16.03.2026м. СумиСправа № 920/61/26
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/61/26
за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 79, м. Суми, 40000) в інтересах держави в особі позивача Сумської міської ради (пл. Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40000)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Аміна-Стиль» (вул. Української Народної Республіки, буд. 4, м. Суми, 40000),
про стягнення 236 721 грн 66 коп.,
Прокурор в інтересах держави в особі позивача подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 236 721 грн 66 коп. безпідставно утриманих коштів за використання частини земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:05:007:0064 площею 1,3952 га, за адресою: м. Суми, вул. Холодноярської бригади, 24, без оформлення договору оренди, за період з 01.01.2023 до 09.12.2025.
Ухвалою від 16.01.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав прокурору та позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Копія ухвали суду від 16.01.2026, що була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження, повернута до суду 24.01.2026 з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
04.02.2026 представник відповідача подав заяву про вступ у справу.
26.02.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 724, 850, 867 від 27.02.2026), в якому просить суд: призначити у справі № 920/61/26 судову земельно-технічну експертизу; поновити строк на подання відзиву на позовну заяву; відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач зазначає, що є власником нежитлового приміщення загальною площею лише 421,4 кв.м. (включно з підвалом площею 143,5 кв.м та 2 поверхом площею 138,6). Математично та технічно неможливо обґрунтувати, що для обслуговування будівлі відповідач фактично використовує 1256 кв.м. земельної ділянки. Прокурор у розрахунку проігнорував принцип пропорційності площі землі до площі нерухомості. Територія, яку прокурор намагається включити до площі ТОВ «Аміна-Стиль» об'єктивно є територією загального користування для власників суміжних приміщень. Згідно з матеріалами візуальної фіксації, фасад діючої трансформаторної підстанції ТП-317 (власник - АТ «Сумиобленерго») виходить безпосередньо у спільний двір між майном відповідача та О.М. Дрьомова. Відповідно до ст. 112 ЗК України та п.п. 5, 8, 9 Правил охорони електричних мереж, за периметром ТП встановлюється сувора охоронна зона на відстані 3 метрів. Верховний Суд у постанові від 30.06.2023 у справі № 369/10595/21 наголосив на безумовності дотримання режимів охоронних зон, а Велика Палата Верховного Суду у справі № 905/1680/20 вказала, що такі обмеження впливають на розмір нормативної грошової оцінки ділянки, а тому і на розрахунки збережених коштів. До цієї зони відчуження застосовується максимальна комерційна ставка (2% від НГО) як для земель торгівлі. Відповідач об'єктивно не може і не використовує цю частину ділянки для своєї господарської діяльності, що виключає можливість стягнення коштів за її використання у порядку ст. 1212 ЦК України. Твердження прокурора про те, що орендна плата за земельну ділянку за період 01.01.2023 по 09.12.2025 відповідачем не сплачувалася є недостовірним. Згідно з п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю самостійно обчислюють суму орендної плати та подають декларацію до контролюючого органу. ТОВ «Аміна-Стиль» добросовісно виконало цей обов'язок, за 2023-2025 року відповідач подав податкові декларації з плати за землю (орендна плата) за площу 143,50 кв.м. (нараховано до сплати та сплачено за 2023 рік 6 441,49 грн, за 2024 рік - 6745 грн 81 коп., за 2025 рік 7 552 грн 26 коп.). Щодо необхідності призначення судової земельно-технічної експертизи, відповідач зазначає, що прокурор при визначенні площі земельної ділянки проігнорував спільний статус двору, під'їзні шляхи до майна О.М. Дрьомова та наявність імперативної охоронної зони об'єкта підвищеної небезпеки (ТП-317 АТ «Сумиобленерго»). Встановлення фактичної (реальної) площі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача та необхідна для обслуговування нерухомості, потребує спеціальних знань у сфері землеустрою. Геодезичні вимірювання та визначення накладання меж охоронних зон неможливо здійснити без залучення судового експерта. Відповідач зазначає, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає 20 000 грн.
Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, відповідно до ст. 119 ГПК України, враховуючи обставини, на які вказує відповідач, рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану, встановлення різного роду строків, їх продовження, для всебічного, повного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи, суд поновлює відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та приймає відзив до розгляду.
06.03.2026 прокурор подав відповідь на відзив (вх. № 989, 1173 від 06.03.2026), в якій зменшує розмір позовних вимог з 236 721,66 грн до 215 928,10 грн; просить стягнути з відповідача 215 928,10 грн. безпідставно утриманих коштів; відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи. Прокурор зазначає, що нежитлове приміщення відповідача загальною площею 421,4 кв.м. розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:05:007:0064 площею 1,3952 га, яка на праві власності належить Сумській міській раді. На вказаній земельній ділянці розташоване також нерухоме майно: Линника А.І., загальною площею 1918,3 кв.м.; ТОВ «Друкарський дім «Папірус», загальною площею 1517,4 кв.м.; ОСОБА_1 , загальною площею 83,8 кв.м.; ОСОБА_2 , Отман Шаді О.Ю., ТОВ «Акцент», загальною площею 593,1 кв.м.; ОСОБА_3 , загальною площею 242,7 кв.м. Таким чином, частка майна відповідача становить 9/100 від загальної площі нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці. Земельна ділянка з кадастровим номером 5910136300:05:007:0064 є сформованою, має визначену площу, межі та кадастровий номер, а відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру. Відповідач зобов'язаний сплатити кошти за користування земельною ділянкою у співвідношенні площі його нерухомого майна до площі сформованої земельної ділянки, що узгоджується з положеннями п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України. Твердження відповідача про користування меншою площею земельної ділянки (фактична площа поверхні землі під нерухомим майном) є необґрунтованими, оскільки спір стосується користування вже сформованої земельної ділянки. Відповідач мав право на звернення до органів місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки в порядку ст. 123 ЗК України виключно під нерухомим майном відповідача, проте, з такою заявою до Сумської міської ради не звертався. Щодо наявності охоронюваної зони на спірній земельній ділянці прокурор зазначає, що трансформаторна підстанція розташована на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:05:007:1001, яка перебуває в користуванні АТ «Сумиобленерго», що підтверджується витягом з Державного реєстру нерухомого майна від 05.03.2026. Обмеження у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:05:007:0064 не зареєстровані. Щодо факту подання декларацій прокурор зазначає, що згідно з листами Головного управління ДПС у Сумській області від 24.01.2025 № 528/5/18-28-04-07-06 та від 09.12.2025 № 7489/18-28-04-01-10, станом на 09.12.2025 відповідач плати за спірну земельну ділянку не здійснював, податкові зобов'язання не декларував. Відповідачем подано декларації і сплачено суми задекларованих зобов'язань через місяць після відкриття судом провадження у справі, зокрема 12.02.2026, 13.02.2026. Предметом позовної заяви є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених відповідачем, що пов'язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів). Податковий орган не є отримувачем коштів зі сплати за землю, а лише адмініструє таку сплату; кошти надходять саме до бюджету територіальної громади на відповідні рахунки. Щодо клопотання про призначення у справі експертизи прокурор зазначає, що питання поставлені відповідачем експерту не потребують спеціальних знань, а регулюються нормами земельного законодавства. Визначення фактичної та об'єктивно необхідної площі земельної ділянки (в межах ділянки з кадастровим номером 5910136300:05:007:0064), яка необхідна для обслуговування нежитлового приміщення відповідача, не має правової мети, оскільки розрахунок суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою здійснено для відповідача пропорційно площі його нерухомого майна у співвідношенні до площі земельної ділянки.
12.03.2026 позивач подав заперечення (вх. № 1264 від 12.03.2026) щодо зменшення розміру позовних вимог. Позивач зазначає, що предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів, які він мав сплатити за користування земельною ділянкою, на якій розташоване його нерухоме майно, на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Враховуючи, що у відповідача відсутній договір оренди, подані відповідачем платіжні інструкції № 519, 520, 521 не можуть бути враховані Сумською міською радою в рахунок часткової сплати безпідставно утриманих коштів, оскільки сплачені на рахунок сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Крім того, кошти, сплачені відповідачем без оформленого договору, як орендна плата за землю, у розумінні Податкового кодексу України можуть вважатись такими, як помилково сплачені та за заявою платника можуть бути повернуті, тому надані представником відповідача копії платіжних інструкцій та копії податкових декларацій за 2023-2025 роки не можуть бути належними доказами часткової сплати заборгованості.
За приписами ст. 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Суд не приймає до розгляду заяву прокурора (у відповіді на відзив) про зменшення розміру позовних вимог до 215 928 грн 10 коп., враховуючи, що відповідно до ст. 46 ГПК України правом збільшити або зменшити розмір позовних вимог наділений позивач, при цьому Сумська міська рада (позивач у справі) заперечує проти зменшення розміру позовних вимог.
Розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи (викладене у відзиві на позовну заяву), з урахуванням положень ст. 99 ГПК України, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки виходячи з предмету та підстав позову, наданих сторонами доказів на підтвердження своїх позицій по справі, суд не встановив, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Суд встановив, що прокурор дотримався приписів ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідач у період з 01.01.2023 до 09.12.2025 користувався частиною (9/100) земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:05:007:0064 комунальної форми власності (власник - Сумська міська рада) не оформлюючи право користування та не сплачуючи кошти за таке користування. Сумська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади жителів міста Суми, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права власності. Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету. Фактом не отримання коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Суми як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку. Листом від 18.02.2025 прокуратура повідомила Сумську міську раду про виявлене порушення вимог земельного законодавства. У листі від 28.02.2025 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради зазначив, що до суду з позовом Сумська міська рада не зверталася у зв'язку із обмеженим фінансуванням. Прокурор повторно із запитом звертався до позивача листом від 15.12.2025; у листі від 19.12.2025 Департамент вказав на ті самі обставини. Листом від 23.12.2025 прокурор повідомив позивача про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачу на праві власності належать нежитлові приміщення площею 421,4 кв.м., в тому числі підвальне приміщення площею 143,5 кв.м., за адресою м. Суми, вул. Холодноярської бригади (колишня назва Сумсько-Київських дивізій), 24. Право власності на нерухоме майно зареєстроване в реєстрі за відповідачем 19.02.2015.
Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 5910136300:05:007:0064 площею 1,3952 га, яка належить на праві власності Сумській міській раді (витяг з Державного земельного кадастру від 04.11.2025).
Земельна ділянка є сформованою, останній присвоєний кадастровий номер; категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (витяг з Державного земельного кадастру від 04.11.2025).
Крім нерухомого майна позивача на земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить на праві власності іншим особам (власник ОСОБА_4 , площа нерухомого майна - 1918,3 кв.м.; власник ТОВ «Друкарський дім «Папірус», площа нерухомого майна 1517,4 кв.м.; власник ОСОБА_1 , площа нерухомого майна - 83,8 кв.м.; власники ОСОБА_2 , ТОВ «Акцент», площа нерухомого майна - 593,1 кв.м.; власник Дрьомов О.М., площа нерухомого майна - 242,7 кв.м.)
Договір оренди земельної ділянки чи її частини між сторонами не укладений, докази оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою у спірний період в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до листів Головного управління ДПС у Сумській області від 24.01.2025, від 09.12.2025 за період 2023-2025 років відповідач податкові зобов'язання з плати за землю не нараховував та не сплачував.
В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що у період з 01.01.2023 до 09.12.2025 відповідач користувався частиною земельною ділянкою кадастровий номер 5910136300:05:007:0064 площею 1,3952 га, зокрема 9/100 площею 1256 кв.м., без правовстановлюючих документів, тому, відповідно до положень статей 1212 - 1214 ЦК України, повинен відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки.
Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Суд встановив, що відповідач є власником нерухомого майна за адресою м. Суми, вул. Холодноярської бригади (колишня назва Сумсько-Київських дивізій), 24, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання об'єкту нерухомості, що належить відповідачу на праві власності, неможливе без відповідної земельної ділянки.
Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, а тому, у зв'язку з користуванням відповідачем нерухомим майном, презюмується його користування земельною ділянкою, якщо іншого не доведено.
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому, відповідно, не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку.
Єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача, є орендна плата на підставі договору оренди земельної ділянки.
Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою чи її частиною у спірний період, зокрема укладення договору оренди та державної реєстрації права оренди.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 цього Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
До моменту оформлення власником об'єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об'єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Зазначеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 по справі №917/1739/17.
Суд встановив, що земельна ділянка кадастровий номер 5910136300:05:007:0064 площею 1,3952 га, яка належить на праві власності Сумській міській раді є сформованою, останній присвоєний кадастровий номер; категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Крім нерухомого майна позивача на земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить на праві власності іншим особам (власник ОСОБА_4 , площа нерухомого майна - 1918,3 кв.м.; власник ТОВ «Друкарський дім «Папірус», площа нерухомого майна 1517,4 кв.м.; власник ОСОБА_1 , площа нерухомого майна - 83,8 кв.м.; власники ОСОБА_2 , ТОВ «Акцент», площа нерухомого майна - 593,1 кв.м.; власник ОСОБА_3 , площа нерухомого майна - 242,7 кв.м.).
Частина земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:05:007:0064 площею 1,3952 га за користування якою прокурор просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти становить 9/100 площею 1256 кв.м. Частка у 9/100 визначена виходячи зі співвідношення площі нерухомого майна відповідача до площі нерухомого майна всіх власників, яке розташоване на земельній ділянці.
Згідно з п. 286.6. ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Суд не бачить жодних перешкод для застосування норми ст.286 ПК України (за аналогією) у спірних правовідносинах. Розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці - можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим.
Практика Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин п. 286.6. ст. 286 ПК України (за аналогією) для розрахунку розміру безпідставно збережених коштів) у спорах про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташовано декілька об'єктів нерухомого майна, належного, зокрема, різним власникам, викладена у постановах Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/1646/20, від 04.10.2022 у справі № 922/2828/20, від 21.03.2023 у справі № 922/2095/21.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду у справі № 926/927/24 суд не приймає, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними правовідносинам у справі, що розглядається.
Щодо тверджень відповідача про неврахуванням обставин наявності охоронної зони на земельній ділянці, оскільки фасад трансформаторної підстанції ТП-317 АТ «Сумиобленерго» виходить безпосередньо у двір відповідача, суд встановив, що у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про обмеження у використанні земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:05:007:0064 чи її частини, ТП-317 розташована на іншій земельній ділянці.
Згідно з розрахунком позивача, за період з 01.01.2023 до 09.12.2025 місцевий бюджет недоотримав 236 721 грн. 66 коп. орендної плати через не оформлення відповідачем права користування частиною земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:05:007:0064 (9/100 площею 1256 кв.м.). У розрахунку позивач врахував: нормативно-грошову оцінку земельної ділянки за 2023-2025 роки на підставі витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 17.01.2023, 12.06.2024, 11.12.2025; розмір відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 2% відповідно до рішень Сумської міської ради від 14.07.2022 № 3025-МР, від 09.08.2023 № 3994-МР; площу частини земельної ділянки пропорційно площі нерухомого майна, що належить на праві власності відповідачу.
Суд встановив, що відповідно до податкових декларацій від 12.02.2026, 13.02.2026 відповідач задекларував податкові зобов'язання з плати за землю у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5910136300:05:007:0064: за 2023 рік в сумі 6441 грн 49 коп., за 2024 рік - в сумі 6745 грн 81 коп., за 2025 рік - в сумі 7552 грн 26 коп. Згідно з платіжними інструкціями № 519 від 12.02.2026 та № 520, 521 від 13.02.2026 відповідач сплатив задекларовану орендну плату в загальній сумі 20 739 грн 56 коп.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 20 739 грн 56 коп. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у суду відсутні, оскільки позивач заперечує відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
За цих обставин суд розглядає вимоги по суті.
Суд вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що платежі в загальній сумі 20 739 грн 56 коп. сплачені як орендна плата за користування земельною ділянкою не можуть бути враховані в рахунок сплати заявлених до стягнення прокурором в інтересах держави в особі позивача безпідставно збережених коштів, оскільки за приписами ст. 1212 ЦК України набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав). Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності.
Сплата коштів за користування земельною ділянкою не на той рахунок Сумської міської територіальної громади, за відсутності факту повернення таких коштів платнику, в тому числі як помилково (безпідставно) перерахованих, не є підставою вважати, що зобов'язання з плати за землю частково не виконані відповідачем.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 215 982 грн 10 коп. безпідставно збережених коштів за користування частиною земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:05:007:0064 площею 1,3952 га, за адресою: м. Суми, вул. Холодноярської бригади, 24, без оформлення договору оренди, за період з 01.01.2023 до 09.12.2025.
В частині стягнення з відповідача 20 739 грн 56 коп. суд у задоволенні позову відмовляє, оскільки матеріали справи свідчать про часткову сплату відповідачем плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5910136300:05:007:0064 в цій сумі, що підтверджується платіжними інструкціями № 519 від 12.02.2026 та № 520, 521 від 13.02.2026.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати прокуратури по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок не оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, несплатою коштів за користування земельною ділянкою. Суд також враховує, що часткова сплата задекларованих зобов'язань з плати за землю здійснена відповідачем після відкриття судом провадження у справі.
Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аміна-Стиль» (вул. Української Народної Республіки, буд. 4, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 36707820) на користь Сумської міської ради (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 23823253) 215 982 грн 10 коп. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аміна-Стиль» (вул. Української Народної Республіки, буд. 4, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 36707820) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 03527891) 2840 грн 66 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 17.03.2026.
СуддяД.В. Вдовенко