Справа № 344/14415/24
Провадження № 2/344/518/26
05 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.,
з участю секретаря Бурянна Н.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, -
в позові вказано: «…Я, ОСОБА_3 , являюсь пенсіонером за віком. Розмір моєї пенсії становить 2725,00 грн., інші доходи у мене відсутні (довідки додаються). Я вимушений проживати в селі Лани, оскільки мій син ОСОБА_5 та його матір (моя колишня дружина) захопили належну мені на праві спільної власності квартиру АДРЕСА_1 . Така ситуація триває вже понад три роки, а тому я був вимушений звернутись з позовом про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням. Справа №344/8499/24 слухається Івано-Франківським міським судом. Моє становище є вкрай нужденним, оскільки мій дохід складається тільки з пенсії, а у мене наявні хронічні захворювання серця (гіпертонія), остроохондрос.. На оплату житлово-комунальних послуг та забезпечення інших життєво необхідних потреб (їжа, одяг, тощо) я витрачаю фактично всю свою пенсій. На придбання медикаментів, які необхідні для мого лікування коштів вже не залишається. З метою отримання коштів на своє лікування я змушений був взяти кошти в кредит у банківських установах. Маю повнолітнього сина - ОСОБА_4 , 1983 р.н. Інших дітей я не маю. Під час наших крайнього спілкування, син сказав , що працює далекобійником та заробляє від 1 тис. дол. США на місяць. Однак, знаючи про моє скрутне матеріальне становище та незважаючи на моє прохання про допомогу, син відмовляється надавати мені будь яку допомогу, як і пускати мене до належного мені житла в м. Івано-Франківську. Враховуючи вищевикладене вважаю, що мій син має можливість надавати мені матеріальну допомогу, але відмовляється це робити. Вважаю, що син має змогу сплачувати на моє утримання аліменти у сумі 5000,00грн. щомісячно. За таких складних життєвих обставин, знаходячись на межі бідності та не отримавши від дитини ніякої підтримки на прохання про надання допомоги, я вимушений звернутись з цією позовною заявою в суд до власного сина…».
Тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання його непрацездатного батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 5000,00 грн. щомісячно.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав, що в ньому вказані, надав перед судом пояснення про те, що у позивача відсутні стопи; відповідач перебував закордоном, а суду надав інформацію, що в Івано-Франківську; біля 1500 гривень потрібно на ліки.
В судовому засіданні представник відповідача заперечила позов та надала перед судом пояснення про те, що відповідач не несе відповідальності, що позивач через свою самостійну негативну поведінку відморозив собі стопи; позивач був відсутній в житті відповідача 40 років і от з?явився із цим позовом; позивач не приймав жодної участі в вихованні чи догляді за відповідачем; позивач надав суду неправдиву інформацію про те, що відповідач працює за кордоном і отримує там доходи, оскільки відповідач увесь час працював і перебував в Україні; дохід позивача складає заробітна плата водія в Україні; на утриманні відповідача перебуває донька, яка навчається і немає самостійних доходів та матір; відповідач возив хвору дружину до її матері в Італійську Республіку перед її смертю, що позивач видав в позові за проживання за кордоном та отримання закордоном доходів; у позивача відсутні будь-які моральні підстави ставити питання про аліменти від відповідача, оскільки він ніколи не утримував, не виховував і не доглядав відповідача, коли той був дитиною і залишив сім?ю та відповідача, коли той був в 6 класі; ніколи в жодній формі не виявляв інтересу до відповідача; позивач має самостійні достатні доходи у виді пенсії та від здачі земельної ділянки в оренду; доходи позивача більше прожиткового мінімуму; у відповідача є двоє осіб на утриманні і загальна сума витрат менше прожиткового мінімуму на особу; позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП і взяв кредит на оплату штрафу, а тепер хоче перекласти повернення кредиту на відповідача; позивач один раз за все життя заплатив за житлові послуги на користь матері відповідача; відповідач має мінімальну зарплату; донька відповідача навчається в університеті на платній формі навчання, за яку платить відповідач; матір відповідача має інвалідність і перебуває на утриманні відповідача; складений дохід відповідача із двома утриманцями складає 9000 гривень; доказів на потребу в ліках та їх розмір позивач суду не надав, а оголосив лише припущення про це; лікування позивача безкоштовне.
Відповідач подав суду відзив, відповідно до якого: «…Із доданих позивачем до позовної заяви довідок про перебування його на обліку у «Галицькому центрі первинної медико-санітарної допомоги» та доданих позивачем до клопотання про долучення доказів виписки та експертного висновку з КНП центральна клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради вбачається, що ним проходились обстеження, на основі яких лікарями встановлювались певні діагнози та надавались рекомендації з приводу лікування. Однак, ОСОБА_3 не надав до суду жодних доказів з приводу того, чи здійснювались у нього витрати на лікування та купівлю ліків, які рекомендували йому лікарі, жодних квитанцій, які б про це свідчили до суду не було надано. Твердження позивача про те, що він брав гроші в кредит для свого лікування, оскільки є хворим на різні хвороби, не підтверджується належними доказами, оскільки позивач не доводить розмір понесених витрат на лікування та не підтверджує, що отримані кредитні кошти були витрачені на лікування, оскільки жодних квитанцій та виписок щодо оплачених медичних послуг чи купівлі ліків позивачем не надано. Більше того, позивач має додаткові доходи неофіційно працюючи сторожем на будівельному майданчику, і доходи з продажу м'ясної продукції на ринку. 09.07.2014 року між ТОВ «Гудвеллі Україна» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 0,936 га, кадастровий номер ділянки 2621284900:02:001:0529, що знаходиться в с. Лани Івано-Франківського району, Івано-Франківської області., строком на 15 років. 01.02.2022 року договір було переукладено строком на 25 років, тобто до 01.02.2047 року. За період дії даних договорів оренди землі (2014-2024) ОСОБА_3 було виплачено орендну плату та відшкодування за користування земельною ділянкою у розмірі 23448,58 грн. Державна податкова служба України надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору за звітні періоди з 01.01.2024 по 31.12.2025 стосовно громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із наданих відомостей вбачається, що ОСОБА_3 отримував доходи за 2024-2025 роки від ТОВ «Гудвеллі Україна» за надання земельних ділянок в оренду. Позивач отримує пенсію у розмірі 2725 грн, що підтверджується довідкою про доходи №9419 4844 6504 1406 доданою позивачем до позовної заяви. Позивач проживає в с. Лани Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, в даному селі позивач проживає у будинку який належав його матері - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після її смерті, позивач право власності не оформив, зазначений факт підтверджується відповіддю Ланівського старостинського округу Дубовецької сільської ради від 27.02.2025 року №6/7 - 44 на адвокатський запит адвоката Шургот О.В. Позивачу належить наступне майно: 1/3 квартири яка знаходиться по АДРЕСА_2 ; земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,936 га з кадастровим номером 2621284900:02:001:0529 та інші ділянки, сумарний розмір яких (1,106 га) переданий в оренду ТОВ «Гудвеллі Україна», що підтверджується інформацією наданою ТОВ «Гудвеллі Україна»; автомобіль марки ВАЗ 2107, який є у його користуванні. Мінімальна виплата для непрацюючих пенсіонерів незалежно від віку та стажу в 2024 та 2025 роках становила 2725 грн., яку отримував ОСОБА_3 ( що додатково підтверджується довідкою , долученою до матеріалів справи позивачем). В 2026 році розмір його пенсії становитиме 2980 грн. Мінімальний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в 2024 і 2025 роках становила 2361 грн, а в 2026 році - 2595 грн. Отже , пенсійні виплати позивач уже є вищими за мінімальний прожитковий мінімум, а в сукупності з виплатами за оренду земельних ділянок в 2024 році ( 5054,79 грн:12= 421,23 грн/місяць), в 2025 році ( 6543,02:12=545,225 грн/місяць), вони є такими , що забезпечують базовий мінімум для позивача. Необхідність у збільшеному розмірі доходів обґрунтовується кредитами, які він виплачує за виконавчими листами за їзду в нетверезому стані, що ніяк не може бути обґрунтованою підставою для задоволення позову.
В ч. 4 ст. 77 ЦПК України вказано, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Отже суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Отже не підлягають доказуванню обставини, які визнаються сторонами.
Походження відповідача від позивача визнано сторонами. Вік і сімейний стан позивача, відсутність у позивача частин нижніх кінцівок визнано сторонами. Сімейний стан відповідача визнано сторонами.
Судом встановлено наступні обставини.
Позивач отримує пенсію у розмірі 2725 грн, що підтверджується довідкою про доходи №9419 4844 6504 1406 доданою позивачем до позовної заяви.
09.07.2014 року між ТОВ «Гудвеллі Україна» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 0,936 га, кадастровий номер ділянки 2621284900:02:001:0529, що знаходиться в с. Лани Івано-Франківського району, Івано-Франківської області., строком на 15 років. 01.02.2022 року договір було переукладено строком на 25 років, тобто до 01.02.2047 року. За період дії даних договорів оренди землі (2014-2024) ОСОБА_3 було виплачено орендну плату та відшкодування за користування земельною ділянкою у розмірі 23448,58 грн. Державна податкова служба України надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору за звітні періоди з 01.01.2024 по 31.12.2025 стосовно громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Касаційний цивільний суд у постанові від 05.12.2018 по справі № 570/3274/15-ц дійшов наступного висновку: «Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги суд бере отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Свідченням такої потреби є отримання матір'ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Згідно з діючим законодавством держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому під час постановлення рішення суду слід зважати на розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.». Аналогічні висновки викладені у постанові ВС від 28 листопада 2018 року по справі №676/5118/16-ц.
Позивач проживає в с. Лани Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, в даному селі позивач проживає у будинку який належав його матері - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після її смерті, позивач право власності не оформив, зазначений факт підтверджується відповіддю Ланівського старостинського округу Дубовецької сільської ради від 27.02.2025 року №6/7 - 44 на адвокатський запит адвоката Шургот О.В.
Позивачу належить наступне майно: 1/3 квартири яка знаходиться по АДРЕСА_2 ; земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,936 га з кадастровим номером 2621284900:02:001:0529 та інші ділянки, сумарний розмір яких (1,106 га) переданий в оренду ТОВ «Гудвеллі Україна», що підтверджується інформацією наданою ТОВ «Гудвеллі Україна»; автомобіль марки ВАЗ 2107, який є у його користуванні.
В судовому засіданні представник відповідача надала пояснення про те, що мінімальна виплата для непрацюючих пенсіонерів незалежно від віку та стажу в 2024 та 2025 роках становила 2725 грн., яку отримував ОСОБА_3 (що додатково підтверджується довідкою, долученою до матеріалів справи позивачем). В 2026 році розмір його пенсії становитиме 2980 грн. Мінімальний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в 2024 і 2025 роках становила 2361 грн, а в 2026 році - 2595 грн. Отже, пенсійні виплати позивач уже є вищими за мінімальний прожитковий мінімум, а в сукупності з виплатами за оренду земельних ділянок в 2024 році (5054,79 грн:12= 421,23 грн/місяць), в 2025 році ( 6543,02:12=545,225 грн/місяць), вони є такими, що забезпечують базовий мінімум для позивача. Необхідність у збільшеному розмірі доходів обґрунтовується кредитами, які він виплачує за виконавчими листами за їзду в нетверезому стані, що ніяк не може бути обґрунтованою підставою для задоволення позову.
В ч. 1 ст. 202 СК України вказано, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Отже повнолітні діти зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Стороною відповідача заперечено потребу позивач в матеріальній допомозі з тієї підстави, що його дохід є вищим за дохід відповідача; у зв?язку з інвалідністю позивач отримує від держави пенсію; наявності витрат позивачем не доведено.
В ч. 1 ст. 203 СК України вказано, що дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Отже у зв?язку з тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю присуджуються додаткові витрати на батьків, крім аліментів.
Таким чином за ч. 1 ст. 203 СК України у зв?язку з інвалідністю присуджуються не аліменти, а додаткові витрати.
Позивачем не спростовано пояснення представника відповідача про те, що позивач залишив сім?ю 40 років назад і не цікавився життям відповідача, не виховував та не утримував його в період його дитинства.
Позивачем надано суду неправдиву інформацію про проживання та роботу і отримання відповідачем доходу закордоном.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 СК України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
В ч. 1 ст. 205 СК України вказано, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 400/1621/16-ц прийшов до наступної правової позиції: «відповідно до ч.1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Згідно з абз. 1 ч.1 ст. 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржених рішень) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Встановивши, що ОСОБА_1 не надано до суду доказів про стан його здоров'я та щомісячний розмір понесених ним витрат на лікування, а також про те, що ОСОБА_1 має скрутне матеріальне становище, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про залишення рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного позову.
09.07.2014 року між ТОВ «Гудвеллі Україна» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 0,936 га, кадастровий номер ділянки 2621284900:02:001:0529, що знаходиться в с. Лани Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, строком на 15 років. 01.02.2022 року договір було переукладено строком на 25 років, тобто до 01.02.2047 року. За період дії даних договорів оренди землі (2014-2024) ОСОБА_3 було виплачено орендну плату та відшкодування за користування земельною ділянкою у розмірі 23448,58 грн.
Державна податкова служба України надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору за звітні періоди з 01.01.2024 по 31.12.2025 стосовно громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із наданих відомостей вбачається, що ОСОБА_3 отримував доходи за 2024-2025 роки від ТОВ «Гудвеллі Україна» за надання земельних ділянок в оренду.
Касаційний цивільний суд у постанові від 05.12.2018 по справі № 570/3274/15-ц дійшов наступного висновку: «Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги суд бере отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Свідченням такої потреби є отримання матір'ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Згідно з діючим законодавством держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому під час постановлення рішення суду слід зважати на розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.». Аналогічні висновки викладені у постанові ВС від 28 листопада 2018 року по справі №676/5118/16-ц.
В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.
З огляду на викладене, враховуючи, що заочне рішення у справі 344/14415/24 скасовано та судом встановлені підстави для відмови у задоволенні позову, виданий на підставі скасованого заочного рішення суду виконавчий лист підлягає відкликанню.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька відмовити.
Відкликати виконавчий лист негайного виконання від 14/01/2025, виданий Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області у цивільній справі №344/14415/24.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Бородовський С.О.