16 березня 2026 року
м. Київ
справа № 600/450/25-а
адміністративне провадження № К/990/7982/26
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Мудрака Михайла Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року
у справі № 600/450/25-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:
- визнати протиправною діяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо мобілізації ОСОБА_1 ;
- скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації" відносно ОСОБА_1 ;
- скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 , про зарахування до списків частини ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину, до особового складу якої зарахований ОСОБА_1 , на дату винесення рішення, звільнити ОСОБА_1 з військової служби та направити його для постановки на облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року , залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №160/2592/23.
З цього приводу слід також зазначити, що відступ - це інший підхід до застосування тієї ж норми права у подібних правовідносинах, щодо якої такий висновок сформовано.
Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Також причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, помилковість тощо).
Разом з тим, скаржником не обґрунтовано належним чином необхідність відступлення від висновку Верховного Суду.
З огляду на вищенаведене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також у касаційній скарзі скаржник вказує пункт 3 частину 4 статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме відсутній висновок Верховного Суду стосовно пункту 2 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", пункту 63 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, частини другої статті 19 Конституції України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Однак при вирішення спору суди попередніх інстанцій керувалися іншими законодавчими актами, а не пунктом 2 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та пунктом 63 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, відповідно висновок Верховного Суду не тягне за собою скасування рішень попередніх інстанцій. Щодо посилання на відсутність висновку стосовно частини другої статті 19 Конституції України, то Суд зазначає, що вона є загальною, та є такою, що не застосовувались судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому відсутня необхідність у наданні висновку Верховного Суду.
З огляду на це Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частину 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Окрім того, в касаційній скарзі позивач посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, але при цьому не зазначає конкретний пункт частин другої та/або третьої статті 353 КАС України, що є обов'язковим. Разом з цим, з касаційної скарги неможливо встановити, які саме порушення норм процесуального права відбулися, з огляду на підставі визначені частинами другої, третьої статті 353 КАС України. У зв'язку з зазначеним, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС як на підставу касаційного оскарження.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України .
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Мудрака Михайла Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі № 600/450/25-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська