Справа № 345/1745/26
Провадження № 2-н/345/285/2026
17.03.2026 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Юрчака Л.Б., розглянувши заяву про видачу судового наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Теплодім +» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлові послуги,-
Директор ТОВ «Управляюча компанія «Теплодім +» звернувся до суду із заявою, у якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управляюча компанія «Теплодім +» заборгованість зі сплати житлових послуг за період 01.01.2022 р. по 28.02.2026 р., а саме основний борг в розмірі 5 258,74 грн., сума індексу інфляції в розмірі 3 258,41 грн. та три відсотки річних в розмірі 656,98 грн., нарахованих на суму заборгованості, а всього 9 174,13 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 332,80 грн.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
Згідно приписів п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути виданий, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Із заяви про видачу судового наказу, вбачається, що окрім вимоги про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, заявник просить суд стягнути із боржника інфляційні нарахування та три відсотки річних, які розраховані у період з 01.01.2022 р. по 28.02.2026 р.
24.02.2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан, який в подальшому було неодноразово продовжено.
Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.).
В подальшому, Кабінет міністрів України скасував заборону на припинення житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені, а також на стягнення заборгованості з населення за житлово-комунальні послуги (Постанова Кабінету міністрів України від 29.12.2023 року № 1405). Відповідно до вищевказаної постанови, мораторій на відключення комунальних послуг продовжуватиме діяти лише на окупованих територіях і там, де тривають бойові дії. Для решти споживачів комунальних послуг, згідно з постановою, відновлено нарахування пені за несплату житлово-комунальних послуг.
З огляду на вказане, судом встановлено, що за період з 24.02.2022 року до 30.12.2023 року діяв мораторій на нарахування відсотків та інфляційних втрат, тобто, в період воєнного стану в Україні заборонялося нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Станом на день звернення до суду з цією заявою м. Калуш не включено в перелік територій, на якій ведуться бойові дій або тимчасово окупованих територій.
Отже, з 24.02.2022 року по 29.12.2023 року нарахування та стягнення судом індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням було заборонено на всій території України.
Незважаючи на пряму заборону щодо нарахування відсотків річних та інфляційних втрат, починаючи з 24.02.2022 року до 30.12.2023 року, заявник просить стягнути з боржника, окрім загальної суми заборгованості, інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на суму заборгованості за надані послуги, серед іншого, за період включаючи з 01.01.2022 р. по 28.02.2026 р.
Водночас, зобов'язання зі сплати інфляційних витрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі №910/4590/19.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги в частині стягнення 3 % річних та сум інфляції за період з 01.01.2022 р. по 28.02.2026 р. не є безспірними, враховуючи положення чинного законодавства, а тому такі стягнення не можуть бути проведені в безспірному порядку, в рамках наказного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Як роз'яснено у п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Таким чином, наказне провадження є спрощеним у порівнянні з позовним, альтернативним йому провадженням у суді першої інстанції, і заснованим на письмових доказах. Наказне провадження є специфічною формою захисту прав кредитора за допомогою письмових доказів проти сторони боржника, яка не виконує або неналежним чином виконує свої зобов'язання. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
Наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Отже з огляду на наведене, суд вбачає, що між сторонами існує спір про право щодо стягнення суми індексу інфляції та трьох процентів річних у період з 01.01.2022 р. по 28.02.2026 р.
Згідно з вимогами пункту 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
З огляду на зазначене, оскільки ТОВ «Управляюча компанія «Теплодім +» заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних за період з 01.01.2022 р. по 28.02.2026 р., стягнення яких заборонено з 24.02.2022 року до 30.12.2023 року, то суддя вважає за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу у частині видачі судового наказу про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних на підставі п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 8 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 137, 160, 161, 165, 170, 260 ЦПК України, суддя
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Теплодім +» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком у частині видачі судового наказу про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних - відмовити.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Теплодім +», що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Суддя: