Ухвала від 17.03.2026 по справі 8/471-23/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21,

E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

17.03.2026 р. Справа № 8/471-23/1

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С.М., розглянувши матеріали

заяви керуючого санацією Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" - арбітражного керуючого Пічугіна І.В. (вх. № 2511 від 24.02.2026 року)

про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі № 8/471-23/1

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммаркет М", м. Полтава

до Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник", м. Полтава

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа № 8/471-23/1 про банкрутство Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник", м. Полтава.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 року припинено процедуру ліквідації Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" (ідентифікаційний код 01275609), припинено повноваження ліквідатора Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" (ідентифікаційний код 01275609) арбітражного керуючого Пічугіна І.В., введено процедуру санації боржника - Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" (ідентифікаційний код 01275609), затверджено план санації Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" (ідентифікаційний код 01275609), схвалений протоколом № 2-2024 засідання комітету кредиторів від 14.10.2024 року та призначено керуючим санацією Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" (ідентифікаційний код 01275609) арбітражного керуючого Пічугіна Ігора Вячеславовича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 321 від 26.02.2013 року), адреса офісу 03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 16, кв. 190.

24.02.2026 року від керуючого санацією Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" - арбітражного керуючого Пічугіна І.В. до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява (вх. № 2511 від 24.02.2026 року) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, а саме: визнання такою, що не підлягає виконанню ухвали господарського суду Полтавської області від 19.07.2012 року у справі № 8/471-23/1.

Вивчивши зміст поданої заяви про визнання ухвали такою, що не підлягає виконанню у справі № 8/471-23/1, судом встановлено, що заява відповідає вимогам частин 1 та 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 04.03.2026 року вищевказана заява призначена до розгляду у судовому засіданні на 17.03.2026 року на 11:50.

Керуючий санацією Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" - арбітражний керуючий Пічугін І.В. в обґрунтування поданої заяви посилається на наступне.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.07.2012 року у справі № 8/471-23/1 суд зобов'язав Полтавську міську раду прийняти до комунальної власності територіальної громади м. Полтави без додаткових умов:

об'єкти житлового фонду у м. Полтава за адресами:

1.пров. Шевченка,7;

2.вул. Шевченка, 113А;

3.вул. Шевченка, 113В;

4.вул. Шевченка, 77;

5.вул. Духова, 3;

6.вул. Духова, 5;

7.вул. Духова, 7/9А;

8.вул. Духова, 7/9Б;

9.б-р. Нестерова, 8/11;

10.б-р. Нестерова, 9/64 А;

11.б-р. Нестерова, 9/64Б;

12.б-р. Нестерова,9/64В;

13.вул. Рєпіна, 20;

14.вул. Рєпіна, 10;

15.вул. Рєпіна, 10А;

16.вул. Пирогова, 7/9А;

17.вул. Пирогова, 7/9Б;

18.вул. Пирогова, 7/9В;

19.вул. Пирогова, 7/9Г;

20.вул. Балакіна, 3/5;

21.вул. Балакіна, 22;

22.вул. Світла, 2А;

23.вул. Світла, 2Б;

24.вул. Жовтнева, 76;

25.пл. Павленківська, 8;

26.вул. Пушкіна, 116;

27.вул. Ватутіна, 20;

28.вул. Некрасова, 16;

29.вул. Залізна, 60;

30.вул. Жовтнева, 7;

31.вул. Геращенка, 21/20;

32.вул. Куйбишева, 14/16;

33.вул. Серафимовича, 19;

34.вул. Монастирська, 22Б;

35.вул. Лисенка, 107;

36.вул. Лісозахисна, 8;

37.вул. Леніна, 6;

38.вул. Курчатова, 17;

39.пров. Шевченко, 1,

гуртожитки у м. Полтава за адресами:

1.вул. М. Бірюзова, 82;

2.вул. Курчатова, 11;

3.вул. Шевченка, 83;

4.пров. Шевченка, 11;

5.пров. Шевченка, 3;

6.вул. Шевченка, 113Б;

7.вул. Духова, 9;

8.вул. Г.Сталінграду, 19,

які обліковуються на балансі банкрута - ДК ЖЕП "Будівельник" (м. Полтава, пров. Шкільний, 4, код ЄДРПОУ 01275609).

2. Зобов'язав ліквідатора Борових І.А.:

- передати вищевказані об'єкти житлового фонду, в т.ч. гуртожитки, за актом прийому-передачі Полтавській міській раді;

- до 24.09.2012 р. надати суду документальні докази передачі вищевказаних об'єктів житлового фонду, в т.ч. гуртожитків до комунальної власності територіальної громади м. Полтави в порядку, визначеному Законом України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» (акти приймання-передачі, рішення комісії, тощо...).

Таким чином, заявник зазначає, що зазначена ухвала передбачає вчинення дій не тільки зі сторони ДК ЖЕП "Будівельник", а й Полтавської міської ради. Отже, дана ухвала не може бути виконана в односторонньому порядку ДК ЖЕП "Будівельник", оскільки передбачає обов'язок міської ради зі своєї сторони вчинити дії по прийняття об'єктів житлового фонду за актом прийому-передачі. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. З огляду на відсутність в резолютивній частині ухвали господарського суду від 19.07.2012 р. у справі № 8/471-23/1 висновку про видачу наказу на її виконання, господарський суд своєю ухвалою від 30.12.2020 р. у справі № 8/471-23/1 не вбачив підстав для задоволення заяви ліквідатора та відмовив у задоволенні заяви ліквідатора ДК ЖЕП "Будівельник" про видачу наказу про примусове виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 19.07.2012 р. у справі № 8/471- 23/1. Згідно норм ГПК України обставини, встановлені у ухвалі господарського суду від 30.12.2020 р. у справі № 8/471-23/1 є преюдиційними.

За приписами частин 1, 3 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Отже, в розумінні ч. 3 ст. 327 ГПК України ухвала господарського суду Полтавської області від 19.07.2012 р. у справі № 8/471-23/1 є виконавчим документом.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 року у справі № 8/471-23/1:

- припинено процедуру ліквідації ДК ЖЕП "Будівельник", та повноваження ліквідатора ДК ЖЕП "Будівельник" арбітражного керуючого Пічугіна І.В.;

- введено процедуру санації боржника - ДК ЖЕП "Будівельник";

- призначено керуючим санацією ДК ЖЕП "Будівельник" арбітражного керуючого Пічугіна Ігора Вячеславовича.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року частково задоволено клопотання кредитора ОСОБА_1 (вх. № 15824 від 08.12.2025 року) про продовження строку процедури санації Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник"; продовжено строк процедури санації Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" на 6 місяців; призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Пічугіна Ігора Вячеславовича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 321 від 26.02.2013 року), адреса офісу АДРЕСА_1 .

На даний час триває процедура санації ДК ЖЕ "Будівельник", яка регулюється нормами Кодексу України з питань банкрутства, який не містить обов'язку керуючого санацією передавати територіальній громаді об'єкти житлового фонду банкрута, а у останньої відсутній обов'язок його приймати.

Частиною 1 ст. 328 ГПК України встановлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 328 ГПК України)

Враховуючи вищевикладене заявник просить визнати такою, що не підлягає виконанню ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.07.2012 року у справі № 8/471-23/1.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 року та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 року вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 328 ГПК України).

Системний аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що коло підстав, з яких наказ господарського суду (в даному випадку ухвала) може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, пов'язується саме з відсутністю у боржника обов'язку сплатити борг за таким наказом у зв'язку з тим, що його видано помилково, або у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання); та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього документа до виконання (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Першої судової палати КЦС від 13.03.2019 року по справі №755/388/15-ц).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018 року, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Крім того, відповідно до положень Глави 50 ЦК зобов'язання припиняються: переданням відступного (ст. 600 ЦК), зарахуванням (ст. 601 ЦК), за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК), прощенням боргу (ст. 605 ЦК), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК), неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК), смертю фізичної особи (ст. 608 ЦК), ліквідацією юридичної особи (ст. 609 ЦК).

Виконання рішень здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження".

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню лише у разі, якщо добровільне виконання обов'язку боржником здійснено ще до моменту видачі судом наказу та, відповідно, поза межами виконавчого провадження.

У той же час матеріалами справи підтверджено, що станом на час розгляду поданої заяви, боржником не надано доказів відсутності у нього обов'язку повністю, частково чи добровільного виконання боржником ухвали суду у справі № 8/471-23/1.

Суд також зазначає, що неможливість виконати приписи ухвали суду від 19.07.2012 року, щопов'язана з різними факторами та переходом на інші етапи процедури банкрутства, у даному випадку, не є належним виконанням ухвали суду у справі № 8/471-23/1.

Суд повторно звертає увагу заявника, що в межах розгляду заяви про визнання наказу (в даному випадку ухвали) таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд можливості виконання самого судового рішення.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відмову в задоволені заяви керуючого санацією Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" - арбітражного керуючого Пічугіна І.В. про визнання ухвали господарського суду Полтавської області від 19.07.2012 року у справі № 8/471-23/1 такою, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволені заяви керуючого санацією Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" - арбітражного керуючого Пічугіна І.В. про визнання ухвали такою, що не підлягає виконанню у справі № 8/471-23/1 відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасниками справи через систему "Електронний суд".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Білоусов С. М.