16 березня 2026 року
м. Київ
справа № 640/8701/22
адміністративне провадження № К/990/8793/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Офісу Генерального прокурора, Хмельницької обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Офісу Генерального прокурора, Хмельницької обласної прокуратури, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 11 травня 2022 року № 51ДП-22, яким її, як прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Хмельницької області, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури; визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 24 травня 2022 року № 11дк, про звільнення її з органів прокуратури з посади прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Хмельницької області за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку (пункт 7 частина перша статті 43 Закону України «Про прокуратуру») з 24 травня 2022 року; поновити її в органах прокуратури на посаді прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Хмельницької області або на іншій рівнозначній посаді в органах прокуратури України та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 травня 2022 року по день ухвалення рішення судом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року, в позові відмовлено.
26 лютого 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року. Заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить переглянути оскаржені судові рішення на підставі пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), скасувати їх та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Предметом спору у цій справі є правомірність рішення та наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора у вигляді звільнення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
В обґрунтування касаційної скарги заявниця, зокрема, указала на незастосування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, сформованих у постановах від 13 лютого 2019 року у цивільній справі № 756/6746/16-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16, в яких Суд указав, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши скорочену посаду та висновків Верховного Суду у постановах від 29 липня 2020 року у справі № 802/3673/15, від 28 лютого 2018 року у справі № 817/280/16 та від 28 лютого 2019 року у справі № 817/860/16, згідно з якими у разі відсутності посади, з якої звільнили працівника і якої вже немає, то належним способом захисту порушеного права може бути поновлення його на посаді, аналогічній тій, з якої його звільнили, і яка існує на дату поновлення.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з указаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження можливе, за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Водночас застосовність висновків Верховного Суду повинно здійснюватися через призму норми права, яка діє у часі та впливає на врегулювання спірних правовідносин, а відповідно і вирішення спору.
Перевіряючи доводи заявника щодо неврахування висновків Верховного Суду, сформованих в указаних вище справах, Судом установлено, що аргументи заявника в цій частині зводяться до наведення правової позиції Верховного Суду, без конкретизації норми щодо якої такий висновок сформовано та без належної аргументації чому ці висновки підлягають застосуванню до спірних правовідносин, з урахуванням особливостей цієї справи.
Так, предметом спору у цій справі є рішення та наказ про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів прокуратури. Водночас питання правильності поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури за рішенням суду, прийнятим в іншій справі № 560/4060/19 не є предметом судового розгляду у цій справі і жодним чином не стосується предмету спору. Отже, висновки Верховного Суду в указаних заявницею справах, обставини яких не є релевантними до спірних правовідносин, не є застосовними до спірних правовідносин.
Наступною підставою перегляду оскаржуваних судових рішень ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначила пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та послалася на відсутність висновку Верховного Суду щодо статей 5, 16, 19, 43, 45, 49 та пункту 5 частини першої статті 77 Закону України «Про прокуратуру», статті 40 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) щодо притягнення до дисциплінарної особи, яка, за її твердженням "не призначена та не займає жодної діючої реальної посади прокурора в органах прокуратури та фактично не забезпечена роботодавцем ані посадою, ані роботою прокурора".
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, так як, указавши норми, що потребують, на думку заявника, такого висновку, заявниця не виклала ці аргументи у взаємозв'язку з обставинами цієї справи та не розкрила їхнього неправильного застосування судом апеляційної інстанції.
Так, із змісту оскарженої постанови суду апеляційної інстанції убачається, що на виконання постанови суду апеляційної інстанції у іншій справі № 560/4060/19 позивачку було поновлено на посаді прокурора відділу організації представництва прокуратури Хмельницької області та органах прокуратури з 16 листопада 2019 року, а наказом керівника Хмельницької обласної прокуратури від 27 вересня 2021 року № 1161к ОСОБА_1 було визначено робоче місце у відділі нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Хмельницької обласної прокуратури (кабінет № 142). Також, наказом керівника Хмельницької обласної прокуратури від 27 вересня 2021 року № 1161к було зобов'язано заступника начальника управління - начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Хмельницької обласної прокуратури забезпечити ведення табельного обліку робочого часу ОСОБА_1 та контроль за дотриманням нею Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорів органів прокуратури Хмельницької області, затверджених наказом керівника обласної прокуратури від 10 листопада 2020 року № 139.Судом апеляційної інстанції установлено, що з указаними наказами позивачка ознайомлена та їх не оскаржувала.
Верховний Суд указує, що питання правильності поновлення позивачки на займаній посаді за рішенням суду, прийнятим у справі № 560/4060/19, не є предметом спору у цій справі. Водночас, пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо указаних норм, аргументи касаційної скарги в цій частині зводяться виключно до незгоди ОСОБА_1 зі способом виконання судового рішення, прийнятого у іншій справі і це не стосується питання правомірності притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. Доводи позивачки стосовно того, що з вини роботодавця вона повноцінно не відновлена у статусі прокурора, оскільки не призначена на діючу посаду є суб'єктивними та оціночними і не є підставами щодо необхідності формування Верховним Судом відповідного висновку стосовно указаних норм, за наведеного у касаційній скарзі обґрунтування.
Інші аргументи скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, яким урегульовані питання поновлення працівника на посаді за рішенням суду, з посиланням на неправильну оцінку судами доказів у справі, що свідчить про їхню переоцінку заявником. Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивачка обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини її поновлення на роботі в органах прокуратури, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами і не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд також відхиляє посилання ОСОБА_1 на приписи пунктів 1, 3 частини другої статті 353 КАС України, з посиланням на те, що судами не досліджено докази у справі, так як оскарження судових рішень на підставі приписів пункту 1 частини другої статті 353 КАС України можливе за умови належного обґрунтування підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас заявницею не аргументовано яким чином заявлені нею клопотання про витребування/дослідження доказів мають значення для правильного вирішення цієї справи, оскільки ці документи стосуються кадрових питань та організації роботи працівників прокуратури. Мотиви судових рішень щодо доведеності вчинення нею дисциплінарного проступку (прогулу), що є предметом оскарження у цій справі ОСОБА_1 не спростовано.
Загальні фрази щодо неповної оцінки доказів у справі, за відсутності вмотивованої аргументації яким чином такі докази мають значення для вирішення цього спору не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження відповідно до пунктів1, 3 частини другої статті 353 КАС України.
Отже, у скарзі відсутні обґрунтовані мотиви, за яких суд може відкрити касаційне провадження на підставі пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у справі з подібними правовідносинами не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки норми КАС України вимагають визначення такої норми, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/не застосування цієї норми права.
Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, викладеного у постанові або його незастосування, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Офісу Генерального прокурора, Хмельницької обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко