Романівський районний суд Житомирської області
290/1236/25
2/290/141/26
Іменем України
17 березня 2026 рокуселище Романів
Романівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Шакалова А.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» ЄДРПОУ 41229318, вул. В'ячеслава Липинського, будинок 10/1, м. Київ, 01054 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості, -
Описова частина.
1. Рух справи.
1.1. В листопаді 2025 року представник позивача звернувся з позовною заявою до Романівського районного суду Житомирської області.
1.2. Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Копію ухвали направлено сторонам по справі.
1.3. Відповідач по справі належним чином повідомлений про розгляд справи. Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
1.4.З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
2.Позиція сторін.
2.1. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №132308 від 29.12.2019 в розмірі 25249,50 грн та судові витрати.
2.2. В обґрунтування позову зазначено, що 29.12.2019 між ТОВ «ГЕЛЕКСІ» (23.06.2025 року назву було змінено на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та відповідачем угоду споживчого кредиту №132308, відповідно до якої відповідач отримав кредит, умови якої не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 25249,50 грн.
2.3. 16.12.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» у повному обсязі.
2.4. 16.12.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на вказаний відзив та клопотання про витребування доказів у АТ КБ «Приват Банк» про переказ грошових коштів відповідачу.
1. Обставини справи встановлені судом
1.1. 29.12.2019 між ТОВ «ГЕЛЕКСІ» (23.06.2025 року назву було змінено на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та відповідачем угоду споживчого кредиту №132308.
1.2. Договір підписано одноразовим електронним ідентифікатором.
1.3. На підставі зазначеного вище договору Позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності.
1.4. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%.
1.5. Відповідачем порушено умови вказаного договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка згідно з розрахунком заборгованості станом на дату подачі позовної заяви становить 25249,5 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за позикою; 20249,5 грн., - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.
1.6. 16.12.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» у повному обсязі.
1.7. 16.12.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на вказаний відзив та клопотання про витребування доказів у АТ КБ «Приват Банк» про переказ грошових коштів відповідачу.
1.8. 05 березня 2026 року від АТ КБ «Приват Банк» надійшла відповідь на виконання ухвали суду, яка підтверджує переказ коштів 29.12.2019 року в сумі 5000 грн. на картку, що емітована на ім'я відповідача.
2.Законодавство, що регулює спірні правовідносини сторін.
2.1. Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
2.2. Приписи частин 1, 3 статті 509 ЦК України передбачають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
2.3. Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
2.4. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
2.5. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
2.6. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
2.7. Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
2.8. Згідно із ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
2.9. За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
2.10. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
2.11. Згідно з ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
2.12. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
2.13. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України).
2.14. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
2.15. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
2.16. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України).
2.17. Суд звертає увагу на те, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
2.18. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
2.19. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
2.20. Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.
2.21. За погоджених сторонами умовами договору, відсутності у матеріалах справи доказів пролонгації строку кредитування, кредитор мав право нараховувати відсотки за договором з 29.12.2019 року по 27.01.2020 року - тобто протягом 30 днів. Враховуючи викладене, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за відсотками в розмірі 15 грн. (0,5 грн (0,01%) * 30 дні (строк кредитування) = 15 грн.).
2.22 Щодо вимог в частині стягнення заборгованості по комісії.
2.23. Стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а саме: за дії, які банк здійснює на власну користь (електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо), або за дії, які позичальник здійснює на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин, протирічить статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Отже банк не може стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
2.24. Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 (справа № 363/1834/17) та постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 (справа № 496/3134/19). Зокрема, у справі № 496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що «умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 31.33).
2.25. Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв'язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.
2.26. Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача комісії.
3. Розподіл судових витрат.
3.1. Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
3.2. Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
3.3. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
3.4. Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
3.5. Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
3.6.Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та адвокатом Рудзеєм Юрієм Володимировичем, актом наданих робіт, довіреністю.
3.7. Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, враховуючи, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд дійшов до висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 2 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об'єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
4. Висновок суду.
4.1. Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, розглянувши відзив відповідача та відповідь на відзив позивача, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованості за договором №132308 в сумі 5015 грн, з яких сума прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 5000грн, сума прострочених платежів по процентах в розмірі 15 грн, оскільки заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
4.2. Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 481,10 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (19,87%).
4.3. При ухваленні рішення суд керувався ст.ст. 2-5, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України.
1. Рішення судді
1.1. Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
1.2. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (ЄДРПОУ 41229318, вул. В'ячеслава Липинського, будинок 10/1, м. Київ, 01054) заборгованість за кредитним договором №132308 від 29.12.2019 у сумі 5015 грн.
1.3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» судовий збір в сумі 481,10 грн.
1.4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.
2. Процедура набрання рішенням законної сили та процедури оскарження.
2.1. Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
2.2. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
2.3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
СуддяАндрій ШАКАЛОВ