16 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/4558/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЛЕО ТРАНС"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЛЕО ТРАНС"
про стягнення 3850,00 доларів США,
Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЛЕО ТРАНС" (далі - Товариство, скаржник) штраф за простій транспортного засобу у місця проходження митного контролю за договором на транспортне експедирування № МП06/08/24_1 від 06.08.2024 у загальному розмірі 3 850 00 доларів США.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 визнано справу малозначною та розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 року в задоволенні позову відмовлено.
З огляду на те, що позивачем до матеріалів справи не надано жодного належного, допустимого та обґрунтованого доказу в підтвердження того, що автомобілі під завантаження були подані саме в ті дати, на які він посилається в своїх розрахунках, господарський суд дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено дати фактичного прибуття транспорту під завантаження і тому неможливо достовірно прорахувати тривалість можливого простою транспортних засобів, більш того, ним взагалі не доведено факту простою, що могло б бути підставою для нарахування штрафу, у зв'язку з чим у відсутні підстави для задоволення позову.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД" задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення штрафу в гривнях у розмірі 162 021,09 грн (еквівалентному 3850,00 доларів США) за офіційним курсом гривні щодо іноземної валюти згідно даних офіційного сайту НБУ (bank.gov.ua) на день виконання рішення задоволено.
Постанова мотивована тим, що перевезення були виконані належним чином, що підтверджується відтиском штампу та підписом уповноваженої особи вантажоодержувача у графі 24 накладних CMR; несвоєчасне здійснення митного оформлення вантажу відповідачем за заявками згідно переліку спричинили понаднормовий простій належних позивачу транспортних засобів в загальній кількості 77 діб; відтак, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку позивачем надані належні докази на підтвердження понаднормового простою транспортних засобів позивача з вини відповідача; при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 у справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, 02.02.2026 (через систему ?Електронний суд?) Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЛЕО ТРАНС" (далі - Товариство, скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025, в якій просить постанову скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2026 касаційну скаргу залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з тим, що скаржником до касаційної скарги не додано належних доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановлених законом порядку та розмірі; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
26.02.2026 скаржником до Верховного Суду подано заяву про усунення недоліків із наданням належних доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.
Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст судових рішень, перевіривши доводи, які викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД" у запереченні проти відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно із частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Пунктом 1 частини 1 статті 163 ГПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ураховуючи, що положення статті 12 ГПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, Суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини п'ятої статті 12 цього Кодексу справи, на які поширюється дія цих положень, є малозначними в силу наведених положень пункту 1 частини п'ятої статті 12 цього Кодексу, виходячи із ціни предмету позову без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.
Так, предметом позову у даній справі є стягнення 162 021,09 грн (еквівалентному 3 850,00 доларів США), що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 (3 028,00 грн х 100 = 302 800,00 грн), тому у розумінні положень ГПК України ця справа є малозначною.
В якості обґрунтування наявності підстави для відкриття касаційного провадження, передбаченою підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що справа має для нього виняткове значення з огляду на реальні умови здійснення господарської діяльності в період дії воєнного стану та істотне погіршення економічної ситуації у регіоні; відповідач фактично позбавлений можливості вести стабільну операційну діяльність: на ритмічність роботи безпосередньо впливають системні обстріли енергетичної інфраструктури, тривалі відключення електропостачання, обмеження доступу до засобів зв'язку та інтернету, а також загальна непередбачуваність логістичних процесів; за цих обставин підприємство не має змоги підтримувати звичайний рівень ділової активності та планувати грошові потоки, оскільки будь-яка господарська операція супроводжується додатковими витратами і ризиками, а строки виконання зобов'язань та надходження коштів є непередбачуваними; у такій ситуації одноразове стягнення значної суми, співмірної з обсягом оборотних коштів, створює критичне навантаження на фінансову стійкість відповідача й істотно обмежує можливість виконання першочергових соціальних обов'язків роботодавця, насамперед щодо виплати заробітної плати працівникам, а також забезпечення обов'язкових регулярних платежів, без яких неможливе збереження функціонування підприємства.
Колегія суддів звертає увагу, що оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Водночас, саме власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для скаржника не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
За оцінкою Верховного Суду касаційна скарга разом з правовими обґрунтуваннями не містить переконливих аргументів, які б свідчили про її виняткове для скаржника значення, оскільки доводи у їх сукупності зводяться до: (1) заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи; (2) переоцінки доказів, які були оцінені судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по суті; (3) заперечення результату розгляду справи.
Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність судового рішення тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконними.
А тому вказані твердження, щодо необхідності відкриття касаційного провадження на підставі підпункту ?в? пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України судом відхиляються, як необґрунтовані.
Переглядаючи справу в касаційному порядку Верховний Суд виконує функцію ?суду права?, що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є ?судом фактів?.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами ?а?, ?б?, ?в?, ?г? пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Розглянувши наведені підстави, що викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки незгода з судовим рішенням не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати Суд у необхідності переглянути зміст судового рішення, однак Суд не може ставити під сумнів його законність тільки через те, що таке судове рішення скаржник вважає незаконним.
Судочинство у господарських судах відповідно до статті 13 ГПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що не перевіряє викладені доводи скаржника у касаційній скарзі по суті щодо ухвалення судового рішення, адже скаржник не довів наявність виключних випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі можуть бути предметом перегляду Верховним Судом відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Запровадження процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що запровадження таких процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/4558/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЛЕО ТРАНС" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач