Справа № 346/4454/25
Провадження № 2-о/346/54/26
16 березня 2026 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Третьякової І.В.
за участю:
секретаря судових засідань - Гжибовського А.А.,
заявниці - ОСОБА_1 ,
представника заявниці - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Печеніжинська селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -
01.09.2025р. ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 ,, звернулася до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з заявою в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. Дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 померла в 2010 році. В шлюбі у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_5 , 1978 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 важко переживав втрату свого сина. Заявниця проживала по сусідству і допомагала ОСОБА_6 з похороном, з організацією поминального обіду, з влаштуванням пам'ятника. Через рік після смерті сина, ОСОБА_3 почав спільно проживати однією сім'єю з ОСОБА_1 , яка також була самотньою після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 , померлого в 2011 році. Мешкаючи разом, як чоловік та дружина, в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мали спільний побут та бюджет, тримали господарство, обробляли земельну ділянку, купляли побутову техніку для спільного користування та предмети повсякденного вжитку. Також вони разом проводили свій вільний час, ходили в гості до знайомих та друзів, відмічали дні народження та свята, піклувалися та допомагали один одному, мали взаємні права та обов'язки, притаманні подружжю. Коли ОСОБА_3 захворів на важку хворобу (онкологія), заявниця постійно перебувала поряд з ним, готувала йому їжу, доглядала, купувала ліки та супроводжувала до лікарні. Їхнє спільне проживання тривало близько дев'яти років з січня 2016р. по дня смерті ОСОБА_3 в липні 2024р. Після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_1 здійснила його поховання та доглядає за його могилою. З метою оформлення спадкового майна, заявниця звернулася до нотаріуса, але у вдачі свідоцтва про право на спадщину на її ім'я, нотаріус відмовила вказавши, що їй необхідно довести наявність підстав для спадкування за законом. За вказаних обставин, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її постійного проживання (більше п'яти років) з ОСОБА_8 однією сім'єю, як такий, що матиме для неї юридичне значення, оскільки підтвердить її належність до четвертої черги спадкування за законом та надасть можливість оформити спадщину, яка залишилась після смерті спадкодавця.
Ухвалою від 03.09.2025р. у справі за заявою ОСОБА_1 було відкрито провадження. Витребувано у приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Григорець М.В. належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Пояснила, що ОСОБА_3 був вдівцем і вона була вдовою. Жили вони в селі Молодятин на одній вулиці Січових Стрільців, вона в буд. 111, він в буд. АДРЕСА_2 , а тому давно були знайомі між собою. В січні 2016 р. вирішили проживати разом в її будинку, оскільки вона також повинна була доглядати свого брата з інвалідністю. Спільно вони вели господарство, тримали худобу: корів, свиней, обробляли земельну ділянку, садили картоплю та буряки для себе і на продаж. Мали спільний бюджет, який складався з пенсій заявниці та ОСОБА_3 , а також з доходів, які вони отримували від продажу тварин (бичків, свиней) та с/г продукції. За спільні кошти вони купляли побутову техніку: холодильник, духовку, телевізор. Також був встановлений пам'ятник покійній дружині ОСОБА_9 . В будинку ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 з 2016 по 2022рік ніхто не жив. ОСОБА_6 ходив туди та наводив там порядки, доглядав за помешканням, однак постійно проживав з заявницею в буд. 111. В цей період вони зробили невеликий ремонт в будинку ОСОБА_6 , а в 2022 році здали його внутрішньо переміщеним особам. В будинку ОСОБА_1 вони також зробили косметичний ремонт, побілили та покрасили його. ОСОБА_3 мав онкологічне захворювання. Йому часто викликали швидку допомогу, яка приїздила на адресу будинку заявниці. В 2024 році йому зробили операцію після якої він ще місяць прожив та помер. Похованням ОСОБА_6 займалася заявниця та його невістка ОСОБА_10 . ОСОБА_3 похований в с. Молодятин і ОСОБА_1 здійснює догляд за його могилою.
Представник заявниці ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги також підтримала та просила суд їх задовольнити з підстав зазначених в заяві. Вказала, що метою звернення до суду за встановленням даного юридичного факту є оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 в порядку ст.. 1264 ЦК України, яка передбачає, що у четверту чергу право на спадкування мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини. Оскільки заявниця та спадкодавець проживали разом з 2016 по 2024 рік та відсутні інші спадкоємці попередніх трьох черг, то у випадку задоволення заявлених вимог, ОСОБА_1 матиме право на оформлення спадкового майна, яке належало ОСОБА_3 .
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився. 13.10.2025р. Печеніжинська селищна рада подала до суду письмове клопотання, в якому просила проводити розгляд справи без участі їхнього представника.
Заслухавши пояснення заявника та її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Зі змісту довідки, виданої старостою Молодятинського старостинського округу від 08.02.2021р. №95, Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 01.08.1987р. виданого на підставі рішення виконкому Коломийської районної ради від 10.06.1987 р. № 132, а також довідки про перейменування вулиць в с. Молодятин від 20.03.2018р. № 273 вбачається, що ОСОБА_11 належить житловий будинок і господарські споруди, що знаходяться в АДРЕСА_3 на неприватизованій земельній ділянці площею 0,30 га.
З виписки з інвентаризаційних матеріалів слідує, що право власності на домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_3 станом на 31.12.2012р. було зареєстровано в Коломийському МБТІ в реєстровій книзі №1 під реєстровим № 109 за ОСОБА_11 . До складу домоволодіння входить: житловий будинок літ «А», літня кухня літ «Б», гараж літ. «В», стодола літ. «Г», навіс літ. «Д», вбиральня літ. «Е», стайня літ. «Ж», криниця №1 та огорожа №2-3, що також підтверджується технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_11 вказаний батьком ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя підтверджується, що 13 серпня 1977 року Виконавчим комітетом Студінської сільської ради був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 . Прізвище дружини змінено на " ОСОБА_13 ".
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 8, складений Молодятинською сільською радою, Коломийського району, Івано-Франківської області.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 71, складений Коломийським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Івано-Франківській області.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 96.
Після його смерті відкрилася спадщина, на яку претендує заявниця в порядку четвертої черги спадкування за законом.
За положеннями ст.. 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч.1 ст.. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
В статті 1223 ЦК України вказано, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
З матеріалів спадкової справи №65/2024р., копія якої була надана до суду приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Григорець М.В. вбачається, що з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 звернулася ОСОБА_10 .
Згідно заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Яцком П.П. 14.12.2021р., ОСОБА_3 заповів належну йому квартиру АДРЕСА_4 - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Також встановлено, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 звернулася ОСОБА_1 .
В письмовому роз'ясненні від 02.12.2024р. №272/02-14, приватний нотаріус Григорець М.В. повідомила ОСОБА_1 , що для видачі на її ім'я свідоцтва про право на спадщину на майно померлого ОСОБА_3 необхідні підстави для спадкування за законом. Відтак, їй необхідно звернутись до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю із померлим, для того аби віднести її спадкоємців 4 черги згідно ст. 1264 ЦК України.
Отже, зібрані та досліджені у справі письмові докази підтверджують, що заявниця, претендуючи на спадкове майно померлого ОСОБА_3 , як спадкоємиця четвертої черги за законом, намагалася у визначеному законодавством порядку оформити свої спадкові права в нотаріуса. Проте, отримати свідоцтво про право на спадщину не змогла, що мало наслідком її подальше звернення до суду задля встановлення факту її проживання однією сім'єю з спадкодавцем понад п'ять років.
Досліджуючи обґрунтованість та доведеність заявлених вимог, суд виходить з наступних норм права та встановлених обставин.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.
У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).
Відповідно до частини першої статті 1268, 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Статтею 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов'язковими умовами для визнання особи членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім'єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов'язків.
Отже, необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як осіб, які складали сім'ю, що передбачає їх пов'язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків у період, не менше ніж п'ять років.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що чоловік заявниці - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснювала, що після смерті чоловіка вона залишилася вдовою. ОСОБА_3 також був вдівцем, оскільки його дружина ОСОБА_4 померла в 2010р. А тому, після смерті сина ОСОБА_3 - ОСОБА_14 у 2015 році, яку батько сильно переживав, вони вирішили проживати разом однією сім'єю, як чоловік та жінка.
Вказані пояснення заявниці знайшли своє підтвердження в показах свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 зазначила, що вона проживає в АДРЕСА_5 та їй відомо, що з 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом в АДРЕСА_1 , в будинку ОСОБА_19 . Свідок часто була в них у гостях та знає, що вони мали господарство, тримали корову, обробляли город. Все робили разом. Також у них був спільний бюджет з якого вони купили бензопилу, косарку, телевізор, велосипед. ОСОБА_19 та ОСОБА_6 разом відвідували церкву, їздили до міста, ходили, як пара, в гості та на святкування. Коли ОСОБА_6 сильно захворів, заявниця була весь час біля нього, доглядала за ним, їздила з ним в лікарню. Після смерті, ОСОБА_1 разом з невісткою ОСОБА_10 здійснила поховання ОСОБА_3 та здійснює догляд за його могилою.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні вказала, що ОСОБА_1 в 2016 році почала проживати з ОСОБА_3 , який переїхав до її будинку. З ними свідок часто спілкувалася, ходила до них в гості, разом вони співали в церковному хорі. ОСОБА_16 відомо, що у ОСОБА_19 та ОСОБА_6 були сімейні відносини, вони мали спільний бюджет, кошти з якого витрачали на здійснення ремонтних робіт в будинку, придбання побутової техніки та речей спільного користування. Також разом вони вели домашнє господарство, тривали корову, свиней, разом садили та обробляли город, на якому вирощували овочі. ОСОБА_6 завжди називав ОСОБА_1 своєю дружиною. Після захворювання, ОСОБА_19 доглядала за ОСОБА_3 , а потім здійснила його поховання. Чи був зареєстрований шлюб між ними, свідку не відомо, але їхнє спільне проживання почалося після смерті їхніх перших дружини та чоловіка.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_20 та ОСОБА_13 проживали разом з 2016 року. Спочатку мешкали в його будинку АДРЕСА_2 , а потім переїхали жити до неї в будинок АДРЕСА_1 . Жили, як чоловік та жінка. Тримали корову, свиней, курей, обробляли земельну ділянку. Разом співали в церкві, мали спільний бюджет і спільні витрати. Свідок часто була у них вдома та бачила, як ОСОБА_19 доглядала за ОСОБА_6 коли той почав сильно хворіти, купляла йому медичні препарати, возила в лікарню. Після смерті чоловіка, заявниця разом з невісткою займалася його похованням.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 її односельцями. З 2013 по 2019 рік вона працювала листоношею в с. Молодятин, а потім начальником поштового відділення. Обізнана про те, що після смерті дружини та сина, ОСОБА_3 почав проживати разом з ОСОБА_19 в її будинку. Свідок приносила їм обом пенсію за адресою: АДРЕСА_1 . Коли приходила до них, то бачила, що вони живуть разом, як чоловік та жінка. Також неодноразово бачила їх разом в магазині, на базарі та в церкві. Коли ОСОБА_3 захворів, його доглядала ОСОБА_1 . Також його навідувала невістка. Вони ж займалися і похованням ОСОБА_6 .
Також в якості доказів спільного проживання однією сім'єю та ведення спільного побуту, заявницею були надані світлини з зображеннями її та ОСОБА_3 на дні народження онуки та святкуванні інших подій, спільного відвідування церкви, а також квитанція про придбання ОСОБА_3 болгарки КШМ 9-125, ТВ-тюнера та підписання ним заяви про приєднання до публічного договору «Про надання телекомунікаційних послуг» за адресою: АДРЕСА_1 .
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши представлені докази, суд приходить до висновку, що заявницею було в достатній мірі доведено, що вона проживала з померлим ОСОБА_3 однією сім'єю, як чоловік та жінка, з 2016 року і до дня смерті останнього, вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, притаманні подружжю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Після смерті ОСОБА_3 , саме ОСОБА_1 здійснила його поховання та намагалася оформити у спадщину на спадкове нерухоме майно. Вказані обставини підтверджуються показами свідка, а також долученими до заяви письмовими доказами. Таким чином, суд вбачає достатньо підстав для встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з спадкодавцем ОСОБА_3 з 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на викладене, суд задовольняє заяву в повному обсязі, оскільки встановлення даного факту породжуватиме для заявниці юридичні наслідки, від яких залежать її майнові права на спадщину.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Встановити факт проживання однією сім'єю з січня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Третьякова І. В.