16 березня 2026 року
м. Київ
справа №160/15846/25
адміністративне провадження № К/990/9101/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Білак М.В., Жука А.В.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу, ОСОБА_1 , компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період визначений у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/2388/22 з 01.01.2014 року по день фактичної виплати індексації (24.10.2023).
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання довідки-розрахунку про нарахування компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період визначений у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/2388/22 з 01.01.2014 року по день фактичної виплати індексації (24.10.2023), (помісячно) на заяву від 25.04.2025 року позивачу.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період визначений у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/2388/22 з 01.01.2014 року по день фактичної виплати індексації (24.10.2023).
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 , довідку-розрахунок про нарахування компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період визначений у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/2388/22 з 01.01.2014 року по день фактичної виплати індексації (24.10.2023) (помісячно), згідно заяви від 25.04.2025 року позивачу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати щодо сум, виплачених на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року у справі №160/2388/22 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року у справі №160/886/23. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати щодо сум, виплачених на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року у справі №160/2388/22 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року у справі №160/886/23. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
27 лютого 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є стягнення компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Дніпропетровським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для єдиної правозастосовної практики, оскільки рішення Верховного Суду по даній категорії справ щодо спірного застосування норм матеріального права по даному предмету спору відсутнє.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи, оскільки заявником касаційної скарги не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічним предметом та подібними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Разом з цим послався на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначив, що ця справа становить суспільний інтерес в частині недопущення додаткових навантажень на бюджет, не передбачених Постановою Кабінету Міністрів України, особливо військової частини, оскільки виплата за рішенням суду зменшить бюджет, який військова частина має витрачати в інтересах оборони на військовослужбовців, які виконують бойові завдання.
Верховний Суд відхиляє викладені доводи, позаяк твердження скаржника про те, що ця справа становить значний суспільний інтерес, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко М.В. Білак А.В. Жук