Постанова
Іменем України
06 березня 2026 року
м. Київ
справа № 344/60/25
провадження № 61-750св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»,
треті особи: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пріоритет-Сервіс ІФ», благодійна організація «Благодійний Фонд «Ваша Надія в Україні»», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2025 року у складі судді Атаманюка Б. М., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2026 року (повне судове рішення складено 13 січня 2026 року) в складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Томин О. О.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Газорозподільні мережі України», треті особи: ОСББ «Пріоритет-Сервіс ІФ», БО «Благодійний Фонд «Ваша Надія в Україні»», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником квартири за адресою по АДРЕСА_1 . 02 серпня 2024 року він отримав лист № ІФФ/100/ Лв-314/30/21.1.2-24 додатком до якого був Акт № 2537 від 10 липня 2024 року про припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) на підставі того, що в квартирі є витік газу та відсутність тяги в вентиляційному каналі. Відключення безпідставним, та таким, що вчинено без дозволу і участі власника квартири.
ОСОБА_1 просив:
визнати дії відповідача протиправними щодо відключення газопостачання в квартирі АДРЕСА_2 на підставі Акту № 2537 від 10 липня 2024 року про припинення газопостачання;
визнати акт № 2537 від 10.07.2024 про припинення газопостачання недійсним;
стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 56 000 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 січня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24 вересня 2025 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової технічної експертизи газового обладнання та документації.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Атаманюка Б.М. від розгляду справи відмовлено.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
ОСОБА_1 у судові засідання призначені на 09 жовтня 2025 року та 11 листопада 2025 року, не прибув, хоча позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджено матеріалами справи. На відеозв'язок позивач не вийшов;
представник відповідача Данилюк Г. Й. у судовому засіданні 11 листопада 2025 року просила суд залишити позов без розгляду, мотивуючи тим, що позивач ніяким чином не зацікавлений у розгляді своїх позовних вимог, не сприяє вирішенню справи, недобросовісно та неналежно використовує свої процесуальні права. Звертає увагу, що попри тривалий розгляд справи позивач з'явився у судове засідання на відеозв'язок лише один раз, при цьому, подаючи безпідставні клопотання та апеляційні скарги затягує судовий розгляд, що перешкоджає вирішенню спору по суті. Просила суд залишити без розгляду позовну заяву.
у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п'ята статті 223 ЦПК України) Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. З аналізу цієї статті випливає, що на учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами;
повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від наявності поважних чи неповажних причин. Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (постанови Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18);
у судові засідання призначені на 09 жовтня 2025 року та 11 листопада 2025 року позивач не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджено матеріалами справи. Також, позивач на відеозвязок через систему ВКЗ не вийшов. Оцінюючи характер процесу та його значення для позивача, предмет та підставу позову, а також зважаючи на тривалість розгляду справи та повторну неявку позивача у судові засідання, суд вважає, що неявка позивача в судові засідання свідчить про його байдужість до руху справи та можливу неактуальність вирішення позовних вимог на теперішній час. У свою чергу судом вжито усіх заходів, передбачених процесуальним законодавством для належного повідомлення позивача про розгляд справи. З огляду на викладене, суд вбачає наявність підстав для залишення позову без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою в судові засідання позивача.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
ПостановоюІвано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2026 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;
ухвалу Івано-Франківського міського суду від 11 листопада 2025 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
у судові засідання призначені на 09 жовтня 2025 року та 11 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 не прибув, про розгляд справи у зазначені дні був повідомлений судовими повістками які доставлені позивачу через систему «Електронний суд», причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутності не подавав;
однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій процесуальний інтерес у як найшвидшому розгляді справи, а отже зобов'язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Норми частини п'ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи. Отже, під час вирішення питання про залишення позову без розгляду правове значення має виключно належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного суду від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц (провадження № 61-2876св21);
судова повістка про виклик у судове засідання на 09 жовтня 2025 року доставлена до електронного кабінету позивача ОСОБА_1 26 вересня 2025 року 21:51 год, а судова повістка на 11 листопада 2025 року доставлена 13.10.2025 18:54 год. Зазначених обставин ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не заперечує;
щодо доводів апеляційної скарги про те, що поза увагою суду залишилось те, що позивачем були подані заява від 12 вересня 2025 року з проханням проводити розгляд справи без участі позивача та заява від 23 вересня 2025 року з аналогічним проханням. Суд встановив, що 12 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи 16 вересня 2025 року без участі позивача. Аналогічного змісту позивачем 23 вересня 2025 року подано заяву про розгляд справи 24 вересня 2025 року без участі позивача. Подані позивачем заяви стосуються розгляду справ призначених виключно на 16 вересня 2025 року та 24 вересня 2025 року, що свідчить подання позивачем саме двох заяв із зазначенням дат, на які призначені судові засідання, а не розгляду справи в усіх судових засіданнях без участі позивача. Тому послання в апеляційній скарзі на те, що суд не взяв до уваги заяви позивача про розгляд справи у його відсутності не знайшли свого підтвердження;
колегія суддів вважала необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судом проігноровано клопотання позивача про призначення судової технічної експертизи та не враховано заяви про відвід судді, оскільки зазначені клопотання судом першої інстанції розглянуто. Так, ухвалою суду від 24 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової технічної експертизи газового обладнання та документації, а ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Атаманюка Б. М.;
з огляду на встановлені обставини в справі, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з його повторною неявкою до суду.
Аргументи учасників справи
16 січня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2026 року (повне судове рішення складено 13 січня 2026 року), в якій просив:
судові рішення скасувати;
направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
розгляд справи був призначений на 11 листопада 2025 року. На це судове засідання позивач не прибув. 09 жовтня 2025 року у справі було призначено судове засідання, про що позивач був повідомлений повісткою через ЄСІТС («Електронний суд»). У матеріалах справи відсутні протокол судового засідання, технічний запис та будь-які інші процесуальні документи, які б підтверджували фактичне проведення засідання 09 жовтня 2025 року і фіксацію неявки позивача;
позивач активно боровся за свої права, подавав клопотання, заяви, оскаржував ухвали. Така поведінка не свідчить про втрату інтересу позивача до розгляду справи;
суд залишає позов без розгляду у разі повторної неявки позивача, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. У матеріалах справи наявні дві заяви позивача від 12 вересня 2025 року та від 23 вересня 2025 року про розгляд справи без його участі. Суди проігнорували ці заяви;
відсутні докази вручення судової повістки на судове засідання 09 жовтня 2025 року.
13 лютого 2026 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» через представника Данилюк Г. Й. подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить:
залишити касаційну скаргу без задоволення;
оскаржені рішення залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що:
позивач є зареєстрованим користувачем у системі «Електронний суд» і кожного разу, після отримання судової повістки про виклик в суд, ним через підсистему «Електронний суд», подавалися окремі заяви з проханням проводити розгляд справи без його участі на кожну конкретну дату призначеного судом засідання у справі. Позивачем не було подано однієї заяви, в якій було б зазначено прохання до суду про проведення всіх судових засідань без його участі;
подані позивачем заяви від 12 вересня 2025 року та від 23 вересня 2025 року стосуються розгляду справи у судових засіданнях, призначених виключно на 16 вересня 2025 року та 24 вересня 2025 року і є свідченням подання позивачем саме двох заяв із зазначенням дат, на які призначені судові засідання, а не виявлення позивачем волі на розгляд даної справи в усіх судових засіданнях без його участі. Крім того, на одному із судових засідань, а саме 19 березня 2025 року, позивач був присутній через систему відеоконференцзв'язку;
у судове засідання, призначене судом на 09 жовтня 2025 року, технічна відео та аудіо фіксація якого здійснювалася за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua, позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, секретарем судового засідання йому було надіслано запрошення по відеоконференцзв'язку, однак позивач перебував в статусі «офлайн» і попередньо про причини своєї неявки суду не повідомляв.
24 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, в якому зазначає:
процесуальний закон не містить норм, які встановлюють «термін дії» заяви про розгляд без участі;
без фіксації технічними засобами судове засідання 09 жовтня 2025 року вважається таким, що не відбулося.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.
18 лютого 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 02 лютого 2026 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки (пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, від 20 травня 2021 року у справі № 522/13928/15, від 18 серпня 2021 року у справі № 495/9414/15-ц, від 10 лютого 2022 року в справі № 756/16448/18, від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21) вказано, що:
«залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.
Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19 тощо».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21) зазначено, що:
«саме позивач має бути у першу чергу зацікавлений у розгляді його позовних вимог у розумний строк. Установивши, що позивач, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з'явилася в судове засідання (02 липня 2020 року, 29 жовтня 2020 року), не скористалася правом подати заяву про розгляд справи за її відсутності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статі 257 ЦПК України, для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду. Доводи касаційної скарги про те, що залишаючи її позов без розгляду, суд порушив її право на судовий захист, є безпідставними, оскільки особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України).
Крім того, прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року). Посилання у касаційній скарзі на те, що відповідно до частин першої та другої статті 223 ЦПК України суд повинен був розглянути та вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, є безпідставними, оскільки наслідки повторної неявки позивача передбачено частиною п'ятою наведеної норми та пунктом третім частини першої статті 257 ЦПК України, заяву про розгляд справи за її відсутності ОСОБА_1 до суду не подала».
Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п'ята статті 130 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
при залишенні позову без розгляду суди вважали, що позивач ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 09 жовтня 2025 року та 11 листопада 2025 року, не з'явився, на відеозв'язок не підключився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджено матеріалами справи;
у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що відсутні докази вручення судової повістки на судове засідання 09 жовтня 2025 року;
апеляційний суд вказав, що судова повістка про виклик у судове засідання на 09 жовтня 2025 року доставлена до електронного кабінету позивача ОСОБА_1 26 вересня 2025 року;
як підтверджує аналіз матеріалів справи відсутні докази повідомлення позивача про судове засідання 09 жовтня 2025 року. Тому неявка позивача у судове засідання 11 листопада 2025 року не може вважтися повторною. За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав залишати позов без розгляду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без дотримання норм процесуального права. У зв'язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2025 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2026 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2025 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2026 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко