16 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 552/3110/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_1
про роз'яснення постанови Верховного Суду від 18.04.2023
у справі № 552/3110/21 Господарського суду Полтавської області
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116"
про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним та зміну формулювання наказу.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" про визнання незаконним та зміни змісту наказу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" № 1/2021 від 26.05.2021 в частині формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 та вважати її звільнення за пунктом 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116".
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.10.2022 у справі № 552/3110/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За наслідками касаційного розгляду відповідної касаційної скарги Верховний Суд 18.04.2023 прийняв постанову, якою постановив, зокрема: касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити; рішення Господарського суду Полтавської області від 20.10.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 552/3110/21 скасувати; ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити; змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади Голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" за наказом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" від 26.05.2021 № 1/2021 з пункту 9 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України на пункт 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України - припинення повноважень посадових осіб та внести відповідні зміни до зазначеного наказу; стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" (місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, буд. 116; ідентифікаційний код 40527891) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 11 164 грн (одинадцять тисяч сто шістдесят чотири гривні) 50 копійок судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
Додатковою постановою 02.05.2023 у справі № 552/3110/21 Верховний Суд постановив, зокрема: заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі № 552/3110/21 задовольнити; стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" (місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, буд. 116; ідентифікаційний код 40527891) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 10 920 грн (десять тисяч дев'ятсот двадцять гривень) 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з касаційним розглядом справи № 552/3110/21.
До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про роз'яснення судового рішення, в якій заявник просить роз'яснити, в який спосіб виконати постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 552/3110/21 в частині немайнової вимоги.
У заяві ОСОБА_1 зазначає, що: Господарським судом Полтавської області було видано два накази, один з яких для виконання постанови Верховного Суду від 18.04.2023 у даній справі щодо стягнення судових витрат по сплаті судового збору, а інший наказ для виконання постанови (додаткової постанови) Верховного Суду від 02.05.2023 у цій справі щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу; у пункті 6 резолютивної частини постанови Верховного Суду від 18.04.2023 у даній справі зазначено про те, що видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Полтавської області, тобто, накази зазначено у множині. Однак Господарський суд Полтавської області не видав наказ, який містить інформацію щодо виконання немайнової вимоги.
Перевіривши вказану заяву, Верховний Суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 245 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Виходячи з наведеного, роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.
Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Частиною 2 статті 245 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Із зазначеної норми вбачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 14.12.2023 у справі № 917/1146/23, від 15.11.2023 у справі № 905/2199/20, від 19.06.2023 у справі № 925/632/19, від 06.07.2022 у справі № 904/766/21, від 27.04.2022 у справі № 925/1499/17, від 09.02.2022 у справі № 904/4380/21, від 01.06.2021 у справі № 911/2581/14, Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 09.07.2018 у справі № 911/2050/16, від 10.07.2018 у справі № 461/1930/16-ц, від 03.09.2018 у справі № 638/11634/17 (К/9901/4439/17), від 18.06.2019 у справі № 903/922/17, від 06.10.2020 у справі № 233/3676/19.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1); судові накази (пункт 1-1 частини 1); ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини 1).
Як зазначалось вище, постановою від 18.04.2023 у цій справі Верховний Суд ухвалив, зокрема, змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади Голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" за наказом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" від 26.05.2021 № 1/2021 з пункту 9 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України на пункт 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України - припинення повноважень посадових осіб та внести відповідні зміни до зазначеного наказу.
При прийнятті зазначеної постанови Верховний Суд керувався, у том числі, приписами частини 3 статті 235 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд, як орган, який розглядав трудовий спір, змінив формулювання причини звільнення ОСОБА_1 за наказом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" від 26.05.2021 № 1/2021, внісши відповідні зміни до зазначеного наказу. Тобто зазначеним судовим рішенням було змінено формулювання причини звільнення працівника та внесено зміни до відповідного наказу.
Таким чином, у даному випадку постанова Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 552/3110/21 в частині немайнової вимоги, про роз'яснення якої подана заява, не є судовим рішенням, право на роз'яснення якого передбачено статтею 245 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є судовим рішення, яке підлягає виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Суд зазначає, що постанова Верховного Суду від 18.04.2023 у цій справі є повною та чіткою, має вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини та викладена у послідовності, передбаченій Господарським процесуальним кодексом України. Вказана постанова має вичерпні, чіткі і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки.
Щодо доводів заявника про те, що у пункті 6 резолютивної частини постанови Верховного Суду від 18.04.2023 у даній справі зазначено, що видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Полтавської області, тобто, накази зазначено у множині, то Суд зазначає, що у даному випадку це була технічна описка, яка ухвалою Верховного Суду від 16.03.2026 виправлена.
Поряд із цим, згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди в Україні відповідно до покладених на них повноважень здійснюють правосуддя на засадах верховенства права та забезпечують кожному право на справедливий суд. Однак до повноважень судів України не належить роз'яснення наслідків прийняття певного судового рішення.
Натомість заявник, порушуючи питання про роз'яснення постанови Верховного Суду від 18.04.2023 у цій справі в частині немайнової вимоги, фактично порушує питання не з'ясування змісту такої постанови, а роз'яснення необхідних подальших дій сторони.
У даному випадку питання, на які заявник хоче отримати роз'яснення у порядку статті 245 Господарського процесуального кодексу України поставлені ним у такому аспекті, що вимагають роз'яснення наслідків прийняття вказаного рішення.
Отже, порушені заявником питання виходять за межі правового регулювання статті 245 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 245 Господарського процесуального кодексу України про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що постанова Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 552/3110/21 в частині немайнової вимоги не може бути об'єктом роз'яснення у розумінні господарського процесуального закону, суд касаційної інстанції зазначає, що у задоволенні заяви про роз'яснення необхідно відмовити.
Керуючись статтями 234, 235, 245 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про роз'яснення постанови Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 552/3110/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді І.Д. Кондратова
В.І. Студенець