10.03.2026м. СумиСправа № 920/1767/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/1767/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» (вул. Тополянська, буд. 18, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 42018738),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (вул.Щоголева Якова, буд. 1/14, м. Суми, Сумська обл., 40020; код за ЄДРПОУ 31499288),
про стягнення 271125,96 грн
установив:
30.12.2025 через систему «Електронний суд» позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 271125,96 грн заборгованості за договором купівлі-продажу №67 від 28.10.2019, що складається з: 97200,00 грн основний борг, 10146,08 грн 3% річних, 35684,50 грн інфляційні втрати, 123235,38 грн пеня, 4860,00 грн штраф, а також судові витрати у справі.
На виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позивач у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач понесе у зв'язку із розглядом даної справи, складається із витрат зі сплати судового збору в розмірі та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі до 35000,00 грн.
30.12.2025 разом із позовом позивачем подане клопотання про витребування доказів (вх №6649), за яким позивач просить витребувати у ГУ ДПС у Сумській області:
1)інформацію про використання ТОВ «Машдеталь» податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі складених та зареєстрованих ТОВ «Автобетонбуд Суми» податкових накладних протягом 2022 року;
2)копію додатку №5 (Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до податкової декларації з ПДВ, таблиця 2 (розшифровка податкового кредиту (закупівлі) в розрізі ІПН контрагентів) контрагента ТОВ «Будівельний Лідер 2000», які подавались впродовж 2022 року.
30.12.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/1767/25 призначено судді Короленко В.Л.
30.12.2025 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Машдеталь», зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 31499288 та місцезнаходженням: вул. Щоголева Якова, буд. 1/14, м. Суми, Сумська обл., 40020.
Ухвалою від 05.01.2026 у справі №920/1767/25 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали, шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 3253,51 грн.
05.01.2026 на виконання вимог ухвали позивач подав клопотання про усунення недоліків (вх. №48), за яким позивач надав платіжну інструкцію від 05.01.2026 №2134, як доказ сплати судового збору в розмірі 3253,51 грн; зазначений доказ прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.
08.01.2026 позивач подав клопотання про витребування доказів (вх №92), відповідно до якого позивач просить:
1)витребувати у ГУ ДПС У Сумській області (вул. Іллінська,13, м. Суми, 40009, тел/факс (0542) 68-50-00,68-52-00) копію додатку №5 (Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до податкової декларації з ПДВ, таблиця 2 (розшифровка податкового кредиту (закупівлі) в розрізі іпн контрагентів) контрагента ТОВ «Машдеталь» (ідентифікаційний код юридичної особи 31499288, ІПН 314992818191) які подавались впродовж 2022 року та річного за 2022 рік;
2)клопотання ТОВ «Автобетонбуд Суми» про витребування доказів від 30.12.25 в частині другого пункту прохальної частини про витребування у ГУ ДПС У Сумській області (вул. Іллінська,13, м. Суми, 40009, тел/факс (0542) 68-50-00,68-52-00) копії додатку №5 (Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до податкової декларації з ПДВ, таблиця 2 (розшифровка податкового кредиту (закупівлі) в розрізі ІПН контрагентів) контрагента ТОВ «Будівельний Лідер 2000» (Ідентифікаційний код юридичної особи 44220255, індивідуальний податковий номер 442202518193) які подавались впродовж 2022 року залишити без розгляду
Ухвалою від 09.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1767/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; розгляд клопотань позивача вх №6649 від 30.12.2025 та вх №92 від 08.01.2026 про витребування доказів відкладено до закінчення строку на подання відзиву; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи. Копія зазначеної ухвали надіслана позивачу та відповідачу відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 6 ГПК України.
28.01.2026 відповідно до поданої заяви (вх №478 від 28.01.2026) судом внесено до відомостей учасника справи інформацію про адвоката Волохову В.О., як представника відповідача - ТОВ «Машдеталь», за ордером серії ВМ №1079634 від 28.01.2026 з подальшим правом доступу до електронної справи №920/1767/25.
Відповідач ні відзиву на позов, ні будь-яких інших клопотань та/або заяв суду не подав, про розгляд справи судом повідомлений належним чином.
Суд, розглянувши клопотання позивача про витребування доказів (вх №6649 від 30.12.2025 та вх №92 від 08.01.2026), зазначає наступне.
За поданими клопотаннями позивач просить суд витребувати у ГУ ДПС У Сумській області (вул. Іллінська,13, м. Суми, 40009, тел/факс (0542) 68-50-00,68-52-00):
1)інформацію про використання ТОВ «Машдеталь» податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі складених та зареєстрованих ТОВ «Автобетонбуд Суми» податкових накладних протягом 2022 року;
2)копію додатку №5 (Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до податкової декларації з ПДВ, таблиця 2 (розшифровка податкового кредиту (закупівлі) в розрізі ІПН контрагентів) контрагента ТОВ «Машдеталь» (ідентифікаційний код юридичної особи 31499288, іпн 314992818191) які подавались ТОВ «Машдеталь» впродовж 2022 року та річного за 2022 рік.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання
У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів.
Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано положеннями ПК України.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201, пунктом 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Суд зауважує, що факт проведення господарської операції підтверджують насамперед первинні документи, а не податкові накладні. Податкові накладні підтверджують лише порядок оподаткування операції. Факт оподаткування не свідчить про те, що господарська операція була проведена.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
З огляду на зазначене, з урахуванням положень ст. 81 ГПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотань позивача про витребування доказів, оскільки позивач не обґрунтував обставин, які може підтвердити цей доказ (необхідності витребування доказів), з урахуванням предмету спору та наданої позивачем на підтвердження поставки товару підписаної сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної.
Згідно з ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Відповідно до статті 233 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами судом ухвалене рішення у даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
28.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (далі - покупець, відповідач) укладено договір №67 купівлі-продажу (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю пісок, будівельні матеріали, з/б вироби: кільця (надалі «Товар»), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар. Кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість Товару визначається сторонами у видаткових накладних та рахунках-фактури на кожну партію товару, які є невід'ємними частинами цього договору.
У пунктах 2.1 та 2.3 договору визначено, що ціна, найменування і кількість Товару, що є предметом поставки за цим договором, вказана в рахунках та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Загальна вартість Товару за цим договором (загальна сума договору) визначається сумованою вартістю поставленого Товару продавцем покупцю за видатковими накладними протягом дії цього договору.
Товар поставляється продавцем покупцю партіями на підставі заявок покупця. Заявки надсилаються покупцем у письмовому вигляді з використанням засобів факсимільного зв'язку, електронної пошти або через представника покупця (п.3.1 договору).
Згідно з п. 4.2 договору покупець зобов'язаний оплатити партію Товару авансом до дати поставки замовленої партії, тобто шляхом внесення передоплати в розмірі 100 % вартості замовленої партії Товару протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту виставлення рахунку продавцем.
Відповідно до п. 4.3 договору незважаючи на викладене вище в п. 4.2. цього договору, сторони цим домовились, що продавець може достроково виконати свої зобов'язання за цим договором та здійснити поставку Товару покупцю до здійснення ним авансового платежу (передоплати) за такий Товар. В цьому випадку покупець зобов'язаний оплатити поставлену йому партію Товару протягом 3 (трьох) календарних днів з дати поставки такої партії Товару.
За пунктами 5.1.1 та 5.2.3 договору продавець зобов'язаний: передати Товар за цінами, які вказані в рахунках та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець - своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені Товари.
Відповідно до п. 6.3 договору в разі порушення покупцем строків оплати за Товар, встановлених п. 4.3. цього договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення оплати, за кожен день такого прострочення. Пеня нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум, починаючи з першого дня прострочення оплати, та нараховується за весь період прострочення оплати покупцем, а її нарахування припиняється в день повного погашення заборгованості покупцем.
Згідно з п. 6.4 договору за порушення строку оплати, встановлених даним Договором, понад 20 (двадцять) календарних днів, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 5% від суми заборгованості поставленого Товару.
Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31 грудня 2019 року, але до повного проведення розрахунків та виконання зобов'язань сторонами за даним договором. При відсутності заперечень будь-якої із сторін, договір вважається пролонгований (продовжений) на кожний наступний календарний рік на тих же самих умовах (пункти 9.1 та 9.2 договору).
Відповідно до п. 10.6 договору сторони домовились, що до отримання поштою чи нарочно оригіналів цього договору та документів, пов'язаних з його укладанням та виконанням, копії цих документів, отримані факсимільним зв'язком чи електронною поштою, мають силу оригіналу.
На виконання умов договору позивачем здійснено відповідні поставки товару, а саме 01.07.2022 без попередньої оплати було здійснено ряд поставок товару - бетон М250 в загальній кількості 36 куб.м. згідно 6 ТТН №Р78 від 01.07.2022, за результатами поставки складено видаткову накладну №78 від 01.07.2022 року на суму 97200,00 грн за поставлений товар, сформовано рахунок на оплату №167 від 01.07.2022.
Позивач у позові зауважив, що ТОВ «Автобетонбуд Суми» в своїй роботі використовує електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_1 є бенефіціарним власником юридичної особи ТОВ «Автобетонбуд Суми». Одночасно, відповідач - ТОВ «Машдеталь» - в своїй роботі використовує електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2. На прохання представників ТОВ «Машдеталь», для полегшення ним бухгалтерського обліку, з травня 2022 рахунки за поставлені ТМЦ та виконані роботи направлялись у відділ збуту ТОВ «Машдеталь» на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідні докази направлення видаткових накладних та рахунків на оплату на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 надані до позову.
