Справа №338/706/16-к
Провадження №1-кп/348/4/26
12 березня 2026 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника- адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Надвірна обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015090000000190 від 04.08.2015 року стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Завадка Калуського району Івано-Франківської області, громадянина України, з повною вищою освітою, який на час вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду директора ТзОВ «Альтеко», на теперішній час пенсіонера, особи з інвалідністю 2 групи, вдівця, згідно ст. 89 КК України не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,-
В провадженні Надвірнянського районного суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.
Між Богородчанською центральною районною лікарнею в особі головного лікаря ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтеко» в особі директора ОСОБА_4 були укладені договори про закупівлю теплової енергії за державні кошти, зокрема: 05.02.2013 договір №25, 21.02.2014 договір № 1/9/2014-А та 02.02.2015 договір №2/2015-А.
Згідно вказаних договорів ТзОВ «Альтеко» зобов'язалось поставити Богородчанській ЦРЛ теплову енергію, а ЦРЛ - оплатити її вартість.
Оскільки тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для Богородчанської ЦРЛ на 2013-2014 та 2014-2015 опалювальні сезони уповноваженим органом, яким згідно із ст. 17 Закону України «Про теплопостачання» є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, у сфері теплопостачання (на даний час Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), не затверджено, відповідно вартість 1 Гкал. теплової енергії визначалась на підставі розрахунків планових витрат на послуги із теплопостачання на опалювальний сезон.
Вартість одиниці товару (1 Гкал. теплової енергії) згідно договорів №25 від 05.02.2013 та № 1/9/2014-А від 21.02.2014 встановлена на підставі розрахунків планових витрат на послуги із теплопостачання за сезон та становить 780 грн. Вартість одиниці товару (1 Гкал. теплової енергії) згідно договору № 2/2015-А від 02.02.2015 також встановлена згідно розрахунку планових витрат на послуги із теплопостачання за сезон та становить 950 грн.
Директор ТзОВ «Альтеко» ОСОБА_4 , будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими обов'язками, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення і привласнення бюджетних коштів у великих розмірах, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи так діяти, вніс у розрахунки планових витрат на послуги із теплопостачання на опалювальні сезони 2013-2014 та 2014-2015 років завідомо неправдиві відомості щодо вартості виробництва одиниці товару (1 Гкал. теплової енергії).
Так, діючи в порушення вимог п. 35 Методики розрахунку норм питомих втрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №449 від 03.09.2012, ОСОБА_4 до розрахунків планових витрат на послуги із теплопостачання на опалювальний сезон 2013-2014 років зайво включені втрати тепла у мережах в розмірі 13% та на опалювальний сезон 2014-2015 років - у розмірі 5%.
Враховуючи те, що вузол обліку теплової енергії (тепловий лічильник) встановлено безпосередньо в приміщенні твердопаливної котельні Богородчанської ЦРЛ, то всі втрати теплової енергії зовнішньої підземної тепломережі обліковуються даним приладом, тому додаткові втрати тепла у тепловій мережі Богородчанської ЦРЛ не можуть бути включені у розрахунки планових витрат на послуги із теплопостачання на опалювальні сезони, які виробляється в котельні ТзОВ «Альтеко».
Крім того, діючи в порушення вимог п. 3.1.8 Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби України КТМ 204 України 244-94, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 14.12.1993, ОСОБА_4 до розрахунків планових витрат на послуги із теплопостачання на опалювальні сезони 2013-2014 та 2014-2015 років зайво включені втрати теплової енергії на власні потреби на 2,8 %.
Так, згідно Технічного звіту за результатами проведення комплексних екологотеплотехнічних режимно-налагоджувальних випробовувань водогрійних котлів АК8-1000 ст. №1, 2, встановлених у котельні Богородчанської ЦРЛ, складеного ПП «Гроно», втрати тепла на власні потреби котельні Богородчанської ЦРЛ становлять 2,2 %, а не 5% як це зазначено ОСОБА_4 у розрахунках планових витрат на опалювальні сезони 2013-2014 та 2014-2015 років.
Вказані розрахунки планових витрат на послуги із теплопостачання на опалювальні сезони 2013-2014 та 2014-2015 років складені директором ТзОВ «Альтеко» ОСОБА_4 , подані до Богородчанської ЦРЛ та в подальшому на підставі даних розрахунків визначено вартість 1 Гкал. теплової енергії в договорі № 25 від 05.02.2013, в договорі № 1/9/2014-А від 21.02.2014 та договорі № 2/2015-А від 02.02.2015.
В подальшому на підставі актів надання послуг Богородчанською ЦРЛ у повному обсязі проведено розрахунки із ТзОВ «Альтеко» за поставлену теплову енергію із лютого 2013 року по квітень 2015 року.
Таким чином, директор ТзОВ «Альтеко» ОСОБА_4 , будучи службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем, вчинив привласнення чужого майна - бюджетних коштів, у великих розмірах на загальну суму 298196,15 грн, які неправомірно були перераховані Богородчанською ЦРЛ на розрахункові рахунки ТзОВ «Альтеко».
Своїми умисними діями, які виразилися у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому у великих розмірах - ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України.
12.02.2026 через систему «Електронний суд» захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 направила до суду заяву про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку із спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України.
Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_4 надав свою згоду щодо звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України та закриття кримінального провадження. Розуміє, що кримінальне провадження закривається за строками давності, тобто з нереабілітуючих підстав.
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні підтримала подане клопотання, просила його задовольнити, оскільки строки притягнення до кримінальної відповідальності на теперішній час закінчилися.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував ghjnb задоволення клопотання та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 191 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Зазначив, що відповідно до обвинувального акту події мали місце у 2013-2015 роках. На теперішній час пройшло понад десять років. Відомості щодо ухилення обвинуваченого як під час досудового розслідування, так і під час розгляду судом кримінального провадження, відсутні.
Заслухавши обвинуваченого, захисника, з'ясувавши думку прокурора, вивчивши подане клопотання та матеріали кримінального провадження, суд доходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України встановлено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною 8 ст. 284 КПК встановлено, що закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує, в цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 44 КК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, яке як на момент вчинення злочину, так і на теперішній час в силу ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України у редакції, чинній на час вчинення ОСОБА_4 діяння, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років у разі вчинення тяжкого злочину.
Відповідно ж до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України чинної редакції, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Отже, як на момент вчинення діяння, так і на момент вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, положення ст. 49 КК України встановлюють десятирічний строк притягнення до кримінальної відповідальності.
Отже, саме формулювання вказаних положень ст. 49 КК України, п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 284, ч. 3 ст.288 КПК України, свідчить про те, що вони є імперативними та не залежить як від думок учасників судового провадження, так і від розсуду суду. Тому у випадку встановлення усіх обставин, які є підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з цих підстав, та при наявності його згоди на це, незалежно від визнання ним своєї вини, то суд зобов'язаний прийняти рішення про звільнення його від кримінальної відповідальності та про закриття кримінального провадження, незалежно від думок учасників судового провадження.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку, диференційовані строки притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, на даний час, закінчилися, що є безумовною підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.
Будь-яких даних, які би свідчили про вчинення обвинуваченим після 02.02.2015 року іншого кримінального правопорушення, суду не надано.
В судовому засіданні, у відповідності до вимог ст. 285 КПК України, обвинуваченому було роз'яснено підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, та встановлено, що він цілком розуміє своє право, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави та бажає бути звільненими від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
З наведеної ч. 8 ст. 284 КПК України випливає, що єдиною умовою для закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності є лише згода обвинуваченого на це. У даному ж випадку обвинувачений ОСОБА_4 надав суду свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, згідно ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності, та на закриття кримінального провадження відносно нього у зв'язку з цим.
Таким чином, враховуючи, те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку з чим на день вирішення питання про його звільнення від кримінальної відповідальності минув строк більш ніж десять років, тому, з урахуванням згоди обвинуваченого ОСОБА_4 , на підставі імперативних положень ст. 49 КК України, суд дійшов висновку, що подане захисником клопотання ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, є підставним, а тому підлягає до задоволення.
Оскільки суд дійшов висновку про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, то кримінальне провадження відносно нього має бути закрите на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Щодо цивільного позову, поданого Надвірнянською місцевою прокуратурою Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Богородчанської центральної районної лікарні про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд зважив на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Тому, у разі постановлення судом ухвали про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вимагати вирішення заявленого позову в порядку цивільного судочинства.
Така позиція узгоджується із практикою Верховного Суду (постанови від 15 січня 2019 року у справі № 185/442/16-к, від 15 травня 2019 року у справі № 617/609/15-к, від 19 листопада 2019 року у справі № 345/2618/16-к, від 10 серпня 2021 року у справі № 161/694/20, від 10 січня 2022 року у справі № 661/2681/18, від 19 грудня 2023 року у справі 378/1005/20, від 08 травня 2024 року у справі № 376/2282/21, від 30 січня 2025 року у справі 757/72925/17-к).
З наведених підстав цивільний позов прокурора необхідно залишити без розгляду.
Щодо процесуальних витрат, суд враховує наступне.
Суд звертає увагу, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією викладеної у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №203/241/17.
Отже, оскільки ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження щодо нього закрито, тому процесуальні витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні на загальну суму 18415,44 грн не підлягають стягненню з обвинуваченого і такі слід віднести на рахунок держави.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.
На підставі ст. ст. 12, 44, 49 КК України, керуючись ст. ст. 284, 285, 286, 288, 370, 371, 372, 395 КПК України, суд, -
Заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності і закриття кримінального провадження - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12015090000000190 від 04.08.2015 року стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - закрити.
Цивільний позов Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Богородчанської центральної районної лікарні про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення на суму 298196,15 грн - залишити без розгляду.
Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертиз у даному кримінальному провадженні на загальну суму 18415,44 грн - віднести на рахунок держави.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.
Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Повний текст ухвали складений 17.03.2026 об 11:45 год.
Суддя ОСОБА_1