Постанова
Іменем України
13 березня 2026 року
м. Київ
справа № 180/1226/25
провадження № 61-346св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Міністерство оборони України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року в складі судді: Нанічкіної Н. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року в складі колегії: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Агєєва О. В.,
Історія справи
Короткий зміст заяви
У червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Заява мотивована тим, що за рішенням суду від 29 квітня 2015 року ОСОБА_2 була позбавлена батьківських прав щодо ОСОБА_3 , і 08 липня 2015 року ОСОБА_1 призначено піклувальником над дитиною ОСОБА_3 та надано йому права та обов'язки законного представника.
ОСОБА_1 з 1998 року проживав однією сім'єю разом з дружиною ОСОБА_4 та своїм онуком ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 . Дружина заявника померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_3 з 25 липня 2016 року по 07 серпня 2017 року працював в АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», отримував заробітну плату, з якої надавав кошти ОСОБА_1 . У зв'язку з участю в АТО ОСОБА_3 07 серпня 2017 року звільнився з АТ «Марганецький ГЗК».
02 березня 2022 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу у Збройні Сили України і ІНФОРМАЦІЯ_11 року загинув у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
З часу працевлаштування у 2016 році і до загибелі ОСОБА_3 заявник ОСОБА_1 , був на утриманні свого онука, постійно отримував від нього кошти, які витрачав на оплату комунальних послуг, придбання одягу, продуктів харчування, ліків, оскільки тяжко хворіє, перебуває на обліку у Марганецькій міській лікарні, є пенсіонером за віком, розмір пенсії невеликий. Допомога від онука була постійним і основним джерелом його існування.
Після загибелі онука ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги. Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, розглянувши документи, дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги. Одночасно ОСОБА_1 роз'яснено, що його право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у разі встановлення факту його перебування на утриманні військовослужбовця на дату загибелі останнього.
Встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 необхідно для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
ОСОБА_1 просив:
встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на дату загибелі останнього - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року:
заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні задоволено;
встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на дату загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 , - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
в ході судового розгляду справи суд встановив, що заявник ОСОБА_1 дійсно перебував на утримання свого онука ОСОБА_3 на час його загибелі. Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 був піклувальником свого онука - ОСОБА_3 в період з 08 липня 2015 року і до повноліття останнього - до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вони разом проживали і були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 . З 25 липня 2016 року по 07 серпня 2017 року ОСОБА_3 працював в АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (а. с. 17), і в 2022 році був призваний на військову службу до Збройних сил України;
відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримує пенсію за віком. Розмір пенсії станом на 01 січня 2025 року - 4 208,70 грн. Згідно із довідкою лікаря ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку у лікаря ЗПСЛ з 2015 року, потребує довготривалого лікування (а. с. 16а);
заявником надана інформація про окремі операції по картці/рахунку ОСОБА_1 , а саме про перекази від ОСОБА_3 на картку заявника грошових коштів: 03 червня 2022 року - 14 675 грн, 17 червня 2022 року - 15 000,54 грн, 24 червня 2022 року - 10 000,06 грн. Допитані судом свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 жили вдвох. ОСОБА_9 хворіє на серце. До АТО ОСОБА_9 утримував онука, а після того, як ОСОБА_10 пішов служити, то він утримував діда, давав кошти на ліки. Військові приїздили, передавали кошти дідові від ОСОБА_10 . Крім того, та обставина, що заявник та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, підтверджується й сповіщенням сім'ї про смерть, яке було направлено ОСОБА_1 як члену сім'ї загиблого військовослужбовця;
оцінивши усі докази, надані заявником, суд вважав, що вони є належними й достатніми; обставини, викладені в заяві ОСОБА_1 , підтверджені, а факт перебування заявника на утриманні онука - ОСОБА_3 доведений під час судового розгляду. Зважаючи на те, що факт, про встановлення якого просить заявник у справі, має для нього юридичне значення, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд вважав за необхідне заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року:
апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення;
рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
оцінивши усі докази, надані заявником, суд вважає, що вони є належними й достатніми; обставини, викладені в заяві ОСОБА_1 , підтверджені, а факт перебування заявника на утриманні онука - ОСОБА_3 доведений під час судового розгляду. Зважаючи на те, що факт, про встановлення якого просить заявник у справі, має для нього юридичне значення, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд першої інстанції вважав за необхідне заяву ОСОБА_1 задовольнити. З таким висновком погодилася й колегія суддів апеляційного суду;
відповідно частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Доводи апеляційної скарги спростовуються наступним. Заявником надана інформація про окремі операції по картці/рахунку ОСОБА_1 , а саме про перекази від ОСОБА_3 на картку заявника грошових коштів: 03 червня 2022 року - 14 675 грн, 17 червня 2022 року - 15 000,54 грн, 24 червня 2022 року - 10 000,06 грн. Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 жили вдвох. ОСОБА_9 хворіє на серце. До АТО ОСОБА_9 утримував онука, а після того, як ОСОБА_10 пішов служити, то він утримував діда, давав кошти на ліки. Військові приїздили, передавали кошти дідові від ОСОБА_10 . Викладені обставини підтверджують факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 . З огляду на наведене, колегія суддів вважала, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду. При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Аргументи учасників справи
08 січня 2026 року Міністерство оборони України через підсистему Електронний суд подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року, в якій просило:
оскаржені судові рішення скасувати;
ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви ОСОБА_1 відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
системне тлумачення положень статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця) та положень статей 30, 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" дає підстави для висновку, що право на виплату одноразової грошової допомоги як утриманці загиблого військовослужбовця мають його члени сім'ї за одночасного існування двох умов: вони є непрацездатними та вони перебували на його утриманні, при цьому повинні мати право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Але заявником не було надано доказів, що він та його онук спільно проживали та вели спільне господарство і мали взаємні права та обов'язки. Заявник перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заявником не надано доказів, що він має право на пенсію у разі втрати годувальника. Грошові перекази Заявнику здійснювались лише 03 червня 2022 року, 17 червня 2022 року, 24 червня 2022, тобто не мали систематичний характер; крім того не встановлено цільове призначення цих переказів;
обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України. Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Але про наявність або відсутність у Заявника дітей відомості не встановлено. Враховуючи зазначене, заявником не було надано достатніх доказів, на підставі яких муд міг встановити факт перебування на утриманні онука. Таким чином рішення судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на законі, тому підлягають скасуванню.
10 лютого 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який підписаний адвокатом Шаповаловим О. Г., в якому просив:
касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року залишити без задоволення;
рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що:
в матеріалах справи є копія домової книги, де вказано, що Заявник та його внук ОСОБА_8 були зареєстровані за одною адресою АДРЕСА_1 . Також є копія рішення № 403 від 08 липня 2015 року виконавчого комітету Марганецької міської ради про призначення громадянина ОСОБА_1 піклувальником над дитиною ОСОБА_3 . Піклувальник та його опікуваний неповнолітній ОСОБА_3 не могли проживать окремо. Факт спільного проживання та ведення спільного господарства підтверджується також довідкою з місця проживання;
заявник ОСОБА_1 є непрацездатним, пенсіонером за віком і відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» має право на отримання пенсії у разі втрати годувальника, але для оформлення та отримання пенсії Пенсійний фонд України потребує від ОСОБА_1 рішення суду про встановлення факту його перебування на утриманні ОСОБА_3 . Той факт, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та є непрацездатним підтверджується довідкою Пенсійного фонду України, яка міститься в матеріалах справи.
Відносно грошових переказів Заявнику від онука ОСОБА_3 . Так, ОСОБА_1 надав Марганецькому міському суду банківську довідку про переказ йому від онука ОСОБА_3 грошей у червні 2022 року. 02 березня 2022 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу у Збройні Сили України та перебував безпосередньо на лінії фронту, де інтернету не має, за допомогою технічних засобів здійснювати переказ грошей своєму діду ОСОБА_3 не мав можливості. Тільки під час ротації у червні 2022 року він зміг зробити перекази через ПриватБанк. В інші часи ОСОБА_3 передавав діду гроші військовими (побратимами), це підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;
у зв'язку з участю в АТО ОСОБА_3 07 серпня 2017 року звільнився з АТ «Марганецький ГЗК», що підтверджується довідкою. 02 березня 2022 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу у Збройні Сили України. З часу працевлаштування у 2016 році і до загибелі ОСОБА_3 заявник ОСОБА_1 був на утриманні свого внука. Постійно, отримував від нього кошти, які витрачав на оплату комунальних послуг, придбання одягу, продуктів харчування на сім'ю, ліків, оскільки ОСОБА_1 тяжко хворіє, перебуває на обліку у Марганецькій міській лікарні, є пенсіонером за віком, розмір пенсії невеликий, якої не вистачає на придбання ліків. Зазначена допомога була для Заявника постійним і основним джерелом до існування. Вказані обставини підтверджуються довідками Пенсійного Фонду, Марганецької міської лікарні. Факт того, що ОСОБА_1 перебував на утриманні онука підтверджено не лише письмовими доказами, а й свідченнями осіб, які безпосередньо знали про їхні родинні та побутові обставини. Надання допомоги у межах близьких родинних відносин, зокрема між дідусем та онуком, зазвичай здійснюється без укладання письмових договорів та без зазначення конкретного цільового призначення коштів, оскільки така допомога має характер безумовної підтримки та ґрунтується на моральному обов'язку, сімейних зв'язках і фактичному співжитті.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.
17 лютого 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 20 листопада 2025 року вказано, що: наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі № 644/1574/23.
Фактичні обставини
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 . Його батьками записані: батько - ОСОБА_11 , мати - ОСОБА_12 (а. с. 7).
Заочним рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2015 року в справі № 180/320/15-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/43858732) ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав у відношенні дітей, в тому числі, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12-13).
Рішенням виконавчого комітету Марганецької міської ради № 401 від 08 липня 2015 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а. с.14).
Рішенням виконавчого комітету Марганецької міської ради № 403 від 08 липня 2015 року встановлено піклування над дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і призначено ОСОБА_1 піклувальником з правами та обов'язками законного представника дитини (а.с.15).
Згідно домової книги для прописки громадян, в будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.10-11).
ОСОБА_2 знята з реєстрації в будинку АДРЕСА_1 30 травня 2019 року (а.с.11).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 9).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце смерті: місто Бахмут, Бахмутського району Донецької області (а. с.8).
12 травня 2023 року 2-м відділом у м.Марганець ІНФОРМАЦІЯ_9 направлено ОСОБА_1 сповіщення сім'ї № 1/869 про те, що його онук - навідник ІНФОРМАЦІЯ_12 солдат ОСОБА_3 , 1998 року народження, виконуючи службовий обов'язок, вірний військовій присязі, загинув ІНФОРМАЦІЯ_10 під час Захисту Батьківщини, в районі н.р.Бахмут Бахмутського району Донецької області. Це сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг в установленому законодавством порядку (а. с.18).
Згідно довідки про причину смерті № 1281, причиною смерті ОСОБА_3 є ушкодження внаслідок військових дій, спричинених іншими видами вибухів та уламків (а.с.19).
Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повернуто ОСОБА_1 подані документи для призначення одноразової грошової допомоги на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підтверджують, що він перебував на утриманні загиблого військовослужбовця (а. с. 21, 22).
Допитані судом свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 жили вдвох. ОСОБА_9 хворіє на серце. До АТО ОСОБА_9 утримував онука, а після того, як ОСОБА_10 пішов служити, то він утримував діда, давав кошти на ліки. Військові приїздили, передавали кошти дідові від ОСОБА_10 .
Позиція Верховного Суду
Касаційний суд відхиляє аргументи касаційної скарги з таких підстав.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Внуки, правнуки зобов'язані піклуватися про своїх бабу, діда, прабабу, прадіда (частина перша статті 264 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року в справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) вказано, що:
«97. У багатьох випадках норми цивільного права настання певних правових наслідків пов'язують із перебуванням фізичної особи на утриманні іншої.
98. Так, підтвердження судом перебування фізичної особи на утриманні померлого (безвісно відсутнього) може бути передумовою для здійснення різноманітних прав та інтересів утриманців: надання утримання за рахунок майна безвісно відсутньої особи (стаття 44 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого (стаття 1200 ЦК України), спадкування (стаття 1265 ЦК України).
99. За сімейним законодавством України зв'язок утримання з відповідними правовими наслідками має системний характер. Так, статті 75-91 Сімейного кодексу України визначають підстави реалізації права чоловіка, дружини на утримання (аліменти).
100. Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (положення статті 31 Закону № 2262-ХІІ).
101. Отримання завником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не може бути безумовною підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні.
102. Отже, на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів [наприклад, довідки про склад сім'ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото / відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру)], які зумовлють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.
103. Таким чином, відносини, пов'язані з наданням утримання і перебуванням фізичної особи на утриманні, є за своєю сутністю цивільно-правовими.
104. Перебування на утриманні як триваючий юридичний факт може бути також підставою для реалізації прав у сфері соціального забезпечення (виплата допомоги (стаття 16-1 Закону № 2011-ХІІ), призначення пенсії (стаття 30 Закону № 2262-ХІІ) тощо).
105. Норми цивільного процесуального законодавства (глава 6 ЦПК України) визначають, що суд розглядає справи про перебування фізичної особи на утриманні, причому безвідносно до того, задля виникнення яких правовідносин необхідним є встановлення цього факту.
106. Також норми цивільного процесуального права допускають встановлення інших фактів, що мають юридичне значення, для реалізації прав у сфері соціального забезпечення (наприклад, згідно з пунктом 3 частини першої статті 315 ЦПК України суд встановлює факт каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню).
107. Отже, визнання судом фізичної особи такою, що перебувала на утриманні померлого, може мати правове значення як у приватних, так і в публічних правовідносинах, однак зазначене не змінює цивільного характеру правовідносин на публічні».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року в справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) зазначено, що:
«108. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
109. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
110. Частиною першою статті 319 ЦПК України передбачено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
111. Метою встановлення будь-якого факту, що має юридичне значення, є можливість скористатися правом, яке надане заявнику відповідно до чинного законодавства України.
112. У справах окремого провадження суд підтверджує наявність чи відсутність певних юридичних фактів, що є умовою здійснення прав і реалізації інтересів заявника. Тому суд наділений лише повноваженнями з'ясувати можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Суд, встановивши наявність чи відсутність певного юридичного факту, своїм рішенням підтверджує це, не зобов'язуючи особу діяти певним чином.
113. Під час з'ясування юридичного значення факту перебування фізичної особи на утриманні померлого суд обмежений у вирішенні питання про те, наділений чи ні заявник тим суб'єктивним правом, що підтверджується юридичним фактом, який просить встановити заявник.
114. Іншими словами, встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні загиблого пов'язане з доведенням підстав для визнання (підтвердження) за заявником певного соціально-правового статусу.
115. Однак судове рішення, ухвалене загальним судом у порядку окремого провадження, про наявність чи відсутність цього юридичного факту набуває самодостатнього значення і не є вирішенням питання про те, чи має заявник певне суб'єктивне право.
116. Суд на підставі поданих доказів лише з'ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22).