Позивач у позові зауважив, що рахунок від 01.07.2022 №167 в сумі 97200,00 грн відповідачем не сплачений. Зазначене стало підставою для звернення з даним позовом, за яким позивач просить стягнути з відповідача 97200,00 грн основного боргу, 10146,08 грн 3% річних, 35684,50 грн інфляційних втрат, 123235,38 грн пені, 4860,00 грн штрафу.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, норми якого діяли на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами спору договору, між позивачем та відповідачем виникли взаємні права та обов'язки щодо поставки товару.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною першою статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між позивачем та відповідачем договору, факт поставки товару 01.07.2022 на суму 97200,00 грн та факт неналежного виконання відповідачем обов'язку за договором щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 97200,00 грн основного боргу за поставку товару 01.07.2022 визнаються судом законними та обґрунтованими та в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені та штрафу.
Позивач просить стягнути з відповідача 123235,38 грн пені за період з 05.07.2022 по 26.12.2025 нарахованої на заборгованість 97200,00 грн, за порушення строків оплати товару, поставленого 01.07.2022.
Також позивачем нараховано 4860,00 грн 5% штрафу на заборгованість за договором в розмірі 97200,00 грн.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин щодо нарахування неустойки) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6.3 договору в разі порушення покупцем строків оплати за Товар, встановлених п.4.3. цього договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення оплати, за кожен день такого прострочення. Пеня нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум, починаючи з першого дня прострочення оплати, та нараховується за весь період прострочення оплати покупцем, а її нарахування припиняється в день повного погашення заборгованості покупцем.
Згідно з п. 6.4 договору за порушення строку оплати, встановлених даним Договором, понад 20 (двадцять) календарних днів, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 5% від суми заборгованості поставленого Товару.
Судом встановлено факт неналежного виконання умов договору в частині сплати вартості поставленого товару 01.07.2022, разом з тим, нарахування позивачем пені за прострочення виконання зобов'язання здійснено за період, що перевищує 6 місяці, що суперечить ч. 6 ст. 232 ГК України, норма якого діяла на час виникнення спірних відносин.
Таким чином, суд за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff здійснив власний розрахунок пені, в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано в межах правомірно заявлених позовних вимог, за якими розмір пені склав 24499,73 грн за період з 05.07.2022 по 04.01.2023 на заборгованість 97200,00 грн за порушення строків оплати товару, поставленого 01.07.2022.
Також суд, перевіривши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, вважає даний розрахунок арифметично вірним.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 24499,73 грн пені та 4860,00 грн штрафу визнаються судом законними та обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, в іншій частині стягнення пені суд відмовляє за необґрунтованістю даних вимог.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних збитків.
Позивач просить стягнути з відповідача 10146,08 грн 3% річних за період з 05.07.2022 по 26.12.2025 та 35684,50 грн інфляційних втрат за період з липня 2022 року по листопад 2025 року.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних збитків за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача щодо стягнення 10146,08 грн 3% річних та 35684,50 грн інфляційних втрат визнає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову в частині стягнення 97200,00 грн основного боргу, 24499,73 грн пені, 4860,00 грн 5% штрафу, 35684,50 грн інфляційних збитків, 10146,08 грн 3% річних, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в цій частині як законні та обґрунтовані. В іншому суд відмовляє.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача 3253,51 грн судового збору, сплата якого підтверджена платіжною інструкцією від 05.01.2026 №2134.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 та ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2422,40 грн судового збору в межам мінімальної ставки судового збору, встановленої Законом України «Про судовий збір» щодо вимоги майнового характеру з врахуванням коефіцієнту 0,8.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (вул. Щоголева Якова, буд. 1/14, м. Суми, Сумська обл., 40020; код за ЄДРПОУ 31499288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» (вул. Тополянська, буд. 18, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 42018738) 97200,00 грн (дев'яносто сім тисяч двісті грн 00 коп.) основного боргу, 10146,08 грн (десять тисяч сто сорок шість грн 08 коп.) 3% річних, 35684,50 грн (тридцять п'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири грн 50 коп.) інфляційних збитків, 24499,73 грн (двадцять чотири тисячі чотириста дев'яносто дев'ять грн 73 коп.) пені, 4860,00 грн (чотири тисячі вісімсот шістдесят грн 00 коп.) 5% штрафу, а також 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору.
3. В іншому відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення складено та підписано 17.03.2026.
СуддяВ.Л. Короленко