16 березня 2026 року
м. Київ
справа №560/12054/25
адміністративне провадження № К/990/8835/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Білак М.В., Желєзного І.В.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 25.02.2017 по 28.02.2018,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 25.02.2017 по 28.02.2018.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25.02.2017 по 28.02.2018 включно. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25.02.2017 по 28.02.2018 включно з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) - січень 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 № 44. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстави несплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення від сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу повернуто заявникові.
26 лютого 2026 року за допомогою підсистеми "Електронний суд" відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у цій справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року року з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 328 КАС України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржуване рішення суду першої інстанції не було переглянуто в суді апеляційної інстанції, адже судом апеляційної інстанції було повернуто апеляційну скаргу відповідачеві.
З огляду на те, що частиною першою статті 328 КАС України передбачено право на оскарження рішення суду першої інстанції лише після апеляційного перегляду справи, тому рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Щодо оскарження в суді касаційної інстанції ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року слід зазначити наступне.
Як встановлено Судом, заявник касаційної скарги оскаржує ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року, якою апеляційну скаргу повернуто заявникові у зв'язку з невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 19 січня 2026 року, а саме у зв'язку із несплатою судового збору.
В касаційній скарзі скаржник вказує, що у цій справі відповідач своєчасно, одразу після отримання засобами ЄСІТС рішення суду першої інстанції у цій справі, звернувся до уповноваженого органу військового управління щодо отримання коштів на сплату судового збору, подавши: - основну заявку-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення на січень 2026 року від 08.01.2026 №410/12 рядок 287 (далі - Заявка); - рапорт до фінансово-економічної служби військової частини з вимогою оплати судового збору по даній справі від 18.12.2025 (далі- Рапорт).
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що чинне законодавство передбачає обов'язок вчинення процесуальних дій у відповідь на ухвалу про без руху. Усвідомлюючи неможливість виконати вимоги ухвали про без руху у встановлений судом строк, учасник справи мав можливість використати процесуальний інструмент, передбачений приписами частини другої статті 121 КАС України, а саме звернення із заявою про продовження процесуального строку, встановленого судом.
Продовженням строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у встановлений судом строк.
З історії руху цієї справи вбачається, що скаржник скористався таким процесуальним інструментом, проте суд апеляційної інстанції ухвалою від 27 січня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
За приписами статті 8 КАС України адміністративний суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.
Метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку, а й правової визначеності учасників правовідносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі наголосив, що відсутність коштів на рахунку відповідача не може бути підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Своєю чергою Верховний Суд зазначає, що скаржник не надав доказів суду апеляційної інстанції, які б свідчили про те, що у разі продовження строку процесуальний обов'язок щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги був би виконаний належним чином. Саме по собі подання Заявки та Рапорту не доводить виконання скаржником в майбутньому процесуального обов'язку щодо сплати судового збору, а лише свідчить про вчинення певних дій скаржником, які лише передують, проте не гарантують виконання вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.
Щодо невиконання вимог ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху та, як наслідок, повернення апеляційної скарги ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року.
Так, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Перевіривши зміст поданої касаційної скарги, колегія суддів констатує, що в касаційній скарзі не містяться жодних аргументів щодо неправомірного повернення апеляційної скарги ухвалою від 27 січня 2026 року.
Сама по собі незгода з ухвалою суду апеляційної інстанції від 27 січня 2026 року про повернення апеляційної скарги без указання в касаційній скарзі яких процесуальних порушень припустився суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного процесуального судового рішення своєю чергою свідчить про необґрунтованість самої поданої касаційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у цій справі.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 25.02.2017 по 28.02.2018.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко М.В. Білак І.В. Желєзний