земельній ділянці територіальної громади і тому порушує права Дрогобицької міської ради. У відповіді Дрогобицької міської ради № 3-35/4023 від 21 серпня 2023 року (яка є додатках до апеляційної скарги) зазначено про витяг з ухвали Дрогобицької міської ради № 648 від 24 березня 2006 року про затвердження матеріалів по виготовленню проекту відведення земельної ділянки площею 10 кв. м - ОСОБА_1 на АДРЕСА_3 для добудови санвузла і ванни до квартири АДРЕСА_4 , і ця ухвала про надання тої ділянки для добудови є в матеріалах справи (а. с. 11, т. 1) ще з 2008 року. Окрему увагу слід звернути на проект забудови земельної ділянки від 27 лютого 2005 року, яке погоджено як з начальником Дрогобицького міського управління земельних ресурсів, так і з начальником Дрогобицького міського управління містобудування та архітектури. З цього проекту вбачається, що з однієї сторони від А до Б були землі КП БУ-4, а лише зі сторони від Б до А були землі міськземфонду.
Позивачами у справі було виготовлено проект відведення земельної ділянки лише на площу 10 кв. м, і Дрогобицька міська рада, діючи в межах свої повноважень, ще за два роки до винесення оскаржуваного прокурором рішення у даній справі, передала ці 10 кв. м позивачам у справі, що підтверджує той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не захопили землі міської ради. Цю ухвалу Дрогобицької міської ради № 648 від 24 березня 2006 року прокуратура не оскаржує.
На час ухвалення рішення місцевим судом Дрогобицька міська рада Львівської області не була учасником спірних правовідносин, в оскаржуваному рішенні відсутні судження про її права та обов'язки, що свідчить про відсутність підстав вважати Дрогобицьку міську раду особою, право якої порушено оскарженим рішенням.
Апеляційний суд вийшов за межі вимог апеляційної скарги та безпідставно виснував, що оскаржуваним рішенням узаконено самовільне будівництво на земельній ділянці, частина якої перебуває у власності територіальної громади міста Дрогобича.
У листопаді 2024 року перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Відповідачем у справі є виконавчий комітет Дрогобицької міської ради, який жодним чином чи законодавчими нормами не має права на розпорядження землями комунальної власності, а належний відповідач - Дрогобицька міська рада як власник земельної ділянки комунальної власності до участі у розгляді справи судом залучена не була, будь-яких заходів до скасування рішення суду, яке стосується її прав та інтересів, не вжила, що у свою чергу свідчить про неналежне здійснення цим органом своїх повноважень.
08 серпня 2023 року Дрогобицька окружна прокуратура Львівської області ознайомилась із матеріалами цієї справи. В подальшому до Дрогобицької міської ради скеровано повідомлення (в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру») про встановлення достатніх підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Дрогобицької міської ради шляхом звернення до суду з вказаною апеляційною скаргою.
Відповідно до інформації Дрогобицької міської ради від 21 серпня 2023 року встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримано ряд дозвільних документів щодо проектування добудови та виготовлення проекту відведення земельної ділянки, однак відсутні документи про право власності на земельну ділянку. Також повідомлено прокурора, що заходи претензійного-позовного характеру із вказаних питань не здійснювались.
Участь прокурора у цій справі є законною, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великого числа громадян. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові Верховного суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 погодилась з аргументами прокурора щодо можливості здійснення представництва територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування та визнала необґрунтованими доводи касаційної скарги відповідача про те, що прокурор не може представляти інтереси територіальної громади, бо вони не є державними.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20, від 19 грудня 2018 року у справі № 904/9428/13, від 03 липня 2019 року у справі № 203/642/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 910/15481/17, від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007, від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц, від 06 жовтня 2022 року у справі № 681/577/15- ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 554/9193/19, від 24 квітня 2024 року у справі № 2-2330/2006, від 19 червня 2024 року у справі № 2-412/07, від 26 червня 2024 року у справі № 2-2527/08, від 31 липня 2024 року у справі № 2- 2082/11, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц, від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, суд не дослідив зібрані у справі докази - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від16 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:
«правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);
«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року);
«у декількох попередніх справах, у яких порушувалися доволі схожі процесуальні питання, Суд встановив, що коли строк для оскарження поновлюється після спливу значного періоду часу без жодної потреби у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Тоді як вирішення питання про будь-яке поновлення строку на оскарження відноситься саме до повноважень національних судів, такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевірити, чи є підстави для поновлення строку на оскарження виправданими, а також обґрунтувати своє рішення про поновлення строку. У цій справі провадження було відновлено після затримки у шість місяців, що є суттєво меншим періодом, аніж затримки у понад два роки та один рік відповідно у згаданих справах «Пономарьов проти України» та «Устименко проти України». Проте це не означає, що у цій справі для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції ВССУ користувався необмеженою свободою розсуду, розглядаючи питання про відновлення провадження за поданою із запізненням касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області. ВССУ повинен був застосовувати відповідні процесуальні норми згідно з принципом юридичної визначеності. З цього випливає, що ВССУ просто погодився з аргументом заступника прокурора про порушення строку з «поважних причин», оскільки про рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року він дізнався зі звернення одного з опонентів заявника, поданого до прокуратури 04 квітня 2012 року, і задовольнив його клопотання про поновлення строку. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з відсутністю належного обґрунтування щодо відновлення провадження у справі заявника» (SABADASH v. UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).
Відповідно до пункту 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Частина перша та третя статті 294 ЦПК України в редакції, чинній із 01 вересня 2005 року до 02 серпня 2010 року включно, передбачали такі правила: заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення; апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження; заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року в справі
№ 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) сформулювала висновок про те, що відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц). Так, ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із статтею 354 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення прокурора з апеляційною скаргою) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
У частині першій статті 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).
Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частини перша, третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. (частини третя статті 56 ЦПК України).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) вказано, що «прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2025 року у справі № 190/1598/22 (провадження
№ 61-12383сво23) вказано: «поновлення прокурору строку на апеляційне оскарження судового рішення здійснюється у тому самому процесуальному порядку, що й стороні у справі, мотивуючи це. Таким чином, у справі, яка переглядається Верховним Судом, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про поновлення строку на апеляційне оскарження, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції. Подібні правові висновки також викладено Верховним Судом у постановах: від 06 грудня 2023 року у справі № 200/13452/18, провадження
№ 61-8954св23; від 10 квітня 2024 року у справі № 2-2452/11, провадження
№ 61-15972св23».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження
№ 61-14230сво18) зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року в справі № 1512/12762/12 зазначено, що:
«заявник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007 зазначено, що:
«судові рішення, що ухвалені до 15 грудня 2017 року, тобто до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року. Вказана правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі № 54/329, а також у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 904/9428/13 та від 11 вересня 2019 року у справі № 910/15481/17.
За загальним правилом апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк апеляційного оскарження, проте у разі ненаведення заявником поважних причин пропущення цього строку у суду відсутні на це підстави. Поновлення судом строку оскарження без обґрунтованої підстави є протиправним, порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин».
Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі №640/11452/19 вказав, що «поважними причинами пропущення строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами».
У справі, що переглядається:
рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ухвалене 26 грудня 2008 року, яке Дрогобицька міська рада та/або її виконавчий комітет (відповідач) не оскаржували. При цьому представник виконавчого комітету була присутня при його ухваленні (т. 1, а. с. 23);
04 квітня 2023 року виконавчий комітет Дрогобицької міської ради ознайомився в апеляційному суді (в межах апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2008 року) (т. 1, а. с. 132);
Львівський апеляційний суд постановою від 18 липня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2008 року закрив;
04 серпня 2023 року керівник Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області із заявою про ознайомлення з матеріалами справи для вирішення питання наявності підстави для представництва прокурором інтересів держави на підставі статті 23 Закону України «Про прокуратуру, пославшись на закриття апеляційного провадження у цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 266);
04 вересня 2023 року керівник Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради засобами поштового зв'язку подав до Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2008 року (т. 2, а. с. 2-13),покликаючись на те, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що у свою чергу призводить до заподіяння шкоди інтересам держави, оскільки міською радою, як уповноваженим органом своєчасно не вжито заходів щодо його оскарження в апеляційному порядку, Дрогобицька окружна прокуратура Львівської області 04 серпня 2023 року подала до суду першої інстанції клопотання про ознайомлення із матеріалами справи та ознайомилась із такими 08 серпня 2023 року, що підтверджується відповідною відміткою в матеріалах справи;
при поновленні Дрогобицькій окружній прокуратурі Львівської області в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради строку на апеляційне оскарження апеляційний суд не врахував, що право подати апеляційну скаргу в цивільній справі належить керівнику відповідної прокуратури, а не прокуратурі. Тому в разі подання апеляційної скарги в цивільній справі питання про поновлення строку має вирішуватися для належного суб'єкта, а не прокуратури (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 554/9193/19). Поновлення прокурору строку на апеляційне оскарження судового рішення здійснюється у тому самому процесуальному порядку, що й стороні у справі. Наведене обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави у справі не є одночасно і підставою для поновлення прокурору відповідного процесуального строку, а сам лише факт подання клопотання про ознайомлення із матеріалами справи прокурором, якому про оскаржене рішення суду було відомо раніше, та враховуючи, що такий строк поновлюється після спливу значного періоду часу, не є безумовною підставою для такого поновлення з огляду на необхідність застосування відповідних процесуальних норм згідно з принципом юридичної визначеності, який, зокрема, також передбачає необхідність надання оцінки наявності потреби у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя. При цьому пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод в аспекті права на ефективний доступ до суду не захищає такого права держави;
апеляційний суд ухвалами від 11 вересня 2023 року та від 19 вересня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишав без руху у зв'язку з іншими недоліками, проте не спробував з'ясувати, коли саме про оскаржене рішення від 26 грудня 2008 року дізнався або міг дізнатися прокурор, а також належний суб'єкт, за твердженням прокурора, уповноважений захищати інтереси держави у спірних відносинах ? Дрогобицька міська рада, враховуючи, що участь у справі як відповідач брав її виконавчий орган ? виконавчий комітет Дрогобицької міської ради.
За таких обставин ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року і постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року належить скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Оскільки встановлено підстави для скасування вказаних ухвали та постанови апеляційного суду, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження та доводи касаційної скарги не аналізує.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року і постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року скасувати.
Справу № 2-3886/08 передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції ухвала Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року і постанова Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко