Постанова
Іменем України
25 лютого 2026 року
м. Київ
Справа № 243/811/25
Провадження № 61-7751св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивачка),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), інтереси якого представляє адвокат Литвиненко Юлія Петрівна (далі - адвокат відповідача),
про відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою позивачки на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року, прийняту колегією суддів у складі Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.
(1) Вступ
1. Позивачка зверталася до органу пенсійного фонду щодо перерахунку пенсії. Відмову в перерахунку оскаржила до адміністративного суду. Останній зобов'язав орган пенсійного фонду зробити відповідний перерахунок. З огляду на це судове рішення щодо протиправних дій відповідача позивачка звернулася до загального суду з вимогою відшкодувати їй моральну шкоду, завдану душевними стражданнями, порушенням життєвих планів, необхідністю докладання додаткових зусиль для організації життя.
2. Суд першої інстанції вважав частково обґрунтованим розмір компенсації завданої позивачці моральної шкоди. Вказав на те, що факт її завдання встановив адміністративний суд. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував і відмовив у задоволенні позову. Зазначив, що позивачка не довела завдання їй моральної шкоди протиправним діянням відповідача та наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та цим діянням.
3. Позивачка оскаржила постанову апеляційного суду. Наголосила, що у випадку встановлення адміністративним судом в іншій справі порушення прав загальний суд має констатувати наявність моральної шкоди та компенсувати її.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи є ухвалення на користь позивачки судом в іншій справі рішення про протиправність дій відповідача безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Виснував, що у справі про відшкодування моральної шкоди позивачка може стверджувати про підтверджену за правилами адміністративного судочинства протиправність діяння відповідача, однак також має довести наявність шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням відповідача і моральною шкодою. Тому Верховний Суд змінив мотивувальну частину постанови апеляційного суду, виклавши її у редакції цієї постанови.
(2) Зміст позовної заяви
5. У січні 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача 20 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої його протиправними діями. Мотивувала вимогу так:
5.1. 1 серпня 2024 року позивачка як пенсіонерка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.
5.2. 9 серпня 2024 року відповідач відмовив їй у такому перерахунку.
5.3. Вона оскаржила ці дії відповідача до адміністративного суду. 17 вересня 2024 року Донецький окружний адміністративний суд у справі № 200/5614/24 ухвалив рішення про часткове задоволення позову. 14 січня 2025 року Перший апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, згідно з якою залишив без змін вказане рішення суду першої інстанції.
5.4. Унаслідок протиправних дій відповідача, неправильного обчислення розміру пенсії та виплати в заниженому розмірі позивачці завдана моральна шкода. Вона виразилася у душевних стражданнях, порушенні життєвих планів, необхідності докладання додаткових зусиль для організації життя, нервових розладах, перевтомі, затратах часу на вирішення питання щодо перерахунку пенсії, у психологічному дискомфорті, значному порушенні душевної рівноваги тощо.
5.5. Моральну шкоду позивачці слід компенсувати із Державного бюджету України в розмірі 20 000,00 грн.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції
6. 26 лютого 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: стягнув із Державного бюджету України на користь позивачки 10 000,00 грн відшкодування моральної шкоди; відмовив у задоволенні іншої частини вимог. Мотивував так:
6.1. Відповідач завдав позивачці моральну шкоду, що встановив Донецький окружний адміністративний суд у рішенні від 17 вересня 2024 року у справі № 200/5614/24, яке набрало законної сили.
6.2. Доведеним є факт завдання позивачці моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, пов'язаних із невключенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди, виплатою її у заниженому розмірі, тривалому невиконанні судового рішення, у порушенні звичного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для його організації.
(4) Зміст постанови апеляційного суду
7. 10 червня 2025 року Дніпровський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Мотивував так:
7.1. Визначальним у вирішенні цієї категорії спорів є доведення усіх складових відповідальності за делікти, на підставі чого встановлюється факт завдання позивачеві посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які визначив суд (суддя).
7.2. Позивачка не довела завдання їй моральної шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправним діянням відповідача. Тому у задоволенні позову слід відмовити через безпідставність.
(5) Провадження справи у суді касаційної інстанції
8. 12 червня 2025 року позивачка сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 19232/0/220-25 від 24 червня 2025 року), у якій просила скасувати постанову апеляційного суду.
9. 22 липня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за цією скаргою.
10. 20 лютого 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Позивачка мотивувала касаційну скаргу так:
11.1. Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування усталеної практики Європейського суду з прав людини про те, що від заявника не можна вимагати надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, зокрема, якщо він звернувся з позовом про її відшкодування з огляду на ухвалене рішення суду, який визнав порушення конституційного права заявника на належне пенсійне забезпечення. За наявності встановленого факту порушення прав позивачки моральна шкода є, і суд її має констатувати. Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, виснував, що позивачка не надала належних доказів для висновку про наявність моральної шкоди.
11.2. Касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Дніпровський апеляційний суд за однакових правовідносин ухвалював різні за змістом судові рішення. Так, у справах № 243/4499/23 і № 235/479/23, задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд застосував висновок про те, що за наявності встановленого факту порушення права позивачки моральна шкода є, і суд її констатував, а у справі № 243/811/25 відмовив у задоволенні позову, бо позивачка не надала доказів для висновку про завдання їй моральної шкоди.
(2) Позиції інших учасників справи
12. 1 серпня 2025 року адвокат відповідача сформувала у системі «Електронний суд» відзив (вх. № 24215/0/220-25 від 4 серпня 2025 року), у якому просила касаційну скарги залишити без задоволення. Мотивувала так:
12.1. Позивачка не надала належних і допустимих доказів наявності моральної шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між нею та протиправним діянням відповідача. Тому апеляційний суд ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
13. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 22 липня 2025 рокувідкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивачки на підставі, визначеній у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
14. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
15. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції
(2.1) Чи є ухвалення на користь позивачки судом в іншій справі рішення про протиправність дій відповідача безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди?
16. Позивачка стверджувала, що зазнала моральних страждань через неправомірні дії відповідача. Просила компенсувати моральну шкоду в грошовому еквіваленті, стягнувши 20 000,00 грн. Суд першої інстанції вважав позов частково обґрунтованим і стягнув 10 000,00 грн компенсації такої шкоди. Апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у задоволенні позову через те, що позивачка не довела завдання їй моральної шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між нею та протиправним діянням відповідача.
17. Позивачка із цим висновком апеляційного суду не погодилися. Подала касаційну скаргу. Наголосила, що протиправність поведінки відповідача встановив суд в адміністративній справі, чого достатньо, аби вважати доведеним і констатувати завдання відповідачем моральної шкоди та компенсувати її.
18. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважує, що ухвалення судового рішення, у якому встановлена протиправність діяння відповідача, недостатньо для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди. Слід іще довести, що з огляду на певні обставини така протиправність зумовила завдання страждань позивачці, і що між цим протиправним діянням і стражданнями справді є причинно-наслідковий зв'язок. Встановлення протиправності діяння вказує лише на один із елементів складу порушення цивільного права.
19. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
20. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша та шоста статті 81 ЦПК України).
21. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
22. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 661/285/20).
23. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша-друга статті 23 ЦК України).
24. Моральною шкодою визнаються страждання, завдані людині внаслідок фізичного чи психічного впливу, що зумовив погіршення або позбавлення можливості реалізації звичок і бажань, погіршення відносин з оточенням, інші негативні наслідки морального характеру (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17).
25. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).
26. Приписи статті 23 ЦК України поширюються на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі завдали моральну шкоду. За змістом частини першої цієї статті можливість стягнути компенсацію моральної шкоди залежить не від того, чи це передбачено у законі або договорі, а від наявності порушення цивільного права (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (пункти 49, 51, 92-94), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 522/5513/19).
27. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала таку шкоду; наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи та результатом цієї поведінки - моральною шкодою; вина завдавача такої шкоди. У разі встановлення особи, яка завдала моральну шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач має довести протиправність поведінки відповідача, її наслідки у вигляді наявності шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між нею і протиправною поведінкою її завдавача; (б) відповідач доводить відсутність протиправності, шкоди та вини з його боку (див. mutatis mutandisблизькі за змістом висновки у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Верховного Суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
28. Суди попередніх інстанцій встановили такі факти:
28.1. 14 серпня 2024 року позивачка звернулася із адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 9 серпня 2024 року про відмову у перерахунку пенсії, зобов'язання провести такий перерахунок і виплатити додаткові кошти з урахуванням довідок про заробітну плату № 338 від 11 липня 2024 року, яку видало Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія» у м. Луганську в «ЛНР», а також № 12-б від 30 жовтня 2023 року, яку видало Публічне акціонерне товариство «Надимське підприємство залізничного транспорту», починаючи з 1 серпня 2024 року (м. Надим, Ямало-Ненецький автономний округ, російська федерація).
28.2. 17 вересня 2024 року Донецький окружний адміністративний ухвалив рішення у справі № 200/5614/24 про часткове задоволення позову: визнав протиправним і скасував рішення відповідача про відмову позивачці в перерахунку пенсії та зобов'язав його повторно розглянути її заяву з урахуванням відомостей у вказаних довідках, які оцінив суд; відмовив у задоволенні інших вимог.
28.3. 14 січня 2025 року Перший апеляційний адміністративний суд залишив це рішення суду першої інстанції без змін. Вказав, що неврахування відповідачем відомостей, зазначених у довідці щодо розміру заробітної плати позивачки з лютого 1984 року до травня 1985 року під час перерахунку її пенсії є порушенням конституційного права на отримання належного пенсійного забезпечення; відмова відповідача у реалізації позивачкою права на це забезпечення порушила баланс між таким правом і завданням відповідача щодо перерахунку пенсії.
29. Позивачка пов'язала завдання їй моральних страждань із протиправними діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, які були підставою адміністративного позову у справі № 200/5614/24. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду бере до уваги те, що протиправність діяння відповідача є встановленою у судових рішеннях в тій справі. Однак підставою цивільно-правової відповідальності за завдання рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади моральної шкоди є склад делікту, що включає не тільки протиправність відповідного діяння, але і його негативні наслідки (моральну шкоду), причинно-наслідковий зв'язок між ними та вину.
30. Те, що протиправність діяння відповідача констатував суд в іншій справі, не впливає на обов'язок позивачки довести у цій справі наявність шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між нею і протиправною поведінкою її завдавача.Протилежні доводи касаційної скарги позивачки є помилковими (див. mutatismutandis близькі за змістом висновки у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 686/27686/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2025 року у справі № 686/14706/24, від 11 лютого 2025 року у справі № 686/12471/24 тощо).
31. У матеріалах справи немає жодних відомостей, що те протиправне діяння відповідача, яке підтвердив адміністративний суд, справді зумовило душевні страждання позивачки. Стосовно її життя суду відомо, що за інформацією з автоматизованої системи його діловодства з часу подання 12 червня 2025 року касаційної скарги позивачка регулярно користувалася системою «Електронний суд» й електронною поштою і вказувала у її клопотаннях залежно від місяця звернення адресу проживання як на підконтрольній Україні території (м. Олександрія, Кіровоградська область), так і на непідконтрольній Україні з початку 2025 року території (м. Курахове, Покровський район, Донецька область), але з номером телефону українського оператора мобільного зв'язку. Даних про порушення через протиправне діяння відповідача життєвих планів позивачки, необхідність докладання додаткових зусиль для організації її життя, нервові розлади, перевтому, психологічний дискомфорт, значне порушення душевної рівноваги тощо немає.
32. Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд правильно виснував, що позивачка не довела завдання їй такої шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між нею і протиправним діянням відповідача. Лише встановленої у рішенні адміністративного суду протиправності діяння відповідача, який мав згідно з цим рішенням вчинити на користь позивачки дії з повторного розгляду її заяви, недостатньо для стягнення з держави компенсації моральної шкоди. Тому колегія суддів погоджується з доводами відповідача у відзиві на касаційну скаргу та висновком апеляційного суду про відсутність підстави для відшкодування такої шкоди.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
33. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
34. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, четверта статті 412 ЦПК України).
35. Із урахуванням висновків цієї постанови оскаржене судове рішення слід змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат
СуддіД. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко