16 березня 2026 року
м. Київ
справа № 380/19912/24
адміністративне провадження № К/990/48035/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 380/19912/24
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України (далі ТУ ДСА) у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2025, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Гінди О.М., суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТУ ДСА у Львівській області (далі-відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Львівській області), в якому позивач просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо невидачі судді у відставці ОСОБА_1 установленої законодавством форми довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн;
зобов'язати відповідача видати судді у відставці ОСОБА_1 установленої законодавством форми довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що застосування спеціального прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення базового розміру посадового окладу судді є неправомірним та суперечить Законам України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV, які не передбачають окремого розміру прожиткового мінімуму для обчислення суддівської винагороди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що дії відповідача щодо невидачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028, 00 грн, є такими, що вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.10.2025 скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлений на 1 січня відповідного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
21.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2025 у справі №380/19912/24 та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2025.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі- Закон №1402-VIII) та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон №3460-IX), оскільки не врахував, що статтею 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій, а тому відповідач при підготовці довідки зобов'язаний при визначенні розміру посадового окладу судді застосовувати як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року як це передбачено пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII.
Верховний Суд ухвалою від 23.12.2025 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач і третя особа не надіслали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 01.09.2016.
Постановою Верховної Ради України від 05.07.2016 № 1434-VІІІ ОСОБА_1 звільнено з посади судді Сокальського районного суду Львівської області у відставку відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України - подання суддею заяви про відставку.
Головою Сокальського районного суду Львівської області видано наказ від 31.08.2016 за № 65/к про відрахування зі штату Сокальського районного суду Львівської області судді ОСОБА_1 .
ТУ ДСА в Львівській області 05.03.2020 підготовлено та видано довідку № 452 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18.02.2020, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2102,00 грн.
Позивач 20.08.2024 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону №3460-IX, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн.
ТУ ДСА у Львівській області 30.08.2024 підготовлено та видано довідку № 196 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2102,00 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо невидачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
Ключовим питанням у цій справі є правомірність застосування відповідачем при видачі довідки про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці положень Закону № 3460-IX щодо визначення окремого виду прожиткового мінімуму (2102,00 грн), який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до статті 7 Закону № 3460-IX установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Таким чином Законом № 3460-IX для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 04.12.2018 № 11-р/2018).
30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону №1402-VIII (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, є розрахунковою величиною та залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Зазначеною нормою Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Слід зазначити, що Законом України "Про прожитковий мінімум" не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість статтею 7 Закону № 3460-IX разом із встановленням на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
При цьому, зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також до Закону №966-XIV щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, через що законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.
Водночас Закон №3460-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Закон №3460-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 та від 22.05.2008 №10-рп/2008.
Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону №3460-IX, є протиправною.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, від 13.11.2024 у справі № 200/1707/24, від 20.02.2025 у справі № 420/3716/24.
Крім того Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 сформував такий щодо спірних правовідносин:
у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;
для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати на безпідставність застосування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в її постанові від 04.04.2025 у справі № 240/9028/24, оскільки спірні правовідносини у справі № 240/9028/24 стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв'язку з відставкою судді.
Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, зокрема, з підстав його обчислення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2024 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд, переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України, приходить до висновку про необхідність скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2025, якою було скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2024.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 343, 349, 352, 356 КАС України, Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2025 - скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі № 380/19912/24 - залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко