29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"17" березня 2026 р.Справа № 924/1118/24 (924/272/26)
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали
заяви ліквідатора Фермерського господарства «Борисівське 2016» Клигіної Ірини Володимирівни
до ОСОБА_1 , м. Ізяслав Хмельницької області
про покладення солідарної відповідальності
та заяви ліквідатора Фермерського господарства «Борисівське 2016» Клигіної Ірини Володимирівни про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника та стягнення коштів
у межах справи № 924/1118/24 про банкрутство Фермерського господарства «Борисівське 2016», м. Ізяслав Хмельницької області
Щодо заяви ліквідатора про покладення солідарної відповідальності.
Постановою Господарського суду Хмельницької області від 20.05.2025 у справі № 924/1118/24 визнано Фермерське господарство «Борисівське 2016» банкрутом. Відкрито відносно Фермерського господарства «Борисівське 2016» ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Ліквідатором Фермерського господарства «Борисівське 2016» призначено арбітражного керуючого Клигіну Ірину Володимирівну. Припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.
13.03.2026 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» до суду надійшла заява ліквідатора, у якій просить суд покласти солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів боржника Фермерського господарства «Борисівське 2016» на керівника Голову Фермерського господарства «Борисівське 2016» ОСОБА_1 та стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Борисівське 2016» 1058301,49 грн в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів Фермерського господарства «Борисівське 2016».
Вказану заяву відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026 передано для розгляду судді Заверусі С.В.
Крім того, ліквідатором Фермерського господарства «Борисівське 2016» подано до суду клопотання від 13.03.2026, у якому відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» просить суд звільнити Фермерське господарство «Борисівське 2016» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Клигіної І.В. від сплати державного мита за подання заяви про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника та стягнення коштів у справі про банкрутство № 924/1118/24. Обґрунтовуючи подання вказаного клопотання, ліквідатор просить врахувати майновий стан сторони - Фермерського господарства «Борисівське 2016», а саме відсутність майнових активів банкрута.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 7 КУзПБ господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).
Перевіривши подану заяву про покладення солідарної відповідальності, судом установлено, що остання не відповідає вимогам ГПК України з таких підстав.
Частиною 2 ст. 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За подання до господарського суду заяви про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника; заяви ліквідатора, кредитора про субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутства складає 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 5 ч. 2-1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як передбачено ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року складає 3328,00 грн.
При цьому, судом береться до уваги положення ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Ураховуючи те, що заява про покладення солідарної відповідальності подана ліквідатором через електронний кабінет, то розмір судового збору, який підлягає сплаті, становить 5324,80 грн (3328,00 * 2 * 0,8).
Із наявних матеріалів заяви вбачається, що ліквідатором відповідних доказів оплати судового збору у відповідному розмірі долучено не було.
Додатково суд зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
У свою чергу чинне законодавство не містить в собі виключень, які б звільняли юридичну особу від обов'язку зареєструвати електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС при визнанні її банкрутом та відкритті ліквідаційної процедури.
Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема в ухвалі від 29.09.2025 у справі № 911/899/22 (911/3490/23).
Частиною 1 ст. 61 КУзПБ передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.
Відтак, арбітражний керуючий (ліквідатор), який виконує повноваження керівника боржника може отримати кваліфікований електронний підпис цієї юридичної особи та зареєструвати її електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
Актуальність відкриття електронного кабінету для боржника у справі про банкрутство юридичної особи, особливо в ліквідаційній процедурі, також ґрунтується на можливості відсторонення/заміни ліквідатора та необхідності забезпечити новому ліквідатору доступ до судових документів підприємства-боржника, включаючи відомості про дату та час поданих/отриманих судових електронних документів.
Проте з інформації наявної у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» (відповідь від 16.03.2026 № 32392911) слідує, що юридична особа - Фермерське господарство «Борисівське 2016» не має зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Також, в абз. 2 ч. 1 ст. 174 ГПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Ураховуючи те, що при подачі до суду відповідної заяви ліквідатором не дотримані вимоги ст. ст. 6, 164 ГПК України, суд вважає за необхідне залишити заяву про покладення солідарної відповідальності без руху та надати ліквідатору Фермерського господарства «Борисівське 2016» строк у п'ять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення вищезазначених недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали у визначений строк заява буде вважатися неподаною та повернута ліквідатору.
Щодо клопотання про звільнення боржника в особі ліквідатора від сплати судового збору за подання заяви про покладення солідарної відповідальності судом зазначається таке.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою зазначеної статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зробила висновок, відповідно до якого положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (такий висновок щодо застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Таким чином, аналізуючи можливість застосування за заявою ліквідатора приписів пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд зазначає, що положення означених пунктів ст. 8 вказаного Закону не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи).
Крім того, оскільки ліквідатор звернувся із заявою про покладення солідарної відповідальності від імені боржника-юридичної особи, то застосування судом майнового критерію до юридичної особи відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» може бути лише у справах, предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Проте, предметом даної справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а боржник (заявник) не відноситься до переліку осіб, зазначених у ст. 8 Закону України «Про судовий збір», які мають право на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Також суд враховує, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі у випадку, якщо заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Тобто, клопотання про відстрочення/розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від сплати допускається лише на стадіях розпорядження майном та санації. Однак, законодавцем не передбачено такої можливості на стадії ліквідації банкрута, а тому підстави для звільнення від сплати судового збору боржника, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру, в контексті п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" також відсутні.
Щодо майнового критерію заявника (через перебування боржника в процедурі банкрутства та необхідність витрат зі сплати судового збору у разі звернення до суду арбітражного керуючого від імені боржника) суд зазначає, що перебування боржника в процедурі банкрутства не звільняє його від сплати судового збору, а відповідні витрати належать до витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність), відшкодування яких врегульовано положеннями статті 30 КУзПБ. Джерелом ж відшкодування відповідних витрат є боржник, якщо: у боржника достатньо коштів для здійснення відповідних виплат арбітражному керуючому; цільове призначення цих коштів не містить обмежень (зокрема, для розрахунків у межах здійснення боржником господарської діяльності: оплата поточних рахунків (комунальні послуги, оренда, зарплати працівникам тощо)); у боржника відсутні перешкоди для розпорядження цими коштами (арешти, інші обтяження тощо). В іншому випадку джерелом відшкодування витрат арбітражного керуючого є фонд, що створюється та фінансується визнаними у справі кредиторами боржника. Суд звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 904/11028/15 (904/5467/23).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 10 КУзПБ арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
У постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20 також наведено висновок, відповідно до якого відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява N 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.85 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (п. 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява N 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції (п. 60).
Отже, з викладеного вище суд дійшов висновку в задоволенні клопотання ліквідатора про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про покладення солідарної відповідальності відмовити.
Щодо заяви ліквідатора про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення солідарної відповідальності.
13.03.2026 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» до суду надійшла заява ліквідатора, у якій просить суд вжити заходів забезпечення заяви ліквідатора Фермерського господарства «Борисьвське 2016» Клигіної І.В. про покладення солідарної відповідальність за незадоволення вимог кредиторів боржника на керівника боржника ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Борисівське 2016» » 1058301,49 грн в якості солідарної відповідальності шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 в межах суми 1058301,49 грн солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.
Обґрунтовуючи подану заяву, ліквідатор зазначив, зокрема, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, в разі задоволення заяви ліквідатора про стягнення коштів, оскільки ОСОБА_1 має у власності нерухоме майно та земельні ділянки, якими після пред'явлення позову він може у будь-який час розпорядитись.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 вказану заяву передано для розгляду судді Заверусі С.В.
Крім того, ліквідатором Фермерського господарства «Борисівське 2016» подано до суду клопотання від 13.03.2026, у якому відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» просить суд звільнити Фермерське господарство «Борисівське 2016» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Клигіної І.В. від сплати державного мита за подання заяви про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство № 924/1118/24. Обґрунтовуючи подання вказаного клопотання, ліквідатор просить врахувати майновий стан сторони - Фермерського господарства «Борисівське 2016», а саме відсутність майнових активів банкрута.
Розглянувши матеріали вказаної заяви про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення солідарної відповідальності, суд зазначає про наявність підстав для повернення її заявнику, ураховуючи таке.
Главою 10 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, стаття 139 ГПК України визначає зміст і форму заяви про забезпечення позову. Така заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ГПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Суд, проаналізувавши подану позивачем заяву про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення солідарної відповідальності, встановив невідповідність заяви вимогам ст. 139 ГПК України, а саме недотримання заявником п. 6 ч. 1, оскільки заява не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
З цього приводу суд також враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 910/3802/19, про те, що застосування зустрічного забезпечення є правом суду, проте обов'язок позивача щодо зазначення пропозиції по зустрічному забезпеченню, яке має містити заява про забезпечення позову, визначено ГПК України.
Крім того, судом зазначається, що частиною п'ятою статті 139 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів або позову сплачується судовий збір у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року складає 3328,00 грн.
При цьому, судом береться до уваги положення ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Ураховуючи те, що заява про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення солідарної відповідальності подана ліквідатором через електронний кабінет, то розмір судового збору, який підлягає сплаті, становить 1331,20 грн (3328,00 * 0,5 * 0,8).
Із наявних матеріалів заяви вбачається, що ліквідатором відповідних доказів оплати судового збору у відповідному розмірі долучено не було.
Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 140 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Щодо клопотання про звільнення боржника в особі ліквідатора від сплати судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення солідарної відповідальності, то суд у задоволенні означеного клопотання відмовляє з мотивів, наведених у цій ухвалі при розгляді клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про покладення солідарної відповідальності.
Крім того, згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 140 ГПК України суд повертає заяву про забезпечення позову заявнику також встановивши, що заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Судом встановлено, що арбітражний керуючий (ліквідатор), який виконує повноваження керівника боржника, та який в особі останнього подав заяву про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення солідарної відповідальності, не зареєстрував електронний кабінет Фермерського господарства «Борисівське 2016» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, що підтверджується наявною у матеріалах справи відповіддю від 16.03.2026 № 32392911 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС за параметром пошуку код ЄДРПОУ 40486625.
Відтак, виходячи із вищенаведеного, ліквідатором не дотримано абз. 2 ч. 7 ст. 140 ГПК України.
Отже, беручи до уваги наведене вище, зважаючи на те, що заява ліквідатора про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення солідарної відповідальності не містить доказів сплати судового збору, не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, а також враховуючи, що заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, суд, керуючись ч. 7 ст. 140 ГПК України, дійшов висновку про повернення заяви про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення солідарної відповідальності.
Суд також звертає увагу ліквідатора, що повернення заяви про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення солідарної відповідальності не перешкоджає повторному зверненню з дотриманням вимог ч. 6 ст. 6, ст. 139, 140 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 139, 140, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву ліквідатора Фермерського господарства «Борисівське 2016» Клигіної Ірини Володимирівни до ОСОБА_1 , м. Ізяслав Хмельницької області про покладення солідарної відповідальності залишити без руху, надавши ліквідатору строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали, протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали.
Повернути ліквідатору Фермерського господарства «Борисівське 2016» Клигіній Ірині Володимирівні заяву про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника та стягнення коштів.
Оскільки заява про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника та стягнення коштів з додатками надійшла до суду в електронному вигляді, суд не здійснює повернення документів в паперовому вигляді.
Відмовити у задоволенні клопотань ліквідатора про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про покладення солідарної відповідальності та заяви про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника та стягнення коштів.
Ухвала набирає законної сили після її підписання. Ухвала може бути оскаржена в строки та на підставах передбачених ГПК України.
Суддя С.В. Заверуха
Відрук. 3 примірн.:
1 - до справи;
2, 3 - ФГ «Борисівське 2016» та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 , і.к. НОМЕР_2 );
Всім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Головному управлінню Державної податкової служби у Хмельницькій області, арбітражному керуючому Клигіній І.В., - за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.