117. Виходячи з наведених вище міркувань правова мета, задля якої заявник ініціює встановлення судом факту його перебування на утриманні померлого, не може впливати на судову юрисдикцію та імперативно визначати вид судочинства, в якому такий факт підлягає розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року в справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) вказано, що:
«134. Установлення факту перебування особи на утриманні передує зверненню до відповідних органів за призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця.
135. Судове рішення про встановлення факту перебування особи на утриманні є тим документом, який заявник подає для призначення йому одноразової грошової допомоги як утриманцю загиблого (померлого) військовослужбовця (пункті 10 Порядку № 975). Тобто таке судове рішення є обов'язковим (преюдиційним) для органів військового управління.
136. Отже, чинне правове регулювання створює передумови для можливості реалізації права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги утриманцю загиблого військовослужбовця без вирішення публічно - правового спору, що відповідає як прагненню ефективного соціального захисту близьких загиблих військовослужбовців, так і принципам процесуальної економії.
137. Водночас, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб'єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб'єкта владних повноважень.
138. Однак на етапі встановлення юридичного факту перебування особи на утриманні публічно-правовий спір між позивачем та суб'єктом владних повноважень, який вирішує питання призначення одноразової грошової допомоги, ще не виник. Заперечення суб'єкта владних повноважень про те, що факт не підтверджений належними доказами, самі собою не свідчать про існування спору про право.
139. Публічно-правовий спір може виникнути (але не обов'язково) у тому випадку, якщо після встановлення судом факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця суб'єкт владних повноважень відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, які не пов'язані з доведеністю факту утримання.
143. Одноразова грошова допомога у зв'язку зі смертю військовослужбовця призначається і виплачується фізичим особам, які мають право на її отримання (батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого).
144. За такого правового регулювання можна зробити висновок, що в таких справах спір може виникнути лише між суб'єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Саме для таких цілей чинним процесуальним законодавством (частина шоста статті 294, частина четверта статті 315 ЦПК України) передбачено, що факт перебування особи на утриманні може розглядатись у позовному провадженні у порядку цивільного судочинства.
145. У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги.
146. Велика Палата Верховного Суду вважає, що сформовані у зазначеній постанові висновки є правозастосовними до цих правовідносин про встановлення факту перебування онуки на утриманні загиблого діда (військовослужбовця), оскільки встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки також передбачено частиною першою статті 315 ЦПК України і метою встановлення факту є призначення і виплата одноразової грошової допомоги».
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Суди встановили, що ОСОБА_1 був піклувальником свого онука - ОСОБА_3 в період з 08 липня 2015 року і до повноліття останнього - до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вони разом проживали і були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 . З 25 липня 2016 року по 07 серпня 2017 року ОСОБА_3 працював в АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (а. с. 17), і в 2022 році був призваний на військову службу до Збройних сил України; відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримує пенсію за віком. Розмір пенсії станом на 01 січня 2025 року - 4 208,70 грн. Згідно із довідкою лікаря ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку у лікаря ЗПСЛ з 2015 року, потребує довготривалого лікування (а. с. 16а); заявником надана інформація про окремі операції по картці/рахунку ОСОБА_1 , а саме про перекази від ОСОБА_3 на картку заявника грошових коштів: 03 червня 2022 року - 14 675 грн, 17 червня 2022 року - 15 000,54 грн, 24 червня 2022 року - 10 000,06 грн. Допитані судом свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 жили вдвох. ОСОБА_9 хворіє на серце. До АТО ОСОБА_9 утримував онука, а після того, як ОСОБА_10 пішов служити, то він утримував діда, давав кошти на ліки. Військові приїздили, передавали кошти дідові від ОСОБА_10 . Крім того, та обставина, що заявник та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, підтверджується й сповіщенням сім'ї про смерть, яке було направлено ОСОБА_1 як члену сім'ї загиблого військовослужбовця.
За таких обстави суди зробили обґрунтований висновок про задоволення заяви.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень касаційного суду. У зв'язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Тому судові витрати покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргуМіністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков