16 березня 2026 року
м. Київ
справа № 260/722/25
адміністративне провадження № К/990/19945/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів -Кашпур О.В., Соколова В.М.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 (суддя Скраль Т.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 (суддя-доповідач Судова-Хомюк Н.М., судді: Глушко І.В., Затолочний В.С.),
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 30.01.2025 звернувся до суду з позовом до Господарського суду Закарпатської області (далі - відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України, відповідач-2), якою просив, з урахуванням виправлення описки у прохальній частині позовної заяви:
- визнати протиправними дії Господарського суду Закарпатської області щодо нарахування та виплати судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період роботи з 16.08.2021 по 31.12.2024 включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 гривень;
- зобов'язати Господарський суд Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 16.08.2021 по 31.12.2021 (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував у цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році в розмірі 2270,00 грн та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період;
- зобов'язати Господарський суд Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 (включно) зі здійсненням усіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році в розмірі 2481,00 грн та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період;
- зобов'язати Господарський суд Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 (включно) зі здійсненням усіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував у цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році в розмірі 2684,00 грн та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період;
- зобов'язати Господарський суд Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 (включно) зі здійсненням усіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував у цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році в розмірі 3028,00 грн та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період;
- визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо незабезпечення фінансування виплати належної судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 16.08.2021 по 31.12.2024 (включно) для здійснення всіх передбачених законодавством нарахувань та допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2021-2024 роках у розмірі - 2270,00 грн, 2481,00 грн, 2684,00 грн та 3028,00 грн відповідно;
- зобов'язати ДСА України здійснити фінансування (забезпечити Господарський суд Закарпатської області бюджетними асигнуваннями) для здійснення видатків з виплати належної судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 16.08.2021 по 31.12.2024 (включно) зі здійсненням усіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, у 2024 році - 3028,00 грн з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення та зобов'язати відповідачів у тридцятиденний строк з дати набрання судовим рішенням законної сили подати звіт про виконання судового рішення в частині пунктів 3-6, 8 прохальної частини позовної заяви за формою та змістом відповідно до частин другої, третьої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
2. Ухвалою від 03.02.2025 Закарпатський окружний адміністративний суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху з підстав необхідності подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку або докази того, коли саме позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у частині, що стосується спірних правовідносин, що виникли з 02.10.2023 по 30.10.2024.
3. Ухвалою від 06.02.2025 Закарпатський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання. У зазначеній ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку, що з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та гарантування права на судовий захист питання щодо пропуску строків звернення до адміністративного суду та поважність причин такого пропуску необхідно з'ясувати під час підготовчого провадження.
4. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 адміністративний позов у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Господарського суду Закарпатської області, ДСА України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії за період з 02.10.2023 по 30.10.2024 залишено без розгляду.
5. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 про залишення без розгляду частини позовних вимог у справі №260/722/25 залишено без змін.
6. Залишаючи частину позовних вимог за період з 02.10.2023 по 30.10.2024 без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що починаючи з 19.07.2022 законодавець обмежив строк звернення до суду з позовами щодо виплати заробітної плати трьома місяцями з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
6.1. До позовних вимог у частині, яка стосується періоду з 19.07.2022, з урахуванням пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, строк звернення до суду продовжений до 01.07.2023, а з 01.07.2023 належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду відповідно до статті 233 КЗпП України в редакції Закону України №2352.
6.2. За такого підходу, на переконання суду першої інстанції, визначений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду розпочався 01.07.2023 (наступний день після закінчення дії (відміни) карантину) і сплинув 02.10.2023 (останній день строку 01.10.2023 припадав на неділю - неробочий день).
6.3. Водночас позивач звернувся до суду з цією позовною заявою 30.01.2025, тобто з порушенням установленого статтею 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду за період з 02.10.2023 по 30.10.2024 включно.
6.4. Суди обох інстанцій наголосили, що заробітна плата є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Відтак з дня отримання суддівської винагороди позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
7. Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, покликаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025, а справу в оскарженій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, позивач зазначив, що оскаржені судові рішення є такими, що постановлені за неправильного застосування норм матеріального права та без урахування актуальної судової практики Верховного Суду в спірних правовідносинах.
8.1. Позивач наголосив, що відлік строку на звернення з позовом до суду, відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України, повинен пов'язуватися з наявністю документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, а не з фактом самої виплати суддівської винагороди.
9. Ухвалою від 25.05.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, положень пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо підстав для залишення без розгляду частини позовних вимог.
10. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 від відповідачів не надійшло.
11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
12. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
13. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
14. За усталеною практикою Верховного Суду положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
15. Суд зауважує, що суддівська винагорода за своєю правовою природою є різновидом заробітної плати, гарантованою державою, яка отримується у якості винагороди за здійснення правосуддя на професійній основі, а відтак правовідносини щодо її нарахування та виплати мають характер трудових відносин у частині захисту майнового права на її отримання, що узгоджується, зокрема, з положеннями статті 43 Конституції України.
16. Водночас положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не встановлюють спеціального строку звернення до суду з вимогами, що виникають із правовідносин щодо нарахування та виплати суддівської винагороди, а відтак не містять норм, які б визначали особливий порядок обчислення чи тривалість такого строку.
17. З огляду на викладене, у спорах про стягнення суддівської винагороди у разі її неналежної виплати підлягають застосуванню положення статті 233 КЗпП України, яка встановлює спеціальні строки звернення до суду з вимогами, що випливають із трудових правовідносин, зокрема щодо виплати належної за працю винагороди. Застосування саме цієї норми забезпечує ефективний судовий захист порушеного майнового права та не допускає звуження обсягу гарантій оплати праці для осіб, які перебувають на публічній службі, порівняно з іншими категоріями працівників.
18. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
19. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
19.1. «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
19.2. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
20. З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23.
20.1. У постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року).
20.2. У зазначеній постанові Судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).
21. Верховний Суд зауважує, що хоча у справі №460/21394/23 предметом судового розгляду були правовідносини, пов'язані з виплатою грошового забезпечення військовослужбовців, а не суддівської винагороди, правові висновки, викладені у постанові Судової палати від 21.03.2025, визначають загальний підхід до застосування приписів статті 233 КЗпП України незалежно від виду публічної служби. Зазначені висновки спрямовані на забезпечення єдності судової практики щодо визначення редакції статті 233 КЗпП України, яка підлягає застосуванню до триваючих у часі правовідносин, а відтак підлягають урахуванню судами під час вирішення спорів, пов'язаних із виплатою суддівської винагороди, зокрема й у справі, що розглядається.
22. Отже, правовідносини за період невиплати ОСОБА_1 спірних сум суддівської винагороди, позовні вимоги за який залишені судами без розгляду, урегульовано приписами статті 233 КЗпП України, у редакції Закону №2352-ІХ, яка була чинною в період спірних правовідносин.
23. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі належної йому щомісячної суддівської винагороди за період з 02.10.2023 по 30.10.2024.
24. Ураховуючи щомісячний характер нарахування та виплати суддівської винагороди, ці правовідносини за спірний період підлягають регулюванню приписами частини першої статті 233 КЗпП України, яка початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
25. Водночас, дійшовши висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, суди попередніх інстанцій безпідставно пов'язали момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, із закінченням дії карантину.
26. У контексті зазначеного Верховний Суд зауважує, що згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 карантин, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, скасовано 30.06.2023.
27. Для обчислення строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, обставина завершення карантину підлягає обов'язковому врахуванню, проте ключовим для визначення початку відліку строку є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (частина перша), або день отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (частина друга).
28. Верховний Суд звертає увагу на те, що основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру суддівської винагороди, є дата ознайомлення позивача з документом, що відображає фактичні суми виплат.
29. Чинне законодавство не встановлює спеціальної форми такого документа та порядку його доведення до відома судді. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нарахування та виплату суддівської винагороди, фінансові повідомлення або інші документи, що містять відомості про складові виплати, їх розміри та здійснені утримання, які надаються під час виплати суддівської винагороди і з яких суддя має об'єктивну можливість встановити розмір отриманої суми, її складові та можливу неповноту виплати.
30. Саме з моменту ознайомлення з таким документом у судді виникає реальна можливість та об'єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити можливі порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.
31. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.
32. Проаналізувавши положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Верховний Суд дійшов висновку, що спеціальне законодавство не встановлює обов'язку відповідного суду інформувати суддю про суму нарахованої та виплаченої суддівської винагороди з детальним розшифруванням її складових. Саме тому, з огляду на відсутність такого регулювання у спеціальних нормах, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи загального трудового законодавства, які покладають на роботодавця відповідний обов'язок.
33. Так, положення статті 110 КЗпП України передбачають, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:
а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;
б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;
в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
34. Обумовлений приписами цієї статті обов'язок роботодавця забезпечує працівнику визначеність у нарахованих і виплачених сумах та, у разі виникнення спірних ситуацій, сприяє своєчасному захисту його трудових прав.
35. Зазначений підхід узгоджується і з міжнародними стандартами. Норми національного законодавства (стаття 110 КЗпП України) повністю відповідають положенням статті 14 Конвенції про захист заробітної плати 1949 року (№95), ратифікованої Україною 04.08.1961, яка передбачає необхідність ужиття ефективних заходів для забезпечення інформування працівників у належний і зрозумілий спосіб, зокрема,
(b) під час кожної виплати заробітної плати - про відомості щодо їхньої заробітної плати за відповідний період оплати праці, якщо такі відомості можуть змінюватися.
36. У розвиток положень Конвенції 95 Комітет експертів із застосування конвенцій та рекомендацій CEACR (МОП) сформував Рекомендацію щодо захисту заробітної плати 1949 року (№85), пункт 7 розділу IV якої конкретизує, що працівників слід інформувати під час кожної виплати заробітної плати про такі відомості, які стосуються відповідного періоду виплати та можуть зазнавати змін:
(a) валова сума нарахованої заробітної плати;
(b) усі відрахування, які були здійснені, із зазначенням підстав та їхнього розміру;
(c) чиста сума заробітної плати, що підлягає виплаті.
37. Отже, як норми національного законодавства, так і міжнародні стандарти покладають на роботодавця чіткий обов'язок забезпечити працівникові повну, своєчасну та зрозумілу інформацію про склад, розмір і підстави нарахування та виплати заробітної плати.
38. Як зазначалося, законодавство не встановлює форму інформування роботодавцем працівника про складові нарахованих і виплачених сум заробітної плати, а тому суд, при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду, повинен, крім іншого, з'ясовувати таку форму повідомлення, що буде відповідати дотриманню принципу офіційності в адміністративному судочинстві.
39. Таким чином, для встановлення дат, з якими частина перша статті 233 КЗпП України пов'язує початок обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 02.10.2023 по 30.10.2024, суд повинен з'ясувати, чи виконав відповідач передбачений статтею 110 КЗпП України обов'язок щодо позивача (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум суддівської винагороди за кожен місяць зазначеного періоду.
40. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування положень статті 233 КЗпП України, у зв'язку з чим суди обох інстанцій дійшли передчасного висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом в частині вимог за 02.10.2023 по 30.10.2024 та, як наслідок, залишення в цій частині позовних вимог без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
41. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
42. Підсумовуючи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
43. Ураховуючи результат касаційного розгляду, витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
44. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 скасувати.
3. Справу №260/722/25 в частині позовних вимог за період з 02.10.2023 по 30.10.2024 направити для продовження розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду.
4. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов